Ухвала суду № 21538840, 25.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" січня 2012 р. м. КиївК/9991/73644/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Лосєв А.М.

Судді:Бившева Л.І.

Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.03.2011р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011р.

у справі №2а-529/10/5/0170

за позовомДержавного підприємства «Айвазовське»

до Державної податкової інспекції у м. Алушті

про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Айвазовське»(надалі позивач, ДП «Айвазовське») звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті (надалі відповідачі, ДПІ у м. Алушті) про скасування рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.03.2011 р. (суддя Д.В. Сидоренко), залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Г.П. Ілюхіна, судді: А.С. Цукаренко, В.А. Омельченко), адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.12.2009 р. № 0001041502/0. Стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

.

Відповідно до частин першої та другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками відповідача проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку декларації позивача з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, за результатами якої 25.11.2009 р. складено акт № 1580/15-2/04792883 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. № 166 (у редакції наказу від 15 червня 2005 р. № 213), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 р. за №702/10982 (надалі Порядок), яке полягало у відображенні у рядку 23.3 Декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року «Значення рядків 8.5 та 8.6 додатка 5 (до Порядку заповнення та подання декларації) попереднього звітного (податкового) періоду»2558294,00 грн., замість 0,00 грн.

Дані порушення призвели до завищення наступних показників рядків: 23 «Залишок відємного значення попереднього звітного (податкового періоду (рядок 23.1 (О грн..) + рядок 23.2 + рядок 23.3 + рядок 23.4), 24 «Залишок відємного значення попереднього періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 23) рядок 20», 26 «Залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», що у свою чергу призвело до заниження значення рядка 27 «Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати у бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду»на суму 43336,00 грн.

Також в акті зазначено, що на підставі приписів підпунктів 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»: збільшилася сума, яка за результатами звітного періоду підлягала сплаті платником податку до бюджету та склала 43336,00 грн.; зменшилася сума відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включалася до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 2558294,00 грн. та зменшилася сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, яка склала 2514958,00 грн.

Підставою для таких висновків став факт невизнання податковим органом Уточнюючих розрахунків податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок № 29918 та № 29919 від 15.10.2009 р. до Декларацій з податку на додану вартість за травень 2008 року та за липень 2008 року як податкової звітності.

На підставі акта податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.12.2009 р. № 0001041502/0, яким визначено позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 45502,80 грн., у т.ч. 43336,00 грн. основного платежу та 2166,80 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3.4 Порядку платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.10.2009 р. позивач подав до податкового органу Уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно з виявлених помилок за травень 2008 та липень 2008 року, відповідно до яких загальна сума податкового кредиту, що не врахована у декларації звітного періоду, за який виправляється помилка становить 2558294,00 (1859467,00 + 698827,00, загальні суми рядка 3 уточнюючих розрахунків), у тому числі за кодами рядків декларації, у якій було допущено помилки: - код 10.1 колонки Б - 1859467,00 (декларації за липень 2008 року); код 10.1 колонки Б - 698827,00 (декларації за травень 2008 року).

Відповідачем 20.10.2009р. направлено позивачу повідомлення №5375/10/15 про те, що уточнюючі розрахунки позивача з податку на додану вартість у порушення вимог пункту 4.3 Наказу Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008р. №827 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України»підписані не посадовими особами позивача, у звязку з чим, уточнюючим розрахункам позивача від 15.10.2009 р. надано статус «до відома».

Разом з тим, постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.07.2010р. у справі №2а-3754/10/10/0170, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010р., визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Алушті Автономної Республіки Крим щодо неприйняття як податкової звітності та надання статусу «до відома» Уточнюючих розрахунків податкових зобовязань з податку на додану вартість від 15.10.2009р. № 29918 та № 29919 у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок до Декларацій з податку на додану вартість за травень 2008року та за липень 2008року Державного підприємства «Айвазовське»та зобовязано Державну податкову інспекцію в м. Алушті Автономної Республіки Крим прийняти Уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок №229918 та №29919 від 15.10.2009р. до Декларацій з податку на додану вартість за травень 2008 року та за липень 2008 року Державного підприємства «Айвазовське»як податкову звітність, що заповнена та подана з дотриманням правил її заповнення та подання.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскільки преюдиційними судовими рішенням в адміністративній справі №2а-3754/10/10/0170 визнано Уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість №29918 та №29919 від 15.10.2009 р. до Декларацій ДП «Айвазовське»з податку на додану вартість за травень 2008 року та за липень 2008 року, то висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів Порядку, яке виразилося у відображенні у рядку 23.3 Декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року «Значення рядків 8.5 та 8.6 додатка 5 (до Порядку заповнення та подання декларації) попереднього звітного (податкового) періоду»2558294,00 грн., замість 0,00 грн., є безпідставним.

З огляду на викладене, колегія судді касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про незаконність донарахування податкових зобовязань та скасування протиправного податкового повідомлення-рішення.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обовязку не виконав та не довів законності прийнятих ним рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.03.2011р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011р. у справі № 2а-529/10/5/0170 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Пилипчук Н.Г. Суддя А.М. Лосєв