Ухвала суду № 21533504, 26.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" січня 2012 р.                               м. Київ                                        К-5231/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Лаванда” (далі –Товариство)

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2008

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2008

у справі № 2-21/5525-2007А (22-а-921/08)

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у м. Феодосії Автономної Республіки Крим (далі –ДПІ)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та ін.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про: скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2008 №0000062304/0; визнання недійсним акта перевірки від 19.02.2008 № 516/23-4/00307371; визнання неправомірними дій ДПІ щодо донарахування позивачеві податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 60168 грн.; зобов’язання відповідача здійснити позивачеві відповідний перерахунок ПДВ з листопада 2007 року.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2008, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2008, у позові відмовлено. У прийнятті цих рішень попередні інстанції з посиланням на приписи пункту 11.45 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»виходили з неправомірного включення позивачем до розрахунку бюджетного відшкодування сум ПДВ за операціями з придбання товарів, використаних в експортних бартерних операціях, що обумовлює правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, тоді як решта позовних вимог не відповідає передбаченим законом способам захисту прав платника.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати прийняті у справі рішення та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами помилково кваліфіковано операцію із заліку зустрічних однорідних (грошових) вимог як бартер, тоді як чинним законодавством України не заборонено використання такої форми розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу –без задоволення.

Справу розглянуто у письмовому провадженні відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС).

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачеві суми завищення бюджетного відшкодування за листопад 2007 року в розмірі 37947 грн. згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням слугував факт віднесення Товариством до податкового кредиту з подальшим включенням до розрахунку бюджетного відшкодування сум ПДВ у складі вартості придбаних матеріалів, сировини, енергоресурсів для виготовлення продукції, яку в подальшому було експортовано із проведенням розрахунків шляхом заліку зустрічних однорідних вимог з покупцем-нерезидентом.

За визначенням пункту 1.19 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке в силу вимог пункту 1.11 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»вживається і для цілей останнього із вказаних законів, бартер (товарний обмін) –це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Таким чином, висновок судів про те, що спірна експортна операція із здійсненням розрахунків шляхом заліку зустрічних однорідних вимог є бартером у розумінні наведеної норми Закону, є правильним.

За приписами підпункту 11.45 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) тимчасово до 1 січня 2008 року в разі вивезення (експорту) товарів за межі митної території України шляхом бартерних (товарообмінних) операцій сума податку, сплачена (нарахована) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не включається до складу податкового кредиту, а відноситься до складу валових витрат платника податку.

З огляду на наведену норму Закону, як вірно зазначили суди, податкова інспекція обґрунтовано не визнала право позивача на податковий кредит за спірними операціями, у зв’язку з чим правові підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Правильним є і висновок судів про те, що оспорюваний акт перевірки не має ознак обов’язковості, притаманних акту індивідуальної дії, оскільки цей акт перевірки є лише засобом фіксації виявлених податковим органом правопорушень. Втім суди не застосували відповідних процесуальних наслідків до цієї частини позовних вимог, позаяк даний акт не може бути предметом позову, а тому провадження у справі щодо визнання недійсним акта перевірки від 19.02.2008 № 516/23-4/00307371 підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 228, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України          

                                         УХВАЛИВ:

1. Касаційну відкритого акціонерного товариства “Лаванда” задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2008 у справі № 2-21/5525-2007А скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним акта перевірки від 19.02.2008 №516/23-4/00307371.

Провадження у справі у цій частині закрити.

3. В решті постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2008 у справі № 2-21/5525-2007А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко