Ухвала суду № 21516825, 20.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2011 р.Справа № 2а-6685/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді:

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія"Плазма" на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 21.06.2011р. по справі№2а-6685/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія"Плазма"

до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова,

Начальника Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова- Медведєвої Олени Вікторівни

про визнання недійсним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія"Плазма" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, Начальника Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова - ОСОБА_1 (далі по справі - відповідачі), в якому просило суд:

- визнати незаконними дії відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова щодо застосування до ТОВ "Компанія "Плазма" фінансових санкцій та нарахування пені;

- визнати недійсними та скасувати рішення відповідача, Управління пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова від 24.05.2011р. №1252, від 24.05.2011р. №1253, від 24.05.2011р. №1254, від 24.05.2011р. №1255;

- зобовязати відповідача, Управління пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова у подальшому втриматись від винесення стосовно ТОВ "Компанія "Плазма" рішень про застосування штрафних санкцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2011 року зазначений позов залишено без задоволення .

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2011 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування".

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Плазма", пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, одержало свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (код 32238238), має правовий статус юридичної особи, як платник внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування обліковується в Управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова.

Рішенням від 24.05.2011р. за №1252 УПФУ в Московському районі міста Харкова застосувало до позивача штраф в розмірі 164,50 грн. та пеню в розмірі 202,33грн. за період з 20.12.2010р. по 22.04.2011р., спірним рішенням від 24.05.2011р. №1253 УПФУ в Московському районі міста Харкова застосувало до позивача пеню в розмірі 29,09грн. за період з 13.01.2011р. по 22.04.2011р., спірним рішенням від 24.05.2011р. №1254 УПФУ в Московському районі міста Харкова застосувало до позивача штраф в розмірі 139,96грн. та пеню в розмірі 117,56грн. за період з 28.01.2011 р. по 22.04.2011р., спірним рішенням від 24.05.2011р. №1255 УПФУ в Московському районі міста Харкова застосувало до позивача пеню в розмірі 0,68грн. за період з 25.04.2011р. по 26.04.2011р.

Приймаючи рішення про залишення без задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, щопередбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зі змісту рішень Управління Пенсійного фонду в Московському районі міста Харкова, що є предметом оскарження, слідує, що правовою підставою для їх винесення суб'єкт владних повноважень указав п.2 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", згідно з яким за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум (абз.1 п.2 ч.9 ст.106); одночасно на суми своєчасно не сплачених страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу (абз.2 п.2 ч.9 ст.106).

Колегія суддів зазначає, що станом на 24.05.2011р. Закон України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" не містив норми ч.9 ст.106, яка виключена згідно із Законом України від 08.07.2010р. №2464-VI.

Між тим, колегія суддів бере до уваги до уваги, що відповідно до п.7 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється (абз.5 п.7 Прикінцевих та перехідних положень); на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом (абз.6 п.7 Прикінцевих та перехідних положень).

З приписів наведеної норми закону слідує, що територіальні органи ПФУ і після 01.01.2011р. наділені законодавцем повноваженнями на застосування до платників внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування штрафних (фінансових) санкцій за діяння, що визнавались законом правопорушеннями до 01.01.2011р. та були вчинені платниками внесків до 01.01.2011р. або в разі вчинення триваючого правопорушення (як-то: несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків) були розпочаті платниками внесків до 01.01.2011р., а завершені вже після вказаної дати.

При цьому, такі повноваження підлягають реалізації за правилами, що діяли до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", тобто за правилами ч.9 ст.106 Закон України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування".

Проаналізувавши норми законодавства з питань загальнообов"язкового державного пенсійного забезпечення та з питань справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суд відзначає, що в цих актах законодавства не визначено зміст поняття "стягнення".

У відповідності до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе застосувати при вирішенні спору положення ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", де указано, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) (ч.1 ст.4); державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею (ч.4 ст.4).

Отже, за приписами податкового законодавства, яке за характером регулювання суспільних правовідносин є подібним до пенсійного законодавства, наявність у органу управління повноваження на стягнення певного платежу автоматично означає наявність і повноваження на нарахування (застосування) цього платежу.

Звідси слідує, що територіальні органи ПФУ мають повноваження на застосування до платників внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, котрі до 01.01.2011р. не виконали у встановленому Законом України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" порядку обов'язку по оплаті внесків, міри юридичної відповідальності у вигляді нарахування штрафу за правилами ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", позаяк такий висновок прямо витікає з приписів п.7 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Колегія суддів зазначає, що за формою, змістом та підставами винесення спірні рішення узгоджуються з компетенцією територіальних органів Пенсійного фонду України, яка визначена ст.106 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", а за способом реалізації владної компетенції відповідають порядку дій, який визначений Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663; далі за текстом Інструкція), винесені повноважною посадовою особою УПФУ.

Підстав для висновку про невідповідність спірних рішень закону з огляду на фактичні обставини спірних правовідносин матеріали справи не містять.

Розглядаючи справу в частині вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень утриматись від вчинення дій по винесенню рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Позовні вимоги ТОВ щодо зобов'язання відповідача в подальшому утриматись від винесення стосовно платника внесків рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені, які не відповідають чинному законодавству, не підлягають задоволенню, оскільки в силу приписів ч.1 ст.2 КАС України судове рішення повинно бути правовим наслідком розв'язання існуючого спору, а ця частина вимог спрямована на майбутнє. При цьому, в матеріалах справи відсутні фактичні дані, які б засвідчували, що відповідач має намір в подальшому приймати стосовно платника внесків правові акти індивідуальної дії, котрі б суперечили закону.

Вирішуючи спір в частині вимоги про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині, позаяк вчинені відповідачем у спірних правовідносинах дії по реалізації владної управлінської функції повністю узгоджуються з приписами Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", ч.3 ст.2 КАС України, а відтак, відповідають вимогам ч.2 ст.19 Конституції України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія"Плазма" залишити без задоволення.

Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 21.06.2011р. по справі№2а-6685/11/2070 залишити без змін.

Головуючий суддяГуцал М.І.

Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.