Ухвала суду № 21498469, 17.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2712/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" січня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

суддів:

при секретарі:

за участю:Федорової Г.Г.,

Данилової М.В., Ключковича В.Ю.,

Петриченко Ю.П.,

представника апелянта ДПІ у Деснянському районі м. Києва Кавунця В.В.,

представника апелянта СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків Линовицького Р.С.,

представника позивача Паламар Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва, Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2011 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва, за участю третьої особи, Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2011 року Закрите акціонерне товариство «Холдингова компанія «Бліц-Інформ»(згідно виписки з ЄДРПОУ ЗАТ «Холдингова компанія «Бліц-Інформ» з 22.09.2011 року змінило назву на ПАТ «Бліц-Інформ») (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва (далі - відповідач), за участю третьої особи: Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.02.2011 року:

- № 0000122302, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 20550,00 грн.;

- № 0000112302, яким зменшено розмір відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в сумі 11705531,00 грн.;

- № 0000092302, яким зменшено розмір відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в сумі 55 835,00 грн.;

- № 0000102302, яким збільшено суму грошового зобовязання з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 5389337,88 грн.;

- № 0000352304, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 13873,40 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2011 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ»задоволено.

Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від 15.02.2011 року № 0000122302, № 0000112302, № 0000092302, № 0000102302, № 0000352304.

Державна податкова інспекція у Деснянському районі м. Києва та Спеціалізована Державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 01.11.2010 року по 14.01.2010 року службовими особами ДПІ у Деснянському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Бліц-Інформ»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст.5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ПАТ «Бліц-Інформ»зменшено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 11705531,00 грн. у тому числі за 2009 рік на суму 4014234 грн. (за півріччя 2009 року на суму 1572600,00 грн., за 9 місяців 2009 року на суму2520863,00 грн., за 2009 рік на суму 4014234,00 грн.), у тому числі за 2010 рік на суму 7691297,00 грн. (за 1 квартал 2010 року на суму 2062470,00 грн., за півріччя 2010 року у сумі 7691297,00 грн.);

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ПАТ «Бліц-Інформ»збільшено позитивне значення податкового зобовязання з податку на додану вартість (рядок 18.1) та зменшено залишок відємного значення з податку на додану вартість (рядок 24) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 8874,00 грн., в тому числі за квітень місяць 2009 року в сумі 4492,00 грн., за серпень місяць 2009 року в сумі 4382,00 грн.;

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ПАТ «Бліц-Інформ» завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 55835,00 грн., в тому числі за травень місяць 2009 року в сумі 4455,00 грн., за червень місяць 2009 року в сумі 4895,00 грн., за липень місяць 2009 року в сумі 4758,00 грн., за жовтень місяць 2009 року в сумі 4455,00 грн., за листопад місяць 2009 року в сумі 4482,00 грн., за грудень місяць 2009 року в сумі 5308,00 грн., за січень місяць 2010 року в сумі 4473,00 грн., за лютий місяць 2010 року в сумі 4529,00 грн., за березень місяць 2010 року в сумі 4675,00 грн., за квітень місяць 2010 року в сумі 4455,00 грн., за травень місяць 2010 року в сумі 4455,00 грн., за червень місяць 2010 року в сумі 4 895,00 грн.;

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ПАТ «Бліц-Інформ» завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на загальну суму 50 940,00 грн., в тому числі за червень місяць 2009 року в сумі 4455,00 грн., за липень місяць 2009 року в сумі 4895,00 грн., за серпень місяць 2009 року в сумі 4758,00 грн., за листопад місяць 2009 року в сумі 4455,00 грн., за грудень місяць 2009 року в сумі 4 482,00 грн., за січень місяць 2010 року в сумі 5 308,00 грн., за лютий місяць 2010 року в сумі 4473,00 грн., за березень місяць 2010 року в сумі 4529,00 грн., за квітень місяць 2010 року в сумі 4675,00 грн., за травень місяць 2010 року в сумі 4455,00 грн., за червень місяць 2010 року в сумі 4 455,00 грн.;

