Ухвала суду № 21534178, 24.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" січня 2012 р. м. КиївК-3675/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у м. Черкаси на постанову Господарського суду Черкаської області від 16.07.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2008 року по справі № 09/2607а за позовом ТОВ «Гринвіч-Лайт»до ДПІ у м. Черкаси про визнання протиправним та скасування рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Черкаської області від 16.07.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2008 року, позовні вимоги ТОВ «Гринвіч-Лайт»до ДПІ у м. Черкаси про визнання протиправним та скасування рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у м. Черкаси №0002562301/0 від 20.04.2007 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 60000,00грн. При цьому, суди попередніх інстанцій виходи з відсутності факту правопорушення, що виключає можливість застосування до позивача штрафних санкцій.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 14.01.2009 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 13.07.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Господарського суду Черкаської області від 16.07.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2008 року, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637. (далі-Положення).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №675/23-2/33018360 від 12.04.2007, складеного за результатами перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006, податковим органом прийнято рішення №0002562301/0 від 20.04.2007 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 60000,00грн.

Підставою для застосування зазначених санкцій стало порушення підприємством п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (далі-Положення), а саме: перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на суму 30000,00грн.

Відповідно до п. 2.3 Положення гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Зазначені обмеження стосуються також розрахунків готівкою між підприємствами в оплату за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок коштів, одержаних за корпоративними картками.

Зазначені обмеження не поширюються на: а) розрахунки підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами; б) добровільні пожертвування та благодійну допомогу; в) розрахунки підприємств (підприємців) за спожиту ними електроенергію; г) використання коштів, виданих на відрядження; ґ) розрахунки підприємств (підприємців) між собою під час закупівлі сільськогосподарської продукції. Перелік товарів, що належать до цієї продукції (далі сільськогосподарська продукція), визначений Законом України «Про державну підтримку сільського господарства України».

У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

Судами встановлено, що директор позивача Расулов С.А. за власні готівкові кошти здійснив закупівлю цементу, необхідного для виробничих потреб, з предявленням в цей же день авансового звіту на суму закупівлі (40000,00грн.). Сума по авансовому звіту на момент перевірки Расулову С.А. не виплачена. Грошові кошти для проведення розрахункової операції Расулов С.А. під звіт не отримував, також не здавав суму на банківський рахунок та касу підприємства. На підприємство для виробничих потреб надійшли не грошові кошти, а цемент, за який підприємство повинно повернути кошти директору Расулову С.А., що відображено в бухгалтерському обліку на рахунку 372 розрахунки з фізичними особами. Отже, за встановлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність правопорушення, що виключає можливість застосування до позивача штрафних санкцій, є правомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ДПІ у м. Черкаси залишити без задоволення, постанову Господарського суду Черкаської області від 16.07.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____Л.І. Бившева

____ А.М. Лосєв

Суддя Т.М. Шипуліна