Ухвала суду № 21539133, 18.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" січня 2012 р. м. КиївК-14774/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Нечитайла О.М., Островича С.Е., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова

та касаційну скаргу Державної податкової адміністрації України

на постанову Господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2007 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2008 року

у справі № АС-13/459-06

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Південбудмеханізація»

до 1. Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова,

2. Державної податкової адміністрації у Харківській області,

3. Державної податкової адміністрації України

про визнання нечиними податкових повідомлень рішень та рішень неправомірними, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Південбудмеханізація»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова (далі відповідач-1), Державної податкової адміністрації у Харківській області (далі відповідач-2), Державної податкової адміністрації України (далі відповідач-3) про визнання неправомірними дій ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова щодо проведення 11 квітня 2006 року невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податкового зобовязання по податку на додану вартість МК-41 ВАТ «Південбудмеханізація»; визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 21 квітня 2006 року № 0001621502/0, від 07 липня 2006 року № 0001621502/2 та № 0002391502/2, від 02 жовтня 2006 року № 0001621502/3 та № 0002391502/3; визнання нечинним рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 18 травня 2006 року № 5466/10/25-008 «Про результати розгляду скарги», визнання нечинним рішення ДПА у Харківській області від 04 липня 2006 року № 2551/10/25-010 «Про результати розгляду повторної скарги», визнання нечинним рішення ДПА України від 22 серпня 2006 року № 10690/6/25-0215 «Про результати розгляду повторної скарги»(в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 27 листопада 2006 року за вих. № 104).

Постановою Господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2007 року позовні вимоги задоволено. Визнано дії ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова щодо проведення невиїзної документальної перевірки неправомірними. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 21 квітня 2006 року № 0001621502/0. Визнано нечинним рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 18 травня 2006 року № 5466/10/25-008. Визнано нечинним рішення ДПА у Харківській області від 04 липня 2006 року № 2551/10/25-010. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 07 липня 2006 року № 0001621502/2. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 07 липня 2006 року № 0002391502/2. Визнано нечинним рішення ДПА України від 22 серпня 2006 року № 10690/6/25-0215. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 07 липня 2006 року № 0001621502/3. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 07 липня 2006 року № 0002391502/3. Стягнуто з державного бюджету на користь ВАТ «Південбудмеханізація»суму судового збору у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2008 року постанову Господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2008 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В касаційній скарзі ДПА України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2008 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова провела невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість МК-41 ВАТ «Південбудмеханізація», за результатами якої було складено акт № 136/15-309/01380915 від 11 квітня 2006 року.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яке полягало у несвоєчасній сплаті суми узгоджених зобовязань з податку на додану вартість 2003-2005 років.

21 квітня 2006 року ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001621502/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 621 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 58034,42 грн. застосувала до ЗАТ «Енергобуд»штраф в розмірі 50 % у сумі 29017,24 грн.

Вказане рішення оскаржувалося в адміністративному порядку.

Рішенням ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 18 травня 2006 року № 5466/10/25-008 «Про результати розгляду скарги»податкове повідомлення-рішення від 21 квітня 2006 року № 0001621502/0 було скасоване в частині визначення штрафних санкцій у сумі 844,70 грн., в решті оскаржуване податкове повідомлення-рішення було залишене без змін, а скарга позивача без задоволення.

Рішенням ДПА у Харківській області від 04 липня 2006 року № 2551/10/25-010 «Про результати розгляду повторної скарги»було скасовано рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 18 травня 2006 року № 5466/10/25-008, залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 21 квітня 2006 року № 0001621502/0 та збільшено розмір штрафної (фінансової) санкції у розмірі 50% узгоджених сум податкових зобовязань з податку на додану вартість, сплачених із затримкою, на 50547,76 грн. відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

07 липня 2006 року ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова на виконання рішення ДПА у Харківській області від 04 липня 2006 року № 2551/10/25-010 «Про результати розгляду повторної скарги»прийняла податкові повідомлення рішення № 0001621502/2 та № 0002391502/2, якими на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 621 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 58034,42 грн. та у розмірі 101095,52 грн. застосувала до ЗАТ «Енергобуд»штраф в розмірі 50 % у сумі 29017,24 грн. та у сумі 50547,76 грн. відповідно.

Рішенням ДПА України від 22 серпня 2006 року № 10690/6/25-0215 «Про результати розгляду повторної скарги» податкове повідомлення-рішення від 21 квітня 2006 року № 0001621502/0 з урахуванням рішення ДПА у Харківській області від 04 липня 2006 року № 2551/10/25-010 (податкові повідомлення-рішення від 07 липня 2006 року № 0001621502/2 та № 0002391502/2) були залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.

