Постанова № 21528004, 26.01.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4416/11

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.

при секретарі: Семеновій Г.В.

за участю представників сторін:

позивача: Данилюк В.М.

відповідача (апелянта): Ковальчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Вінниччина" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до публічного акціонерного товариства "Вінниччина" про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Вінниччина" ( в даний час - публічне акціонерне товариство "Вінниччина") про стягнення коштів в сумі 51261,14 грн., з них 48857,16 грн. - адміністративно-господарських санкцій та 2404,24 грн. пені за не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2011 року даний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятою постановою ПАТ "Вінниччина" подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник позивача з вимогами апеляційної скарги не погодився, оскільки вважає, що постанова суду, прийнята за наслідками розгляду справи в суді першої інстанції, є законною та обґрунтованою, а тому просить Вінницький апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ "Вінниччина" підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Апеляційним адміністративним судом встановлено, що причиною виникнення спору є невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 4 робочих місць у 2010 році, оскільки позивач, зазначивши таку кількість робочих місць у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік самостійно не розрахував та не сплати передбачені Законом санкції.

Так, статтею 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (даліЗакон № 875-ХІІ) встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що обовязок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Однак підприємство повинно неухильно дотримуватись при цьому вимог ч.3 ст. 18 Закону щодо виділення і створення робочих місць для інвалідів, повідомлення державної службу зайнятості про те, яку категорію інвалідів воно може прийняти на такі створені ним місця, а також звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Однак, задовольняючи адміністративний позов у повному обсязі судом першої інстанції не враховано приписи статті 218 Господарського кодексу України, згідно з якими підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. У частині 2 цієї статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу, що звіти форми № 3-ПН про наявність вакансій до центру зайнятості в 2010 році подавались відповідачем починаючи з липня 2010р., про що свідчить лист Барського РЦЗ від 13.04.2011р. № 04-06/973.

Таким чином допущене порушення ПАТ "Вінниччина" у 2010 році мало місце за період з січня по червень 2010 року, а тому на переконання колегії суддів визначені ст. 20 Закону № 875-ХІІ адміністративно-господарські санкції мають бути застосовані саме за вказаний період.

Оскільки відповідач довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення починаючи з липня та до кінця 2010 року, підстав притягнення його до господарсько-правової відповідальності та стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за цей період не має. Отже заявлений Вінницьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, пропорційно періоду за який скоєно правопорушення, тобто з січня по червень 2010 року в сумі 25630,7 грн., з яких 24428,58 грн. адміністративно-господарські санкції та 1202,12 грн. пеня.

Згідно зі п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 21.10.2011 року в частині визначення розміру адміністративно-господарських санкцій має бути скасована із прийняттям у цій частині нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Вінниччина" задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2011 року в частині визначення розмірі адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місця для працевлаштування інвалідів у 2010 році скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Вінниччина" (с. Шипинки, Барський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 00414150) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет Барського району, р/р 31216230700011, код 34701146, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу:" платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2010 рік") адміністративно-господарські санкції в розмірі 24428,58 грн. та пеню у розмірі 1202,12 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "31" січня 2012 р.

Головуючий /підпис/ Курко О. П.

Судді/підпис/ Матохнюк Д.Б.

/підпис/ Совгира Д. І.

З оригіналом згідно:

секретар