Ухвала суду № 21539113, 18.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" січня 2012 р. м. КиївК-7257/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Нечитайла О.М., Островича С.Е., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя

на постанову Господарського суду міста Севастополя від 07 лютого 2008 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2008 року

у справі № 20-12/328

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кримська страхова компанія»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя

про визнання нечинним (недійсним) податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкритого акціонерного товариства «Кримська страхова компанія» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (далі відповідач) про визнання нечинним (недійсним) податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя від 28 листопада 2006 року № 0000112200/3 (в редакції уточнення та доповнення до позовної заяви від 01 грудня 2006 року за вих. № 770).

Постановою Господарського суду міста Севастополя від 07 лютого 2008 року позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя № 0000112200/3 від 28 листопада 2006 року про визначення ВАТ «Кримська страхова компанія»суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 71646,32 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 35823,16 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Кримська страхова компанія»3,40 грн. судового збору, 1962,00 грн. витрат, повязаних з проведенням судової економічної експертизи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2008 року постанову Господарського суду міста Севастополя від 07 лютого 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду міста Севастополя від 07 лютого 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2008 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ВАТ «Кримська страхова компанія», посилаючись на те, що постанова Господарського суду міста Севастополя від 07 лютого 2008 року та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2008 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя провела виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ «Кримська страхова компанія»за період з 01 квітня 2003 року по 31 грудня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 625/10/22-009/20693867 від 17 квітня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 8.4.3 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у завищенні ВАТ «Кримська страхова компанія»скоригованого валового доходу за 3 квартали 2005 року; порушення вимог підпункту 8.3.2 пункту 8.3 статті 8, підпункту 8.4.3 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у завищенні ВАТ «Кримська страхова компанія»частки амортизаційних відрахувань за 3 квартали 2005 року, з врахуванням порушень, встановлених в підпункті 3.1.3 акту перевірки, ВАТ «Кримська страхова компанія»завищено валові витрати за 3 квартали 2005 року, за 2005 рік, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2005 рік на суму 8047,89 грн.; порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ВАТ «Кримська страхова компанія»занижено податок на прибуток за ставкою 30% (25% починаючи з 01 січня 2004 року) за 2003 рік у розмірі 14019,40 грн., за 2004 рік у розмірі 21745,17 грн., за 2005 рік у розмірі 27833,86 грн.

27 квітня 2006 року ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення рішення № 0000112200/0, яким на підставі підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ВАТ «Кримська страхова компанія»суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 107469,48 грн., у тому числі: 71646,32 грн. за основним платежем, 35823,16 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за результатами якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000112200/3 від 28 листопада 2006 року на аналогічні суми нарахувань.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на висновок судової економічної експертизи Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України № 221 від 16 липня 2007 року, виходив з того, що на невиробничі фонди не розповсюджується норми статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з огляду на що фінансовий результат від здійснення операцій щодо реалізації основного засобу невиробничий фондів ВАТ «Кримська страхова компанія»склав збиток у розмірі 35999,18 грн., у звязку з чим висновки податкового органу про завищення позивачем скоригованого валового доходу за вказаними операціями у 3 квартали 2005 року на суму 27310,38 грн. та заниження податку на прибуток за 3 квартали 2005 року на суму 8047,89 грн. нормативно та документально не підтверджується. Також суд виходив з того, що витрати, повязані з діяльністю фінансової групи, не можуть бути розподілені пропорційно питомій вазі доходів від страхової діяльності і не страхової діяльності, оскільки це суперечить вимогам підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у звязку з тим, що працівники фінансової групи не здійснюють страхову діяльність, з огляду на те, що це не входить в їх прямі обовязки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток слугував висновок податкового органу про те, що ВАТ «Кримська страхова компанія»в порушення підпункту 8.4.3 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»завищено скоригований валовий дохід за 3 квартали 2005 року на суму 27310,38 грн. за операціями з продажу обєкта основних фондів 1 групи, а саме приміщення за адресою: м. Севастополь, вул. Бутакова, 4, кв.2 (дохід від реалізації - 419394,69 грн.), оскільки балансова вартість цього обєкта за даними перевірки становить 396547,60 грн., а не 369237,22 грн., як вказано платником податку, у звязку з чим перевищення виручки від продажу над балансовою вартість обєкта основного фонду склало 22847,09 грн., а не 50157,47 грн., як вказано платником податку у рядку 1.4 додатка К1 до рядка 13 декларації.

Наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яким визначено методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

Відповідно до абзацу 8 частини 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Визначення терміну «основні фонди»наведене у абзаці 1 підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якого під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Згідно абзацу 2 підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до першої групи основних фондів відносяться будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.

Тобто, для цілей бухгалтерського обліку невиробничі фонди є основними засобами, на які розповсюджуються всі положення та вимоги Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», тоді як для цілей податкового обліку на невиробничі фонди не розповсюджуються вимоги статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до положень абзаців 6-8 підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) під терміном «невиробничі фонди»слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться: капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані; капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, які є невід'ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку.

До валових доходів платника податку у разі продажу невиробничих фондів включаються доходи, отримані (нараховані) від продажу, а до валових витрат - сума витрат, пов'язаних із придбанням (виготовленням) таких невиробничих фондів (без врахування зносу) та їх поліпшенням (абзац 10 підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Як встановлено у висновку судової економічної експертизи Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України № 221 від 16 липня 2007 року, фінансовим результатом ВАТ «Кримська страхова компанія»по господарській операції щодо реалізації невиробничого основного засобу нежитлового приміщення за адресою: м. Севастополь, вул. Бутакова, 4, кв.2, є збиток у сумі 35999,18 грн. (валовий дохід 423631,00 грн. за мінусом валових витрат з урахуванням проведених поліпшень та банківських послуг від продажу 459630,18 грн.), у звязку з чим висновки податкового органу про завищення позивачем скоригованого валового доходу за вказаними операціями у 3 квартали 2005 року на суму 27310,38 грн. та заниження податку на прибуток за 3 квартали 2005 року на суму 8047,89 грн. нормативно та документально не підтверджується.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток слугував висновок податкового органу про те, що ВАТ «Кримська страхова компанія»в порушення вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат, прямо повязаних з отриманням доходів від діяльності, не повязаної зі страхуванням, віднесено суми витрат, повязаних з оплатою праці, та обовязкові відрахування від заробітної плати по штатним працівникам ВАТ «Кримська страхова компанія», замість віднесення зазначених сум до валових витрат, розподілених пропорційно до питомої ваги валового доходу від діяльності, не повязаної за страхуванням, у загальному валовому доході, що призвело до завищення суми валових витрат за 2003 рік у розмірі 46598,00 грн., за 2004 рік у розмірі 87180,67 грн., за 2005 рік у розмірі 111335,43 грн.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Згідно положень абзаців 1-3 підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) дохід від страхової діяльності юридичних осіб - резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 цього Закону, та оподатковується: за ставкою 0 відсотків - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 цього Закону; за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.

Положеннями абзацу 1 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що якщо страховик одержує доходи із джерел інших, ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 цього пункту, такі доходи оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону. При цьому до категорії валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування).

Згідно висновку судової економічної експертизи Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України № 221 від 16 липня 2007 року, за результатами проведеного дослідження посадової інструкції заступника генерального директора ВАТ «Кримська страхова компанія», посадової інструкції економіста ВАТ «Кримська страхова компанія», посадової інструкції бухгалтера ВАТ «Кримська страхова компанія», положення про фінансовий відділ ВАТ «Кримська страхова компанія», посадової інструкції провідного фахівця по страхуванню ВАТ «Кримська страхова компанія», розпоряджень ВАТ «Кримська страхова компанія»«Про організацію бухгалтерського обліку на облікової політики підприємства»№ 2 від 02 жовтня 2000 року, № 1 від 02 січня 2001 року, № 1 від 02 січня 2002 року, № 1 від 02 січня 2003 року, № 1 від 02 січня 2004 року, № 1 від 03 січня 2005 року, а також декларацій з податку з доходів страховика ВАТ «Кримська страхова компанія»за період з 01 кварталу 2003 року по 4 квартал 2005 року (за кожний рік наростаючим підсумком), було встановлено, що витрати, повязані з діяльністю фінансової групи, не можуть бути розподілені пропорційно питомій вазі доходів від страхової діяльності і не страхової діяльності, оскільки це суперечить вимогам підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у звязку з тим, що працівники фінансової групи не здійснюють страхову діяльність, з огляду на те, що це не входить в їх прямі обовязки.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність визначення податковим органом позивачу податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток за спірним податковим повідомленням-рішенням на загальну суму 107469,48 грн..

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду міста Севастополя від 07 лютого 2008 року та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Севастополя від 07 лютого 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ М.І. Костенко

______ О.М. Нечитайло

______ С.Е. Острович

______ Н.Г. Пилипчук

Суддя Л.І. Бившева