Ухвала суду № 21528097, 26.01.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4314/11

Головуючий у 1-й інстанції: Чудак О.М.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.

при секретарі: Семеновій Г.В.

за участю представників сторін:

позивача: Ковальчука С.В.

відповідача (апелянта): Щура А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Вінниччина" до Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про скасуванння податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2011 року публічне акціонерне товариство "Вінниччина" (ПАТ "Вінниччина") звернулося до суду з позовом до Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (Барська МДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 12 серпня 2011 року №0000322300 та №0000332300.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року зазначений позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням Барська МДПІ подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу за обставин, викладених у ній, та просив скасувати постанову суду першої інстанції від 13.10.2011р.

Представник ПАТ "Вінниччина" заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених письмово та доданих до матеріалів справи, у звязку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції посадовими особами податкового органу проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ "Вінниччина" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 01 квітня 2011 року, за результатами якої складено акт №730/23/00414150 від 27 липня 2011 року.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- статті 3, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у звязку із чим, занижено податок на прибуток в сумі3978613 грн.;

- пункту 8-1.2 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 209.2 статті 209 ПК України (для перевіреного періоду з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року), внаслідок чого завищено різницю між податковим зобовязанням та податковим кредитом у декларації з податку на додану вартість (скороченій) у загальній сумі 2652709 грн. та занижено відємне значення різниці між податковим зобовязанням та податковим кредитом у декларації з податку на додану вартість (скороченій) у загальній сумі 179715 грн.;

- пункту 8-1.2 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 209.2 статті 209 ПК України (для перевіреного періоду з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року), внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 2121607 грн.. та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 92149 грн.;

- статті 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок", в результаті чого завищено суму фіксованого сільськогосподарського податку у загальній сумі 4888 грн. 67 коп.

На підставі висновків акту перевірки Барською МДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення від 12 серпня 2011 року №0000322300 яким позивачеві збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 2121607 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 530402 грн. та №0000332300 про збільшення суми грошового зобовязання по податку на прибуток в сумі 3978613 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 994653 грн.

Апеляційним судом встановлено, що причиною виявлених порушень є твердження податкового органу, згідно яких ПАТ "Вінниччина" безпідставно перебуває на спеціальному режимі оподаткування через заниження останнім 75% питомої ваги вартості самостійно вироблених сільськогосподарських товарів, оскільки земельні ділянки на яких здійснюється власне виробництво та які використовуються згідно укладених договорів оренди не пройшли державну реєстрацію. Тобто відповідач рахує, що за позивачем відсутнє право користування орендованою землею, а тому вирощена на ній продукція не є власністю позивача.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням та їх скасовуючи суд першої інстанції, з яким погоджується і апеляційний суд, вірно виходив з такого.

На момент проведення перевірки ПАТ "Вінниччина" було зареєстроване як платником податку на додану вартість так і платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних відносин) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

В свою чергу, пунктом 8-1.6 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Пунктом 8-1.7 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб) а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" фіксований сільськогосподарський податок - це податок, який не змінюється протягом визначеного цим Законом терміну і справляється з одиниці земельної площі. Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених в цій статті, зокрема, в рахунок податку на прибуток підприємств. Частинами першою і третьою ст. 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" встановлено, що платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що сади (багаторічні насадження яблунь), які використовувало ПАТ "Вінниччина" для виробництва сільгосппродукції, передані їм у власність Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області при створенні товариства - в процесі приватизації колишнього державного господарства - держгоспу "Вінниччина" відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області від 18 серпня 1998 року №922-ПП та Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 10 липня 1996 року №290/96-ВР, - включені як основні засоби до статутного фонду Товариства, який розпайований на відповідну кількість акцій, знаходяться на його балансі.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з тим що використання позивачем при виробництві власної продукції земельних ділянок, правовстановлюючі документи яких проходять процедуру оформлення і ще незареєстровані в базі даних структурних підрозділів Центру державного земельного кадастру, не є підставою вважати вироблену продукцію - яблука, продукцією не власного виробництва.

Відповідачем не враховано, що продукція (яблука) вирощується, збирається, зберігається і продається (поставляється) працівниками (трудовим колективом) ПАТ "Вінниччина", з використанням інших власних та орендованих виробничих потужностей - власних холодильників, власної та орендованої сільськогосподарської техніки та усіх інших витратних матеріалів. Товариство здійснює увесь цикл виробництва сільськогосподарської продукції із застосуванням власних та орендованих виробничих потужностей, а тому є сільськогосподарським товаровиробником. Будь-яких доказів того, що ПАТ "Вінниччина" виготовляє продукцію не свого виробництва податковим органом не доведено, як і не зазначено тих осіб хто, на їх думку, є власником такої продукції.

Суд першої інстанції, системно проаналізувавши вказані вище правових норм, дійшов вірного висновку про те, що право бути платником фіксованого сільськогосподарського податку визначається лише через 75% одержаної від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік суми, а не з кількості землі (площі землі), яка, в свою чергу, впливає лише на розмір податку. Крім того, в законі чітко визначено - на виробничих потужностях, а не земельних ділянках, що є різними поняттями, і земля, в даному випадку, не є основним засобом виробництва, оскільки сільгосппродукція (яблука) вирощується позивачем безпосередньо на деревах.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 12 серпня 2011 року №0000322300 та №0000332300 №0000642310 Барською МДПІ доведено не було та матеріалами справи не підтверджено, що обґрунтовано свідчить про наявність підстав для їх скасування.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги Барської МДПІ не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 31 січня 2012 року .

Головуючий /підпис/ Курко О. П.

Судді/підпис/ Матохнюк Д.Б.

/підпис/ Совгира Д. І.

З оригіналом згідно:

секретар