Ухвала суду № 21509704, 17.01.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2012 р. <Текст >Справа № 69644/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Онишкевича Т.В.,Попка Я.С.

з участю секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2011 року у справі за позовом Приватного підприємства «Виробничокомерційна фірма «Пластикпак» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомленьрішень,-

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Виробничо комерційна фірма «Пластикпак» звернулося в суд з адміністративний позовом до ДПІ у Франківському районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 23.02.2011 року за №0000242320, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання по податку на прибуток в сумі 1248305 грн. в тому числі за основним платежем 998644 грн. та за штрафними санкціями 249661 грн., за №0000282320, яким нараховано податок на додану вартість в сумі 998643,75 грн. в тому числі за основним платежем 798915 грн. та штрафними санкціями 199728,75 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на момент здійснення господарських операцій по придбанню ковпачка пластикового з висувним дозаторним пристроєм, контрагент ТОВ «Віктор Ко» був включений до ЄДРПОУ, був зареєстрований платником ПДВ, відтак покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі. Законом України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року закріплено право на формування податкового кредиту з моменту настання першої з подій: або дати списання коштів з рахунку, або дати отримання податкової накладної. При цьому закон встановлює, що до складу податкового кредиту не включаються лише суми, сплачені в рахунок оплати товару, які не підтверджені податковими накладними. Позивач вважає, що ним у повному обсязі на підставі первинних документів своєчасно здійснювався первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складалась статистична інформація, а також надавалась відповідно до вимог закону відповідна фінансова звітність та статистична інформація щодо своєї господарської діяльності.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2011 року задоволено позовні вимоги .

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - ДПІ у Франківському районі м. Львова, яка просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Приватне підприємство «Виробничо комерційна фірма «Пластикпак» 24.11.2005 року зареєстровано в Жидачівській районній державній адміністрації Львівської області та 01.12.2005 року взято на податковий облік в Жидачівському відділенні Миколаївської МДПІ, з 11.09.2007 року є платником податку на додану вартість.

На підставі направлення від 20.12.2010 року №23-2/820 ДПІ в Франківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку підприємства з питань господарських відносин з ТОВ «Віктор Ко» за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року. Результати перевірки оформлено актом від 10.02.2011 року №141/23-2/33849880. При цьому встановлено порушення ПП «Виробничо комерційна фірма «Пластикпак» вимог п.5.1. пп.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 08.12.1994 року, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 998644 грн. за ІІ квартал 2010 року та пп.7.4.1 п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2010 року на суму 798915 грн.На підставі акту перевірки податковим органом 23.02.2011 року винесено податкові повідомлення-рішення: за №0000242320, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання по податку на прибуток в сумі 1248305 грн. в тому числі за основним платежем 998644 грн. та за штрафними санкціями 249661 грн., №0000282320, яким нараховано податок на додану вартість в сумі 998643,75 грн. в тому числі за основним платежем 798915 грн. та штрафними санкціями 199728,75 грн..

Висновки ДПІ у Франківському районі м. Львова ґрунтуються на висновках акта від 30.12.2010 року №3282/23-20/20799703, складеного за результатами позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Віктор Ко» за період з 01.01.2009 року по 04.11.2010 року, проведеної ДПІ в Залізничному районі м. Львова, якою встановлено, що операції по взаєморозрахунках ПП «ВКФ «Пластикпак» з ТОВ «Віктор Ко» не мали реального характеру. Вказується, що наявність у ПП «ВКФ «Пластикпак» видаткових накладних та сплати коштів не є безумовним підтвердженням того, що поставка товару мала місце; фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку лише бухгалтерськими проводками; у ТОВ «Віктор Ко» відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні в достатній кількості штатні працівники та фахівці, які б приймали участь у здійсненні господарських операціях. В акті перевірки вказується, що наявність у ПП «ВКФ «Пластикпак» документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» є необхідними для формування податкового кредиту податкових накладних, виданих ТОВ «Віктор Ко» не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, у звязку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних немає можливості ідентифікувати як такі, що призначені для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Аналізуючи вимоги ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999 року, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР від 08.12.1994 року, пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року необхідно вказати, що підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є наявність первинного документа та податкової накладної, що підтверджують понесені підприємством валові витрати та сформований податковий кредит. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції вчиненні підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.

Так 01.06.2010 року між ПП «ВКФ «Пластикпак» - покупцем та ТОВ «Віктор Ко» -продавцем укладено договір №01/06/10 купівлі продажу ковпачка пластикового з висувним дозаторним пристроєм. При цьому з додатку до вказаного договору слідує, що транспортні затрати постачальника враховані до відпускної ціни на товари.

