Ухвала суду № 21498303, 19.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6678/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" січня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.

Кучми А.Ю.

при секретарі:Салоїд І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “А1 Пожсервіс” до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “А1 Пожсервіс” звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Соломянському районі м. Києва, в якому, з подальшими уточненнями позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 18 січня 2011 року №0000072307/0, №00000082307/0, №0000092307/0 та від 04 квітня 2011 року №0001162307.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, представником ДПІ у Соломянському районі м. Києва подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2011 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 18 січня 2011 року №0000072307/0 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, згідно з абзацом другим пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ “А1 Пожсервіс” зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за березень 2010 року у розмірі 6 714,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 1 679,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 18 січня 2011 року №0000082307/0 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, згідно з абзацом другим пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ТОВ “А1 Пожсервіс” збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 72 760,00 грн., в тому числі за основним платежем 58 165,00, грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14 541,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 18 січня 2011 року №0000092307/0 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, згідно з абзацом другим пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ “А1 Пожсервіс” збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 49 778,00 грн., в тому числі за основним платежем 39 822,00, грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9 956,00 грн.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 04 квітня 2011 року №0001162307 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, згідно з абзацом другим пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ “А1 Пожсервіс” зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за березень 2010 року у розмірі 6 714,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 24 листопада 2010 року №18979/23-07/32978048 “Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ “А1 Пожсервіс” (код за ЄДРПОУ 32978048) з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.08.2009 року по 31.03.2010 року та правомірності формування валових витрат підприємства за період з 01.07.2009 року по 31.03.2010 року при взаємовідносинах з ТОВ “С.Дж.Р.Груп” (код ЄДРПОУ 34981754)” (далі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено наступні обставини: згідно з податковими деклараціями з податку на додану вартість ТОВ “А1 Пожсервіс” задекларовано податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ “С.Дж.Р.Груп”; під час розслідування кримінальної справи №69-107, порушеної відносно директора ТОВ “С.Дж.Р.Груп” ОСОБА_3 встановлено, що він не має ніякого відношення до діяльності підприємства, документи, що стосується фінансово-господарської діяльності, не підписував та не уповноважував на це ніяких осіб, підприємство зареєстрував за винагороду; в період з липня 2008 року по серпень 2010 року невстановлені слідством особи використали фіктивне підприємство ТОВ “С.Дж.Р.Груп” для прикриття незаконної діяльності та вчинення злочинів.

Беручи до увагу наведену інформацію, керуючись нормами Бюджетного та Цивільного кодексів України, Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, відповідач встановив, що правочин між ТОВ “А1 Пожсервіс” та ТОВ “С.Дж.Р.Груп” порушує публічний порядок та є нікчемним; внаслідок укладення та виконання такого правочину завдано шкоду державному бюджету у вигляді не надходження податку на прибуток та податку на додану вартість; усі первинні документи, складені від імені ТОВ “С.Дж.Р.Груп”, є недійсними внаслідок їх нікчемності та не мають юридичної сили.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 58 165,00 грн., в тому числі за ІІІ квартали 2009 року 14 541,00 грн., 2009 рік 36 354,00 грн. та І квартал 2010 року 21 812,00 грн., та порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту, в сумі 16 539,00 грн. та заниження податку на додану вартість на суму 29 997,00 грн., в тому числі за жовтень 2009 року 912,00 грн., листопад 2009 року 5 817,00 грн., грудень 2009 року - 5 817,00 грн., січень 2010 року -5 817,00 грн., лютий 2010 року - 5 817,00 грн., березень 2010 року -5 817,00 грн.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття ДПІ у Соломянському районі м. Києва податкових повідомлень-рішень від 18 січня 2011 року №0000072307/0, №00000082307/0, №0000092307/0 та від 04 квітня 2011 року №0001162307, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування валових витрат при придбанні товарів, робіт чи послуг є подальше використання таких товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що, що 31 липня 2009 року між ТОВ “А1 Пожсервіс” (замовник) та ТОВ “С.Дж.Р.Груп” (виконавець) укладено договори №3701-4166, №3701-4167 та №3701-4168, відповідно до яких замовник доручає, а виконавець бере на себе зобовязання проводити власними силами, інструментами та механізмами роботи по поточному профілактичному обслуговуванню пультового обладнання, засобів передачі інформації, які встановлені у приміщеннях третіх осіб, з якими ТОВ “А1 Пожсервіс” укладено договори на спостереження; виконання робіт по наданню інформаційно-консультаційних послуг, повязаних з веденням бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Згідно з додатком до договору від 31 липня 2009 року №3107-4166 ТОВ “С.Дж.Р.Груп” виконувало наступні роботи: періодичний контроль рівня сигналу, який приймається від обєктового обладнання, аналіз зміни рівня сигналу, періодичний контроль стану напрямків передачі інформації по “UP-Link” та “Down-Link”, перевірки ємності акумуляторних батарей та заміна при необхідності, технічне обслуговування компютерної техніки, що взаємодіє з пультовим обладнанням тощо.

