Ухвала суду № 21498444, 17.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-483/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" січня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

суддів:

при секретарі: Федорової Г.Г.,

Данилової М.В., Ключковича В.Ю.,

Петриченко Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Іванківської міжрайонної Державної податкової інспекції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бєтулія»до Іванківської міжрайонної Державної податкової інспекції в Київській області про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бєтулія»(далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Іванківської міжрайонної Державної податкової інспекції в Київській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправними дії Іванківської міжрайонної Державної податкової інспекції в Київській області щодо невихнання декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року, як податкової звітності та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.12.2010 року № 0003351600/0, яким ТОВ «Бєтулія»визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2011 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бєтулія»задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області від 22.12.2010 року № 6710/10/28 щодо невизнання декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року як податкової звітності.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області від 27.12.2010 року № 0003351600/0.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бєтулія»судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів вважає за можливе переглянути судове рішення лише в межах апеляційної скарги відповідача, оскільки позивач останнє не оскаржує.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Бєтулія»є юридичною особою, зареєстрованою Іванківською районною державною адміністрацією Київської області 07.09.2006, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 091929 (а.с. 24).

З 15.09.2006 року позивач перебуває на обліку у Іванківській міжрайонній ДПІ, що підтверджується наявною у справі довідкою про взяття на облік платника податків від 19.02.2010 року № 38 (а.с. 26).

На виконання вимог Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем до Іванківської міжрайонної Державної податкової інспекції в Київській області була подана податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2010 року.

Листом від 22.12.2010 року за № 6710/10/28 Іванківська міжрайонна Державна податкова інспекція в Київській області повідомила позивача про не визнання податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року з підстав її заповнення всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку, а саме, звітність подана не в повному обсязі (подання додатків без основної декларації або відсутність обовязкових додатків)та запропоновано подати нову податкову декларацію оформлену належним чином (а.с. 35).

27 грудня 2010 року службовою особою відповідача було складено акт № 1772/16/34278728 щодо неподання ТОВ «Бєтулія»податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2010 року, на підставі прийнято податкове повідомлення-рішення №0003351600/0 від 27.12.2010 року про визначення ТОВ «Бєтулія»суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 170,00 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а також процедура оскарження дій органів стягнення, визначаються Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-III (далі - Закон № 2181-III) (далі по тексту ухвали в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносини).

Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону № 2181-III, податкова декларація, розрахунок це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Форма податкової декларації (розрахунку) встановлюється центральним (керівним) органом контролюючого органу за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики (пп. «ї»пп. 4.4.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-III).

Згідно з пп. 3.4 п. 3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166 (у редакції наказу від 15.06.2005 року № 213), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за № 702/10982 (далі Порядок № 166) (далі по тексту ухвали в редакції, чинній не момент виникнення спірних правовідносини), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк (пп. 3.3 Порядку № 166).

Згідно п.п. 4.2 п. 4 Порядку № 166, одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком.

Відповідно допп. 4.3.п. 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 року № 827, із змінами та доповненнями, (далі Методичні рекомендації), податкова звітність має бути: надана адресату звітності за формами встановленого зразка, що діють на момент подання документа, з обов'язковими додатками; повністю заповненою, а саме: наявні обов'язкові реквізити та значення показників, що не заповнюються через відсутність інформації, мають бути прокреслені; документи податкової звітності, що подаються на паперових носіях, мають бути заповнені чорнилом, пастою кулькових ручок, за допомогою друкарських машинок, принтерів, засобів механізації або інших засобів, які забезпечують збереження записів протягом установленого терміну зберігання звітності; без підчисток, помарок, малопомітних виправлень; підписана відповідними посадовими особами, скріплена печаткою платника податків.

Підпунктом 4.5. п. 4 Методичних рекомендацій передбачено, що у разі, якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація, а саме:

- у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються;

- її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється);

- не скріплено печаткою платника податків;

- відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності;

- неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті);

- наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання; подана ксерокопія звітних документів;

- звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.

Дані вимоги також визначені положеннями абз. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 статті 4 Закону № 2181-III, в якому зокрема передбачено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

У випадку подання платником документів звітності з переліченими вище помилками працівники органів ДПС попереджають платника податків про них і про наслідки прийняття органами ДПС такої податкової звітності та пропонують надати нову, оформлену належним чином.

Якщо платник наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється, на примірнику, що залишається у платника, проставляється штамп «Отримано, попереджено про можливість невизнання».

