Ухвала суду № 21535423, 21.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" грудня 2011 р. м. КиївК-23349/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Лосєва А.М., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника позивача Чіріка І.О.,

представника відповідача Чернової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіас-Харків»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2010 року

у справі № 2а-40175/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіас-Харків»

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіас-Харків»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова (далі відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 05 лютого 2009 року № 0000022340/0 та № 0000012340/0, від 19 березня 2009 року № 0000022340/1 та № 0000012340/1, від 07 травня 2009 року № 0000022340/2 та № 0000012340/2, від 14 липня 2009 року № 0000022340/3 та № 0000012340/3.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2009 року позов задоволено у повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 05 лютого 2009 року № 0000022340/0, № 0000012340/0; від 19 березня 2009 року № 0000022340/1, № 0000012340/1; від 07 травня 2009 року № 0000022340/2, № 0000012340/2; від 14 липня 2009 року № 0000022340/3, № 0000012340/3.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2010 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2009 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «Авіас-Харків», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2009 року і залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2009 року.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, посилаючись на те, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2010 року без змін.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова провела планову виїзну перевірку ТОВ «Авіас-Харків»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2008 року, за результатами якої було складено акт № 100/23-405/32436339 від 22 січня 2009 року.

В акті перевірки було встановлено порушення пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2008 року на загальну суму 18022751,00 грн., у тому числі: за 3 квартал 2007 року на суму 4896308,00 грн., за 4 квартал 2007 року на суму 5697631,00 грн., за 1 квартал 2008 року на суму 3627508,00 грн., за 2 квартал 2008 року на суму 3801304,00 грн.; порушення вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2008 року на загальну суму 14418201,00 грн., у тому числі: за липень 2007 року на суму 1283366,00 грн., за серпень 2007 року на суму 1401490,00 грн., за вересень 2007 року на суму 1232190,00 грн., за жовтень 2007 року на суму 1538202,00 грн., за листопад 2007 року на суму 1552081,00 грн., за грудень 2007 року на суму 1467822,00 грн., за січень 2008 року на суму 1425280,00 грн., за лютий 2008 року на суму 1476726,00 грн., за червень 2008 року на суму 1053488,00 грн.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що договори, укладені між ТОВ «Авіас-Харків»та ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ТОВ «Метрідат»та ТОВ «Рубітекс», не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки згідно даних податкового органу у вказаних підприємств відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобовязань по укладеним договорам.

05 лютого 2009 року ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000012340/0, яким згідно підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Авіас-Харків»суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 35412121,00 грн., у тому числі: 18022751,00 грн. за основним платежем, 17389370,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

05 лютого 2009 року ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000022340/0, яким згідно підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Авіас-Харків»суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 21627301,00 грн., у тому числі: 14418201,00 грн. за основним платежем, 7209100,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 19 березня 2009 року № 0000022340/1 та № 0000012340/1, від 07 травня 2009 року № 0000022340/2 та № 0000012340/2, від 14 липня 2009 року № 0000022340/3 та № 0000012340/3 на аналогічні суми нарахувань.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковим органом не було доведено нікчемності договорів, укладених позивачем з ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ТОВ «Метрідат»та ТОВ «Рубітекс», та, як наслідок, правомірності визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки витрати позивача підтверджені належними бухгалтерськими та податковими документами, в звязку з чим позивач правомірно включив до валових витрат суму витрат по придбанню товарів, а податок на додану вартість до податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що в матеріалах справи відсутні документи первинного бухгалтерського обліку на підтвердження наявності технічної можливості здійснення операцій, що свідчить про недійсність правочинів, зважаючи на недоведеність реальності здійснених господарських операцій.

Однак з такими висновками судів колегія суддів повністю погодитись не може, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про те, що витрати, понесені позивачем за нікчемними угодами, укладеними з ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ТОВ «Метрідат»та ТОВ «Рубітекс», які в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, не є валовими витратами підприємства, у звязку з чим віднесення позивачем вартості оплачених товарів за цими угодами у розмірі 72091003,00 грн. до складу валових витрат, а суми податку на додану вартість, сплачених у складі вартості таких товарів, у розмірі 14418201,00 грн. до складу податкового кредиту суперечить положенням пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з матеріалів справи, 01 жовтня 2007 року між ТОВ «Рейнбоу ЛТД»(постачальник) та ТОВ «Авіас-Харків»(покупець) був укладений договір поставки нафтопродуктів № П-181/2007, відповідно до умов якого постачальник зобовязується передати нафтопродукти (товар) у кількості, номенклатурі, по цінах та в строки, встановлені згідно специфікацій, які є невідємною частиною цього договору, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар за визначену специфікацією грошову суму (пункт 1.1 статті 1 договору); умови поставки у відповідності з вимогами Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермт»2000 EXW склад ВАТ «Дніпронафтопродукт»або на інших складах, орендованих згідно цивільно-правових договорів (пункт 2.3 статті 2 договору).

На виконання умов договору, ТОВ «Рейнбоу ЛТД»виписало ТОВ «Авіас-Харків»видаткові накладні, перелік яких наведено на 7-8 аркушах акту перевірки (т.1 арк. справи 17-18) та копії яких знаходяться в матеріалах справи (т.1 арк. справи 191-200), податкові накладні, перелік яких наведено на 22 аркуші акту перевірки (т.1 арк. справи 32) та копії яких знаходяться в матеріалах справи (т.1 арк. справи 201-213). В свою чергу, ТОВ «Авіас-Харків»розрахувалося з ТОВ «Рейнбоу ЛТД»за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 арк. справи 137-190).

09 лютого 2005 року між ТОВ «Метрідат»(постачальник) та ТОВ «Авіас-Харків»(покупець) був укладений договір поставки нафтопродуктів № КП-15/02-05, відповідно до умов якого постачальник зобовязується передати нафтопродукти (товар) у кількості, номенклатурі, по цінах та в строки, встановлені згідно додаткових угод, які є невідємною частиною цього договору, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар за визначену додатковою угодою грошову суму (пункт 1.1 статті 1 договору); умови поставки у відповідності з вимогами Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермт»2000 EXW склад ВАТ «Дніпронафтопродукт»або на інших складах, орендованих згідно цивільно-правових договорів (пункт 2.3 статті 2 договору).

На виконання умов договору, ТОВ «Метрідат»виписало ТОВ «Авіас-Харків»видаткові накладні, перелік яких наведено на 9-10 аркушах акту перевірки (т.1 арк. справи 19-20) та копії яких знаходяться в матеріалах справи (т.2 арк. справи 10-43), податкові накладні, перелік яких наведено на 24 аркуші акту перевірки (т.1 арк. справи 34) та копії яких знаходяться в матеріалах справи (т.2 арк. справи 44-62). В свою чергу, ТОВ «Авіас-Харків»розрахувалося з ТОВ «Метрідат»за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 арк. справи 219-250, т.2 арк. справи 1-9).

14 травня 2008 року між ТОВ «Рубітекс»(продавець) та ТОВ «Авіас-Харків»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 14/05-05/АХ, відповідно до умов якого продавець зобовязується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобовязується прийняти та оплатити нафтопродукти: бензин А-76, А-80, А-92, А-95, дизельне паливо (товар) у кількості, номенклатурі, по цінах, встановлених згідно додаткових угод, які є невідємною частиною цього договору (пункт 1.1 статті 1 договору); умови поставки у відповідності з вимогами Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермт»2000 EXW АЗС продавця (пункт 2.3 статті 2 договору).

На виконання умов договору, ТОВ «Рубітекс»виписало ТОВ «Авіас-Харків»видаткову накладну, яка вказана на 11 аркуші акту перевірки (т.1 арк. справи 21) та копія якої знаходяться в матеріалах справи (т.2 арк. справи 65), податкову накладну, яка вказана на 26 аркуші акту перевірки (т.1 арк. справи 36) та копія якої знаходиться в матеріалах справи (т.2 арк. справи 66). В свою чергу, ТОВ «Авіас-Харків»розрахувалося з ТОВ «Рубітекс» за поставлений товар, що підтверджується платіжним дорученням (т.2 арк. справи 64).

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями абзацу 1 підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно абзацу 1 пункту 1.31 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Визначення терміну «поставка товарів»наведене у абзаці 1 пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно положень якого (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) поставкою товарів вважаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до частини 4 статті 265 Господарського кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс».

Як зазначалося вище, у договорах, укладених позивачем з ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ТОВ «Метрідат»та ТОВ «Рубітекс», сторони узгодили, що поставка товару здійснюється згідно з вимогами Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермт»2000, а зокрема, EXW.

Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс»(редакція 2000 року) визначено, що термін «франко-завод»(EXW) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля було затверджено спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), пунктом 2 якого було встановлено обов'язок застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Відповідно до статті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Матеріали справи містять товарно-транспортні накладні (т.2 арк. справи 240-250, т.3 арк. справи 1-250, т.4 арк. справи 1-25, т.5 арк. справи 1-250, т.6 арк. справи 1-250), згідно яких відповідним вантажовідправником у відповідності до положень пунктів 2.3 статей 2 спірних договорів були поставлені ТОВ «Авіас-Харків»нафтопродукти.

Разом з цим, судами попередніх інстанцій вказаним первинним документам належна правова оцінка надана не була.

Також, надаючи оцінку обставинам у справі, що розглядається, суд першої інстанції, підтверджуючи реальність господарських операцій за спірними договорами, та суд апеляційної інстанції, спростовуючи вказані висновки суду першої інстанції, не дослідили акти та довідки податкових органів, складені за результатами проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача по ланцюгу постачання до виробника (т.2 арк. справи 107-199), у яких наведені обсяги поставок у розрізі податкових та видаткових накладних, а також показники податкової звітності вказаних підприємств, що, зокрема, повинно передувати висновку щодо товарності (безтоварності) операцій.

Відповідно до частини 1 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2009 року та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2010 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіас-Харків»задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2009 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ А.М. Лосєв

______ О.М. Нечитайло

______ Н.Г. Пилипчук