Ухвала суду № 21509707, 17.01.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2012 р. <Текст >Справа № 29719/10/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Онишкевича Т.В.,Попка Я.С.

з участю секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.07.2010 року у справі за позовом Приватного підприємства «Електропромсервіс» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомленьрішень,-

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Електропромсервіс» звернулося в суд з адміністративний позовом до ДПІ у Сихівському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 30.09.2009 року за № 000178232/0, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 421097,40 грн. та № 000179232/0, яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 362781грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на момент здійснення ПП «Електропромсервіс» господарських операцій з контрагентами ТОВ «НТБ» та ТОВ «Укрторгсервіс» останні були включені до ЄДРПОУ та зареєстровані платниками ПДВ, відтак покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі. Законом України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року закріплено право на формування податкового кредиту з моменту настання першої з подій: або дати списання коштів з рахунку, або дати отримання податкової накладної. При цьому закон встановлює, що до складу податкового кредиту не включаються лише суми, сплачені в рахунок оплати товару, які не підтверджені податковими накладними. Позивач вважає, що ним у повному обсязі на підставі первинних документів своєчасно здійснювався первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складалась статистична інформація, а також надавалась відповідно до вимог закону відповідна фінансова звітність та статистична інформація щодо своєї господарської діяльності.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.07.2010 року задоволено позовні вимоги .

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - ДПІ у Сихівському районі м. Львова, яка просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Приватне підприємство «Електропромсервіс» 29.08.2000 року зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради та 04.10.2000 року взято на податковий облік ДПІ в Галицькому районі м. Львова і на момент проведення перевірки було платником податку на додану вартість.

На підставі направлень від 26.08.2009 року та від 09.09.2009 року ДПІ в Сихівському районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2009 року.

Результати перевірки оформлені актом від 16.09.2009 року за № 2137/23-2/31074973. При цьому встановлено порушення ПП «Електропромсервіс» вимог п.5.1. пп.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 08.12.1994 року, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 302318 грн. та п.п.7.2.3 п.п.7.2.6 п.7.2 пп.7.4.1 п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 241854 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом 30.09.2009 року прийнято щодо ПП «Електропромсервіс» податкові повідомлення-рішення за № 0001782321/0, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 421097,40 грн. та за № 0001792321/0, яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 362781грн.

Висновки ДПІ у Сихівському районі м. Львова ґрунтуються на висновках акта перевірки від 16.09.2009 року за № 2137/23-2/31074973, складеного за результатами планової виїзної перевірки за період з 01.04.2007 року по 31.03.2009 року, якою встановлено, що операції по взаєморозрахунках ПП «Електропромсервіс» з контрагентами ТОВ «НТБ» та ТОВ «Укрторгсервіс» не мали реального характеру. Також зазначено, що наявність у ПП «Електропромсервіс» видаткових та податкових накладних, сплата коштів не є безумовним підтвердженням того, що поставка товару мала місце; фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку лише бухгалтерськими проводками.

Аналізуючи вимоги ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999 року, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР від 08.12.1994 року, пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року необхідно вказати, що підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є наявність первинного документа та податкової накладної, що підтверджують понесені підприємством валові витрати та сформований податковий кредит. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції вчиненні підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.

Так ПП «Електропромсервіс» укладено однотипні договори поставки товарів: № 1 від 05.01.2007 року з ТОВ «Світ промислових товарів»; № 17/L від 02.10.2007 року з ПП «Укрторгсервіс»; № 2 від 05.01.2007 року з ТОВ «Західторгпром»; та строком дії до кінця 2008 року Договір № 2 від 04.01.2008 року з ПП «Укрторгсервіс».

В заємовідносини позивача з ТОВ «НТБ» здійснювались шляхом надання документа, що містить пропозицію укласти договір (рахунка, рахунка-фактури, замовлення, тощо).

