Ухвала суду № 21505619, 26.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1272/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" січня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя : Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Кагарлицької обєднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.06.11р. у справі №2а-1272/11/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пантек-Виробництво»до Кагарлицької обєднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пантек-Виробництво»звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень: від 04.10.10р.№ 0004252310/0, від 13.10.10р. № 0004252310/1, від 17.12.10р. № 0004262310/2, від 04.10.10р. № 0004262301/0, від 13.10.10р. № 0004262301/1, від 17.12.10р. № 0004262301/2.

Ухвалою суду першої інстанції від 07.04.2011р. дві справи обєднані в одне дане провадження.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.06.11р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем під час перевірки не надано документального підтвердження валових витрат в розмірі 1995591,08 грн. на придбання товарів, що як наслідок призвело до неправомірного декларування підприємством завищеного збитку за 2009 рік в розмірі 898 075 грн., заниження податку на прибуток в сумі 274 979 грн. та заниження ПДВ на суму 32858,80 грн.

25.01.12р. позивач через канцелярію Київського апеляційного адміністративного суду подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

В судове засідання учасники процесу не зявились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи, у звязку з чим розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Кагарлицькою ОДПІ Київської області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Пантек Виробництво»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.09р. по 30.06.10р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09р. по 30.06.10р., про що складено акт № 264/23-1/32167106 від 01.10.10р.

На підставі акта перевірки та встановлених порушень відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 04.10.10р:

№ 0004262301/0, згідно з яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 49288,20 грн., у тому числі: 32858,80 грн. основний платіж та 16429,40 грн. штрафні (фінансові) санкції;

№ 0004252310/0, згідно з яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 411568,50 грн., у тому числі: 274379 грн. основного платежу та 137189,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень, рішенням ДПА в Київській області від 17.12.2010 р. № 2644/10/25-017/305,306-1259, прийнятим за результатами розгляду повторних скарг, залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0004262301/0 та частково скасувала податкове повідомлення-рішення № 0004252310/0 в частині застосованої суми штрафних фінансових 28143,40 грн., про що свідчать прийняті податкові повідомлення рішення з дробом 1,2 від 13.10.10р та від 17.12.10р., відповідно.

Підставою для визначення податкових зобовязань згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок безпідставного, на думку податкового органу, віднесення до складу валових витрат, витрат в сумі 1995 591,08 грн. на придбання товарів (робіт, послуг), які не підтверджені первинними документами (накладними на придбання товарів, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями), що призвело до завищення відємного значення обєкту оподаткування, отриманого за результатами 2009 року, заниження податку на прибуток в сумі 274379 грн. за 2009 рік (без 1-го півріччя) та заниження ПДВ за 2010 рік в сумі 32858,80 грн.

Так, згідно з даними перевірки, а саме: журналу-ордеру і відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками»накладні на отримання товару, акти виконаних робіт, банківські виписки витрати на придбання товару (робіт, послуг) складають 13 195 087,39 грн., а згідно рядка 4.1 «придбання товарів (робіт, послуг) декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік (без врахування 1-го півріччя 2009 року) сума витрат складає 15 190 678,47 грн., різниця 1995 591,08 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що визначення податкового зобовязання з податку на прибуток здійснено відповідачем суто розрахунковим шляхом (без вказівки на документи, на підставі яких зроблено висновок про порушення), що базується на помилковому розєднанні двох півріч 2009 року на два окремі періоди, тоді як за вимогами абз.2 п.16.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємство сприймає та оподатковує всі фінансові результати за весь рік наростаючим підсумком. Окрім того, визначення ПДВ у розмірі 32858,80 грн. мало місце внаслідок розрахункового співставлення декларацій з податку на прибуток та ПДВ, відтак чинне законодавство не містить імперативної вказівки на взаємозв'язок між валовими витратами та податковим кредитом з ПДВ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, розходження суми валових витрат, на яке вказує апелянт, пояснюється тим, що за підсумками 1-го півріччя 2009 року підприємство, як пояснював позивач, під загрозою неприйняття декларації з податку на прибуток підприємств, відобразило валові витрати на придбання товарів (робіт, послуг) в рядку 04.1 в сумі 2904 981 грн., замість реальних 4347 264 грн. 59 коп. (тобто не відобразило валові витрати на суму 1442 283 грн. 59 коп.).

