Ухвала суду № 21535440, 11.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" січня 2012 р. м. КиївК-22878/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі

на постанову Господарського суду Житомирської області від 01 листопада 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2008 року

у справі № 11/137-НА

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундаментспецбуд»

до Державної податкової інспекції у місті Житомирі

про скасування податкового повідомлення-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фундаментспецбуд»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Житомирі (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі від 02 листопада 2006 року № 0005012301/1.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 01 листопада 2007 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0005012301/1 від 02 листопада 2006 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Фундаментспецбуд» 3,40 грн. судових витрат.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2008 року постанову Господарського суду Житомирської області від 01 листопада 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Житомирі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати Господарського суду Житомирської області від 01 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2008 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Житомирі провела виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Фундаментспецбуд»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2003 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 3017/2301/31739067/0110 від 20 вересня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 76593,00 грн., в т.ч. по періодах: за лютий 2005 року на 15500,00 грн., за березень 2006 року на 61093,00 грн.

02 листопада 2006 року ДПІ у м. Житомирі на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0005012301/1, яким на підставі підпункту «б»підпункту 4.2.2. статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Фундаментспецбуд»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 114890,00 грн., в тому числі 76593,00 грн. за основним платежем, 38297,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що визнання недійсним статуту та свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи, з урахуванням того, що постановою Апеляційного суду міста Києва від 29 січня 2007 року було скасовано постанову Соломянського районного суду міста Києва від 10 липня 2006 року.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення позивачу податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість спірним рішенням слугував висновок податкового органу про те, що ТОВ «Фундаментспецбуд»неправомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суми податку на додану вартість на загальну суму 76593,00 грн. за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Оптіма-Люкс», статут та свідоцтво платника податку на додану вартість якого були визнані недійсним згідно постанови Соломянського районного суду міста Києва від 10 липня 2006 року, а згідно акту № 10 від 15 серпня 2006 року ДПІ у Соломянському районі м. Києва ТОВ «Оптіма-Люкс»було виключено з реєстру платників податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Апеляційного суду міста Києва від 29 січня 2007 року у справі № 22-3226-а/06 було скасовано постанову Соломянського районного суду міста Києва від 10 липня 2006 року та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову ДПА в м. Києві до ТОВ «Оптіма-Люкс», ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійними статутних документів підприємства та свідоцтва платника податку на додану вартість було відмовлено.

Отже, судами попередніх інстанцій було встановлено, що станом на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Оптіма-Люкс»було належним чином зареєстрованою юридичною особою та перебувало на податковому обліку.

Посилання ДПІ у м. Житомирі в обґрунтування вимог касаційної скарги на те, що актом № 10 від 15 серпня 2006 року ДПІ у Соломянському районі м. Києва ТОВ «Оптіма-Люкс»було виключено з реєстру платників податку на додану вартість з 08 грудня 2003 року відхиляються судом касаційної інстанції як необґрунтовані, з огляду на наступне.

Згідно положень абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року №79 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість». Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Згідно абзацу 2 підпункту 25.2.2 підпункту 25.2 пункту 25 вказаного вище Положення (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість уважається днем прийняття такого рішення.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що визначення податковим органом ТОВ «Фундаментспецбуд» податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість в сумі 114890,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням є неправомірним.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у місті Житомирі підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Житомирської області від 01 листопада 2007 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Житомирської області від 01 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Г.К. Голубєва

______ Н.Є. Маринчак

______ О.М. Нечитайло

______ Н.Г. Пилипчук

Суддя Л.І. Бившева