Ухвала суду № 21527479, 18.01.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4744/11

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Совгири Д. І. Курка О. П.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_4 (довіреність від 01.06.2011 р.)

відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 17.11.2011 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Жорнище" до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ "Жорнище" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Іллінецької МДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивовано тим, що Іллінецькою МДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.03.2010 року по 31.03.2011 року, за результатами якої Іллінецькою МДПІ складено акт №282/23/00414210 від 21.07.2011 року. На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000182320 від 10 серпня 2011 року, яким ПАТ "Жорнище" збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ в загальній сумі 181465 грн. Не погоджуючись з висновками податкового органу та вважаючи його протиправним, просили його скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2011 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав повністю, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обгрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ПАТ "Жорнище" зареєсторване як юридична особа (а.с. 50) та являється платником ПДВ згідно свідоцтва №100246658 від 03.10.2009 року.

21.07.2011 року Іллінецькою МДПІ за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.03.2010 року по 31.03.2011 року було складено акт №282/23/00414210 від 21.07.2011 року (а.с. 16-48), яким було встановлено заниження від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в сумі 20144 грн., неподання та несвоєчасне подання платіжних доручень на перерахування належних до сплати сум податку з доходів фізичних осіб в 2010-2011 роках, порушення ПАТ "Жорнище" ст. 301.6 ПК України - наявність податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб. На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000182320 від 10 серпня 2011 року (а.с. 15), яким ПАТ "Жорнище" збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ в загальній сумі 181465 грн. Висновки податкового органу базувались на тому, що загальна кількість земель у користуванні позивача становить 2037,749 га, в т.ч. кількість земель, що пройшли державну реєстрацію: 1658,829 га(81,4% від загальної кількості земель), не проведена державна реєстрація на 378,92 га земель (18,6%). Оскільки продукція частково вирощена на земельних ділянках без державної реєстрації договорів оренди, вона не є продукцією власного виробництва, не підлягає включенню до декларації по спеціальному режимі оподаткування відповідно до ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 209.6 ПК України.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції інстанції виходив із того, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ст. 6 Закону України "Про оренду землі"). Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України). Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ч.5 ст. 126 ЗК).

Разом із тим, в силу ст. 209.1. ПК України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. Зазначене законодавче положення кореспондується з положеннями ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно (ст. 8-1.6. Закону про ПДВ). При цьому сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в тій частині, що чинним законодавством не передбачена методика вирахування податкових зобов'язань з ПДВ у випадку часткової відсутності реєстрації договорів оренди земельних ділянок, і його визначення шляхом співвідношення загальної кількості орендованих земельних ділянок (площ) до площі земельних ділянок, що не пройшли реєстрацію, є неправомірним.

Сумніви податкового органу щодо правомірності використання позивачем окремих земельних ділянок не спростовують факту виробництва на них власної сільськогосподарської продукції, що є підставою для застосування спеціального режиму оподаткування. Крім того, на користь обгрунтованості позиції ПАТ "Жорнище" свідчить сплата ним земельного податку з усіх площ земельних ділянок, що перебувають в користуванні позивача.

Таким чином, задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, досліджено докази, і на їх підставі прийнято обгрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23 січня 2012 року .

Головуючий <Список >Білоус О.В.

Судді< Список >Совгира Д. І.

< Список >Курко О. П.

<Список >

<Список >