На виконання зазначеної угоди за представленими накладними від 16.06.2010 року: №0257 продавець передав покупцеві ковпачки пластмасові з висувним клапаном для укупорювання скляних пляшок з покриттям Silk Touch New (срібло) 1071 тис. шт. на суму 1548666 грн. в тому числі ПДВ 258111 грн.; №0258 передано ковпачки пластмасові з висувним клапаном для укупорювання скляних пляшок з покриттям Silk Touch New(срібло) 1122 тис. шт. на суму 1622412 грн. в тому числі ПДВ 270402 грн.; №0259 передано ковпачки пластмасові з висувним клапаном для укупорювання скляних пляшок з покриттям Silk Touch New (срібло) 1122 тис. шт. на суму 1622412 грн. в тому числі ПДВ 270402 грн..

В цей же день продавцем виписано позивачу податкові накладні №0460, №0461, №0462 за наслідками проведених операцій по договору №01/06 від 01.06.2010 року.

З акта перевірки та наявних в матеріалах справи виписок банку слідує, що розрахунки між позивачем та ТОВ «Віктор Ко» по операціях за договором №01/06/10 від 16.06.2010 року у безготівковій формі, відповідно до журналів ордерів по рахунку 311 та 63 позивачем проведено оплату на загальну суму 4793490 грн. в тому числі ПДВ 798915 грн. та станом на 30.09.2010 року заборгованість відсутня.

В акті перевірки відображено факт документування позивачем вказаних операцій по регістрах бухгалтерського обліку бухгалтерськими проводками і тому наведені суми включено позивачем до складу валових витрат за ІІ квартал 2010 року в сумі 3994575 грн. та відображено у рядку 04.1 декларацій.

Вказаний товар використаний ПП «ВКФ «Пластикпак» у його господарській діяльності для подальшої реалізації ДП «Імідж холдинг» АК» Імідж холдинг АпС», що стверджується листом №695 від 30.06.2011 року ДП «Імідж холдинг», видатковими накладними, накладними, прихідними накладними, товаро транспортними накладними, податковими накладними.

Тому суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані докази підтверджують наявність у позивача мети використання зазначеного товару у господарській діяльності, що придбані ним у ТОВ «Віктор Ко», а саме для подальшої реалізації з метою отримання доходу і дані операції спричинили реальні зміни в структурі активів та зобовязань ПП «ВКФ «Пластикпак».

Відображення операцій, які досліджуються, у податковому обліку та бухгалтерському обліку ПП «ВКФ «Пластикпак» свідчить про те, що останній прийняв участь у господарській діяльності у розумінні приписів ст. 3 ГК України, оскільки проведені операції направлені на розширення діяльності товариства, у майбутньому матимуть вплив на стан його активів і, відповідно, зростання власного капіталу, що підпадає під визначення господарської діяльності, яка направлена на отримання доходу.

Системний аналіз ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV, п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.п. 2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарських операцій по купівлі ковпачки пластмасові з висувним клапаном для укупорювання скляних пляшок з покриттям Silk Touch New (срібло), що і стало підставою для включення спірних сум до валових витрат підприємства.

Одночасно необхідно вказати, що відповідачем не подано жодних доказів про дефекти у правовому статусі контрагента позивача ТОВ «Віктор Ко» чи про обізнаність позивача про такі обставини. З огляду на висновки акту перевірки та пояснень представника відповідача, податковим органом не заперечується факт, що на момент проведення операцій 16.06.2010 року контрагент позивача ТзОВ «Віктор Ко» ліквідованим не був та свідоцтво платника ПДВ анульовано не було.

Окрім цього необхідно відмітити, що у разі невиконання контрагентом зобов»язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога п. 1.8 ст. 1 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку.

Наведене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 року у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” № 3991/03 Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, повязаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобовязання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих рішень.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В звязку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та обєктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Одночасно позивачем заявлено вимогу щодо закриття провадження у справі з підстав, передбачених п.5 ст.157 КАС України, зокрема, що ПП «ВКФ «Пластикпак» ліквідовано.

При цьому покликається на ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.08.2011 року за якою ПП «ВКФ «Пластикпак» визнано банкрутом та призначено процедуру ліквідації.

Згідно довідки серії АЄ №473345 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, станом на 08.09.2011 року державна реєстрація ПП «ВКФ «Пластикпак» припинена у зв»язку з визнанням підприємства банкрутом.

Пункт 5 ст.157 КАС України передбачає, зокрема, що суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі. Частина 2 ст. 203 КАС України визначає, що якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Зважаючи на те, що Львівський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду визнати нечинною та провадження у справі закрити.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.5 ч.1 ст. 198, ст.200, ч.2 ст. 203, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2011 року у справі№2а-3461/11 визнати нечинною та закрити провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Т.В.Онишкевич

Я.С.Попко

Повний текст виготовлено 20.01.2012 р.