Ухвала суду № 21528037, 26.01.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-5996/10/2270/7

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Глорія" до державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Глорія" звернулося до суду з позовом, із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, до державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000302301\1 від 17.06.2010 року та №0000292301\1 від 17.06.2011 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року зазначений позов задоволено. Окрім того, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням ДПІ у Полонському районі подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову - про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

У судове засідання на 26.01.2012р. представник відповідача не зявився.

Представник позивача заперечив проти викладених у апеляційній скарзі доводів та згідно письмової заяви клопотав апеляційний суд здійснювати розгляд справи у його відсутність.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що явка сторін не визнавалась судом обовязковою, а в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню зважаючи на наступне.

Судовими інстанціями встановлено, що ДПІ у Полонському районі проведено планову виїзну перевірку ПП "Глорія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 30.09.2009р.

За результатами перевірки складено акт від 02.04.2010р. № 307/231/31919196, в якому зафіксовано порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що полягало у занижені підприємством в перевіряємому періоді 324468 грн. податку на прибуток. Крім того, в цьому ж акті зазначено про порушення п.1.4 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 150256 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки з урахуванням процедури адміністративного оскарження, ДПІ у Полонському районі винесено податкове повідомлення-рішення від 17.06.2011 року № №0000292301\1 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в загальній сумі 486702 грн., з яких за основним платежем - 324468 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 162234 грн.; та податкове повідомлення-рішення №0000302301\1 від 17.06.2010 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 225384 грн., з яких за основним платежем - 150256 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 75128 грн.

Аналізуючи характер спірних правовідносин та досліджуючи їх обставини, колегія суддів відзначає, що спір склався з приводу формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками взаємовідносин з ПП "Авант" щодо поставки товару - металобрухту.

Як вірно встановлено судом першої інстанції згідно договору №01\11 поставки товару від 01.11.2004 року ПП "Авант" - постачальник і ПП "Голорія" - покупець домовились про постачання (передачу у власність) останньому за плату брухту чорних металів до 31.12.2005 року. Додатковими договорами до згаданої угоди від 01.01.2006 року, від 01.01.2008 року і від 01.01.2009 року термін дії первинного договору продовжувався на рік з можливістю його пролонгування.

Матеріали справи свідчать, що позивач та його постачальник є спеціалізованими підприємствами, які здійснюють операції з металобрухтом і мають відповідні ліцензії на діяльність, повязаною із заготівлею, переробкою брухту чорних металів.

Підтвердженням виконання даних договорів є наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних, актів приймання-здавання, актів походження лому, податкових накладних, що видані постачальником, який є зареєстрованим платниками податку на додану вартість, платіжні доручення про безготівкову оплату, які мають всі необхідні реквізити, що встановлені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні".

У відповідності до п. 5.1. ст.5 Закону України, від 28.12.1994, № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В свою чергу підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5. цього Закону передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" законодавець визначив поняття первинного документу, під яким необхідно розуміти документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Податковий кредит звітного періоду відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

А згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" ставить в залежність включення сум валових витрат лише з їх підтвердженням відповідними документами. А податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача є єдиною та достатньою підставою для нарахування податкового кредиту останнього, за умови здійснення самої господарської операції.

Колегія суддів апеляційного суду вважає вірно встановленими судом першої інстанції обставини, за яких здійснені господарські операції між ПП "Глорія" і ПП "Авант" мали реальний характер, підтвердженням чого слугують наявні у матеріалах справи докази їх виконання.

На час укладення та виконання договору зазначений контрагент позивача був діючим господарюючим субєктом, зареєстрованим у встановленому законом порядку, наділеним цивільною правоздатністю і дієздатністю, та був платником податку на додану вартість. Факти отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП "Авант" повною мірою були досліджені судом першої інстанції А виписані первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам, що до них ставляться Законами "Про податок на додану вартість" та "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Будь-яких доказів того, що отримані товари не призначаються для використання в господарській діяльності позивача ДПІ у Полонському районі не надано. Більш того, довідкою Роздільнянської міжрайонної ДПІ Одеської області №871-132\23-00\32189715 від 14.04.2010 року "Про результати документальної невиїзної перевірки ПП "Авант" щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП "Глорія" за період з 17.01.2008 року по 07.09.2009 року", не встановлено розбіжності з відомостями отриманими від ПП "Глорія", який мав правові відносини з платником податків.

Із укладеного договору поставки слідує, що транспорті витрати ніс постачальник металобрухту, а тому наявність чи відсутність перевізних документів у позивача не свідчить про відсутність господарської операції із вказаним постачальником. Під час перевірки не виявлено фактів віднесення позивачем до складу валових витрат - витрат на транспортування металобрухту.

Крім того згідно ч.11 ст.4 Закону України "Про металобрухт" не встановлена обовязковість наявності товарно-транспортних накладних у покупця для оформлення операцій з металобрухтом, за правилами бухгалтерського та податкового обліку. Необхідність вказаних документів обовязкова у разі віднесення позивачем оплати транспортних витрат до валових витрат, що позивач не здійснював.

Судом першої інстанції детально досліджені обставини правомірного віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту витрати по взаємовідносинах з ПП "Авант". Правильність цього висновку суду, також підтверджується Висновком №11482\10-19 судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30.05.2011 року, згідно якого висновки акту перевірки №307\231\31919196 в частині заниження ПП "Глорія" податкового зобовязання з податку на прибуток на суму 324468 гривень та в частині заниження ПДВ у розмірі 150256 гривень документально та нормативно не підтверджуються.

При цьому, судом першої інстанції правильно зазначено, що висновки податкового органу про нікчемність укладених договорів, недоведеність використання отриманих послуг у господарській діяльності підприємства ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ст. 159 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0000302301\1 від 17.06.2010 року та №0000292301\1 від 17.06.2011 року про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість ДПІ у Полонському районі доведено не було та матеріалами справи не підтверджено, що обґрунтовано свідчить про наявність підстав для їх скасування.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги ДПІ у Полонському районі не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області залишити без задоволення, а Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий /підпис/ Курко О. П.

Судді/підпис/ Матохнюк Д.Б.

/підпис/ Совгира Д. І.

З оригіналом згідно:

секретар