- ст. 14 Закону України «Про плату за землю», п. 2 Рішення Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в м. Києві»від 25.12.2008 року № 944/944, в результаті чого ПАТ «Бліц-Інформ»занижено земельного податку в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3592891,92 грн., у тому числі за квітень грудень 2009 року у сумі 2091944,09 грн., за січень червень 2010 року у сумі 1486859,15 грн.;

- ст. 25 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»від 20.05.1993 року № 56-93 із змінами та доповненнями, в результаті чого ПАТ «Бліц-Інформ»занижено Рівненській філії ПАТ «Бліц-Інформ» комунальний податок в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3,40 грн., у тому числі ІІІ квартал 2009 року на суму 1,70 грн., за І квартал 2010 року на суму 1,70 грн.;

- пп.6.3.3. (частина «є») ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в результаті чого занижений податок з доходів фізичних осіб в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2412,68 грн., у тому числі за І квартал 2010 року в сумі 1467,00 грн., за ІІ квартал 2010 року в сумі 944,98 грн.;

- п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 року № 637 в результаті чого встановлено не оприбуткування готівкових коштів у встановленому порядку на загальну суму 2774,68 грн.;

- п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»в результаті чого встановлена невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків у сумі 0,10 грн.;

- п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, не поставлено своєчасно на облік реєстратор розрахункових операцій за місцем здійснення діяльності Житомирської філії ПАТ «Бліц-Інформ».

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт № 461/23-2/20050164 від 28.01.2011 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.02.2011 року № 0000122302, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 20550,00 грн.; № 0000112302, яким зменшено розмір відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в сумі 11705531,00 грн.; № 0000092302, яким зменшено розмір відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в сумі 55 835,00 грн.; № 0000102302, яким збільшено суму грошового зобовязання з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 5389337,88 грн.; № 0000352304, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 13873,40 грн. (а.с. 22-106, 108-110, 113-116).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Порядок формування валових витрат підприємства з метою визначення обєкту оподаткування податком на прибуток визначений в ст. 5 Закону № 334/94-ВР.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.12 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За приписами п.п. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг) або отримання податкової накладної в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Обовязковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 ГК України, пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є: здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, повязаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

-облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

-здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначені обставини відповідачем не доведені ні в суді першої інстанції ні в даному судовому засіданні.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що відповідачем при проведенні перевірки показників, відображених у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»за період з 01.04.2009 по 30.06.2010 року у сумі 705 739372,00 грн. на підставі угод, накладних на придбання товарів (робіт, послуг), актів виконаних робіт, банківських виписок, регістрів бухгалтерського обліку 30, 31, 37, 39, 631, 632, 685, 311 та інших документів було встановлено завищення ПАТ «Бліц-Інформ»валових витрат на загальну суму 11705531,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2009 року в сумі 1572600,00 грн., за ІІІ квартал 2009 року в сумі 948263,00 грн., за IV квартал 2009 року в сумі 1493371,00 грн., за І квартал 2010 року в сумі 2062470,00 грн., за ІІ квартал 2010 року в сумі 5628827,00 грн.

Так, в ході перевірки було встановлено, що ПАТ «Бліц-Інформ»до складу валових витрат було віднесено вартість юридичних послуг, інформаційно-консультаційних послуг та послуг з консультування з питань здійснення зовнішньоекономічної діяльності та оформлення документів, необхідних для здійснення експортних та імпортних поставок на загальну суму 2191502,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2009 року в сумі 505144,00 грн., за ІІІ квартал 2009 року в сумі 250550,00 грн., за IV квартал 2009 року в сумі 105625,00 грн., за І квартал 2010 року в сумі 1198358,00 грн., за ІІ квартал 2010 року в сумі 131825,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «Бліц-Інформ»та ФО СПД ОСОБА_8, ФО СПД ОСОБА_9, ФО СПД ОСОБА_10, ФО СПД ОСОБА_11, ФО СПД ОСОБА_12, ФО СПД ОСОБА_13, ФО СПД ОСОБА_14 та ТОВ «Текур»було укладено ряд цивільно-правових угод.