Згідно умов розділу 3 «Порядок поставки» вищевказаних договорів, укладених з наведеними вище кнтрагентами, продавець поставляє продукцію на основі заявки покупця. Поставка продукції забезпечується транспортом продавця.

Поставка товарів здійснювалася контрагентами на наступних умовах: розрахунки за отриманий товар здійснювалися у безготівковій формі, перевезення товарів здійснювалося частково власним транспортом позивача, частково за рахунок постачальника, місце навантаження товару при транспортуванні власними силами відображено у товаро-транспортній накладній, а у випадку доставки товару продавцем, пунктом розвантаження товару був склад ПП «Електропромсервіс».

Відповідачем зроблено висновок про безтоварність операцій та невикористання придбаних позивачем товарів з тих підстав, що господарські операції здійснювалися з суб'єктами господарювання, які у майбутньому були визнані банкрутами, але податкова інспекція в акті перевірки зазначає про те, що взаємовідносини з вказаними суб'єктами здійснені до моменту визнання вищенаведених підприємств банкрутами.

Також перевіркою не встановлено взаємовідносин з вищевказаними підприємствами після початку їх ліквідації. Станом на останній день перевіреного періоду заборгованостей по бухгалтерських рахунках 631 «Розрахунки з постачальниками» та «Аванси видані» з вищезазначеними підприємствами не обліковуються, розрахунки за поставлені товари проведено у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з розрахункового банківського рахунку.

Одночасно ДПІ у Сихівському районі м. Львова вказує, що відповідно до первинних бухгалтерських документів, податкових накладних, розшифровки руху коштів по розрахунковому рахунку встановлено, що ПП «Електропромсервіс» протягом періоду з березня 2008 року по березень 2009 року мало взаємовідносини із вищевказаними підприємствами, про що свідчать податкові накладні.

В акті перевірки відображено факт документування позивачем вказаних операцій по регістрах бухгалтерського обліку бухгалтерськими проводками і тому наведені суми включено позивачем до складу валових витрат.

Поставлений контрагентами товар використаний ПП «Електропромсервіс» у його господарській діяльності з іншими суб»єктами господарювання, що стверджується, видатковими накладними, накладними, прихідними накладними, податковими накладними.

Тому суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані докази підтверджують наявність у позивача мети використання зазначеного товару у господарській діяльності, що придбані ним у ТОВ «НТБ» та ТОВ «Укрторгсервіс», а саме для подальшої реалізації з метою отримання доходу і дані операції спричинили реальні зміни в структурі активів та зобовязань ПП «Електропромсервіс».

Відображення операцій, які досліджуються, у податковому обліку та бухгалтерському обліку ПП «Електропромсервіс» свідчить про те, що останній прийняв участь у господарській діяльності у розумінні приписів ст. 3 ГК України, оскільки проведені операції направлені на розширення діяльності товариства, у майбутньому матимуть вплив на стан його активів і, відповідно, зростання власного капіталу, що підпадає під визначення господарської діяльності, яка направлена на отримання доходу.

Системний аналіз ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV, п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.п. 2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів у вказаних контрагентів, що і стало підставою для включення спірних сум до валових витрат підприємства.

Відповідачем не подано жодних доказів про дефекти у правовому статусі контрагентів позивача чи про обізнаність позивача про такі обставини. З огляду на висновки акту перевірки та пояснень представника відповідача, податковим органом не заперечується факт, що на момент проведення операцій вказані контрагенти позивача ліквідованими не були та свідоцтво платника ПДВ анульовано не було.

Окрім цього необхідно відмітити, що у разі невиконання контрагентом зобов»язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога п. 1.8 ст. 1 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку.

Наведене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 року у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” № 3991/03 Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, повязаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобовязання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих рішень.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В звязку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та обєктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Львівський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.07.2010 року у справі№2а-7167/09 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Т.В.Онишкевич

Я.С.Попко

Повний текст виготовлено 20.01.2012 р.