Виконання зазначених договорів підтверджується актами здачі-приймання робіт за жовтень 2009 року березень 2010 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

ТОВ “С.Дж.Р.Груп” виписало на адресу ТОВ “А1 Пожсервіс” податкові накладні, датовані жовтнем, листопадом, груднем 2009 року, січнем, лютим, березнем 2010 року на загальну суму 279 200,16 грн., в тому числі податок на додану вартість 46 533,36 грн.

В оплату за надані послуги ТОВ “А1 Пожсервіс” перерахувало на рахунок ТОВ “С.Дж.Р.Груп” грошові кошти у розмірі 279 200,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності позивача є проведення розслідувань та забезпечення безпеки, монтаж систем пожежної та охоронної сигналізації, монтаж антен.

ТОВ “А1 Пожсервіс” здійснює діяльність з пожежного спостереження та пожежного моніторингу за обєктами замовників, на підтвердження чого надав суду копії відповідних договорів з пожежного спостереження; в свою чергу ТОВ “С.Дж.Р.Груп” надавало послуги по контролю за рівнем сигналу, який приймається від обєктового обладнання, станом напрямків передачі інформації, з поточного обслуговування засобів передачі інформації, які встановлені у приміщеннях третіх осіб та надавало інформаційно-консультаційних послуги, повязані з веденням бухгалтерського обліку, зокрема, виставляло рахунки замовникам позивача, надавало бланки податкових накладних та оформляло інші документи фінансово-господарського обліку.

Таким чином, ТОВ “А1 Пожсервіс” замовляло послуги у ТОВ “С.Дж.Р.Груп” з метою використання у власній господарській діяльності, а спірні господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В Акті перевірки не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача таких розрахункових, платіжних та інших документів.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем документи відповідають вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та підтверджують здійснення господарських операцій., в свою чергу відповідачем не визначено, які саме додаткові первинні документи, окрім наявних в матеріалах справи, мають підтвердити надання придбаних позивачем послуг.

Відповідачем не наведено підстав для визнання нікчемними угод, укладених між ТОВ “С.Дж.Р.Груп” та ТОВ “А1 Пожсервіс”, а також не надано доказів, які б свідчили, що правочин в межах спірних правовідносин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Станом на 08 липня 2011 року ТОВ “С.Дж.Р.Груп” зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а відомості про нього є підтвердженими.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність збільшення позивачу суми податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем на 58 165,00 грн.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Придбання позивачем у ТОВ “С.Дж.Р.Груп” послуг безпосередньо повязано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пунтку 7.4 статті 7).

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

На момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ “С.Дж.Р.Груп” був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ “А1 Пожсервіс” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2009 року та січень-березень 2010 року.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у Соломянському районі м. Києва податкових повідомлень-рішень від 18 січня 2011 року №0000072307/0, №00000082307/0, №0000092307/0 та від 04 квітня 2011 року №0001162307.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2011 року ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Безименна Н.В. Кучма А.Ю.