Ухвала суду № 21517696, 19.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2011 р.Справа № 2а-2982/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Донець Л.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2011р. по справі№2а-2982/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергоресурс" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання дій незаконними,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техенергоресурс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова (далі - відповідач), в якому просить суд, після уточнень, визнати дії відповідача щодо проведення документальної невиїзної перевірки позивача з питань правомірності формування податкового кредиту у квітні, червні 2010 року по взаємовідносинам з ПП «Елітпромстандарт» та правильності обчислення податку на додану вартість за квітень, червень 2010 року на підставі якої було складено акт перевірки від 25.08.2010 року за №2124/18-011/34566972 протиправними.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2011 року позов було задоволено.

Визнано протиправними дії відповідача щодо проведення документальної невиїзної перевірки позивача з питань правомірності формування податкового кредиту у квітні, червні 2010 року по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Елітпромстандарт» та правильності обчислення податку на додану вартість за квітень, червень 2010 року на підставі якої було складено акт перевірки від 25.08.2010 року за №2124/18-011/34566972.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм процесуального та матеріального права, а саме: Закону України « Про державну податкову службу»; ст. ст. 203,215,216,228 ЦК України; що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що працівниками відповідача з 13.08.2010 року по 25.08.2010 року була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань правомірності формування податкового кредиту у квітні, червні 2010 року по взаємовідносинам з ПП «Елітпромстандарт» та правильності обчислення податку на додану вартість за квітень, червень 2010 року.

За результатами перевірки був оформлений акт від 25.08.2010 року за № 2124/18-011/34566972.

Приймаючи постанову про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що дії працівників відповідача були вчинені не у відповідності до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні» .

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду, виходячи з наступного.

Пунктом 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» зазначено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право : здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі) своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Матеріали справи свідчать про те, що підставою для здійснення перевірки працівниками відповідача стала наявність розбіжності між розміром податкового кредиту з податку на додану вартість позивача та податкового зобовязання з податку на додану вартість його контрагента - ПП «Елітпромстандарт».

13.08.2010 року податковим органом був направлений лист до позивача про надання документів та пояснень з питань проведення перевірки.

Працівниками відповідача з 13.08.2010 року по 25.08.2010 року була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань правомірності формування податкового кредиту у квітні, червні 2010 року по взаємовідносинам з ПП «Елітпромстандарт» та правильності обчислення податку на додану вартість за квітень, червень 2010 року, що було оформлено актом від 25.08.2010 року за № 2124/18-011/34566972.

Із наданих матеріалів справи не вбачається отримання позивачем вказаного вище листа від 13.08.2010 року податкового органу, та, відповідно, надання на нього відповіді позивачем.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що працівниками відповідача був порушений порядок проведення невиїзних документальних перевірок встановлений наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 року №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», яким затверджені Методичні рекомендації щодо організації взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів.

Так, підпунктом 4.2 вказаного наказу під час проведення документальної невиїзної перевірки працівники підрозділів оподаткування юридичних, фізичних осіб мають право: одержувати від платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби; запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обовязкових платежів) такими платниками податків; вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.

Підпункт 4.5 названого вище наказу каже, що у разі неотримання пояснень, передбачених пунктом 4.2 цього наказу протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту платником податку на додану вартість (отримувачем) працівник підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб передає перелік таких платників до підрозділу податкової міліції з наданням інформації про вжиті заходи (телефонний дзвінок, направлений запит тощо) для здійснення заходів, передбачених пунктом 6.2 розділу УІ цього наказу.

Пунктом 6.2 наказу передбачено, що працівник підрозділу податкової міліції після отримання інформації від підрозділів оподаткування юридичних, фізичних осіб про місцезнаходження платника податку на додану вартість за вказаними в реєстраційних документах даними, переліку платників податку на додану вартість, які не надали відповідні документи на запит органу ДПС (з наданням працівником підрозділів оподаткування юридичних, фізичних осіб інформації про вжиті заходи (телефонний дзвінок, направлений запит тощо)) зобовязаний встановити місцезнаходження платника податку на додану вартість, субєкта господарювання незареєстрованого платником податку на додану вартість.

У разі підтвердження відсутності платника податку на додану вартість, субєкта господарювання, не зареєстрованого платником податку на додану вартість, за його місцезнаходженням, встановити місцезнаходження його засновників, посадових осіб, провести їх опитування щодо здійснення господарських операцій (поставки товарів, послуг, відвантаження товарів, фактичного виконання робіт, транспортування, зберігання товарів по ланцюгу постачання товару до його споживача), виписки податкових накладних, виявлення активів платника податку на додану вартість та інше.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Оскаржувані дії відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідач як орган державної влади щодо проведення зазначеної вище документальної невиїзної перевірки позивача діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому судом першої інстанції правильно були задоволенні дані позовні вимоги.

З вищенаведених підстав, доводи апеляційної скарги про відповідність дій відповідача вимогам Закону України «Про державну податкову службу», колегія суддів, вважає хибними.

Проте, колегія суддів, вважає, що враховуючи протиправність дій працівників податкового органу щодо проведення зазначеної перевірки, не потребують оцінки висновки працівників податкового органу з приводу господарських операцій, які викладені в акті перевірки, як на це зауважив суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі в становлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що постанова суду не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2011р. по справі№2а-2982/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Кононенко З.О.

Судді<підпис >

<підпис >Донець Л.О. Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 23.09.2011 р.