Постанова № 2150374, 17.09.2008, Рівненський окружний адміністративний суд

Справа № 2-а- 3605/08

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

«17» вересня 2008 року12 год. 15 хв.м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Пилипчук В.Є. та сторін, які беруть участь у справі:   

позивача:представник Друзенко Н.В.,

відповідача:представник Коритнюк В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Техномарт» до Державної податкової інспекції в м. Рівне, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Головне управління Державного казначейства України в Рівненській області  про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000222240/3/22-514 від 15.07.2008 року,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 15 липня 2008 року за №0000222240/3/22-514, яким йому визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 5811,54 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 11623,08 грн. Під час розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги, і просить з тих же підстав, що зазначені в адміністративному позові, визнати податкове повідомлення-рішення №0000222240/3/22-514 від 15 липня 2008 року протиправним і скасувати його.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала. Пояснила суду, що ПП "Техномарт" не мало підстав утримувати та сплачувати податок на прибуток іноземних юридичних осіб із виплаченої у перевіреному періоді нерезиденту – фірмі "Avero Resourses" (Тирасполь, Молдова)суми згідно положень Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень від 29.08.1995 року, яку ратифіковано Законом України №134/96-ВР від 23.04.1996 року і норми якої підлягають переважному перед національним законодавством застосуванню. Оскільки стаття 8 даного міжнародного договору встановлює імперативну норму, яка  без будь-яких додаткових умов звільняє  від оподаткування в Україні прибутки, одержані резидентами Республіки Молдова від експлуатації морських, річкових і повітряних суден, дорожніх транспортних засобів, які використовуються у міжнародних перевезеннях, представник позивача стверджує, що висновки ДПІ у м.Рівне про необхідність платнику податків додатковими документами підтвердити право на звільнення від оподаткування операції з виплати доходу нерезиденту суперечать нормам міжнародного права.  

Крім того, звертає увагу суду, що кошти нерезиденту були виплачені ПП "Техномарт" в рамках договору транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних операцій, тобто в якості компенсації вартості послуг наданих резиденту від нерезидента, які відповідно до вимог пп. "й" ч.2 п.13.1. ст.13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" взагалі не оподатковуються в Україні.

Також стверджує, що навіть у тому випадку, якщо розглядати виплачену нерезиденту суму базовою ставкою фрахту, то вона в повному об'ємі не може вважатися доходом  нерезидента, що підлягає оподаткуванню, оскільки за правилами п.13.1. ст.13 та п.1.21. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" оподатковуються  лише доходи з джерелом їх походження з України, а сума, яка була виплачена ПП "Техномарт" для  нерезидента покриває витрати з перевезення не лише по території України, а й по території  Молдови.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав. Пояснив суду, що оскільки в документообігу позивача на момент перевірки була відсутня довідка, яка б підтверджувала той факт, що фірма "Avero Resourses" є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, обов'язок по наданню якої передбачений Порядком звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №470 від 06.05.2001р.,йому на законній підставі було донараховано податкові зобов'язання за спірним податковим повідомленням-рішенням. 

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з’ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що ДПІ у м.Рівне проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства позивача за період з 24.02.2005р. по 30.09.2007 р., за результатами якої складено акт №104/23-100/33408805 від 04.02.2008р. В акті перевірки, зокрема, досліджено питання утримання та перерахування до бюджету ПП "Техномарт"  податку з доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України. При цьому, зроблено висновок, що згідно договору №04/07 від 20.04.2007 року, укладеного платником податків з фірмою-нерезидентом  "Avero Resourses" (Тирасполь, Молдова), було здійснено імпорт транспортних послуг (фрахт). Вартість отриманих послуг була оплачена шляхом перерахування на рахунок нерезидента валютних коштів на загальну суму 19180,00 доларів США (еквівалент 96859,00 грн.). При цьому, ПП "Техномарт" в порушення п.13.5, п.13.1 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", при перерахуванні доходу нерезиденту, податок за базовою ставкою  фрахту 6%,  що складає 5811,54 грн. не утримало і до бюджету не сплатило.

На підставі акту перевірки та за результатами процедури апеляційного узгодження відповідачем прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення від 15.07.2008 року за №0000222240/3/22-514  про донарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 5811,54 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 11623,08 грн. Дані обставини стверджені дослідженими судом копіями акту перевірки, первинного та винесених в процедурі апеляційного узгодження податкових повідомлень-рішень (а.с.9-68).