Платнику в триденний термін надсилається повідомлення про невизнання органами ДПС декларації з ПДВ із зазначенням підстав та пропозицією надати нову, оформлену належним чином.

В електронній базі даних адресата звітності ця податкова звітність тільки реєструється (без внесення показників) та отримує статус «Не визнано як податкова декларація»із обов'язковим зазначенням підстав невизнання, а в коментарях проставляється реєстраційний номер повідомлення ОДПС (про невизнання податкової звітності як податкової декларації) та дата його відправки.

Відповідно до п.п. 4.2 Методичних рекомендацій, податкова звітність приймається підрозділом ведення та захисту податкової звітності (за необхідності, в останній день строку подання звітності із залученням працівників інших підрозділів) без попередньої перевірки зазначених показників від платника податків або іншої особи, на яку покладено обов'язки подання органам ДПС податкової звітності.

Як зазначено в пп. 4.1.2. п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, відмова службової (посадової) особи ОДПС прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

У разі якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2010 року з відповідними додатками була направлена на адресу відповідача засобами поштового звязку листом з оголошеною цінністю.

Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270(далі - Правила).

Відповідно до п. 18 Правил, матеріали звітності, документи і декларації платників податків пересилаються в межах України в листах, бандеролях, посилках з оголошеною цінністю з додержанням цих Правил та з урахуванням особливостей, визначених у Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 року № 799 (далі - Порядок).

Згідно п. 8 Порядку, під час приймання поштових відправлень працівник поштового зв'язку:

- обов'язково перевіряє правильність написання адреси одержувача і відправника на поштовому відправленні та повідомленні про вручення, наявність позначки "Звіт", оформлення опису вкладення поштового відправлення;

- звіряє вкладення з описом, підписує опис та робить на ньому відбиток календарного штемпеля.

Один примірник опису працівник вкладає в поштове відправлення, другий повертає відправникові, запаковує, зважує, визначає вартість, проставляє на повідомленні про вручення необхідні реквізити та видає відправникові квитанцію.

Як вбачається з опису, позивачем подано оригінал декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року з додатками на 3 арк., електронний носій (реєстр отриманих та виданих податкових накладних), заяви на імя в.о. начальника Іванківської МДПІ та оригінал доручення представника підприємства.

На вказаному описі міститься підпис працівника звязку поштового відділення та відбиток календарного штемпеля, що дає підстави вважати про відсутність розбіжностей між описом, наданим для відправки та, фактичною наявністю документів.

Також, при дослідженні матеріалів вказаної справи колегією суддів встановлено, що в отриманому позивачем листі, який надійшов на його адресу від Іванківської міжрайонної Державної податкової інспекції в Київській області № 6710/10/28 від 22.12.2010 року не зазначено чітко визначених підстав (окрім порушення платником податку порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість), які б свідчили про невизнання податкової звітності позивача.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав, які б вказували на наявність недоліків податкової декларації Бєтулія з податку на додану вартість за листопад 2010 року, або ж її невідповідність Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. № 166 (зареєстрованого в Мін'юсті України 09.07.1997 року за № 250/2054), оскільки зазначена декларація містять всі необхідні реквізити, підписана посадовими особами Товариства та скріплена печаткою підприємства, а також не містить підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювання.

Також, колегія суддів зазначає, що ні Закон № 2181-ІІІ, ні Порядок № 166 не визначають переліку обовязкових реквізитів податкової декларації, а тому обовязковими реквізитами податкової декларації можна вважати реквізити, за відсутності яких неможливо ідентифікувати ту чи іншу податкову декларацію, а саме: найменування платника податку, ідентифікаційний код платника податку, тип декларації, звітний період, звітний період, в якому виправляються помилки, дата подання декларації, місцезнаходження платника податку тощо.

Вказане дає підстави вважати про порушення відповідачем порядку прийняття податкової звітності платників податків, зокрема в частині, що стосується процедури неприйняття податкових декларацій з ПДВ та з податку на прибуток підприємства, зміст яких не відповідає встановленим законом вимогам.

Задовольняючи адміністративний позов в частині скасування податкового повідомлення-рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області від 27.12.2010 року № 0003351600/0 суд першої інстанції виходив з того, що підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій відсутні, оскільки рішення відповідача щодо невизнання декларації позивача з податку на додану вартість за листопад місяць 2010 року визнано судом протиправним.

З цими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Іванківської міжрайонної Державної податкової інспекції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Данилова М. В. Ключкович В.Ю.