Так, ФО СПД ОСОБА_8, за умовами договору № 4-к від 12.11.2009 року, ПАТ «Бліц-Інформ»були надані юридичні послуги на суму 415000,00 грн.

ФО СПД ОСОБА_9, за умовами договору № 2-к від 02.11.2009 року, ПАТ «Бліц-Інформ»були надані юридичні послуги на суму 414 975,00 грн.

ФО СПД ОСОБА_10, за умовами договорів № 41 від 02.03.2009 року та № 92/10 від 04.10.2010 року, ПАТ «Бліц-Інформ»були надані інформаційно-консультаційні послуги на суму 124 836,00 грн.

ФО СПД ОСОБА_11, за умовами договору, ПАТ «Бліц-Інформ»були надані юридичні послуги на суму 300000,00 грн.

ФО СПД ОСОБА_12, за умовами договорів № 11 від 04.09.2009 року та № 113 ввід 01.06.2009 року, ПАТ «Бліц-Інформ»були надані інформаційно-консультаційні послуги на суму 200000,00 грн.

ФО СПД ОСОБА_13, за умовами договорів № 106 від 05.05.2009 року та № 105 від 01.04.2009 року, ПАТ «Бліц-Інформ»були надані інформаційно-консультаційні послуги на суму 210000,00 грн.

ФО СПД ОСОБА_14, за умовами договору № 5 від 11.01.2010 року, ПАТ «Бліц-Інформ»були надані юридичні послуги на суму 170000,00 грн..

ТОВ «Текур», за умовами договору № 382/2 від 30.11.2003 року, ПАТ «Бліц-Інформ»були надані послуги з питань здійснення зовнішньоекономічної діяльності на суму 412 723,00 грн.

В своїх доводах апелянти посилаються на те, що надані до перевірки акти ПАТ «Бліц-Інформ»виконаних робіт по наданню юридичних послуг інформаційно-консультаційних послуг та послуг консультування з питань здійснення зовнішньоекономічної діяльності та оформлення документів не містить даних щодо обсягів та змісту надання послуг, інформацію по фактично понесеним витратам на надання вищезазначених послуг.

Крім того, апелянти посилаються на відсутність звітів про надання інформаційно-консультаційних послуг та послуг по консультуванню з питань здійснення зовнішньоекономічної діяльності, що підтверджували б звязок даних витрат з господарською діяльністю ПАТ «Бліц-Інформ».

На думку відповідачів, вказане свідчить про те, що вищезазначені операції не містять у сумі своїй економічних або інших причин (ділової мети).

Проте, колегія суддів не погоджується з твердженнями апелянтів та зазначає, що факт виконаних робіт по наданню юридичних послуг, інформаційно-консультаційних послуг та послуг з питань здійснення зовнішньоекономічної діяльності з боку ФО СПД ОСОБА_8, ФО СПД ОСОБА_9, ФО СПД ОСОБА_10, ФО СПД ОСОБА_11, ФО СПД ОСОБА_12, ФО СПД ОСОБА_13, ФО СПД ОСОБА_14 та ТОВ «Текур»підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), актів приймання-сдачі послуг до договорів, свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності - фізичних осіб та державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Текур», квитанцій про сплату субєктами підприємницької діяльності єдиного податку, договорів про наданню юридичних послуг, інформаційно-консультаційних послуг та послуг з питань здійснення зовнішньоекономічної діяльності та відповідними додатками до них, платіжних доручень про перерахування коштів контрагентам, податкових накладних (по ТОВ «Текур»), звітів та розшифровок до актів виконаних робіт, які містять перелік наданих робіт і витрачений на виконання робіт час.

