Ухвала суду № 21498767, 19.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5597/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" січня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.

Кучми А.Ю.

при секретарі:Салоїд І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпол»до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Алюпол»звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Бородянському районі Київської області форми «В1» № 0000772300/0 та форми «Р»№ 0000782300/0 від 13 листопада 2009 року, форми «В1»№ 0000772300/1 та форми «Р»№ 0000782300/1 від 21 грудня 2009 року, форми «В1»№ 0000772300/2 та форми «Р» № 0000782300/2 від 04 березня 2010 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Бородянському районі Київської області подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Бородянському районі Київської області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Алюпол»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за квітень-серпень 2009 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 555/23-33283810 від 02.11.2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів:

- п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1 п. 7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5, п.п.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, а саме завищено суму бюджетного відшкодування на суму 2 606 261,00 грн., в тому числі по деклараціях: за квітень 2009 року бюджетне відшкодування в сумі 115 483,00 грн., за травень 2009 року бюджетне відшкодування в сумі 300 000,00 грн., за червень 2009 року бюджетне відшкодування в сумі 559 667,00 грн., за липень 2009 року бюджетне відшкодування в сумі 221 681,00 грн., за серпень 2009 року бюджетне відшкодування в сумі 1 409 430,00 грн.;

- п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1 п. 7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5, п.п.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, а саме занижено суму податку на додану вартість в розмірі 74 494,00 грн. за червень 2009 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення від 13 листопада 2009 року:

- форми «В1»№ 0000772300/0 про нарахування податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 111 741,00 грн., в тому числі 74 494,00 грн. за основним платежем та 37 247,00 грн. за штрафними санкціями;

- форми «Р»№ 0000782300/0 про завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 2 531 767,00 грн.

За наслідками оскарження в адміністративному порядку Позивачем податкових повідомлень-рішень форми «В1»№ 0000772300/0 та форми «Р»№ 0000782300/0 від 13 листопада 2009 року, скарги були залишені без задоволення та прийняті нові податкові повідомлення-рішення форми «В1»№ 0000772300/1 та форми «Р»№ 0000782300/1 від 21 грудня 2009 року, форми «В1»№ 0000772300/2 та форми «Р»№ 0000782300/2 від 04 березня 2010 року.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття ДПІ у Бородянському районі Київської спірних податкових повідомлень-рішень, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що за даними перевірки завищення сум бюджетного відшкодування з ПДВ в податковому обліку поставлено в залежність від відображення зазначених операцій в бухгалтерському обліку підприємства.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Зазначена правова норма не встановлює заборону на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту наступних звітних періодів, оскільки саме таке (або аналогічне) визначення у даній податковій нормі відсутнє.

Нормами статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III, прямо встановлено - якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Законом № 2181 прямо встановлено можливість врахування уточнених показників шляхом включення їх до декларацій за наступний податковий період.

Відповідно до вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Підпунктом 7.4.5 пунктом 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Вищезазначеною правовою нормою п.п.7.2.6 передбачено право (а не обов'язок) платника податку на можливість включення сум до податкового кредиту без податкових накладних, та обумовлено зазначене право (а не обов'язок) поданням скарги.

За таких обставин є правильними висновки суду першої інстанції, що суми ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням, включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримано податкові накладні. Зазначені суми мають відображатися у податковій декларації з ПДВ за поточний звітний період.

При цьому не відбувається коригування раніше відображеного податкового кредиту, тому у позивача не виникає обов'язку подання уточнюючого розрахунку до декларації, оскільки право на віднесення сум до податкового кредиту виникає або в момент списання коштів, або в момент отримання податкової накладної (п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Пунктом 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість»прямо встановлено заборону на віднесення до податкового кредиту сум, не підтверджених податковими накладними, у зв'язку з чим віднесення сум податку до податкового кредиту в момент отримання податкової накладної вбачається правомірним.

Можливість віднесення сум податкового кредиту в інших, ніж період виписки податкових накладних, періодах безпосередньо передбачена формою податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 року за № 250/2054.

Зазначена форма декларації, в розділі II розшифровки податкових зобов'язань в розрізі контрагентів податкової декларації з податку на додану вартість, періодом виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податковий кредит, передбачає будь-які податкові періоди в межах установлених Законом строків давності.

Вищезазначене підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 6066/6067/10-19 від 01.02.2011 року, згідно якого включення ТОВ «Алюпол»отриманих податкових накладних від ТОВ «Новабуд ХХІ-століття»до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за березень-серпень 2009 року документально підтверджує їх отримання із запізненням та відображення в податковій звітності за відповідні періоди, що не суперечить нормам чинного законодавства України, зокрема ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З акту перевірки вбачається, що згідно даних податкового обліку, протягом березня 2009 року підприємством включено до складу податкового кредиту та до гр. 12.1 «ПДВ, сплачений митним органам»декларації з ПДВ за березень 2009 року суму ПДВ в розмірі 257 441,00 грн.