Відповідно до п.13.1 ст.13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Відповідно до вимог ст.13.5 ст.13 Закону, сума  фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 %  у джерела  виплати  таких  доходів  за  рахунок цих доходів.

Згідно з п.13.2 ст.13 Закону, резидент або постійне представництво  нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності зобов'язані утримувати податок з таких доходів,  якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

            Конвенцією між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень від 29.08.1995 року, яку ратифіковано Законом України №134/96-ВР від 23.04.1996 року,  встановлено лише обов'язок і ставки оподаткування пасивних прибутків резидентів Молдови (дивідендів, процентів і роялті).  Стаття 8 Конвенції містить пряму норму, згідно з якою, прибутки, одержані резидентами Республіки Молдова від експлуатації морських, річкових і повітряних суден, дорожніх транспортних засобів, які використовуються у міжнародних перевезеннях, звільняються від оподаткування в Україні.

Відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статей 12 і 17 Закону України "Про міжнародні договори", міжнародні договори України підлягають неухильному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб і інші учасники двосторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів, в яких бере участь Україна, неухильно виконували свої зобов'язання, що випливають з цих договорів. Укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори України становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Загальними нормами податкового права, зокрема ст.19 Закону України "Про систему оподаткування" та ст.18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", регламентовано, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законами про оподаткування, застосовуються норми міжнародного договору. У разі укладення договорів з нерезидентами не дозволяється включення до контракту податкових застережень, згідно з якими підприємства, що виплачують доходи, беруть на себе зобов'язання щодо сплати податків на доходи нерезидентів.

Судом встановлено, що позивач 20.04.2007 року уклав договір №04/07 з фірмою-нерезидентом "Avero Resourses" на транспортно-експедиційне обслуговування експортно-імпортних операцій. Оплата послуг нерезидента  в загальній сумі 19180 доларів США  підтверджена платіжними дорученнями №4 від 23.04.2004р. на суму 1600 доларів США, №5 від 10.05.2007р. на суму  3300 доларів США, №6 від 29.05.2007р. на суму 3370 доларів США, №7 від 05.07.2007р. на суму 5655 доларів США, №8 від 10.07.2007р. на суму 5255 доларів США.  Виконання нерезидентом зобов'язань по договору підтверджується актами №12/07 від 03.05.2007р.,  №12/07 від 14.05.2007р., №14/07 від 21.05.2007р., №14/07 від 21.05.2007 р., №14/08 від 11.07.2007р. (а.с. 69-101). Транспортно-експедиційні послуги надавались нерезидентом в межах міжнародних  перевезень вантажів по маршруту: Тирасполь (Молдова) – Рівне (Україна), що підтверджено відповідними графами накладних CMR.

Фірма "Avero Resourses" (Тирасполь, Молдова) є резидентом Республіки Молдови, і даний факт не заперечується з боку відповідача та підтверджується актом податкової перевірки. Таким чином, отриманий ним від експлуатації дорожніх транспортних засобів у міжнародних перевезеннях прибуток від резидента України -  ПП "Техномарт", в силу положень міжнародного договору, звільнений від оподаткування в Україні.

Доводи відповідача про зворотне, обґрунтовані нормами постанови Кабінету Міністрів України №470 від 06.05.2001р., якою затверджено Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, судом до уваги не приймаються, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Порядок сплати і розмір податку на доходи нерезидентів визначений ст.13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і вказана норма не уповноважує будь-який орган здійснити додаткову розробку нормативно-правових актів на її виконання, тому постанова Кабінету Міністрів України №470 від 06.05.2001р., в частині, якою встановлено додаткові, не передбачені нормою Закону,  умови до її застосування, в силу положень ч.4 ст.9 КАС України, адміністративним судом при вирішенні справи не застосовуються.  

Крім того, пункт 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №470 від 06.05.2001р., зобов'язує нерезидентів подавати довідку, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інші документи, якщо це передбачено міжнародним договором. Така довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за встановленою формою або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та містити певну інформацію.

