Постанова № 21519344, 27.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2011 р. Справа № 2а-11392/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засіданняСавченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2011р. по справі№2а-11392/10/2070

за позовом Державного науково-виробничого підприємства "Об`єднання Комунар" <Список ><Текст >

до Спеціалізованої державної податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2010 р. позивач, Державне науково-виробниче підприємство “Обєднання Комунар” (далі ДНВП “Обєднання Комунар”), звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові), в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог, просив, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.04.2010 року №0000080841/0, від 20.05.2010 року №0000080841/1, від 24.06.2010 року №0000080841/2, від 13.09.2010 року №0000080841/3, якими ДНВП “Обєднання Комунар” зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 636085,00грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2011 р. позовні вимоги ДНВП «Обєднання Комунар» задоволені в повному обсязі.

Стягнено на користь позивача з Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору в сумі 1700 грн.

Не погодившись з даною постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2011 р. та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що за результатами перевірок з питань правових відносин постачальників ДНВП «Обєднання Коммунар» по ланцюгам постачання встановлено, що основними постачальниками підприємства у перевіряємих періодах були ТОВ "Альфа Експерт" та ТОВ "МПК Строй"(правонаступник ТОВ «Біотопресурс»).

Зазначив, що за результатами дослідження ланцюга постачання продукції по другій ланці ДНВП “Обєднання Коммунар» - ТОВ «Альфа Експерт» - ТОВ «Промбудівел Плюс» та ДНВП “Обєднання Коммунар» - ТОВ «МПК Строй» - ПП "Технотрейд - Луганськ" та МПП "Феона" встановлено про неможливість визначити надходження відповідних сум ПДВ до бюджету.

Вважає, що ДНВП «Об*єднання Комунар» порушило п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 р. (далі Закон №168). В ході дослідження формування податкового кредиту та за результатами проведених зустрічних перевірок суму ПДВ віднесену до податкового кредиту по ТОВ "Альфа Експерт" та по ТОВ" МПК Строй" не було підтверджено.

Апелянт вважає, що відсутність поставок товарів свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Тому угоди укладені ДНВП "Об'єднання Комунар" з постачальниками ТОВ «Альфа Експерт» та ТОВ, "МПК Строй", що виконувались протягом перевіряємого періоду є нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Позивачем подані заперечення на апеляційну скаргу в яких вважає, що судом першої інстанції винесено оскаржувану постанову при повному додержанні норм матеріального та процесуального права. Просив відмовити СДПІ по роботі з ВПП в м. Харкові в задоволенні апеляційної скарги.

Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом норм діючого законодавства, дослідивши письмові докази по справі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого ПДВ при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з ПДВ, оскільки Закон України №168 не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу виконання своїх податкових зобовязань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було проведено документальну невиїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в установі банку за травень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2009 року по 30.04.2009 року.

За результатами перевірки складено Акт від 09.04.2010 року №1220/41-018/14308730 на підставі якого прийняте податкове повідомленнярішення від 16.04.2010 року №0000080841/0 та прийняті за результатами адміністративного оскарження на першу-третю скарги позивача податкові повідомлення-рішення від 20.05.2010 року №0000080841/1, від 24.06.2010 року №0000080841/2, від 13.09.2010 року №0000080841/3. Вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з ПДВ по декларації з ПДВ за травень 2009 року у розмірі 636085,00 грн.

Фактичною підставою для зменшення бюджетного відшкодування стало не можливість підтвердження надходження до бюджету ПДВ по ланцюгу постачання до виробника.

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону № 168 ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що зміст Договорів від 10.11.2008 року №1/1011-2008 та від 28.02.2006 року №02-АЄ/2006, укладених між ТОВ “Альфа Експерт”(Постачальник) з однієї сторони та ДНВП “Обєднання Комунар”(Замовник) з іншої на придбання мікросхем, розємів, реле, трансформаторів, електровентиляторів, діодів не суперечить актам цивільного законодавства.

Реальне виконання вище зазначених договорів підтверджена наданими позивачем первинними документами, а саме витратними накладними, податковими накладними, оприбуткування отриманих виробів проведено на складі позивача, проведений вхідний контроль комплектуючих виробів, що підтверджується журналом вхідного контролю, та використані позивачем у власній господарській діяльності. На отриманий товар позивач має етикетки та сертифікати відповідності.

