Постанова № 21498269, 19.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-1616/10 Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук М.В. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"19" січня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКостюк Л.О.;

суддів:Бужак Н.П., Троян Н.М.;

розглянувши в порядку письмового провадження у залі суду апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 28 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення невиплаченої компенсації на користь дитини інваліда, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення невиплаченої компенсації на користь дитини інваліда, відповідно до п.8 ч.1 ст.30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Свої вимоги мотивує тим, що його дитина є інвалідом захворювання, пов»язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.

Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 28 жовтня 2010 року позов задоволено.

Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області щодо невиплати ОСОБА_2 на користь неповнолітньої доньки ОСОБА_3 компенсації передбаченої п.8 ч.1 ст.30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- протиправними.

Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області з р\р 35416064002310, код.03192610, МФО 811039, УДК в Житомирській області на користь ОСОБА_2 - 5220,00 (п'ять тисяч двісті двадцять гривень) гривень компенсації передбаченої п.8 ч.1 ст.30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 01 квітня 2010 року по 01 жовтня 2010 року.

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області виплачувати у подальшому в повному обсязі ОСОБА_2 на користь неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячну компенсацію у відповідності з положенням п.8 ч.1 ст.30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»до досягнення нею повноліття .

Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області з р\р 35416064002310, код.03192610, МФО 811039, УДК в Житомирській області 55,60 грн. державного мита на користь держави.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, проте колегія суддів вважає, що останнім даний строк не пропущений, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про вручення відповідачу копії оскаржуваної постанови, а відповідно до ч.2 ст. 186 КАС України у разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

А тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав окремо вирішувати питання щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції може скасувати її та ухвалити нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проживає разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є дитиною інвалідом, захворювання пов»язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, що також підтверджується відповідними документами.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до статті 27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», До дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, належать неповнолітні діти, які: 1) евакуйовані із зони відчуження, у тому числі діти, які на момент евакуації знаходились у стані внутріутробного розвитку; 2) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше одного року у зоні безумовного (обов'язкового) відселення; 3) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше двох років у зоні гарантованого добровільного відселення; 4) проживали на момент аварії чи прожили

або постійно навчалися після аварії не менше трьох років у зоні посиленого радіоекологічного контролю; 5) народились після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, або народжені матір'ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; 6) хворі на рак щитовидної залози незалежно від дозиметричних показників, а також хворі на променеву хворобу; 7) одержали дозу опромінення щитовидної залози внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка перевищує рівні, встановлені Міністерством охорони здоров'я України.

Згідно п.8 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1-6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: щомісячна виплата в порядку та розмірі, встановлених Кабінетом Міністрів України, сім'ям на кожну дитину шкільного віку, яка стала інвалідом або перебуває на диспансерному обліку по захворюванню внаслідок Чорнобильської катастрофи. Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ст. 46 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що при визначенні розміру щомісячної компенсації, підлягає застосуванню п.8 ч.1 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Але, з огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги щодо скасування або визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю, виконання зупиненої чи не вчиненої дії, встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб»єкта владних повноважень, примусове відчуження земельної ділянки, інших об»єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

А тому, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно задоволення позовних вимог щодо стягнення компенсації у конкретних сумах, оскільки суд не є органом, який має повноваження щодо нарахування та встановлення розміру такої допомоги і підвищення.

Щодо стягнення з відповідача державного мита на користь держави, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до п. 7, 34 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області звільнено від сплати судового збору. Отже, підстави для стягнення судових витрат з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області відсутні, а тому в цій частині постанова суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області задовольнити частково.

Постанову Олевського районного суду Житомирської області від 28 жовтня 2010 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області щодо невиплати ОСОБА_2 на користь неповнолітньої доньки ОСОБА_3 компенсації передбаченої п.8 ч.1 ст.30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- протиправними.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області виплачувати в повному обсязі ОСОБА_2 на користь неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячну компенсацію у відповідності з положенням п.8 ч.1 ст.30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до досягнення нею повноліття.

В решті позов залишити без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.