02 жовтня 2006 року ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова на виконання рішення ДПА України від 22 серпня 2006 року № 10690/6/25-0215 прийняла податкові повідомлення рішення № 0001621502/3 та № 0002391502/3 на аналогічні суми штрафних санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на висновок комісійної судово-економічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С.Бокаріуса від 24 липня 2007 року № 6583, виходив з того, що податковим органом було пропущено строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», для визначення позивачу суми штрафних санкцій оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями, з урахуванням того, що підприємством були проведені сплати узгоджених податкових зобовязань відповідно до призначення платежу, вказаного у платіжних дорученнях, тоді як податковим органом було самостійно зараховані платежі підприємства у рахунок погашення зобовязань в порядку календарної черговості їх виникнення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно розрахунку штрафних санкцій, який є додатком до акту перевірки, а також з рішення ДПА у Харківській області від 04 липня 2006 року № 2551/10/25-010 «Про результати розгляду повторної скарги», підставою для застосування штрафних санкцій у згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобовязань з податку на додану по податковим деклараціям № 81973 від 20 січня 2003 року, № 27417 від 18 липня 2003 року, № 33319 від 20 серпня 2003 року, № 14454 від 18 червня 2005 року, № 25697 від 19 травня 2005 року, № 35706 від 19 вересня 2003 року, № 44362 від 20 жовтня 2003 року, № 13862 від 19 квітня 2004 року, № 24487 від 20 травня 2004 року, № 37712 від 19 липня 2004 року, № 50843 від 20 вересня 2004 року, № 60213 від 19 жовтня 2004 року, № 70723 від 19 листопада 2004 року, № 74550 від 20 грудня 2004 року.

Як вказано у висновку комісійної судово-економічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С.Бокаріуса від 24 липня 2007 року № 6583, не надається можливим визначити чи відповідають висновки акту перевірки № 136/15-309/01380915 від 11 квітня 2006 року, оскільки правова оцінка дій посадових осіб ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова виходить за межі компетенції експертів-економістів. Разом з цим, у висновку було встановлено, що підприємством були проведені сплати по податковим зобовязаннях відповідно до призначення платежу вказаному у платіжних дорученнях, які не відповідають календарній черговості виникнення зобовязань, проте податковим органом було самостійно зараховані платежі підприємства у рахунок зобовязань в порядку календарної черговості їх виникнення.

Згідно преамбули Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно положень пункту 1.5 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вищезазначеного Закону, в якій визначені штрафні санкції (штрафи) за порушення податкового законодавства, зокрема, встановлено, що при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, для застосування цього штрафу необхідна наявність двох підстав: 1) наявність узгодженої суми податкового зобовязання; 2) несплата цієї узгодженої суми податкового зобовязання при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Ці факти мають бути належним чином встановлені податковим органом. Інших підстав для застосування штрафу не передбачено.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено абзацом 1 підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Колегія суддів відзначає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

З огляду на встановлений висновком судової експертизи факт самосійного зарахування податковим органом платежів, здійснених позивачем в рахунок узгоджених податкових зобовязань відповідно до призначень платежів за цими платіжними дорученнями, в рахунок погашення інших узгоджених податкових зобовязань в порядку календарної черговості, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для застосування штрафних санкцій.

Підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи те, що штрафні санкції, передбачені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вищезазначеного Закону (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), в розумінні цього Закону визнаються податковим зобовязанням і застосовуються до платника податку шляхом прийняття акта ненормативного характеру у формі податкового повідомлення, яке є письмовим повідомленням контролюючого органу про обовязок платника податків сплатити суму податкового зобовязання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом, вони мають визначатись платнику податку в межах 1095 днів.

Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що податковим органом було пропущено строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зокрема, за податковою декларацією № 81973 від 20 січня 2003 року, для визначення позивачу суми штрафних санкцій.

Доводи касаційних скарг викладеного не спростовують.

Разом з цим, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог про визнання нечинними рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 18 травня 2006 року № 5466/10/25-008 «Про результати розгляду скарги», рішення ДПА у Харківській області від 04 липня 2006 року № 2551/10/25-010 «Про результати розгляду повторної скарги», рішення ДПА України від 22 серпня 2006 року № 10690/6/25-0215 «Про результати розгляду повторної скарги»підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Судова колегія вказує, що рішення про результат розгляду скарги, прийняті податковими органами в процедурі апеляційного узгодження сум податкових зобовязань, визначених спірними рішеннями, є такими, що не створюють для позивача юридичних наслідків. Вказані рішення прийняті за результатами вирішення податкового спору в доюрисдикційній процедурі та не є актами реалізації контролюючими органами повноважень у сфері управлінської діяльності.

Відповідно ж до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обовязковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обовязків, їх зміни чи припинення.

З огляду на викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог про визнання нечинними рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 18 травня 2006 року № 5466/10/25-008, рішення ДПА у Харківській області від 04 липня 2006 року № 2551/10/25-010, рішення ДПА України від 22 серпня 2006 року № 10690/6/25-0215, є помилковими та підлягають скасуванню, а провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

Відповідно до частини 1 статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Враховуючи вищевикладене, постанова Господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2007 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2008 року в частині задоволення позовних вимог про визнання нечинними рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 18 травня 2006 року № 5466/10/25-008, рішення ДПА у Харківській області від 04 липня 2006 року № 2551/10/25-010, рішення ДПА України від 22 серпня 2006 року № 10690/6/25-0215 підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 225, ч.1 ст. 228, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова та касаційну скаргу Державної податкової адміністрації України залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2008 року в частині задоволення позовних вимог про визнання нечинними рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 18 травня 2006 року № 5466/10/25-008, рішення ДПА у Харківській області від 04 липня 2006 року № 2551/10/25-010, рішення ДПА України від 22 серпня 2006 року № 10690/6/25-0215 скасувати із закриттям провадження у справі і цій частині.

В решті постанову Господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ М.І. Костенко

______ О.М. Нечитайло

______ С.Е. Острович

______ Н.Г. Пилипчук

Суддя Л.І. Бившева