Ухвала суду № 21518408, 27.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2011 р.Справа № 2а-1670/5444/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2011р. по справі№2а-1670/5444/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтек" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2011 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтек" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 19.05.2011 р. № 0004211502.

Не погодившись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекція у м. Полтаві подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом ст. 129 Конституції України, ст.ст. 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки при винесенні рішення не дотримано принципу законності, так як рішення повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Представник апелянта надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Інтек" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 26.02.1996 р. (ідентифікаційний код 23813444, свідоцтво серія А00 №084445). На даний час позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві та є платником ПДВ (свідоцтво №23963749).

У період з 11.04.2011 р. по 15.04.2011 р. головним державним податковим інспектором відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у м. Полтаві проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Інтек" з питань правильності визначення та повноти нарахування ПДВ по взаємовідносинах з ПП "Нафта-капітал".

За результатами перевірки складено Акт від 22.04.2011 р. №3622/15-2/23813444, в якому відображено порушення позивачем пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит за перевірений період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р. на суму 1 580,00 грн. та занижено ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в сумі 1 679,00 грн. за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів, у тому числі в податковій декларації за грудень 2010 року на суму ПДВ 1 580,00 грн.

На підставі вищезазначеного Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 19.05.2011 р. № 0004211502, яким ТОВ "Інтек" збільшено суму грошового зобовязання за платежем ПДВ у сумі 1 679,00 грн. за основним платежем та 839,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновок перевірки про завищення податкового кредиту за перевірений період на суму 1 580,00 грн. та заниження ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в сумі 1 679,00 грн. за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів, у тому числі в податковій декларації за грудень 2010 року на суму 1 580,00 грн., не ґрунтується на вимогах Закону України "Про податок на додану вартість" та достовірно встановлених обставинах, натомість спростовується дослідженими судом матеріалами, а тому податкове повідомлення-рішення від 19.05.2011 р. №0004211502, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем ПДВ у сумі 1 679,00 грн. за основним платежем та 839,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, керуючись п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Аналогічні вимоги містяться і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037).

Згідно із пунктом 5 вказаного Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Пункт 2 вказаного порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Інших обмежень щодо визнання податкової накладної недійсною в вищезазначених нормативних актах не міститься.

Таким чином, виходячи з вищезазначених норм Закону, передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, що 18.11.2010 р. між ТОВ "Інтек" (покупець) та ПП "Нафта-Капітал" (продавець) укладено договір №18/11, за умовами якого продавець зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передавати у власність покупця інструменти та запчастини, необхідні для господарської діяльності останнього, а покупець зобовязується в порядку та умовах, визначених цим договором, приймати та оплачувати товар в асортименті, кількості та за ціною, вказаною у рахунках фактурах або накладних, які виставляються продавцем на кожну партію товару і є невідємною частиною цього договору.

На підтвердження факту здійснення господарської операції позивачем надано бухгалтерські та податкові документами, а саме: податкова накладна №918 від 23.12.2010 р.; видаткова накладна №РН-918 від 23.12.2010 р. на товар ключі накидні загальною вартістю 9 480,00 грн., у тому числі ПДВ 1 580,00 грн.

Також, в матеріалах справи містяться докази подальшого використання у своїй господарській діяльності товару, придбаного у ПП "Нафта-Капітал", а саме: видаткова накладна №19 від 23.12.2010 р. на імя ЗАТ "Нафтогазвидобування"; довіреність ЗАТ "Нафтогазвидобування" від 23.12.2010 р. на отримання від ТОВ "Інтек" цінностей за рахунком №31-20/12 від 20.12.2010 р.; податкова накладна №17 від 23.12.2010 р., виписана ТОВ "Інтек"; банківська виписка про оплату товару ЗАТ "Нафтогазвидобування".

Вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості вищезазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ "Інтек".

Крім того, в ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від ПП "Нафта-Капітал", взаємопов'язаності позивача та ПП "Нафта-Капітал", обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

На підтвердження обставин щодо перевезення придбаних у ПП "Нафта-Капітал" товарно-матеріальних цінностей представник позивача в суді першої інстанції пояснив, що транспортування товару здійснювалось ним самостійно на власному автомобілі, який згідно акту приймання-передачі від 03.03.2011 р. відчужений у нього на користь ПАТ "Альфа-Банк".

Доказів, які б спростували вказані твердження позивача, відповідачем не надано.

Таким чином, будь-яких підстав, визначених Законом України "Про податок на додану вартість", які б виключали право позивача на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, в даному випадку, немає.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що висновки податкового органу про нікчемність господарської операції та відповідно завищення підприємством позивача податкового кредиту ґрунтуються фактично лише на даних акту камеральної перевірки контрагента позивача - ПП "Нафта-Капітал". Як свідчать матеріали справи під час документальної невиїзної перевірки позивача були використані лише дві декларації з ПДВ та акт документальної невиїзної перевірки (.с. 9).

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що згідно податкової звітності у ПП "Нафта-Капітал" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, колегія суддів апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки характер правовідносин, що склався між позивачем та ПП "Нафта - Капітал" (постачання інструментів та запчастин) не потребує обов'язкової наявності у продавця (який не є виробником продукції, що поставляється) зазначених умов для фактичного виконання зобов'язань з передання товару.

Крім того, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Якщо контрагент допустив порушення законодавства, у тому числі податкового, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Відсутність у контрагента матеріалів для здійснення основного виду діяльності, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього даного права, якщо він виконав усі передбачені законом умови для цього і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями договорів, податкових та видаткових накладних, рахунків, банківських виписок.

З підстав, наведених вище, не приймаються до уваги і посилання відповідача в апеляційній скарзі на Акт № 644 від 14.02.2011 року камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ПП "Нафта- Капітал", в якому встановлено порушення п.п. 1.6., п.п. 1.7., ст. 1, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7, п.п. 7.2.4., п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7, п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині завищення податкового зобов'язання та податкового кредиту на суму ПДВ 6 379 408 грн.

Крім того, колегія суддів зауважує на арифметичні помилки при нарахуванні податкового зобовязання позивачу.

Так, зі зведених даних щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ (стор. 8-9 Акту) вбачається, що перевіряючим включено до розрахунку суму ПДВ за податковою накладною № 918 від 23.12.2010 р. у розмірі 1 580,00 грн. та суму зменшення залишку відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за результатами перевірки податкової декларації за листопад (Акт №2333/15-2/23813444 від 21.03.2011 р.) у розмірі 96,00 грн., сума яких має становити 1 676,00 грн., тоді як в Акті виведена сума 1 679,00 грн.

Помилка обчислення розміру основного платежу призвела до невірного визначення суми штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 19.05.2011 р. № 0004211502, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем ПДВ у сумі 1 679,00 грн. за основним платежем та 839,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2011р. по справі№2а-1670/5444/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Гуцал М.І.

Судді(підпис)

(підпис)Зеленський В.В. Пянова Я.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В. <повний текст ><Дата ><р. >