На думку колегії суддів, вказані документи є дійсними первинними документами бухгалтерського обліку, містять всі реквізити первинних бухгалтерських документів, передбачені Законом України «Про бухгалтерській облік і бухгалтерську звітність в Україні», підписані уповноваженими особами, засвідчені печатками сторін договору та підтверджують реальність здійснення господарських операцій та звязок між витратами ПАТ «Бліц-Інформ» по договорах з фізичними особами СПД та ТОВ «Текур»з господарською діяльністю позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушення ПАТ «Бліц-Інформ»вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст.5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Що стосується доводів апелянтів про завищення позивачем валових витрат на суму сплаченого роялті, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з акту перевірки вбачається, що позивачем до складу валових витрат неправомірно було віднесено суми виплачених роялті за використання знаків для товарів і послуг згідно виданих свідоцтв України на знак для товарів і послуг ОСОБА_15, яка є повязаною особою президенту ПАТ «Бліц-Інформ»ОСОБА_16 на загальну суму 9507420,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2009 року в сумі 1065852,00 грн., за ІІІ квартал 2009 року в сумі 696844,00 грн., за IV квартал 2009 року в сумі 1385545,00 грн., за І квартал 2010 року в сумі 864032,00 грн., за ІІ квартал 2010 року в сумі 5495147,00 грн. Однак, в порушення п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем до перевірки не було надано зведені бухгалтерські дані про обсяги доходу від реалізованої продукції (робіт, послуг) по відповідних підрозділах, що стосуються використання торгівельної марки, протягом звітного періоду, а також звітів по здійснених виплатах роялті ОСОБА_17 в розрізі місяців та окремо по торгівельних марках (знаках), що на думку апелянтів унеможливлює здійснення перевірки щодо правильності здійснених виплат за перевіряємий період та відповідно підтверджувало б звязок з господарською діяльністю та відповідно документального підтвердження віднесених до складу валових витрат сум виплачених роялті, а тому підстави для віднесення певних сум до податкового кредиту ПАТ «Бліц-Інформ» не мало.

Однак, з такими висновками перевіряючих колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено 56 Ліцензійних договорів на право використання знаку для товарів та послуг, предметом яких є надання ліцензіаром (ОСОБА_18) дозволу ліцензіату (ПАТ «Бліц-Інформ») на використання товарних знаків. До вказаних ліцензійних договорів були укладені фінансові угоди, в яких було визначено розміри роялті від доходів, які отримує ліцензіат від діяльності, яка повязана з використанням товарних знаків.

Згідно з п. 1 фінансових угод, які за своїм змістом є однаковими, ПАТ «Бліц-Інформ»зобов'язано виплачувати ОСОБА_18 винагороду (роялті) у вигляді щомісячних платежів. Тобто, позивач за використання товарних знаків щомісячно виплачує ліцензіару роялті у вигляді доходу від реалізації поліграфічної продукції філіалами ліцензіата.

Питання, пов'язані із поняттям права інтелектуальної власності, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України.

Перелік об'єктів права інтелектуальної власності визначено ст. 420 Цивільного кодексу України. Зокрема, до об'єктів інтелектуальної власності належать комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи (ст. 493 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 494 Цивільного кодексу України, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом.

Згідно частин 2, 8, 9 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»від 15.12.1993 року № 3689-ХІІ, свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом.

Власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.

Ліцензійний договір повинен містити умову про те, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою від якості товарів і послуг власника свідоцтва і що останній здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови.

Договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.

Порядок укладання ліцензійних договорів визначений положеннями ст. ст. 1109 - 1111 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень Книги четвертої Цивільного кодексу України, одним із майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності з правом на використання цього об'єкта є виключне право дозволяти використання об'єкта (видавати ліцензії).

При цьому, статтею 419 Цивільного кодексу України передбачено, що право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного, а перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ.

Отже, якщо ліцензіар володіє правом інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності та реалізує своє майнове право інтелектуальної власності на такий об'єкт інтелектуальної власності шляхом надання ліцензіату права на використання цього об'єкта (зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау)), при цьому ліцензійним договором не передбачено умови, які б надавали право користувачу об'єкта інтелектуальної власності продавати, передавати або відчужувати зазначений об'єкт, - тобто ліцензіат набуває право інтелектуальної власності на об'єкт без набуття права власності на нього, то платежі за таким ліцензійним договором повністю відповідають поняттю «роялті», визначеному п. 1.30 ст. 1 Закону № 334/94-ВР.

