Постанова № 21528233, 26.01.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/12632/11

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, представник на підставі довіреності

відповідача - ОСОБА_3, представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ізяславський хлібозавод" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Ізяславський хлібозавод" до Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Ізяславський хлібозавод" 17.10.2011 року звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення -рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.10.2011 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач оскаржив його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, через неповне з'ясування судом І інстанції обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права, а також прийняти нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач вважає що не допустив порушення граничних строків сплати податкового зобов'язання по податку на додану вартість, оскільки сплатив даний податок, що підтверджується відповідним платіжним дорученням від 29.08.2011 року. В даному дорученні позивачем правильно зазначено призначення платежу та код бюджетної класифікації, однак внаслідок помилки зазначено невірний рахунок, що не може бути підставою для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених ст. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити викладені в ній вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги як безпідставної, а також вказав на законність та обґрунтованість рішення суду І інстанції та оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду від 26.10.2011 року - скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позову, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом І інстанції, що підтверджується матеріалами справи, обставини справи полягають у наступному.

Приватне акціонерне товариство "Ізяславський хлібозавод" зареєстроване юридичною особою, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 190378 від 09.06.2011 року, довідкою з ЄДРПОУ від 14.06.2011 року.

Вказане товариство перебуває на податковому обліку з 17.10.1994 року. Окрім того, товариство являється платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100341265.

Відповідно до поданої декларації № 9006765258 від 17.08.2011 року, позивачем задекларовано податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 238540,20 грн.

Ізяславською МДПІ проведено документальну невиїзну перевірку щодо порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань ПАТ "Ізяславський хлібозавод", за результатами якої складено акт № 371/15-00380497 від 26.09.2011 року. Перевіркою встановлено, що в порушення п. 2 ст. 203 Податкового кодексу України товариством порушено граничні терміни сплати податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 238540,20 грн., у зв'язку з чим нараховано штрафні санкції в розмірі 23854,02 грн.

01.09.2011 року позивачем подано відповідачу пояснення № 290 від 30.08.2011 року стосовно ситуації що склалась щодо сплати податку на додану вартість.

Також позивачем подано скаргу № 306 від 30.09.2011 року на акт перевірки, адресовану начальнику Хмельницької ОДПІ. Листом Хмельницької ОДПІ № 18120/10/25-034 від 10.10.2011 року скаргу позивача залишено без вирішення по суті.

На підставі акту перевірки, Ізяславською МДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000191502 від 10.10.2011 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 23854,02 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд І інстанції провівши аналіз норм податкового законодавства та дослідивши обставини справи, дійшов висновку, що позивач повинен був сплатити суму податкових зобов'язань по поданій податковій декларації, протягом 10 днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку її подачі, тобто до 30.08.2011 року. Натомість, сплату проведено 31.08.2011 року, тобто із порушенням граничного терміну сплати на 1 день, що є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених ст. 126 Податкового кодексу України. Також суд не прийняв до уваги доводи позивача про те, що прострочення сталось внаслідок помилки, а саме невірного перерахування коштів в рахунок сплати іншого податку, оскільки ця помилка сталась з вини позивача та призвела до невиконання бюджетних надходжень з іншого виду податку.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду І інстанції, виходячи з наступного.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач надає платіжне доручення № 360 від 29.08.2011 року про сплату 239465 грн. При цьому призначення платежу зазначено сплата податку на додану вартість за серпень 2011 року.

Виявивши те, що у платіжному доручені № 360 від 29.08.2011 року невірно зазначено рахунок на який перераховано грошові кошти, позивач 30.08.2011 року звернувся до відповідача з листом № 298 від 29.08.2011 року, в якому зазначив про виявлену помилку та просив перерахувати вказані кошти на рахунок ПДВ № 31113029700204.

Відповідно до п. 203.1. ст. 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (п. 203.2 ст. 203 ПК України).

Як встановлено з матеріалів справи та наявних доказів, позивач внаслідок помилкового зазначення невірного номеру рахунку спрямував кошти, визначені ним як сплату податку на додану вартість, на рахунок де акумулюються кошти по сплаті екологічного податку.

Зазначені обставини дають підставу для висновків про те, що в даному випадку має місце помилкова сплата грошових зобов'язань.

Так, відповідно до п.п. 14.1.182 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, помилково сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.

Як видно з матеріалів справи, позивач не являється платником екологічного податку.

Відповідно до п. 43.1 ст. 43 ПК України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (43.2 ст. 43 ПК України).

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку (п. 43.4 ст. 43 ПК України.).

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України, сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Виявивши вказану помилку позивач 30.08.2011 року звернувся до органу державної податкової служби з проханням провести переведення вказаних коштів на рахунок акумулювання коштів по податку на додану вартість.

З урахуванням вказаної заяви позивача, за наявності у останнього грошового зобов'язання по податку на додану вартість в тій сумі, яка була помилково перерахована на рахунок акумулювання іншого податку, відповідач повинен вважати заходи вчинення такого перерахування, сплатою податкового зобов'язання.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем виконано податковий обов'язок 29.08.2011 року, оскільки перераховано кошти із зазначенням їх цільового призначення - сплата податку на додану вартість. Про намір позивача сплатити вказаний податок свідчить також і відповідний розмір коштів, які вже до цього були задекларовані позивачем як сума податку що підлягає сплаті.

Відповідно до п. 38.1 п. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

У свою чергу, ст. ст. 126.1 ст. 126 ПК України, встановлена фінансова відповідальність, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Матеріалами справи, а саме платіжним дорученням № 360 від 29.08.2011 року підтверджено факт сплати 29.08.2011 року податку на додану вартість за серпень 2011 року в розмірі 239465 грн., отже відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, що визначені ст. 126 ПК України.

Відповідно до п. 113.1 ст. 113 ПК України, застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Зазначені обставини залишились поза увагою суду І інстанції, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції вирішив скасувати її та прийняти нову про задоволення позову, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ізяславський хлібозавод" задовольнити повністю .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Ізяславський хлібозавод" до Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, - скасувати , прийняти нову постанову .

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000191502 від 10.10.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь ПАТ "Ізяславський хлібозавод" документально підтверджений розмір судових витрат в сумі 5,10 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "31" січня 2012 р. .

Головуючий <Список >Мельник-Томенко Ж. М.

Судді< Список >Білоус О.В.

< Список >Залімський І. Г.

< Список >

< Список >