Ухвала суду № 21498784, 20.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5559/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.Р.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" січня 2012 р. м. Київ

Справа: № 2а-5559/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.Р.

Суддя - доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2012 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Межевича М.В., суддів Шостака О.О. та Шурка О.І., за участю секретаря Галай Т.О., представника позивача Куликова І.А. та представника відповідача Литвинчук В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2011 року позовні вимоги задоволено.

Відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги та заперечення на неї, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій, то позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Сучасні технології будівництва»з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період: вересень, листопад, грудень 2009 року, про що складено акт №1178/2302/31458110 від 28.03.2011 року.

Під час перевірки були встановлені порушення п.4.1. ст..4, п.п.7.2.3. п.7.2., п.п. 7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині не включення до складу податкових зобов'язань за вересень, листопад, грудень 2009 року суму податку на додану вартість у розмірі 2314535,11 грн.

За наслідком складення вищезазначеного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000702302/12604 від 07.04.2011 року.

Перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді TOB «Сучасні технології будівництва»мало фінансово-господарські взаємовідносини з TOB «УніКредитЛізинг».

Однак, у зв'язку із розірванням низки договорів фінансового лізингу у вересні, листопаді, грудні 2009 року відбулося повернення та примусове вилучення у ході виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса предметів лізингу (транспортної техніки), про що складено акти приймання-передачі без визначення залишкової вартості одиниць техніки, що повертається.

З підстав не отримання від позивача податкових накладних та з метою визначення ціни предмету лізингу TOB «УніКредит Лізинг»замовлено незалежну оцінку ринкової вартості предмету лізингу, на підставі якої визначено та включено відповідні суми до складу податкового кредиту.

Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету на час виникнення правовідносин є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (у подальшому Закон України №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України №168 податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України №168 визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

А згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України №168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

За змістом підпункту п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону №168 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом не було проведено розрахунку первісної вартості основного засобу, зменшеної на суму нарахованої амортизації з відповідним визначенням звичайної ціни на момент відчуження, натомість підставою для визначення суми ПДВ визнано висновки товарної біржі, складені на декілька місяців пізніше оподатковуваної операції.

За розрахунками TOB «УніКредитЛізинг», безпідставно покладених у висновки акту перевірки, сума ПДВ становить 2314535,11 грн., водночас, за розрахунками позивача ТОВ «Сучасні технології будівництва», проведеними на підставі первісної вартості предмету лізингу, зменшеної на суму амортизації за стандартами бухгалтерського обліку, сума ПДВ до сплати становить 1909309,61 грн. При цьому, невідповідність обрахованої суми на підставі первісної вартості предмету лізингу, зменшеної на суму амортизації звичайній ціни актом перевірки не встановлено та не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що внаслідок розбіжностей між контрагентами у погодженні вартості майна на момент повернення призвело до неможливості складення та видачі податкових накладних, що свідчить про відсутність будь-яких протиправних дій з боку посадових осіб TOB «Сучасні технології будівництва»та порушень взагалі, оскільки податкове законодавство України не містить правових норм, що визначають дії платника податків у вищевказаному випадку, а тому внаслідок відсутності у законодавстві відповідної норми, всі правові прогалини трактуються на користь платника податків.

Аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів погодитись з висновком суду першої інстанції, що прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та безпідставним.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 травня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя О.О. Шостак

Суддя О.І. Шурко

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Шостак О.О. Шурко О.І.