Ухвала суду № 21535434, 11.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" січня 2012 р. м. КиївК-24605/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2008 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2008 року

у справі № 2-а-10245/08

за позовом Закритого акціонерного товариства «Донагроімпекс»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донагроімпекс»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька (далі відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька № 0001502340/0 від 05 травня 2008 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2008 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001502340/0 від 05 травня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Донагроімпекс»витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2008 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2008 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька провела виїзну позапланову перевірку ЗАТ «Донагроімпекс»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за період жовтень листопад 2007 року (по декларації з податку на додану вартість за листопад 2007 року), за результатами якої було складено акт № 744/23-712/25333903 від 17 квітня 2008 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 167726,00 грн. по декларації з податку на додану вартість за вересень 2007 року.

Зокрема, в акті перевірки було встановлено, що позивач не може претендувати на відшкодування коштів з державного бюджету, у звязку з тим, що відсутнє джерело відшкодування, оскільки при проведенні зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника було встановлено, що у другій ланці - ТОВ «Компанія Сігма-А»не встановлено факт сплати податку на додану вартість до державного бюджету.

05 травня 2008 року ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001502340/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зменшила ЗАТ «Донагроімпекс»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість за вересень 2007 року на 167726,00 грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2007 року на 167726,00 грн. є безпідставним, оскільки ЗАТ «Донагроімпекс»правомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду вказану суму податку на додану вартість згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від його контрагента ТОВ «НК-Артеміда Ойл», яке сплатило податок на додану вартість до бюджету, а несплата податку продавцем в ланцюгу постачання (в тому числі в разі ухилення від сплати) несе негативні наслідки лише для цієї особи та при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1.6-1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до абзаців 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за вересень 2007 року слугував висновок податкового органу про те, що контрагент позивача ТОВ «НК-Артеміда Ойл»є посередником, тоді як підприємство у другій ланці ланцюга ТОВ «Компанія Сігма-А»згідно відповіді ДПІ у Київському районі від 26 лютого 2008 року № 2078/7/23-313 «Про неможливість проведення перевірки»має ознаки «транзитності», у звязку з чим неможливо встановити сплату податку на додану вартість до бюджету усіма контрагентами у ланцюгу постачання до виробника.

Разом з цим, матеріали справи містять довідку Макіївської ОДПІ від 03 грудня 2007 року № 7551/23-5/34900226 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «НК-Артеміда Ойл»з питань правових відносин з ЗАТ «Донагроімпекс»за період з 22 серпня 2007 року по 31 серпня 2007 року», згідно якої розбіжностей між даними платника податків та даними перевірки не в встановлено та підтверджено, що на виконання угоди № 19 від 22 серпня 2007 року про постачання палива, укладеної між ТОВ «НК-Артеміда Ойл» та позивачем, ТОВ «НК-Артеміда Ойл»з 22 серпня 2007 року по 31 серпня 2007 року поставило ЗАТ «Донагроімпекс»дизпаливо на загальну суму1463703,12 грн., у тому числі податок на додану вартість 243950,53 грн., що підтверджується податковими та видатковими накладними, перелік та реквізити яких вказані у довідці, транспортування товару проводилось автомобільним транспортом, орендованим у субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 згідно договору перевезення № 2 від 04 травня 2007 року, за рахунок ЗАТ «Донагроімпекс», розрахунки між субєктами господарювання проводились у безготівковій формі, станом на 26 листопада 2007 року дебіторська заборгованість відсутня.

Твердження ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька області про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача правомірно відхилено судом апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлює обовязку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець товару несе обовязок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобовязання продавця.

При цьому, посилання податкового органу на те, що право позивача на відшкодування не підтверджено результатом зустрічної перевірки постачальника визнається колегією суддів необґрунтованим, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за вересень 2007 року на 167726,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2008 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Г.К. Голубєва

______ Н.Є. Маринчак

______ О.М. Нечитайло

______ Н.Г. Пилипчук

Суддя Л.І. Бившева