За підсумками року всі валові витрати були відображені у рядку 04.1 декларації, зокрема і ті, які підприємство не відобразило у 1-ому півріччі 2009 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2009 рік, відповідно до рядка 04.1 якого сума неврахованих валових витрат попереднього звітного періоду складає 898 075 грн., що у свою чергу вказує на суму завищеного об`єкта оподаткування на суму 898 075 грн., декларацією з податку на прибуток підприємства за 1-ше півріччя 2009 року, за 2009 рік з відповідними додатками.

Відтак, показники першого півріччя 2009 року податковим органом не взяті до уваги, як і не взяті до уваги документальні підтвердження валових витрат з покликанням на те, що цей період не є перевіряємим згідно плану перевірки. Факт неврахування вказаних документів підтверджується наявними у матеріалах рішеннями податкового органу за результатами розгляду скарг (первинної та повторної) від 13.10.2010 року № 2240/7/23-105 від 17.12.2010 р. № 2644/10/25-017/305,306-1259.

Між тим, неврахування вказаних документів податковим органом з покликанням на вказані обставини не свідчать про їх відсутність взагалі, а тому доводи апелянта про те, що такі документи не були надані при перевірці та під час процедури апеляційного оскарження не заслуговують на увагу.

Разом з тим, право платника уточнювати розрахунки самостійно визначеного податкового зобов`язання прямо передбачене абз.2 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.200 № 2181-III, відповідно до якого якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2009 рік був поданий позивачем у квітні 2010 року, тобто до моменту перевірки.

Отже, якщо брати дані виключно 2-го півріччя по рах.63, то підприємство показало на 1995 591,08 грн. витрат більше, однак з врахуванням невідображеного у 1-му півріччі різниця складає 553307,49 грн. (1995 591,08 - 1442 283 грн. 59 коп.) і підприємство мало право згідно п.16.4. ст.16 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»цю суму валових витрат включити у декларацію з наростаючим підсумком.

Як свідчать обставини справи, відповідачем при перевірці повністю не враховані валові витрати підприємства на виробництво продукції по розрахунках з підзвітними особами (по кредиту 372), з іншими дебіторами та кредиторами (по кредиту 36), а також приріст авансів від постачальників (по кредиту 36), що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками аналізом рахунку.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вірно застосовані до спірних правовідносин вимоги пп. 5.2.1 п. 5. 2. ст.5, пп. 11.2.1 п. 11 ст.11, п. 16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за змістом яких платники податків подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності; валові витрати формуються за правилом першої події; при цьому враховують усі виробничі витрати підприємства, які обліковуються на рахунках підприємства, а не тільки витрати по рах.63

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визначення податкового зобовязання з податку на прибуток здійснено відповідачем суто розрахунковим шляхом (без вказівки на документи, на підставі яких зроблено висновок про порушення), висновки податкового органу не містять конкретного посилання на досліджені документи, їх перелік та походження, що є порушенням п.2 розділу Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА від 16.09.2002 № 429, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.02 р. за N 1023/7311.

Слушним колегія суддів вважає також висновок суду першої інстанції про те, що визначення ПДВ у розмірі 32858,80 грн. мало місце внаслідок неправомірного розрахункового співставлення декларацій з податку на прибуток та ПДВ, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не містить імперативної вказівки на взаємозв'язок між валовими витратами та податковим кредитом з ПДВ.

Посилання апелянта на п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як на підставу для донарахування ПДВ в сумі 32858,80 грн. , - не заслуговують на увагу, оскільки Законом України від 25.03.05р. №2505-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів» було внесено зміни до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті яких Закон не містить імперативної вказівки на взаємозв'язок між валовими витратами та податковим кредитом з ПДВ: формування податкового кредиту не ставиться в залежність від формування валових витрат платника податку. Така позиція узгоджується з позицією ДПА України, викладеною в листі ДПА України від 15.05.06р. №9120/7/16-1517-15.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб?єктом владних повноважень при прийнятті ними рішень та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень (ст.2 КАС України), є, зокрема, принцип законності, відповідно до якого суб?єкт владних повноважень зобов?язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб?єкта вланих повноважень має прийматися обгрунтовано, тобто у урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

Відповідачем, всупереч вимогам ч.2 ст. 71 КАС України, не доведено правомірність оспрюваних рішень.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.195, 197, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Кагарлицької обєднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.06.11р. у справі №2а-1272/11/1070 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.06.11р. у справі №2а-1272/11/1070 - без змін.

Дана ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є. Романчук О.М