Операції щодо імпорту ТМЦ підтверджено електронною копією АРМ «Митниця».

Транспортування заготовок із сплаву алюмінію із Польщі здійснено нерезидентом -Фірмою «GRUPA KETY S.A.»згідно укладеного контракту від 02.06.2008 року № 02/06-2008, що підтверджено актом виконаних робіт від 15.12.2008 року.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Алюпол»на порушення п.п.7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в березні 2009 року завищено податковий кредит на суму ПДВ в розмірі 55 983,00 грн., в результаті несвоєчасного включення суми ПДВ по отриманим послугам від нерезидента - Фірма «GRUPA KETY S.A.».

З матеріалів справи вбачається, що в березні 2009 року ТОВ «Алюпол»було включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість на суму 55 983,00 грн. за операцією з імпорту послуг, наданих нерезидентом Фірмою «GRUPA KETY S.A.»згідно укладеного контракту № 02/06-2008 від 02.06.2008 року.

У відповідності з умовами вищезазначеного контракту Фірма «GRUPA KETY S.A.», Польща, /Продавець/ продає ТОВ «Алюпол», Україна, /Покупець/ послуги, пов'язані з виготовленням передпроектної пропозиції по будівництву складу готової продукції, а Покупець купує дані послуги, вказані в контракті або інвойсі.

Послуги надаються в період з 02.06.2008 року по 31.05.2009 року.

Датою надання послуги вважається дата підписання акту виконаних робіт.

Так, виконання умов вказаного контракту Сторонами оформлено актом № 1 виконаних робіт від 15.12.2008 року, згідно з яким Сторони засвідчують факт надання послуг, пов'язаних з виготовленням передпроектної пропозиції по будівництву складу готової продукції згідно інвойсу SUA 000007 від 15.12.2008 року на загальну суму 36 352,62 дол. США.

Згідно висновку судово-економічної експертизи № 6066/6067/10-19 від 01.02.2011 року, надані на дослідження первинні документи - акт виконаних робіт від 15.12.2008 року та інвойс SUA 000007 від 15.12.2008 року, якими оформлена господарська операція з надання Фірмою «GRUPA KETY S.A.»ТОВ «Алюпол»послуг, пов'язаних з виготовленням передпроектної пропозиції по будівництву складу готової продукції, складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

У вищевказаному акті виконаних робіт сторонами погоджено виконання зобовязань за даним контрактом «Сторони підтверджують, що послуги надані якісно та в повному обсязі. Претензій не має.»

При цьому, інвойс SUA 000007 від 15.12.2008 року має штамп з відміткою про відправлення зазначених документів (із Польщі) з датою - «01.02.2009 року».

На підставі зазначених первинних документів ТОВ «Алюпол»в лютому 2009 року зазначена господарська операція відображена в бухгалтерському обліку підприємства наступною бухгалтерською проводкою: Дт 151 «Капітальне будівництво»Кт 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками»на суму 279 915,17 грн. без ПДВ.

Податок на додану вартість з отримання послуг від нерезидента у розмірі 55 983,03 грн. відображено в бухгалтерському обліку наступними бухгалтерськими проводками:

- в лютому 2009 року: Дт 6441 «Податковий кредит»Кт 6415 «Податок на додану вартість»;

- в березні 2009 року: Дт «Податок на додану вартість»Кт 6441 «Податковий кредит».

В податковому обліку ТОВ «Алюпол»суму ПДВ за вказаною операцією у розмірі 55 983,03 грн. включено до реєстру отриманих податкових накладних (згідно ВМД № 01) за березень 2009 року та відповідно до декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року в рядку 12.4 «послуги, отримані від нерезидента», що відповідає нормам чинного законодавства України.

На виконання п.4.1 укладеного контракту проведення розрахунків ТОВ «Алюпол»з Фірмою «GRUPA KETY S.A.»здійснювалось 14 квітня 2009 року у розмірі 36 352,62 дол. США, що підтверджено відміткою Філії ВАТ Унікредит Банк у м. Києві на інвойсі та даними бухгалтерського обліку підприємства на рахунку 312 «Поточний рахунок іноземної валюти».

Надані документи на дослідження судово-економічної експертизи, зокрема декларації з податку на додану вартість за період березень-серпень 2009 року, за результатами відображення в податковому обліку податку на додану вартість за вказані періоди у ТОВ «Алюпол»накопичувалось відємне значення з податку на додану вартість, яке відображалось у деклараціях з ПДВ в рядку 25.2, як «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів».

