Ухвала суду № 21502999, 19.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6925/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський Р.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" січня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Мацедонської В.Е., Петрика І.Й.

за участю секретаря Копистко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС-Груп" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС-Груп" до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області за участю Прокуратури Київської області про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "СВС-Груп" звернулося до суду з адміністративним позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської областіпро визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 серпня 2010 року № 0007912305 про визнання протиправними дій внаслідок відсутності законних підстав для проведення невиїзної документальної повторної перевірки, результати якої оформлено актом від 09.07.2010р. №918/23/32783410 та скасування податкового повідомлення-рішення №0001292300.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "СВС-Груп" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення від 10.03.2010 р. №32 та відповідно до наказу Іванківською МДПІ від 10.03.2010 р. №40, начальником відділу податкового контролю юридичних осіб ОСОБА_1. проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ „СВС-Груп" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за грудень 2009 р. та січень 2010 р. за результатами якої складено акт від 18.03.2010 за № 323/23/32783410.

Перевіркою підтверджено відображене ТОВ «СВС-Груп»у деклараціях бюджетне відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів на загальну суму 563273 грн., в т.ч. за грудень 2009 р. - 375094 грн. та січень 2010р.- 1888179 грн.

Перевіряючими було виявлено порушення п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР та п.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.1997 р. (у редакції наказу від 15.06.2005 р. №213) ТОВ „СВС-Груп", а саме: завищено суму бюджетного відшкодування заявлену в рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2010 р. в розмірі 375094,00 грн.

В указаному акті перевірки було зазначено, що у травні 2010 р., відповідачем було отримано інформацію державної митної служби від 30.04.2010 р. №11/3-10.27/4071 та висновок №12.2-327 від 20.11.2008 р. Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи в якому зазначалось, що згідно інформації отриманої від виробника, а саме: «Ізюмського державного заводу офтальмологічної лінзи», орієнтована ринкова вартість скляної лінзи, виготовленої з оптичного необробленого скла типу БКС(У) 0,0 дптр. 68 мм. Коефіцієнт заломлення 1,523 і відповідають ТУУ 33.4-33011077-001:2006, становить від 1,00 до 2,50 грн.

Згідно отриманого висновку спеціаліста №32/2140 від 03.04.2009 р. науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління МВС України в Одеській області, вартість лінз скляних для окулярів, що не коригують зір, становить 5,83 грн. за 1 шт.

У зв'язку з отриманою інформацією, яка свідчила про порушення при формуванні податкового кредиту та про завищення заявленої до відшкодування суми ПДВ відповідачем 08.07.2010 р. було проведено невиїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за грудень 2009 р. та за січень 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з 01.10.2009 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої складено акт від 09.07.2010 р. за №918/23/32783410 (далі - Акт Перевірки).

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову прийшов до висновку, що висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону «Про ПДВ»що виразилось у завищенні суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 563273,00 грн. вірний. Відповідно до цього податкове повідомлення-рішення Іванківської МДПІ Київської області №0001292300/0 від 13.07.2010 р. винесено правомірно, а тому підстав для його скасування немає.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

В даному випадку проводилась невиїзна документальна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за грудень 2009 р. та за січень 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з 01.10.2009 р. по 31.12.2009 р.

Доводи апелянта стосовно відсутності законних підстав для проведення невиїзної документальної повторної перевірки, колегія суддів не приймає до уваги та погоджується з висновком суду першої інстанції про її законність зважаючи на наступне.

Пунктом 1 частини1 ст. 11 Закону України від 04.12.1990, № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" визначено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Разом з тим, вказаним Законом встановлені обмеження по проведенню повторних планових та позапланових виїзних перевірок. Що стосується документальних невиїзних перевірок, то стосовно їх повторності в Законі не має обмежень.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що документальна невиїзна перевірка проводилась на підставі нових відомостей , додатково отриманої інформації яка проводилась в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів.

Згідно п.1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства який затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. №327 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. № 925/11205 невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Таким чином перевірка працівниками Державної податкової інспекції була проведена в межах повноважень та відповідно до чинного законодавства.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що актом перевірки, податковим органом встановлено, що ТОВ „СВС-Груп" порушено п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, в результаті чого, завищено заявлену в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів на загальну суму 563273,00 грн., в т.ч. за грудень 2009 р. - 375094,00 грн. та січень 2010 р.- 188179,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001292300/0 від 13.07.2010 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 563273,00 грн., у т.ч. за грудень 2009 р. - 375,094 грн., за січень 2010 р. -188179,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем укладено договір купівлі-продажу продукції, виробленої підприємством від 30.09.2009 р. № 24-09 з ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод" на купівлю лінзи скляної для окулярів, виготовленої з необробленого оптичного скла, 0,0 дптр, діаметром 68 мм (ТУУ-34.4-33011077-001:2006).