Доводи апеляційної скарги, щодо нікчемності даних угод, через відсутність підтвердження реальності їх виконання, а саме відсутність доказів щодо транспортування товару, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки під час судового розгляду встановлено, що ТОВ «Альфа Експерт» орендує у позивача за адресою вул.. Рудика 13 в м. Харкові нежитлові приміщення №1-12 в яких і відбулося придбання товару. Транспортування товару відбулося робітниками того відділу, куди необхідні були комплектуючі, що підтверджується випискою з журналу довіреностей.

Доводи апеляційної скарги, щодо правомірності зменшення суми бюджетного відшкодування через не підтвердження по ланцюгу постачання сплати ПДВ до бюджету, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позивачем були виконані всі покладені на нього обов*яки, а саме сплата ПДВ в ціні товару та надання податкових накладних. Зважаючи на реальність виконання вище зазначених договорів колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не встановлює обовязок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою.

Стосовно господарський взаємовідносин з ТОВ «МПК Строй» (ТОВ «Біотопресурси» - правонаступник) колегія суддів зазначає наступне.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неправомірно зменшено суму бюджетного відшкодування позивачу.

Проте колегія суддів з даним висновком не погоджується та вважає за необхідне наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту відображеному в укладених платником податку договорах. І хоча за загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту покупця, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару, однак якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту є безпідставним і ПДВ не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у позивача податкової накладної, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ та обліку аналогічного товару.

Як зясовано судом першої інстанції, право позивача на отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування виникло за наслідками постачання на адресу ДНВП “Обєднання Комунар” електронних модулів лічильника електроенергії, електромеханічних лічильникових пристроїв, резисторів постійних, варисторів, трансформаторів, згідно договору №2-08 від 12.02.2008 року, укладеного між останнім та ТОВ “МПК-Строй”.

Згідно п.п.3.1 п.3 вище зазначеного договору поставка продукції здійснюється за рахунок ДНВП «Обєднання Комунар» самовивозом (т.2 а.с.66).

Як слідує з пояснень представника позивача та наданої на підтвердження копії листа за підписом ТОВ «Біотопресурс» ( ТОВ «МПК Строй») поставка товару здійснювалась організацією перевізником ПП НПФ «VD MAIS” м. Киїів.

Відповідно до ч.3 ст. 909 ЦК України укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

В матеріалах справи відсутні докази перевезення саме вище зазначеного товару, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, приймання товару за кількістю та якістю.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відсутність відповідних документів, які підтверджують факт перевезення, надання послуг з його перевезення вказує на відсутність реального виконання договору поставки товару позивачу від контрагента ТОВ «ПМК-Строй».

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільною виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Між тим сторони, укладаючи вищевказаний договір поставки, ставили за мету не здійснення господарської діяльності, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції (послуг) та отримання доходу від цих операцій, а мали намір спрямований на отримання податкової вигоди та безпідставне ухилення від сплати податку до державного бюджет.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що СДПІ по роботі з ВПП в м. Харкові правомірно зменшила суму бюджетного відшкодування в частині господарських операцій позивача з ТОВ «ПМК Строй» за перевіряємий період на 438052,39 грн ( т.1 а.с.61).

Висновки суду першої інстанції щодо реальності вчиненої операції позивача з ТОВ «ПМК Строй» за перевіряємий період є помилковими з вище зазначених підстав.

З урахуванням викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова суду підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткову відмову в задоволенні позовних вимог ДНВП «Об*єднання Комунар».

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року по справі№2а-11392/10/2070 скасувати в частині задоволення позовних вимог, щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 16.04.2010 р. №0000080841/0, від 20.05.2010 р. №0000080841/1, від 24.06.2010 р.№0000080841/2, від 13.09.2010 р. №0000080841/3 на суму 438052,39 грн. та прийняти нову постанову, якою в цій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року по справі №2-а-11392/10/2070 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

<Звіт про виконання >

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Любчич Л.В. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В. Повний текст постанови виготовлений 03.10.2011 р.