Відтак, суд погоджується із висновком позивача, що постанова Кабінету Міністрів України №470 від 06.05.2001р.  не поширюється на правовідносини між підприємствами Молдови та України в зв'язку з тим, що Конвенцією між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень від 29.08.1995 року, подання будь-яких довідок чи іншої інформації стосовно отримання права для уникнення подвійного оподаткування не передбачено, як не затверджено форм таких довідок і не визначено компетентного для їх видачі органу.

Щодо обґрунтування відповідачем своїх заперечень наказом Державної податкової адміністрації України №28 від 16.01.1998р., яким затверджений Порядок надання звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів,  то такі доводи  також відхиляються судом з огляду на те, що позивач у перевіряємому періоді виплачував нерезиденту дохід, який звільняється від оподаткування в силу норм міжнародного договору, а  відтак, і не повинен був звітуватися перед податковим органом.

Крім того, порядок сплати податку на доходи нерезидентів чітко визначений ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому застосування чи незастосування позивачем наказу Державної податкової адміністрації України №28 від 16.01.1998р., ніяким чином не впливає на  обсяг його податкових зобов'язань з податку на прибуток іноземних юридичних осіб.

Покладення на позивача обов'язку подавати звітність та підтверджувати право нерезидента на звільнення від оподаткування доходів одержаних із джерелом походження з України документами, як не передбачені в якості такої передумови нормами ст.13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"  та  нормами  Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень від 29.08.1995 року є обмеженням його права, і відповідно, суперечить положенням Міжнародного договору, норми якого мають пріоритет.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);  з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;  своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наведених обставин суд рахує, що прийнятевідповідачем та оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення  №0000222240/3/22-514 від 15.07.2008 року суперечить вимогам Міжнародного договору, норми якого мають пріоритет по відношенню до національного податкового законодавства України, а відтак є протиправним. Крім того, дане рішення прийняте відповідачем без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а відтак є необґрунтоване.

Так, за правилами п.13.1 ст.13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оподатковуються доходи нерезидента, отримані із джерелом їх походження з України.  В свою чергу визначення доходів  з  джерелом  їх походження з України наведено у п.1.21. Закону, згідно з яким – це будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від  господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України.

Фірма "Avero Resourses" при наданні послуг з перевезення вантажу з м. Тирасполь (Молдова) до м.Рівне (Україна), для ПП "Техномарт" господарську діяльність на митній території України здійснювала лише частково, а саме при перевезення вантажу з пункту, розташованого на кордоні України і до пункту митниці призначення. Наведене підтверджується довідками про витрати, що є додатками до актів виконаних робіт та накладними  CMR. Відповідно, сума, виплаченої йому резидентом винагороди за перевезення вантажів територією Молдови  не може розцінюватись як дохід, отриманий від господарської діяльності на митній території України, тобто як дохід із джерелом походження з України.

В акті податкової перевірки наведені факти не відображено, а суми винагороди за перевезення нерезидентом вантажів територією Молдови не визначені  та, відповідно,   в розрахунку податкових зобов'язань, донарахованих оспорюваним податковим повідомленням-рішенням не враховані, що також вказує на його необґрунтованість.

Крім того, відповідачем не спростовано доводи позивача в тій частині, що виплачена нерезиденту сума за своєю природою не є базовою ставкою фрахту, в силу того, що за умовами договору фірма "Avero Resourses" взяла на себе зобов'язання не лише по перевезенню вантажів, а й по транспортно-експедиційному обслуговуваннюекспортно-імпортних операцій, яке відповідно до вимог пп. "й" ч.2 п.13.1. ст.13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в Україні не оподатковується.

Відтак, нарахування ДПІ у м.Рівне податкового зобов'язання на всю суму, що виплачена нерезиденту, як на базову ставку фрахту, за відсутності належних і допустимих доказів правильності визначення бази оподаткування. не можна вважати обґрунтованим.

За наведених обставин суд вважає, що оспорене податкове повідомлення-рішення прийняте в порушення норм чинного законодавства, а відтак підлягає скасуванню в судовому порядку.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити.

2. Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Рівне від 15 липня 2008 року № 0000222240/3/22-514 визнати протиправним та скасувати.

3. Присудити Приватному підприємству «Техномарт» з державного бюджету 3 грн. 40 коп. судових витрат.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

5. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі  складення постанови в повному обсязі – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. 

Постанова складена в повному обсязі 22 вересня 2008 року.

Головуючий:                                                     В.М.Шарапа