Ухвала суду № 21534206, 24.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

24 січня 2012 року м. КиївК-5118/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області на постанову Господарського суду Тернопільської області від 15.02.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2007 року у справі №9/324 -4454 за позовом Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області до Приватного підприємства «Джей Порт»та Відкритого акціонерного товариства «Українська тютюнова компанія» про визнання недійсним господарського зобовязання

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (далі-Бучацька МДПІ) до Приватного підприємства «Джей Порт»(далі-ПП «Джей Порт», відповідач 1) та Відкритого акціонерного товариства «Українська тютюнова компанія»(далі-ВАТ «Українська тютюнова компанія», відповідач 2) про визнання недійсним господарського зобовязання з реалізації Підприємством Товариству обладнання, а саме сигаретної машини «Шкода»та упаковщика сигарет «Пуч», загальною вартістю 2346439,50грн., у т.ч. 643200,00грн. ПДВ за договором №7/04-05 від 07.04.2005 та застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 208 Господарського кодексу України (далі-ГК України), а саме: стягнути з ПП. «Джей Порт»на користь ВАТ «Українська тютюнова компанія»кошти у розмірі 2346439,50грн, як одержані в якості оплати за товар, та стягнути з ВАТ «Українська тютюнова компанія» в дохід держави 2346439,50грн. як вартість отриманого обладнання.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 15.02.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2007 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач 13.03.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 27.02.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Господарського суду Тернопільської області від 15.02.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2007 року, прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено виїзну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість та податку на прибуток ВАТ «Українська тютюнова компанія»при здійсненні господарських операцій з ПП «Джей Порт», м. Кіровоград, у період з 01.10.2004 по 31.03.2006, за результатами якої складено акт №6/23-124/00377377 від 26.05.2006.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що відповідачами було вчинено господарські операції щодо купівлі-продажу товарно матеріальних цінностей на суму 2346439,50грн., що підтверджується видатковими накладними, актом прийому-передачі товару, актом прийому передачі простих векселів в рахунок оплати за отриманий товар. Факт вчинення господарських операцій не заперечується сторонами.

Як на підставу позовних вимог, ДПІ посилається на наявність умислу в діях відповідача 1, спрямованого на досягнення мети суперечної інтересам держави, оскільки з 2003 року ПП «Джей Порт» не подавало податкової звітності, та у 2004 2005 роках не сплачувало податки, а рішенням господарського суду Кіровоградської області від 11.07.2005 було припинено юридичну особу ПП «Джей Порт».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з відсутності доказів про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства. В частині позовних вимог, щодо застосування санкцій, передбачених статтею 208 ГК України, позивачем було порушено строк, 250 ГК України.

Проте, з таким висновком суд касаційної інстанції в повній мірі не погоджується з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення статей 207 та 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203 та частиною 2 статті 215 ЦК України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у звязку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання господарського зобовязання недійсним, а тому, провадження у справі в зазначеній частині підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 157 КАС України.

Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 ГК України Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

За результатом розгляду справи було встановлено, що на момент здійснення спірних операцій субєкта підприємницької діяльності ПП «Джей Порт»було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, та мало свідоцтво платника ПДВ.

Посилання податкового органу, в обґрунтування вимоги про визнання угоди між відповідачами недійсною та застосування санкцій, на факт скасування державної реєстрації підприємства і анулювання свідоцтва платника податку є недоречним, оскільки установлення даного факту не тягне за собою недійсності угод, укладених з моменту його державної реєстрації до моменту виключення з державного реєстру.

Крім того, слід зазначити, що санкції, встановлені частиною 1 статтею 208 ГК України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, а отже не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини 1 статті 238 ГК України. З огляду на це, такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що спірні відносини виникли в результаті вчинення господарських операцій у квітні 2005 року, в той час як з позовом до суду Бучацька МДПІ звернулась лише 07.11.2006, тобто поза межами граничного річного строку від вчинення правопорушення, передбаченого статтею 250 ГК України.

З огляду на викладене суд першої інстанції правильно дійшли висновку про відсутність законних підстав для застосування санкцій, передбачених ст. 208 ГК України.

Відповідно до частини 1 статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстав встановлених статтею 157 цього кодексу.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, ч.1 ст. 228, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 15.02.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2007 року в частині визнання недійсним господарського зобовязання з реалізації обладнання, а саме сигаретної машини «Шкода»та упаковщика сигарет «Пуч», загальною вартістю 2346439,50грн., у т.ч. 643200,00грн. ПДВ за договором №7/04-05 від 07.04.2005 укладеним між ПП «Джей Порт»та ВАТ «Українська тютюнова компанія», скасувати. Провадження у справі в цій частині закрити.

В іншій частині постанову Господарського суду Тернопільської області від 15.02.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ Л.І. Бившева

____ А.М. Лосєв

Суддя Т.М. Шипуліна