Ухвала суду № 21499126, 19.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8437/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" січня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКостюк Л.О.;

суддів:Бужак Н.П., Троян Н.М.;

розглянувши у порядку письмового провадження у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітапласт Компані" про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2010 року позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітапласт Компані" про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином. Свої вимоги мотивує тим, що між відповідачем і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено договір від 01.04.2006 року № 7 про надання маркетингових послуг - проведення дослідження фармацевтичних препаратів, вивчення ринку збуту медикаментів. Позивач стверджує, що вказаний договір як такий, що порушує встановлений публічний порядок, є нікчемним, адже на думку позивача, ніякі послуги за цим договором контрагентом фактично не надавались, а договір укладено сторонами з метою незаконного отримання податкових вигод. Посилаючись на положення статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, статей 207, 208 Господарського кодексу України, позивач просив суд застосувати наслідки, передбачені статтею 208 Господарського кодексу України, - стягнути в доход держави все одержане відповідачем за нікчемним зобов'язанням.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою позов задоволити.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що договір від 01.04.2006 року № 7 про надання маркетингових послуг, укладений між відповідачем і ОСОБА_2, мав реальний характер, маркетингові послуги, що були предметом договору, мають зв'язок з господарською діяльністю відповідача. Крім тогоо, жодних обставин, які б надавали підстави вважати цей договір нікчемним або таким, що суперечить інтересам держави і суспільству, позивачем суду не доказано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітапласт Компані»є юридичною особою, що зареєстрована 24.11.2005 року Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області з 29.11.2005 року за № 1067-ТОВ.

Основними видами діяльності відповідача за КВЕД є: оптова торгівля фармацевтичними товарами; виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів; роздрібна торгівля медичними та ортопедичними товарами тощо.

У листопаді 2009 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області проведено планову виїзну перевірку відповідача, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 29.11.2005 по 30.06.2009, валютного та іншого законодавства за період з 29.11.2005 по 30.06.2009 (акт перевірки від 16.11.2009 року №1358/23-2/33921922).

Перевіркою встановлено, що у квітні 2006 року між відповідачем (замовник) і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (виконавець) укладено договір від 01.04.2006 № 7 про надання маркетингових послуг, згідно з яким виконавець зобов'язувався надати відповідачу послуги з проведення маркетингових досліджень медичних та фармацевтичних препаратів українського та іноземного виробництва та сировини на українському фармацевтичному ринку. Згідно з договором виконавець зобов'язувався здійснювати маркетингові дослідження за такими напрямками: визначення аналогів досліджуваних препаратів; порівняльна характеристика пропозицій аналогічних препаратів; аналіз пропозицій на фармацевтичному ринку досліджуваних препаратів; обсяги імпорту препаратів в Україну, перспективи продажу; порівняльна характеристика цін; висновки щодо можливих обсягів продажу препаратів; показники сезонності.

Впродовж періоду, що перевірявся, відповідач в оплату за надані маркетингові послуги сплатив ОСОБА_2 кошти в сумі 343835,00 грн.

Як вбачається з акта перевірки, за результатами перевірки посадові особи Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області дійшли висновку, що договір від 01.04.2006 №7 про надання маркетингових послуг, укладений між відповідачем і ОСОБА_2, є нікчемним, оскільки, на думку ревізорів-інспекторів податкової служби, укладенням цього правочину його учасники порушили встановлений публічний порядок. За твердженням податкового органу, при укладенні договору його учасники не переслідували мети - отримання маркетингових послуг, а ними переслідувалась інша ціль зменшення об'єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість з метою ухилення від сплати податків. Таким чином, як стверджує позивач, вказаний договір укладено з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, тому він просив суд стягнути з відповідача до Державного бюджету України вартість отриманого за нікчемною угодою - договором від 01.04.2006 № 7 про надання маркетингових послуг.

Крім того, як з'ясувалось, на підставі обставин, встановлених під час перевірки, у тому числі й щодо факту укладення між відповідачем та ОСОБА_2 договору від 01.04.2006 № 7 про надання маркетингових послуг, який позивач вважає нікчемним, Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області прийнято податкові повідомлення- рішення від 27.11.2009 №0000962300/0, від 30.01.2010 №0000112300/1, від 12.04.2010 №0000272300/2 та від 16.06.2010 № 0000272300/3, згідно з якими відповідачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток.

