Ухвала суду № 21535413, 21.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" грудня 2011 р. м. КиївК-7633/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Лосєва А.М., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Конвалія»

на постанову Господарського суду Сумської області від 26 липня 2007 року

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2008 року

у справі № АС 16/376-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конвалія»

до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариствj з обмеженою відповідальністю «Конвалія»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції (далі відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Шосткинської МДПІ № 000227233/0 від 13 листопада 2006 року.

Постановою Господарського суду Сумської області від 26 липня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2008 року постанову Господарського суду Сумської області від 26 липня 2007 року скасовано. В задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «Конвалія», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Сумської області від 26 липня 2007 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2008 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У запереченні на касаційну скаргу Шосткинська МДПІ, посилаючись на те, що постанова Господарського суду Сумської області від 26 липня 2007 року та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2008 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Шосткинська МДПІ провела виїзну планову перевірку ТОВ «Конвалія»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 1343/23-3/14024122 від 07 листопада 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пункту 2.1 статті 2, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.5 статті 4 Закону України, підпункти 7.2.1, 7.2.4 пункту 7.2 статті 7, підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 «Про податок на додану вартість», статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 1 статті 216 Цивільного кодексу України, пункту 2 статті 208 Господарського кодексу України, пунктів 2, 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165, в результаті чого підприємством занижено суму податкових зобовязань з податку на додану вартість за березень 2006 року на 148529,00 грн. та завищено суму податкового кредиту за серпень 2005 року на 40000,00 грон., за вересень 2005 року на 50000,00 грн.

13 листопада 2006 року Шосткинська МДПІ на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення №000227233/0, яким на підставі підпункту «б»підпункту 4.2.2. статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Конвалія»суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 357794,00 грн., в тому числі 239529,00 грн. за основним платежем, 119265,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що оскільки ТОВ «Конвалія»не повернуло товарно-матеріальні цінності, отримані від ТОВ «Мрія», та не витребувало від останнього відпущений товар то, як наслідок, відсутні підстави для здійснення коригування податкових зобовязань у розумінні пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість». Також суди виходили з того, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладним, отриманими від ТОВ «Славутич», яке не являється платником податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про те, що ТОВ «Конвалія»неправомірно провело коригування податкових зобовязань з податку на додану вартість в сторону зменшення за березень 2006 року в розмірі 148529,00 грн. на підставі рішення Господарського суду Сумської області від 16 лютого 2006 року у справі № 5/14-06 за позовом ТОВ «Конвалія» до ТОВ «Мрія», яким були визнані недійсними з моменту укладення договори купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 891173,00 грн., укладені між ТОВ «Конвалія»та ТОВ «Мрія»на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

19 квітня 2006 року ТОВ «Конвалія»подало до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість № 8072 за березень 2006 року, у якій податкові зобовязання з податку на додану вартість по рядку 8 декларації коригує в сторону зменшення на 148529,00 грн. в т.ч. по рядку 8.4 інші випадки.

Як встановлено в акті перевірки, згідно аналізу залишків товарно-матеріальних цінностей на складі, згідно даних бухгалтерського обліку товари, відпущені позивачем, ТОВ «Мрія»не поверталися та на рахунку 281 «Товари на складі»не оприбутковані, тобто підприємство не набуло права власності на товари, які повинні бути повернуті на підставі рішення суду про визнання угод недійсними. В бухгалтерському обліку не проведено коригувань по рахунку 702 «Дохід від реалізації товарів»та по рахунку 306 «Розрахунки з вітчизняними покупцями».

Відповідно до абзацу пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) поставка товарів будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

За приписами пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

З огляду на те, що товарно-матеріальні цінності, реалізовані позивачем ТОВ «Мрія», не були повернуті останнім ТОВ «Конвалія», у позивачу не було підстав для здійснення коригування податкових зобовязань з податку на додану вартість в сторону зменшення, у звязку з чим суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про правомірність визначення позивачу сум податковим зобовязань з податку на додану вартість на 148529,00 грн. спірним рішенням.

Також, підставою для визначення позивачу податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про те, що ТОВ «Конвалія»неправомірно включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у відповідних періодах за податковими накладними, виписаними ТОВ «Славутич», яке не зареєстроване в органах державної податкової служби та не являється платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Сумської області від 18 грудня 2006 року у справі № 5/711-06 за позовом ТОВ «Конвалія»до ТОВ «Славутич» були визнані недійсними з моменту укладення договори купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 540000,92 грн., укладені між ТОВ «Конвалія»та ТОВ «Славутич»на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Зокрема, вказаним рішенням було встановлено, що особа, яка укладала договори з боку ТОВ «Славутич», діяла з порушенням вимог статті 241 Цивільного Кодексу України, оскільки на момент укладенні спірних угод не підприємство не було зареєстроване як платник податків та не мало правоздатності відповідно до статті 91 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно положень підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З огляду на те, що на момент виписування податкових накладних ТОВ «Славутич»не було належним чином зареєстрованою юридичною особою та, відповідно, не перебувало на податковому обліку, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів суму 90000,00 грн. за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Славутич», а отже визначене позивачу податковим органом податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 90000,00 грн. та спірним податковим повідомленнями-рішенням є правомірним.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення Шосткинської МДПІ № 000227233/0 від 13 листопада 2006 року про визначення ТОВ «Конвалія»суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 357794,00 грн., в тому числі 239529,00 грн. за основним платежем, 119265,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Конвалія»підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Сумської області від 26 липня 2007 року та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Конвалія»залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Сумської області від 26 липня 2007 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ А.М. Лосєв

______ О.М. Нечитайло

______ Н.Г. Пилипчук

Суддя Л.І. Бившева