Положеннями пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 цього Закону передбачено, що до валових витрат включаються витрати, пов'язані з виплатою роялті.

Правомірність включення ПАТ «Бліц-Інформ»витрат по сплаті роялті до складу валових витрат підтверджується наявними в матеріалах справи копіями ліцензійних договоріі, фінансових угод до ліцензійних договорів, розрахунків роялті по торгових знаках, податкових розрахунків щодо сум доходів (виплачених роялті) нарахованих платнику податку ОСОБА_15, і сум утриманого з них податку форми № 1ДФ за період з 01.04.2009 року по 20.06.2010 року, що підтверджують виплату роялті на користь ОСОБА_15 в ІІ, ІІІ та IV кварталах 2009 року та в І та ІІ кварталах 2010 року, бухгалтерських довідок та розрахунків, реєстрів товарних знаків, власником яких є ОСОБА_15 та реєстрів укладених ліцензійних договорів з ОСОБА_15

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушення ПАТ «Бліц-Інформ»вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Що стосується доводів апелянтів про завищення позивачем валових витрат на суму вартості послуг по ремонту автомобілів, колегія суддів зазначає наступне.

З акту перевірки № 461/23-2/20050164 від 28.01.2011 року вбачається, що Одеською філією ПАТ «Бліц-Інформ», в порушення п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з урахуванням п. 5.1, ст. 5, п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 цього Закону, у складі валових витрат «Інші витрати»було відображено вартість отриманих послуг за ремонт автомобілів від ПП «Бупос»та технічне обслуговування технічних засобів від СПД ОСОБА_19 та ФОП ОСОБА_20

В бухгалтерському обліку дані операції відображені проводками Дт 84 «Інші операційні витрати»Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». В звязку з тим, що облік основних фондів, які розташовані за місцем знаходження Одеського філіалу, проводиться головним підприємством ПАТ «Бліц-Інформ»у м. Києві, перевіркою не було встановлено звязок отриманих від ПП «Бупос», СПД ОСОБА_19 та ФОП ОСОБА_20 послуг на ремонт та технічне обслуговування автомобілів з господарською діяльністю Одеською філією ПАТ «Бліц-Інформ»у м. Одесі, в наслідок чого було встановлено завищення валових витрат на загальну суму 6609,00 грн. в тому числі за 1 півріччя 1604,00 грн. (в тому числі за 2 кв. 1604,00 грн.), 3 квартали 2009 року на суму 2473,00 грн. (в тому числі за 3 кв. 869,00 грн.), 2009 рік на суму 4674,00 грн. (в тому числі за 4 кв. 2009 року 2201,00 грн.), 1 кв. 2010 року 80,00 грн., 1 півріччя 2010 року 1935,00 грн. (в тому числі за 2 кв. 2010 року 1855,00 грн.).

Відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до пп. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону № 334/94-ВР, платник податку, який має філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади, ніж такий платник податку, може прийняти рішення про сплату консолідованого податку та податку до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій. Цим же пунктом встановлено, що філії подають до податкового органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобовязань зі сплати консолідованого податку.

Таким чином, при переході підприємства на консолідовану сплату податку на прибуток за філіями такого підприємства залишається статус платника податку на прибуток.

Подальше нарахування податку на прибуток підприємством, що перейшло на консолідовану сплату податку, здійснюється з урахуванням результатів діяльності головного офісу підприємства та всіх філій, у тому числі з урахуванням відємного значення обєкта оподаткування, одержаного філіями у попередні періоди та перенесеного відповідно до ст. 6 Закону у зменшення прибутку наступного звітного кварталу.

На підставі норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»було розроблено Порядок складання розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства, затверджений наказом ДПА України від 10.02.2003 року № 68, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.03.2003 року за № 182/7503(далі - Порядок), який застосовується всіма платниками податку на прибуток підприємств, які мають філії, відділення та інші відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи та в установленому порядку перейшли на консолідовану сплату податку на прибуток.

Згідно п. 8 Порядку, з метою визначення суми консолідованого податку на прибуток платник податку веде узагальнювальний облік валових витрат та амортизаційних відрахувань філій відповідно до порядку їх нарахування, встановленого Законом.