Підставою через яку ДПІ у Бородянському районі Київської області вважає неправомірним включення податкових накладних, виписаних в попередніх періодах до складу податкового кредиту є те, що оприбуткування товару та отримання послуг проведені у періодах, якими виписані податкові та видаткові накладні або підписані акти виконаних робіт постачальниками, про що свідчать дані обігово-сальдових відомостей по рахунках 631, 15 відповідних звітних періодів.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996 бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно ст. 3 Закону № 996, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються наданих бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, від імені якого складено документ; назву документа (форми); дату і місце складання; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої- дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Закон України «Про податок на додану вартість»не містить приписів, які б давали підстави для порівняння показників бухгалтерського і податкового обліку, та у разі їх відмінностей (більше значення у бухгалтерського обліку) рахувати їх заниженням податкових зобов'язань з ПДВ, тому дані рахунків бухгалтерського обліку: 631 та 15 не є підставою для відображення сум податкового кредиту в декларації з ПДВ.

Крім того, згідно висновку судово-економічної експертизи № 6066/6067/10-19 від 01.02.2011 року відображення та формування в податковому обліку податкового кредиту ТОВ «Алюпол»в період з березня 2009 року по серпень 2009 року в частині включення податкових накладних, виписаних протягом 2008 року, за умови підписання актів виконаних робіт та перерахування попередньої оплати протягом 2008 року за виконанні будівельно-монтажні роботи, що підтверджено даними бухгалтерському обліку, не суперечить чинному законодавству.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Новабуд ХХІ-століття»має стан платника «інший, ніж основний»- направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

На підставі цих висновків ДПІ у Бородянському районі вважає, що оскільки відомості про зміну місцезнаходження юридичної особи ТОВ «Новабуд ХХІ-століття»не були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, податкові накладні, виписані зазначеним платником податку, перевіряючими визнані як такими, що не дають права на формування податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Алюпол».

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку на додану вартість, складання та надання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 даного Закону.

Приписами п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у законодавчо врегульованих випадках.

Виключення платника податку на додану вартість з Реєстру здійснюється одночасно з анулюванням Свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ.

З висновку судово-економічної експертизи № 6066/6067/10-19 від 01.02.2011 року вбачається, на момент складання та надання податкових накладних продавець - ТОВ «Новабуд ХХІ-століття»значився зареєстрованим як платник податку на додану вартість в порядку, передбаченому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість»та мав індивідуальний податковий номер 332838110054, номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ - 13597005, тому до дати виключення платника податку на додану вартість з Реєстру одночасно з анулюванням Свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ має статус платника податку на додану вартість.

Таким чином, якщо ТОВ «Новабуд ХХІ-століття»відсутнє за місцем реєстрації, то це не може бути підставою для висновку про недійсність податкових накладних, виданих таким підприємством на час здійснення господарської операції. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин є правильними висновки суду першої інстанції, що відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»Позивач має право на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку у зв'язку з придбанням для використання в господарській діяльності товарів (послуг), оскільки останні підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, виписані ТОВ «Новабуд ХХІ-століття», зареєстрованим як платник податку на додану вартість.

Оскільки стан платника «інший, ніж основний»законодавчо не визначено, встановлення такого стану у юридичної особи, яка видала податкову накладну, не є підставою для виключення зазначеної в ній суми зі складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновки акту перевірки щодо порушення позивачем вимог п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1 п. 7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5, п.п.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на суму 2 606 261,00 грн., є безпідставними.

В акті перевірки зазначено, що позивачем на порушення п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1 п. 7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5, п.п.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР занижено суму податку на додану вартість в розмірі 74 494,00 грн. за червень 2009 року.

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205, акт невиїзної документальної, виїзної планової та позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Пунктом 1.7 даного Порядку передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджує наявність зазначених фактів.

Пунктом 2.3.2 цього Порядку встановлено, що за кожним відображенням в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

- висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Всупереч зазначеному Порядку ДПІ у Бородянському районі Київської області склала акт перевірки № 555/23-33283810 від 02.11.2009 року, який має недоліки при відображенні встановлених порушень, а саме: заниження податку на додану вартість за червень 2009 року у розмірі 74 494,00 грн. відображено без посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у Бородянському районі Київської області податкових повідомлень-рішень форми «В1» № 0000772300/0 та форми «Р»№ 0000782300/0 від 13 листопада 2009 року, форми «В1»№ 0000772300/1 та форми «Р»№ 0000782300/1 від 21 грудня 2009 року, форми «В1»№ 0000772300/2 та форми «Р» № 0000782300/2 від 04 березня 2010 року.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Безименна Н.В. Кучма А.Ю.