Ухвала суду № 21534156, 24.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" січня 2012 р. м. КиївК-2345/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька на постанову Господарського суду Донецької області від 15.10.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2008 року по справі № 7/470а за позовом ТОВ «УкрБет»до ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Донецької області від 15.10.2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2008 року, позовні вимоги ТОВ «УкрБет»до ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька від 07.10.2004 №0001322342/2/16737/10/28-013-5 та від 15.12.2004 №0001322342/3/24455/7/25-1115, якими визначено податкові зобовязання з податку на прибуток у сумі 7311,00грн.; від 07.10.2004 №0002092342/0/16737/10/28-013-5 та від 15.12.2004 №0002092342/1/24455/7/25-1115, якими застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 14622,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодилась колегія суду апеляційної інстанції, виходили з того, що позивачем правомірно визначено прибуток гравців у вигляді виграшів, що підлягає оподаткуванню податком на виплату виграшів як різницю між доходами, виплаченими гравцями у вигляді виграшів, та документально підтвердженими гравцями витратами, повязаними з такими виграшами.

Не погоджуючись з постановою судову першої інстанції, відповідач 09.02.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 27.02.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Донецької області від 15.10.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2008 року та прийняти нове рішення.

В обгрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: п.п.10.2.1, п.п.10.2.2 п.10.2 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту перевірки №1680/23-111-1/32286255 від 07.07.2004, складеного за результатами планової документальної перевірки ТОВ «УкрБет» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 25.12.2002 по 01.04.2004 та за результатом адміністративного оскарження, відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення від 07.10.2004 №0001322342/2/16737/10/28-013-5 та від 15.12.2004 №0001322342/3/24455/7/25-1115, якими визначено податкові зобовязання з податку на прибуток у сумі 7311,00грн.; від 07.10.2004 №0002092342/0/16737/10/28-013-5 та від 15.12.2004 №0002092342/1/24455/7/25-1115, якими застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 14622,00грн.

Зі змісту вищезазначеного акту вбачається, що за результатами перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем п.п.10.2.1, п.п.10.2.2 п.10.2 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок чого позивачем занижено суму податку, який утримується при виплаті доходу (прибутку) від грального бізнесу на 7311,00грн. (від виграшу фізичної особи) за 5 звітних податкових періодів з 1 кварталу 2003 року по 1 квартал 2004 року включно.

Згідно п.п.10.2.1 п.10.2 ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на момент перевірки), платник податку, який здійснює виплату виграшів у лотерею або інші види ігор чи розіграшів, які передбачають придбання особою права на участь у таких іграх чи розіграшах до їх проведення, зобовязаний утримувати та вносити до бюджету 30 відсотків від суми таких виграшів.

Отже, обовязковою умовою застосування вказаної норми є придбання особою права на участь в іграх чи розіграшах до їх проведення. Зокрема це може бути застосовано до такого виду ігор як лотерея господарська операція, яка передбачає продаж гравцю права на участь у розіргаші призу за випадковою вірогідністю за кошти або в обмін на інші цінності, а також безоплатне отримання такого призу у власність у разі визнання такого гравця переможцем. Призовий фонд тут становить сукупність призів, які підлягають виплаті переможцем лотереї відповідно до оприлюднених умов її проведення (п.1.33. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

В той же час, відповідно до п.2 Порядку проведення внутрішнього фінансового моніторингу субєктами господарювання, що провадять господарську діяльність з організації та утримання казино, інших гральних закладів, і ломбардами (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 №1800) азартна гра це гра, участь у якій дає змогу набувати гроші, інше майно або майнові права, результат якої визначається діями, цілком або частково залежними від випадку, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки (в тому числі ігри в букмекерських конторах на іподромах та інших видах тоталізатора).

Судами встановлено, що позивачем здійснювалась підприємницька діяльність через букмекерські контори, у яких проводяться азартні ігри у вигляді тоталізатора.

