Ухвала суду № 21538906, 18.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" січня 2012 р. м. КиївК-22239/08

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого суддіПилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Островича С.Е.

Костенка М.І.

Нечитайла О.М.

при секретарі Кравченко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Блікс»

на постанову Господарського суду Чернівецької області від 28.11.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008

у справі № 7/45

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Блікс»

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці

третя особа без самостійних вимог

на предмет спору Вадул-Сіретська митниця

про скасування, як протиправного, податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 28.11.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008, у позові відмовлено.

ТОВ «Блікс»подало касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Сторони та треті особа, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстнації встановлено, що підставою для визначення позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням від 26.01.2006 № 0000052200/1 податкового зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 244519,50 грн., у тому числі 176140 грн. основного платежу та 68379,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 16.11.2005 № 3408/78-23-1/30563540.

Як вбачається зі спірного податкового повідомлення-рішення, підставою для висновків податкового органу про заниження позивачем податкового зобовязання з податку на прибуток та відповідно, для донарахування податкового зобовязання, були зафіксовані актом перевірки порушення позивачем вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Порушення вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»полягало у тому, що позивач на отриману поворотну фінансову допомогу у вигляді внеску коштів та обладнання до статутного фонду підприємства, не збільшив валові доходи.

Порушення вимог п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»полягало у тому, що позивач нараховував амортизацію на основні фонди 3 групи, які отримані безоплатно.

Крім того, податковим органом повязується донарахування податкового зобовязання спірним податковим повідомленням-рішенням з порушенням позивачем вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якими регламентуються правила формування валових витрат.

Суд апеляційної інстанції погодився з позицією суду першої інстанції щодо правомірності визначення податковим органом позивачеві спірним податковим повідомленням-рішенням податку на прибуток.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд здійснюється за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 «Апеляційне провадження».

Суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив правильність встановлених судом першої інстанції обставин та їх правової оцінки, дотримання судом норм матеріального права, та ухвалив постанову без повного та всебічного зясування обставин у справі, які б мали бути підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Залишаючи без змін постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив тільки з того, що позивачем допущено порушення вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», залишивши при цьому поза увагою, що підставою для визначення спірних податковим повідомленням-рішенням податкового зобовязання податковим ороаном було визначено і порушення позивачем вимог вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 цього Закону.

Таким чином, судом апеляційної інстанції залишилось не дослідженим питання щодо зафіксованого актом перевірки порушення позивачем вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», змісту та суті таких порушень, не зясовано, чи призвели такі порушення до заниження позивачем бази оподаткування податком на прибуток та, відповідно, податкового зобовязання з податку на прибуток, у якому розмірі та в якому податковому періоді, а також не визначено розмір нарахованого податковим органом податкового зобовязання за цими епізодами. Отже, судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки правильності вирішення судом першої інстанції спору у цій частині та не здійснено розгляду справи у цій частині.

Залишаючи без змін постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що податковим органом обґрунтовано встановлено порушення позивачем вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто занижено валовий доход на суму поворотної фінансової допомоги, оскільки внесені у касу підприємства готівкові кошти не є прямою інвестицією у корпоративні права ТОВ «Блікс»внаслідок порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентовано порядок здійснення іноземними інвесторами інвестицій, через відсутність документів про джерела походження у нерезидента на території України коштів, що були внесені у касу позивача.

При цьому суд апеляційної інстанції не перевірив повноту та правильність встановлених судом обставин, що мають значення для вирішення спору щодо наявності чи відсутності правових підстав для віднесення отриманих до каси підприємства коштів у вигляді внесків до статутного фонду. Позивач протягом розгляду справи наголошував на тому, що внесені до каси підприємства кошти є внеском до його статутного фонду і підставою для такого внесення є рішення про збільшення статутного фонду, проте така обставина судом залишилась не дослідженою.

Суд апеляційної інстанції, визначивши отримані позивачем кошти як поворотну фінансову допомогу, не дослідив, чи відповідають отримані позивачем кошти у касу, ознакам поворотної фінансової допомоги, що вказані у п.п. 1.22.2. п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно до даної норми Закону поворотною фінансовою допомогою визнається сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Суд не застосував положень п.п.4.2.5 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно із якими не включаються до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

При цьому згідно із пунктом 1.28. статті 1 вказаного Закону інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання, зокрема, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Відповідно до п.п. 1.28.2. п. 1.28 ст. 1 цього ж Закону під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

Пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Чинним законодавством не передбачено вимоги, за якими іноземна інвестиція, яка не зареєстрована у встановленому законом порядку, не може вважатися прямою інвестицією - внеском до статутного фонду підприємства в обмін на корпоративні права.

Зважаючи на викладене, при вирішенні даного спору необхідно достовірно встановити підстави для внесення спірних коштів у касу підприємства, призначення таких коштів та чи відповідають такі кошти визначенню «поворотна фінансова допомога»у розумінні п.п. 1.22.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки усім зафіксованим в акті перевірки порушенням та позиціям суду першої інстанції, неповно дослідив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд касаційної інстанції вважає за правильне скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд до цього суду, в ході якого суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, зясувати суть зафіксованих в акті перевірки порушень, і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Блікс»задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяН.Г. Пилипчук

суддіЛ.І. Бившева

С.Е. Острович

М.І. Костенко

О.М. Нечитайло