Зі Статуту ПАТ «Бліц-Інформ»вбачається, що Одеська філія є структурним підрозділом позивача та не є самостійним платником податку на прибуток.

На балансі ПАТ «Бліц-Інформ»обліковуються автомобіль марки ИЖ-2717-90, д.н.з. НОМЕР_12, автомобіль марки ИЖ-271790, д.н.з. НОМЕР_13 та автомобіль марки ИЖ-2717-90, д.н.з. НОМЕР_14.

Згідно з актами прийому-передачі від 02.12.2004 року, від 26.03.2004 року та від 15.02.2007 року, вказані автомобілі були передані ПАТ «Бліц-Інформ»Одеській філії, яка не є юридичною особою, розташована за межами головного підприємства та здійснює функції головного підприємства - ПАТ «Бліц-Інформ».

Вказані автомобілі використовуються Одеською філією для доставки передплатних видань та іншої поліграфічної продукції позивача, передплатникам, які розташовані у м. Одеса та Одеській області.

Вартість отриманих послуг за ремонт автомобілів від ПП «Бупос»підтверджується актами здавання-приймання робіт (надання послуг) від 28.05.2009 року № 01-28/05, від 12.06.2009 року № 01-12/06, від 13.08.2009 року № 03-13/08, рахунками-фактури № 01/04 від 16.04.2010 року, № 01/06 від 03.06.2010 року, № 02/04 від 22.04.2010 року, № 01/06 від 03.06.2010 року, № 01/04 від 16.04.2010 року, № 02/04 від 22.04.2010 року на загальну суму 4050,00 грн., що апелянтами не заперечувалось.

Вартість отриманих послуг за технічне обслуговування технічних засобів від СПД ОСОБА_19 підтверджується розрахунковими накладними № 18 від 10.06.2009 року, № 03-09 від 03.09.2009 року, № 32/09 від 28.08.2009 року, № 25-12-01 від 25.03.2009 року, № 25-12-02 від 25.12.2009 року «28-04 від 28.04.2010 року на загальну суму 890,00 грн., що апелянтами не заперечувалось.

Вартість отриманих послуг за технічне обслуговування автомобілів від ФОП ОСОБА_20 підтверджується видатковою накладною № РН-0000081 від 28.04.2010 року на загальну суму 2002,80 грн., в тому числі ПДВ 333,80 грн., що апелянтами не заперечувалось.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суми витрат Одеської філії на оплату послуг по ремонту та технічному обслуговуванню автомобілів, власником яких є позивач, та які передані Одеській філії для виконання певних функцій позивача як головного підприємства, є витратами позивача, який здійснює облік автомобілів як основних фондів, витрат на їх утримання та сплату консолідованого податку на прибуток.

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з доводами апелянтів щодо відсутності звязку між послугами, наданими ПП «Бупос»СПД ОСОБА_19 та ФОП ОСОБА_20 по ремонту та технічному обслуговуванню автомобілів та діяльністю Одеської філії та завищення позивачем валових витрат на загальну суму таких послуг в розмірі 6609,00 грн.

Що стосується порушення позивачем ст. 14 Закону України «Про плату за землю»та п. 2 Рішення Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в м. Києві від 25.12.2008 року № 944/944», колегія суддів зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що ділянками, на які не оформлено право власності є:

- згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна між ПАТ «Бліц-Інформ»та ВАТ «Радикал»від 12.07.2001 року, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мурманська, 7;

- згідно договорів купівлі-продажу нерухомого майна між ПАТ «Бліц-Інформ»та ПП «Комплекс»від 30.01.2007 року за адресами: м. Київ, вул. Червоноткацька, 67а, вул. Червоноткацька, 67, вул. Червоноткацька, 69, вул. Червоноткацька, 77;

- земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. Промениста, 1, згідно з Державним актом на право постійного користування землею відповідно до рішення Київської міської ради від 02.12.1999 року за № 133/65 (для експлуатації та обслуговування бази відпочинку).

