Постанова № 21505400, 26.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2570/2648/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"26" січня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Мамчур Я.С., Шостак О.О.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-ки позивача Шило О.В., Байдала С.М.

пр-к відповідача Полегешко Л.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Морозива»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року задоволено частково вимоги позивача: визнано незаконним та скасовано податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 01.03.11р. № 0000922320, від 11.05.11р. № 0002112320. Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.03.11р. № 0000932320 у частині збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 94680, 00 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 198, п.3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або невідповідності висновків суду обставинам справи.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що працівниками ДПІ у м.Чернігові на підставі направлень від 14.01.2011р. №35 та від 28.01.2011р. №85 проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Світ Морозива»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.07р. по 30.09.10р. за результатами якої складено Акт №90/23/32399905 від 10.02.11р.

Згідно Акту відповідачем виявлено порушення з боку позивача п.5.1,пп.5.2.1, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого було занижено податок на прибуток всього на суму 248703 грн., в тому числі за IV квартал 2007р. на суму 7057 грн., за 2008р. на суму 105964 грн., за 2009р. на суму 60399грн., за I-й квартал 2010р. на суму 9700грн., за I-е півріччя 2010р. на суму 43917 грн. та за III квартал 2010р. на суму 75283грн.

Крім того, порушення пп.7.4.4 п.7.4ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 182027 грн. за період , що перевірявся.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято рішення про винесення податкових повідомлень рішень від 01.03.11р. № 0000922320 якими збільшено податкове зобовязання: з податку на прибутку сумі 118413,00 грн. ( у т.ч. за основним платежем -94730грн. та штрафні санкції 23683 грн.) та №0000932320 з податку на додану вартість у сумі 94731грн.( у т.ч. основний платіж 75785грн., штрафні санкції -18946 грн.).

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення №0000932320 ДПА в Чернігівській області скасовано в частині нарахування 51грн. В звязку з чим ДПІ у м.Чернігові винесено податкове повідомлення-рішення від 11.05.11р. № 0002112320 щодо збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 94680грн. ( у т.ч. за основним платежем 75744грн., за штрафними санкціями -18936 грн.

Правомірність прийнятих рішень відповідач в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі мотивує тим, що у первинних документах за результатами виконання договорів про надання маркетингових та рекламних послуг відсутня інформація про конкретні послуги, які надані замовнику, їх вартість, одиниці виміру, обсяги господарських операцій; відсутня змістовна інформація у звітах, що позбавляє можливості дійти висновку про фактичне надання послуг та їх звязок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, використання підприємством у власній господарській діяльності даного продукту.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішень, а звязок між отриманими послугами з маркетингу та використанням позивачем їх у власній підприємницькій діяльності підтверджується первинними бухгалтерськими документами, наданими позивачем.

Колегія суддів апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції погодитися не може зважаючи на наступне.

Податковий орган вважає порушенням з боку позивача вимог пп..5.2.1 п.5.2, пп..5.3.9 п.5.3 ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо віднесення до валових витрат на оплату маркетингових послуг та відповідно заниження податку на прибуток, а також порушення вимог пп..7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо заниження податку на додану вартість.

Так, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

За приписом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, з наведених законодавчих приписів вбачається, що обовязковою умовою віднесення витрат підприємства до складу валових є документальне підтвердження таких витрат та їх звязок з господарською діяльністю платника.

Відповідно до вимог п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З приписів даних правових норм випливає, що до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні послуг при їх отриманні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на отримання послуг до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року N 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Слід зазначити, що маркетингові послуги - це послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управління руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги). Аналогічне визначення маркетингових послуг містять і положення Податкового кодексу України , зокрема п.п. 14.1.108 ст. 14 ПКУ.

Проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг) є певними інструментами марчандайзингу і охоплює комплекс заходів, спрямованих на стимулювання продажів роздрібної торгової точки. Відповідно мерчандайзингові заходи постачальника мають бути спрямовані на просування товарної марки та стимулювати попит саме на цей товар.

З Договору №01/272 від 01.01.2008р., укладеного між позивачем (Замовник) та ПП «Союз-лідер» (Виконавець) вбачається, що виконавець надає Замовнику інформаційні та маркетингові послуги, а також послуги стимулювання збуту товарів Замовника : заморожені продукти харчування ТМ Ласунка, ТМ Дригалдо, ТМ Ракор, ТМ Норд Клаб, які придбаваються Виконавцем за відповідним договором поставки.

