Ухвала суду № 21500362, 26.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3625/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" січня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання незаконними податкових повідомлень рішень від 28.07.2010 року №0000332333/0 та №0000342333/0, від 07.10.2010 року №.0000332333/1 та №0000342333/1, від 22.12.2010 року №0000332333/2 та №0000342333/2, від 07.10.2010 року №0000452333/6 та від 22.12.2010 року №0000452333/1.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2011 року відмовлено в задоволені адміністративного позову повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну перевірку з питань підтвердження, отриманих від ТОВ «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті», відомостей відносно ТОВ «Дека трейд»та ТОВ «Тревелстар Інком ЛТД» та дотримання податкового законодавства, за період з 01.04.2008 року по 31.03.2010 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт № 2608/23-621-33107319 від 15.07.2010 року, згідно з яким встановлено порушення позивачем п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994р., в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 194 681,00грн., у тому числі у півріччі 2009р. в сумі 194 681,00грн.; порушення пп. 7.4.1 п. 7.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 236 731,00 грн., у тому числі у липні 2008р. - 916 67,00грн., у грудні 2009р. - 145 064,00грн.

Зазначені порушення були встановлені податковим органом на підставі висновку про нікчемність правочинів укладених між ТОВ «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті»з ТОВ «Дека трейд»(код ЄДРПОУ 35944933) та ТОВ «Тревелстар Інком ЛТД»(код ЄДРПОУ 35704180), в силу положень п. 1, 3 ст. 203 ЦК України.

На підставі вказаного акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000332333/0 від 28.07.2010 року, яким за позивачем визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств створених за участі іноземних інвесторів у сумі 292021,00 грн.; №0000342333/0, від 07.10.2010 року, яким за позивачем визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах у сумі 355096,00 грн.

Позивач не погодився з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, та відповідно до п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (чинному на момент виникнення спірних правовідносин) оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві та до Державної податкової адміністрації.

За результатами адміністративного оскарження, скарги Позивача були залишенні без задоволення, а рішення без змін та прийняті податкові повідомлення - рішення №0000332333/1 від 07.10.2010 року, яким за позивачем визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств створених за участі іноземних інвесторів у сумі 292021,00 грн.; №0000342333/1 від 07.10.2010 року, яким за позивачем визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах у сумі 355096,00 грн.; №0000332333/2 від 22.12.2010 року, яким за позивачем визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств створених за участі іноземних інвесторів у сумі 292021,00 грн.; №0000342333/2 від 22.12.2010 року, яким за позивачем визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах у сумі 355096,00 грн.; №0000452333/0 від 07.10.2010 року, яким за позивачем визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах у сумі 1928 грн. та №0000452333/1 від 22.12.2010 року, яким за позивачем визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1928,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган під час здійснення перевірки вірно прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток, а тому податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Службовою запискою від 12.07.2010 року ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі було повідомлено, що в ході відпрацювання підприємства ТОВ «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті»було встановлено, що вказане підприємство мінімізує власні податкові зобовязання.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті»було укладено договори з ТОВ «Дека Трейд»купівлі продажу товарів, на виконання яких позивачем придбано товар для подальшого продажу Представництву ТОВ «Догуш іншаат ве тіджарет анонім Шіркеті», яке продовжує використовувати даний товар у своїй господарській діяльності з будівництва Терміналу «Д»в аеропорті Бориспіль.

Також ТОВ «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті»(довіритель) було укладено договори доручення з ТОВ «Тревелстар Інком ЛТД»(повірений), згідно з яким, повірений зобовязується за винагороду і від імені довірителя вчинити певні дії. А довіритель зобовязується перерахувати на розрахунковий рахунок повіреного комісійну винагороду.

Згідно даних реєстрів податкових накладних ТОВ «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті»за період з 01.04.2008 року по 31.03.2010 року було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 155945 грн.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Як видно з матеріалів справи договори купівлі-продажу та доручення укладено між позивачем та ТОВ «Дека трейд»та ТОВ «Тревелстар Інком ЛТД». Податкові накладні та інші документи, від імені останніх підписані директором громадянкою ОСОБА_2 та громадянкою ОСОБА_3 відповідно.

З пояснень посадових осіб контрагентів позивача вбачається, що підприємство ТОВ «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті»їм не відоме і жодних документів (договорів, видаткових накладних, податкових накладних та будь-яких інших документів) по взаємовідносинам з даним підприємством вони не підписували та фактично не займалися фінансово - господарською діяльністю ТОВ «Дека Трейд»та ТОВ «Тревелстар Інком ЛТД».

Колегія суддів звертає увагу, що на підтвердження непричетності до фінансово - господарської діяльності TOB «ДЕКА-ТРЕЙД»та ТОВ «Тревелстар Інком ЛТД»в період взаємовідносин з TOB "ДОГУШ ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТЕТ ШІРКЕТІ», відповідачем було надано висновки спеціаліста Головного Управління МВС України в м. Києві Науково-дослідного Експертно-Криміналістичного Центу №835 від 12.06.2010р. та №834 від 12.06.2010р. відносно експертного дослідження зразків особистого підпису гр. ОСОБА_2 (директора ТОВ «Дека Трейд») та гр. ОСОБА_4 (ТОВ «Тревелстар Інком ЛТД») вчиненого на податкових накладних, видаткових накладних, рахунках-фактурах, та акту звірки станом на 14.12.2009 року.

Вищевикладене підтверджує, що ТОВ «Дека-Трейд»та TOB «Тревелстар Інком ЛТД», їх уповноважені особи ці правочини не укладали та волевиявлення на їх вчинення не мали.

В результаті вчинених правочинів TOB «ДОГУШ ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТЕТ ШІРКЕТІ», відбулось заниження зобов'язань по сплаті податків, що і було метою здійснення відповідних операцій.

Пунктами 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону №168/97 встановлено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Підпунктом 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

У відповідності до пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму такого податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 №165 із змінами та доповненнями податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Пунктом 2 передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 підставою для включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів послуг), є податкові накладні чи митні декларації (інші подібні документи згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що вищезазначені податкові накладні включені до складу податкового кредиту безпідставно, без достатнього документального підтвердження про їх достовірність.

Також перевіркою встановлено заниження позивачем валових витрат у півріччі 2009 року у сумі 778725 грн., а саме встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»всього у сумі 778725 грн., у тому числі за 1 півріччя 2009 року на суму 778725 грн.

Відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994р. валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, п. 1.32 цього Закону передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 2 ст. 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99р. №996-XIV визначено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належить до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів та звітності протягом встановленого терміну несе також власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством згідно із законодавством та установчими документами (п. З ст. 8 Закону № 996-ХІУ).

Підпунктом 15.4.2 п. 15.4 ст. 15Законом «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181 визначено, що посадовою особою юридичної особи - платника податків є посадова особа, уповноважена відповідно до законодавства нараховувати, стягувати, вносити до бюджету податки, збори (обов'язкові платежі), а також вести податковий облік та звітність.

Таким чином, на порушення п 5.1., пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР, підприємством завищено скориговані валові витрати в сумі 778725грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем надано всі необхідні докази правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та прийняття їх в межах повноважень, що передбачені законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З наведеного можна зробити висновок, що суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апелянта не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, керуючись ст. 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті»залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О. Губська О.А.