На виконання умов вищенаведеного договору позивачем у жовтні 2009 р. - січні 2010 р. придбано товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 4508697,60 грн., у т.ч. ПДВ-751449,60 грн.

Відповідно до специфікації від 30.10.2009 р. №1 позивачем придбано 7920 лінз за ціною 118,04 грн. за штуку на загальну суму 1125273,06 грн., у т.ч. ПДВ - 187545,06 грн., які отримано позивачем згідно акту прийому-передачі від 30.10.2009 р. Придбання лінзи скляної підтверджується видатковою накладною від 30.10.2009 р. №РН-0000099 та податковою накладною від 30.10.2009 р. №57 на загальну суму 1125273,06 грн.

Відповідно до специфікації від 09.11.2009 р. №2 позивачем придбано 7920 лінз за ціною 118,04 грн. за штуку на загальну суму 1125273,06 грн., у т.ч. ПДВ - 187545,06 грн., які отримано позивачем згідно акта прийому-передачі від 09.11.2009 р. б/н. Придбання лінзи скляної підтверджується видатковою накладною від 09.11.2009 р. № РН-0000103 та податковою накладною від 09.11.2009 р. №58 на загальну суму 1125273,06 грн.

Відповідно до специфікації від 04.12.2009 р. №3 позивачем придбано 7920 лінз за ціною 118,08 грн. за штуку на загальну суму 1129075,20 грн., у т.ч. ПДВ - 188179,02 грн., які отримано позивачем згідно акта прийому-передачі від 04.12.2009 р. б/н. Придбання лінзи скляної підтверджується видатковою накладною 04.12.2009 р. №РН-0000125 та податковою накладною від 04.12.2009 р. №66 на загальну суму 1129075,20 грн.

Відповідно до специфікації від 29.01.2010 р. №4 позивачем придбано 7920 лінз за ціною 118,08 грн. за штуку на загальну суму 1129075,20 грн., у тому числі ПДВ -188179,02 грн., які отримано позивачем згідно акта прийому-передачі від 29.01.2010 р. б/н. Придбання лінзи скляної підтверджується видатковою накладною 29.01.2010 р. № РН-0000015 та податковою накладною від 29.01.2010 р. №1 на загальну суму 1129075,20 грн.

Оплату за придбані товарно-матеріальні цінності проведено шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ІОМЗ», що підтверджується банківськими виписками з відміткою банку про перерахування грошових коштів на загальну суму 3386622,04 грн., у т.ч. ПДВ - 564437,07 грн., а саме: 12.11.2009 р. на загальну суму 2000000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 333333,33 грн.; 18.11.2009 р. на загальну суму 257547,02 грн., у т.ч. ПДВ - 41757,87 грн.; 23.12.2009 р. на загальну суму 1129075,02 грн., у т.ч. ПДВ - 188179,02 грн.

Крім того, позивачем (комітент) укладено договір комісії на продаж (експорт товару) від 30.10.2009 р. за № 3010/2009 з ТОВ „Міжнародний торговий дім „Ізюмський оптико-механічний завод" (комісіонер).

На виконання умов вищенаведеного договору комітентом у грудні 2009 р., відповідно до специфікацій та на підставі актів від 30.10.2009 р. № 1, від 09.11.2009 р. № 2, від 04.12.2009 р. №3 придбано лінзи скляні у кількості 23760 штук по ціні 15 доларів США за штуку на загальну суму 356400 доларів США (курс НБУ 7,9865 грн. за 1 долар США) було реалізовано за межі митної території України в адресу нерезидента Sanmax Enterprieses Limited, що підтверджується вантажно-митною декларацією від 10.12.2009 р. №804000001/9/005380 на загальну суму 2846388,06 грн. з відміткою митниці про перетин митного кордону України 23.12.2009 р.

Лінзи скляні у кількості 66000 штук на загальну суму 7842819,60 грн. (990000 доларів США) по контракту від 11.06.2006 № 4108А6 було реалізовано Комісіонером за межі митної території України в адресу нерезидента Sanmax Enterprieses Limited, відповідно до наступних документів: вантажно-митних декларацій: №804000001/9/004061 від 30.06.2009 р., №804000001/9/004547 від 15.09.2009 р., №804000001/9/005381 від 10.12.2009 р., № 804000001/9/003252 від 13.02.2009 р.

Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що у провадженні СВ ПМ ДПА у м. Києві знаходиться кримінальна справа №76-00277 порушена відносно генерального директора ТОВ «Промгаз України», директора ТОВ «ЮМЗ»за ознаками злочину, передбаченого ч. З ст. 212 КК України.

Відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи у кримінальній справі №76-00277 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №5183/10-16 від 27.07.10 ринкова вартість (оптова) лінзи для окулярів не для коригування зору ТУУ 33.4-330110077-001:2006 0,0 дптр., діаметр 68 мм. виробництва ТОВ «ЮМЗ»складала: станом на 2008 р. - 2,00 грн., в т.ч. ПДВ за 1 шт.; станом на 2009 р. - 4,00 грн., в т.ч. ПДВ за 1 шт.; станом на 2010 р. - 6,00 грн., в т.ч. ПДВ за 1 шт.

В той же час, за результатами проведених досліджень зразків товару, поіменованого, як «лінза скляна для окулярів, виготовлена з оптичного необробленого скла...»складено висновок №12.2-327 від 20.11.08 Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи, яким встановлено наступне. По-перше, зразки є скляними лінзами випуклої форми з двосторонньою поліровкою поверхонь діаметром 68 мм., краї підігнані, проведена операція центрування. Скло прозоре, незабарвлене. Дефекти, що спотворюють зображення розглянутого об'єкту, не виявлені. По-друге, надані зразки лінз не мають діоптричних властивостей. По-третє, досліджені зразки не призначені для коригування зору. По-четверте, відповідність зразків ТУУ 33.4-33011077-001:2006 визначити неможливо у зв'язку з відсутністю обладнання для встановлення оптичних показників.

Таким чином, податковий орган, виносячи оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийшов до висновку, що позивачем податковий кредит сформовано з вартості товарів, що є вищою рівня звичайних цін, а тому підставами для зменшення відповідачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість стало завищення звичайної ціни під час придбання позивачем більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на товари, чим порушено п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість».

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що дії щодо зменшення відповідачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість є правомірними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.18 ст. 1 Закону «Про податок на додану вартість»поняття звичайних цін для цілей оподаткування податком на додану вартість розуміється та застосовується за правилами, визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Пунктом 1.20.1. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97-ВР встановлено, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про стандартизацію»від 17.05.2001 р. №2408-III технічні умови (ТУ) - документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом.

Згідно зі ст.4 вказаного вище Закону об'єктами стандартизації є продукція, процеси та послуги, зокрема матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність, персонал і органи, а також вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування.

Технічні умови встановлюють вимоги до продукції (послуг), призначеної до самостійного постачання (виконання, надавання) та регулюють відносини між виробником (постачальником) та споживачем (користувачем).

Посилання позивача на ті обставини, що лінзи, які придбані ним у ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод»виготовляються з високоякісної коштовної заготівки, а тому їх якість значно вище неякісної продукції, а також на та, що експертами дослуджувались лінзи невідомої якості, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки доказом однорідності лінз є специфікація з кодом та назвою товару.

Крім того, відповідачем доведено правомірність невідповідності внутрішніх цін.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про ПДВ»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, у разі, якщо сплачена вартість придбаних платником податку товарів, послуг чи основних фондів перевищуватиме рівень звичайних цін більше ніж на 20 відсотків, а вданому випадку більше ніж на 100 відсотків, до податкового кредиту такого платника податку може бути включена лише та частина сплаченого у складі ціни відповідних товарів (послуг) податку на додану вартість, яка є нарахованою на звичайні ціни.

Зазначене правило застосовується в усіх без винятку випадках визначення сум податкового кредиту платника податку, незалежно від характеру розрахунків та інших особливостей операцій з придбання товарів, послуг чи основних фондів.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, проаналізувавши зазначені норми матеріального права та вивчивши наявні докази в матеріалах справи, судова колегія приходить до висновку, що висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»що виразилось у завищенні суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 563273,00 грн.

Відповідно до цього податкове повідомлення-рішення Іванківської МДШ Київської області №0001292300/0 від 13.07.2010 р. винесено правомірно, а тому підстав для його скасування немає.

Таким чином, суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в звязку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС-Груп" залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 24 січня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Мацедонська В.Е. Петрик І.Й.