Предметом договору є моніторинг споживчого попиту товарів Замовника та надання рекомендацій щодо управління запасами товарів, що постачаються Замовником виконавцю та коригування їх розмірів відповідно до попиту споживачів ;щоденне надання інформації про продаж товарів, що постачаються Замовником Виконавцю ;моніторинг та аналіз товарообігу Замовника; рекомендації щодо поліпшення асортименту та пакування товарів, що постачаються Замовником Виконавцю;послуги мерчандайзингу стосовно товарів , що постачаються Замовником Виконавцю;послуги з надання рекомендацій щодо формування асортиментного переліку товарів; тощо.

Відповідно до Договору № М0238/09 від 24.09.09р., укладеного між позивачем (Замовник) та ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек»(Виконавець) предметом договору визначено надання Виконавцем Замовнику послуг з реклами, маркетинговому дослідженню ринку товарів, що поставляються Замовником Виконавцю за договором поставки №0448/09 від 24.04.09р.

Відповідно до п.4 цього договору Виконавець зобовязаний надавати Замовнику звіт про надання послуг, який має містити такі розділи :

-про надання маркетингових послуг основні дані, предмет дослідження, отримані результати, письмові або фото звіти про проведення промо-акцій, організацію передпродажної підготовки товару, оформлення їх первинного експонування;

-про надання рекламно-інформаційних послуг вид наданих рекламних послуг, обсяг фактично розміщеної рекламної інформації(тираж, кількість виходів тощо).

Відповідно до Договору від 31.12.2008р. №160-у/08, укладеного між позивачем(Замовник) та ТОВ «ЕКО»(Виконавець), останні зобовязувався надати маркетингові послуги та послуги по передпродажній підготовці товару , поставленого Замовником, що складалися з комплексу таких дій: вивчення попиту на товар, аналіз динаміки попиту;дослідження конюнктури ринку ; впровадження розвитку, аналіз перспективних видів торгових операцій; проведення дегустацій та презентацій товару;тощо.

На підтвердження дійсності проведених господарський операцій позивачем надано акти прийму передачі наданих послуг, платіжні доручення щодо здійснення розрахунків з Виконавцями.

Однак колегія суддів зазначає, що звіти про проведені дослідження та надані консультації, не містять в собі цілеспрямований збір, статистичну обробку і усесторонній аналіз отриманих даних з приводу моніторингу та аналізу товарообігу Замовника; рекомендації щодо поліпшення асортименту та пакування товарів; конкретних видів послуг мерчандайзингу стосовно товарів , що постачаються Замовником ; рекомендацій щодо формування асортиментного переліку товарів; письмові або фото звіти про проведення промо-акцій; обсяг фактично розміщеної рекламної інформації;інформації щодо конюктури ринку, проведення дегустацій та презентацій товару тощо.

Враховуючи, що Виконавці за вказаними договорами є одночасно покупцями продукції позивача, що здійснюють її роздрібну реалізацію через свої торгівельні точки, колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача як на доказ виконання маркетингових послу роз друків здійснених між контрагентами телефонних розмов та електронних повідомлень, оскільки з їх змісту не можливо зробити чіткий висновок чи відносяться вони до маркетингових досліджень, чи є інформування виконавця в межах Договорів поставки товару.

Тобто, позивачем не надано документів, складених на паперових або машинних носіях , які б підтверджували надання маркетингових та консультаційних послуг безпосередньо повязаних з статутною діяльністю підприємства, модернізацією основних виробничих процесів, прийняття управлінських рішень щодо ефективності використання наявних потужностей та запобігання зайвих витрат . А тому такі витрати не підлягають включенню до складу валових витрат .

Таким чином, правомірними є висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки щодо допущення позивачем порушень вимог п.5.1,пп.5.2.1, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп.7.4.4 п.7.4ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції щодо неправомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, в звязку з чим колегія суддів вбачає наявність підстав до скасування рішення суду першої інстанції та ухвалена нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року - скасувати, та ухвалити нову постанову - про відмову в задоволенні позовних вимог .

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.