Позивач є користувачем зазначених земельних ділянок, договори оренди земельних ділянок ним не укладались.

Відповідно до п. 2 Рішення Київської міської ради ІІ сесії VI скликання «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»від 25.12.2008 року № 944/944, з 01.04.2009 року плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними (казенними) підприємствами, підприємствами оборонно-промислового комплексу, визначеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року № 1382-р, для будь-яких потреб та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою земельних ділянок, які використовуються підприємствами, що забезпечують життєдіяльність міста, та земельних ділянок, щодо яких Київською міською радою прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі».

Підставою для сплати орендної плати у відповідності до ст. 21 Закону України «Про оренду землі»від 06.10.1998 року № 161-XIV є наявність такої умови, як укладений і зареєстрований у встановленому законом порядку договір оренда, а землекористувачі, з якими не укладено договір оренди, сплачують земельний податок на підставі даних державного земельного кадастру відповідно до ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

Згідно ч. 6 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ, податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі трьох відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті.

Таким чином, на думку апелянтів позивачем при розрахунку податкових зобовязань з земельного податку було неправомірно застосовано ставку у розмірі одного відсотка.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними доводами відповідачів з огляду на наступне.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначає Закон України «Про плату за землю» від 03.07.1995 року № 2535-ХІІ (далі - Закон № 2535-ХІІ).

Відповідно до ст. 2 Закону № 2535-ХІІ, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди (ст. 5 Закону № 2535-ХІІ).

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Приписами ст. 15 Закону № 2535-ХІІ встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини 1, 2, 5 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Колегія суддів зазначає, що оскільки позивач не укладав з міськрадою договорів оренди земельних ділянок, що свідчить про відсутність підстав для слати орендної плати, єдиною формою плати за користування земельними ділянками для позивача є земельний податок.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону № 2535-ХІІ, ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року № 944/944 взагалі не розмежовано що має сплачуватись за земельні ділянки, які використовуються субєктами господарської діяльності, орендна плата чи земельний податок.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 року, залишеного без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 року та ухвалою Вищого адміністративного суду від 22.09.2011 року, п. 2 рішення Київської міської ради від 25.12.2008 року № 944/944 визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем було правомірно застосовано ставку податку у розмірі одного відсотка при розрахунку податкових зобовязань з земельного податку, замість 3 % встановленого п. 2 рішення Київської міської ради від 25.12.2008 року № 944/944.

Щодо порушення позивачем п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України та пунктів 1, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (тут і далі по тексту ухвали - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 265/95-ВР).

Відповідно до ст. 1 Закону № 265/95-ВР, реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо (ст. 2 Закону № 265/95-ВР).

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління національно банку України від 15.12.2004 року № 637, зареєстроване в міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320 (далі - Положення).

Абзацами 1, 2, 3 п. 2.6 Положення визначено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

Відповідно до абз. 5 п. 2.6 Положення, суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

У разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність (ст. 22 Закону № 265/95-ВР).

Колегією суддів встановлено, що готівкові кошти в сумі 2774,68 грн., були оприбутковані позивачем в книзі обліку розрахункових операцій № 2652005838, яка була розпочата 04.08.2009 року, прошита та зареєстрована ДПІ у Деснянському районі м. Києва 06.08.2009 року. Фіскальні звіти № 0382 на суму 1296,44 грн. та № 0383 на суму 1478,24 грн. були вклеєні в розділ І Книги «Місце підклеювання чеків». Факт здійснення обліку готівки було підтверджено касовими ордерами № 4700231231 від 04.08.2009 року, № 4700231230 від 04.08.2009 року, № 4700231215 від 05.08.2009 року, № 4700231313 від 05.08.2009 року.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вся готівка позивачем була оприбуткована належним чином в день одержання готівкових коштів у відповідності до п. 2.6. Положення.

Крім цього, відповідачами не було надано доказів, які б вказували на порушення позивачем вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України та пунктів 1, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ»є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення,

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва, Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Данилова М. В. Ключкович В.Ю. Повний текст ухвали складено та підписано 23.01.12р.