Також було встановлено, що ОСОБА_2 має статус фізичної особи - підприємця, зареєстрована 18.04.2005 року Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією, є платником єдиного податку. Види діяльності ОСОБА_2, що передбачені свідоцтвом про сплату єдиного податку, - надання інформаційно- консультаційних та маркетингових послуг.

На підставі договору від 01.04.2006 року № 7 про надання маркетингових послуг, ОСОБА_2 отримала від відповідача три замовлення на проведення маркетингових досліджень: 1) дослідження на тему «Антигістамінні препарати»(замовлення від 29.10.2006 № 1); 2) дослідження на тему «Маркетингове дослідження полівітамінних препаратів на українському ринку лікарських засобів»(замовлення від 01.10.2007 №2); 3) дослідження на теми «Дослідження препаратів для підвищення потенції: прогноз попиту»та «Застосування новагри для лікування ерекції»(замовлення від 11.01.2008 № 3).

За результатами наданих послуг ОСОБА_2 підготувала і передала відповідачу наступні звіти про надані маркетингові послуги: Звіт про ринок системних антигістамінних препаратів; Звіт про ринок полівітамінних препаратів в Україні; Маркетингове дослідження препаратів для підвищення потенції: прогноз попиту; Звіт про застосування новагри для лікування порушень ерекції. Вказані звіти були представлені суду відповідачем і досліджені у судовому засіданні.

Факт надання послуг за кожним видом досліджень оформлювався сторонами розписками представника відповідача про отримання звітів, а також актами виконання робіт (надання послуг).

Так, згідно з розпискою від 01.08.2007 року № 1/ФОП/7 відповідач отримав від ОСОБА_2 Звіт про ринок системних антигістамінних препаратів; факт надання маркетингових послуг підтверджується актами виконаних робіт від 30.12.2007 на суму 5150,00 грн. та від 31.03.2008 року на суму 72685,00 грн., що разом становить суму 77835,00 грн.

Згідно з розпискою від 19.03.2008 № 2/ФОП/7 відповідач отримав від ОСОБА_2 Звіт про ринок полівітамінних препаратів в Україні; факт надання маркетингових послуг підтверджується актом виконаних робіт від 31.03.2008 року на суму 172000,00 грн.

Згідно з розпискою від 26.06.2008 року № З/ФОП/7 відповідач отримав від ОСОБА_2 Маркетингове дослідження препаратів для підвищення потенції: прогноз попиту та Звіт про застосування новагри для лікування порушень ерекції, факт надання маркетингових послуг підтверджується актом виконаних робіт від 27.06.2008 на суму 94000,00 грн.

В оплату за надані маркетингові послуги відповідач сплатив ОСОБА_2 кошти на загальну суму 343835,00 грн. Цей факт відображено в акті перевірки, підтверджується копіями платіжних доручень та випискою з рахунку відповідача, доданими до матеріалів справи.

Як убачається з акта перевірки, фінансово-господарські операції з приводу надання маркетингових послуг за договором від 01.04.2006 року №7 відображені відповідачем у бухгалтерському та податковому обліку. Зокрема, вказані витрати ним віднесено до складу валових витрат та відображено у податкових деклараціях з податку на прибуток на загальну суму 343835,00 грн., у тому числі по періодах: 5150,00 грн. - за 2007 рік; 244685,00 грн. - за I- й квартал 2008 року; 94000,00 грн. - за І-півріччя 2008 року.

Результати наданих послуг використані відповідачем у господарські діяльності, зокрема, ним одержано в Міністерстві здоров'я України реєстраційні посвідчення на лікарські засоби «Новагра 25», «Новагра 50»та «Новагра 100».

Також встановлено судом першої інстанції, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 в адміністративній справі № 2а-6269/10/1070 податкові повідомлення»рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 12.04.2010 № 0000272300/2 та від 16.06.2010 № 0000272300/3, згідно з якими відповідачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток, у тому числі й в зв'язку з включенням до складу валових витрат коштів, сплачених ОСОБА_2 за маркетингові послуги на підставі договору 01.04.2006 № 7, були скасовані.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

В силу статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (у редакції, що діяла на момент укладення договору - 01.04.2006).

Крім того, статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, твердження позивача про нікчемність вказаного договору є безпідставними і спростовуються матеріалами справи.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 199, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 24 січня 2012 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П. Троян Н.М.