Тоталізатор це азартна гра, результат якої визначається діями, цілком або частково залежними від випадку, коли гравець робить ставку на результат спортивного змагання й організатор гри зобовязаний виплатити гравцям, що виграли, суму виграшу, розмір якої залежить від загальної суми внесених ставок.

З вищенаведеного вбачається, що ігри в букмекерських конторах (на відміну від лотерей та інших ігор та розіграшів, які підпадають під дію п.п. 10.2.1 п.10.2. ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачають придбання особою права на участь у таких іграх, оскільки в них гравцями робляться ставки саме на результат певного змагання.

Отже, застосування для визначення бази оподаткування вищезазначеної норми є неправомірним.

Відповідно до п.п.10.2.2. п.10.2. ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», незалежно від положень підпункту 10.2.1 цього пункту будь-яка особа, яка здійснює виплату особі у звязку із виграшем у казино, бінго, інші ігри у гральних місцях (домах), зобовязана утримувати та вносити до бюджету 30 відсотків суми прибутку такої особи, який визначається як різниця між її доходами, отриманими у вигляді виграшів за відповідний робочий день, та витратами, понесеними такою фізичною особою протягом такого робочого дня, повязаними з таким виграшем, але не більше суми такого виграшу. Порядок податкового обліку виграшів та витрат осіб, а також порядок звітності субєктів грального бізнесу встановлюються центральним податковим органом України.

Порядок податкового обліку виграшів та витрат осіб, а також порядок звітності суб'єктів грального бізнесу затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України від 19.01.1998 №35 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 126/2566 від 20 лютого 1998 року.

Відповідно до п.2 Порядку, підприємства і організації всіх форм власності та громадяни субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють свою діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу, зобовязані забезпечити встановлений цим Порядком податковий облік виграшів та витрат осіб, а також порядок звітності субєктів грального бізнесу у звязку з виплатою особі виграшів у казино, бінго, інші ігри у гральних місцях (домах) та утримуванням і внесенням до бюджету 30 відсотків від суми прибутку.

При цьому, аналіз п.п. 10.2.2. п.10.2. ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»свідчить, що його застосування мало здійснюватися в тих випадках, коли понесення фізичною особою витрат на гру та одержання виграшу є подіями одного робочого дня.

Матеріалами справи встановлено, що, виходячи з особливостей умов гри саме у букмекерських конторах, виплати виграшів позивачем відбувались не у дні прийому ставок.

Проте, законодавча неврегульованість щодо спірних правовідносин не може бути підставою для відмови у розгляді справи та захисті порушених прав та інтересів особи.

Частиною 4 статті 9 КАС України, встановлено, що забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

За загальним правилом у разі відсутності закону, що регулює спірні відносини, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини, а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (ч.7 ст.9 КАС України).

Податок на виплату виграшів є видом податку на прибуток, згідно з положенням п.1.29 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затверджене Наказом Міністерства фінансів України 31.03.99 № 87 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за №397/3690, визначає прибутком суму, на яку доходи перевищують повязані з ними витрати.

Заповнюючи законодавчу прогалину щодо врегулювання питання оподаткування ігор в тоталізатор, Верховною Радою України 1 липня 2004 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(1958-IV), яким п.п.9.5.1 п.9.5. ст.9 Закону викладено у новій редакції та, зокрема, зазначено, що при нарахуванні доходу, отриманого у вигляді виграшу в азартних іграх в тоталізатор, враховуються витрати платника податку, понесені ним у звязку з отриманням такого доходу протягом періоду з початку прийняття ставки до завершення розіграшу.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено, що за характером спірні правовідносини були найбільш подібними до тих, які врегульовувались п.п.10.2.2. п.10.2. ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на момент виникнення обовязку позивача утримати податок з прибутку від виграшів фізичних осіб в тоталізатор).

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька залишити без задоволення, а постанову постанову Господарського суду Донецької області від 15.10.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:________Т.М.Шипуліна

Судді:________Л.І. Бившева

________А.М. Лосєв

Суддя Т.М. Шипуліна