Єдиний державний реєстр судових рішень КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-646/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.
Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
У Х В А Л А
Іменем України
"24" січня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Степанюка А.Г.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.
при секретарі Ліневській В.В.
розглянувши в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «Астіка»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астіка» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування рішення,-
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальність «Астіка»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування рішення № 0001102202/0 від 25.11.2010 року про застосування штрафних санкцій, податкову вимогу № 1 від 10.01.2011 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.01.2011 року Товариству з обмеженою відповідальність «Астіка»поновлено строк звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.01.2011 року було застосовано заходи забезпечення позову та зупинено дію рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 0001102202/0 від 25.11.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким Товариству з обмеженою відповідальність «Астіка»було визначено пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 68505643 грн. та податкової вимоги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 1 від 10.01.2011 року на суму 68505643 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2011 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою скасувати рішення № 0001102202/0 від 25.11.2010 року про застосування штрафних санкцій та податкову вимогу № 1 від 10.01.2011 року. При цьому вважає, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального права.
Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявився. Суд розглянув справу відповідно до приписів ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, Відповідачем було проведено позапланову перевірку Відповідача з питань дотримання вимог валютного законодавства. За результатами вказаної перевірки складено Акт №931/1-22-20-21631450 від 16.11.2010 року.
Згідно даного акту Позивачем допущено порушення ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.
На підставі Акту перевірки Відповідач прийняв рішення № 0001102202/0 від 25.11.2010 року про застосування до Позивача штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 68505643 грн. 70 коп.
В подальшому Відповідачем було надіслано на адресу Позивача вимогу № 1 від 10.01.2011 року про сплату податкового боргу у розмірі 68505643 грн. 70 коп.
Ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»передбачає, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.
Судом встановлено, що 01.03.2010 року між Позивачем і компанією Eximenergo Limited»(Кіпр) було укладено імпортний контракт № AS 010310 щодо продажу дизельного палива. На виконання умов даного контракту Позивачем було перераховано нерезиденту валютні кошти на загальну суму 20000000 доларів США.
В подальшому, нерезидентом було повернуто валютні кошти, перераховані йому на підставі імпортного контракту № AS 010310, на загальну суму 1558000 доларів США.
Також встановлено, що 04.03.2010 року між Позивачем і компанією Tradihg Co LTD»(Кіпр) було укладено імпортний контракт №AS 040310 щодо продажу дизельного палива. На виконання умов даного контракту Позивачем було перераховано нерезиденту валютні кошти на загальну суму 23733028 доларів США.
В подальшому, нерезидентом було повернуто валютні кошти, перераховані йому на підставі імпортного контракту №AS 040310, на загальну суму 1050000 доларів США.
Разом з тим, дані імпортні операція на підставі контракту №AS 010310 від 01.03.2010 року та контракту №AS 040310 від 04.03.2010 року не були здійснені у строки, встановлені ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення Позивачем ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Колегія суддів проаналізувала приписи п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 4-зп від 03.10.1997 року у справі про набуття чинності Конституцією України, ч. 3 ст. 150 Конституції України, ч. 8 та ч. 9 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»вважає обґрунтованим висновок суду про те, що застосуванню підлягають положення ч. 9 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», яка передбачає можливість проведення виїзної позапланової перевірки у випадках, встановлених законом, на підставі наказу керівника податкового органу.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо не прийняття до уваги твердження Позивача про те, що позапланова виїзна перевірка згідно з ч. 8 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»може здійснюватися лише на підставі рішення суду.
Крім того, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає врученим Відповідачем рішення №0001102202/0 від 25.11.2010 року з моменту розміщення його на дошці податкових оголошень (повідомлень) 30.11.2010 року з огляду на наступне. Вказане рішення було надіслане на юридичну адресу Позивача 25.11.2010 року рекомендованим листом, проте 30.11.2010 року повернулося з відміткою працівників пошти «за зазначеною адресою не проживає».
А згідно пп. 4.9 п. 4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 253 від 21.06.2001 року, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, день розміщення такого податкового повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), зафіксований в акті про неможливість його вручення платнику податків, вважається днем його вручення
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Проаналізувавши викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що у Відповідача були наявні всі підстави для прийняття рішення №0001102202/0 від 25.11.2010 про застосування до Позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 68505643 грн.70 коп. та направлення податкової вимоги № 1 від 10.01.2011 року на суму 68505643 грн.70 коп.
Також, колегія суддів вважає правильною постановлену ухвалу про скасування судом першої інстанції заходів забезпечення позову, застосованих від 14.01.2011 року.
Так, згідно ч. 4 ст. 118 КАС України якщо у задоволенні вимог позивачеві буде відмовлено, вжиті заходи забезпечення адміністративного позову зберігаються до набрання постановою суду законної сили. Проте суд може одночасно з прийняттям постанови або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення адміністративного позову або заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «Астіка»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астіка»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування рішення, без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.
Головуючий суддя Степанюк А.Г.
Судді: Кузьменко В. В. Шурко О.І.
Судове рішення № 21499128, Київський апеляційний адміністративний суд було прийнято 24.01.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 2-а-646/11/2670. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: