Постанова № 21495292, 18.10.2011, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/2519/11

"18" жовтня 2011 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Твердохліб Н.В.

за участю:

представника позивача - Марціцкої І.Б.;

представника відповідача - Брика В.Г.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Тернополі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бурдяківський спецкарєр »

до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання нечинними в частині податкових повідомлень-рішень від 14 квітня 2011 року № 0000102302 та №0000092302, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бурдяківський спецкарєр»(надалі по тексту ТзОВ «Бурдяківський спецкарєр »або позивач) звернулося до суду з позовом до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі по тексту відповідач або Борщівська МДПІ) про визнання нечинними в частині податкових повідомлень-рішень від 14 квітня 2011 року № 0000102302 та №0000092302.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю «Бурдяківський спецкарєр»не погоджується з податковим повідомленням-рішенням № 0000102302 від 14.04.2011р. в частині визначення грошового зобов'язання: 150 000,00 гривень - за основним платежем та 37 500,00 гривень - за штрафними санкціями та з податковим повідомленням-рішенням №0000092302 від 14.04.2011р. в частині визначення грошового зобов'язання: 187 500,00 гривень - за основним платежем та 46 875,00 гривень - за штрафними санкціями, оскільки вони не ґрунтуються на нормах законодавства та відповідачем невірно застосовано норми Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про екологічний аудит»відповідно до спірних правовідносин.

Представник ТзОВ «Бурдяківський спецкарєр»пояснила, що на виконання вимог законодавства України, що регулює відносини в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, підприємство 29 вересня 2009 року уклало договір № ЕА-04 з товариством з обмеженою відповідальністю «Беньян»на проведення екологічного аудиту господарської діяльності ТзОВ «Бурдяківській спецкарєр». Метою проведення екологічного аудиту було забезпечення дотримання підприємством вимог природоохоронного законодавства в процесі його господарської та іншої діяльності. Також зазначила, що проведення зазначеного екологічного аудиту дозволило підприємству привести його діяльність у відповідність до вимог чинного законодавства, в тому числі спеціального для даного виду діяльності, та уникнути припинення господарської діяльності ТзОВ «Бурдяківській спецкарєр», що в свою чергу, надало можливість надалі проводити господарську діяльність та одержувати дохід.

Щодо порушення позивачем п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зокрема зазначила, що після завершення виконання робіт Виконавець передав Замовнику звіт про екологічний аудит та висновок екологічного аудиту, що підтверджується актом здачі-приймання робіт від 24.11.2009 року та виписав податкову накладну № 112401 від24.11.2009р.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, ТзОВ «Бурдяківський спецкарєр»отримало від ТзОВ «Беньян»оригінал вищезазначеної податкової накладної, згідно якої підприємство мало право суми податку на додану вартість поставити до податкового кредиту.

Представник позивача також зазначила, що фактичне виконання договору з зазначеним підприємством підтверджується складеними належним чином документами первинного бухгалтерського обліку, перелік яких і наведено в акті перевірки.

Вважає, що товариство не може нести відповідальність як за несплату податків виконавцями. Відтак, зазначені в акті перевірки висновки є надуманими та ґрунтуються виключно на домислах перевіряючих.

Що стосується порушення п. 5.1., пп.. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.2008 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»пояснила, що здійснювані нашим підприємством витрати на проведення екологічного аудиту до переліку витрат, які не включаються до складу валових витрат визначеному в законі не віднесені, а встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податків, крім тих, що зазначені в цьому законі не дозволяється. На думку представника ТОВ «Бурдяківський спецкар»єр» валові витрати товариства підтверджуються податковою накладною, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) та іншими документами, які фіксують факт здійснення господарської операції з контрагентом.

Представник позивача пояснила, що не погоджуються з висновком Борщівської МДПІ щодо нікчемності договору № ЕА-04 з товариством з обмеженою відповідальністю «Беньян»на проведення екологічного аудиту як такого, що порушує публічний порядок та спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, оскільки висновки про нікчемність правочинів відноситься виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, мотиви виклав в поданому суду письмовому запереченні.

Згідно заперечення відповідача позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки, за результатами проведеної перевірки працівники податкового органу прийшли до висновку, що операції по взаємовідносинах ТзОВ «Бурдяківський спецкар'єр»з ТзОВ «Беньян»не мали реального характеру, оскільки, відсутні належним чином оформлені первинні документи щодо придбаних послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях в межах господарської діяльності платника, а єдиною метою проведення документування фінансово-грошових взаємовідносин є одержання підприємством економічної вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов'язань, тобто в порушення п. 5.1., пп.. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ТзОВ «Бурдяківський спецкар'єр»завищило валові витрати на 750 000 грн. та в порушення пп.. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищило податковий кредит на 150 000 грн.

Зокрема податковий орган зазначив, що вважають за недоцільне проведення такого аудиту ТзОВ «Бурдяківський спецкар'єр»оскільки при наданні 08 серпня 2007 року спеціального дозволу на користування надрами Міністерством охорони навколишнього природного середовища України у відповідності до Порядку надання у 2007 році спеціальних дозволів на користування надрами затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №480 від 14.03.2007р., з метою раціонального та ефективного використання надр встановлюються особливі умови користування.

Також зазначила, що ТзОВ «Бурдяківській спецкарєр»не дотримано вимог Закону України «Про екологічний аудит», оскільки висновок екологічного аудиту не засвідчений підписом та печаткою екологічного аудитора, також, що Статутом ТзОВ «Беньян»не передбачений цей вид діяльності і в його штаті немає екологічного аудитора.

Також зазначив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно, перевіряючими зроблено висновок, що позивач не поніс будь-яких витрат у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості придбаних товарів (послуг).

Враховуючи вищенаведене, представник відповідача вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог чинного на час здійснення господарської операції податкового законодавства, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем та відповідачем та які витребовувалися судом.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що податковими інспекторами Борщівської МДПІ з 16.12.2010 р. по 25.03.2011 р. була проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Бурдяківський спецкарєр»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2010 р. Результати перевірки відображені в акті № 177/23-02/33006727 від 01.04.2011р.

Висновки даного акта перевірки стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000102302 від 14.04.2011р. та № 0000092302 від 14.04.2011р.

Як вбачається з акту, перевіркою встановлено порушення товариством ст.3 п.3.1 пп.3.1.1., ст.7 п.7.3 пп.7.3.1, п.7.4 п.п.7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим визначено суму грошового зобов'язання: 160853,00 гривень - за основним платежем, 40213,00 гривень - за штрафними санкціями та порушення п.1.22 ст.1, пп.4.1.6. ст.4, п.5.1, пп.5.3.2., пп.5.3.5, пп.5.3.9, гш.5.6.2., пп.5.7.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у звязку з чим визначено суму грошового зобовязання: 248590,00 гривень - за основним платежем, 62148,00 гривень - за штрафними санкціями.

21.04.2011р. товариство з обмеженою відповідальністю «Бурдяківський спецкарєр»звернулось до державної податкової адміністрації в Тернопільській області зі скаргою на податкові повідомлення-рішення № 0000102302 від 14.04.2011р. та № 0000092302 від 14.04.2011р. Рішенням державної податкової адміністрації в Тернопільській області від 06.05.2011р. №7128/10/25-007/197 продовжено строк розгляду скарги до 18.06.2011 р. 17.06.2011р. державною податковою адміністрацією в Тернопільській області прийнято рішення №9564/10/25-007/259, яким податкові повідомлення - рішення Борщівської МДПІ від 14.04.2011р. №0000102302, №0000092302 про донараховані суми податкового зобовязання по податку на додану вартість, податку на прибуток та застосовані штрафні (фінансові) санкції залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

25.06.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Бурдяківський спецкарєр»звернулось до Державної податкової адміністрації України зі скаргою на податкові повідомлення-рішення № 0000102302 від 14.04.2011р. та № 0000092302 від 14.04.2011р. Рішенням державної податкової адміністрації України від 18.07.2011р. № 12927/5/25-0115 продовжено строк розгляду скарги до 27.08.2011р. 25.08.2011р. Державною податковою адміністрацією України прийнято рішення № 22840/7/25-0115 яким податкові повідомлення - рішення Борщівської МДПІ від 14.04.2011р. №0000102302, №0000092302 про донараховані суми податкового зобовязання по податку на додану вартість, податку на прибуток та застосовані штрафні (фінансові) санкції залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Аналізуючи податкове повідомлення-рішення №0000102302 від 14.04.2011р., суд прийшов до висновку про його протиправність в частині визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 150 000 грн. за основним платежем та 37500 грн. за штрафними санкціями, виходячи з наступного:

Так судом встановлено, що ТзОВ «Бурдяківській спецкарєр» 29 вересня 2009 року уклав договір № ЕА-04 з товариством з обмеженою відповідальністю «Беньян»на проведення екологічного аудиту господарської діяльності ТзОВ «Бурдяківській спецкарєр».

Відповідно до вищевказаного договору вартість наданих послуг становила 900 000,00 грн. в тому числі ПДВ 150 000,00 грн. Виконання умов договору оформлено актом здачі-приймання робіт від 24.11.2009 року, висновком екологічного аудиту, звітом про екологічний аудит та податковою накладною №112401 від 24.11.2009р.

Податковий орган в акті та в довідці до акта перевірки Борщівська МДПІ зазначає, що операції по взаємовідносинах ТзОВ «Бурдяківський спецкар'єр» з ТзОВ «Беньян»не мали реального характеру, оскільки, відсутні належним чином оформлені первинні документи щодо придбаних послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях в межах господарської діяльності платника, а єдиною метою проведення документування фінансово-грошових взаємовідносин є одержання підприємством економічної вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов'язань, тобто в порушення пп.7.4.1, пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТзОВ «Бурдяківській спецкарєр»при придбанні згідно договору № ЕА-04 від 29.09.2009 р. у ТзОВ «Беньян»послуг з проведення екологічного аудиту на суму 900 000,00 грн. з ПДВ включило до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 150 000,00грн. згідно податкової накладної № 112401 від 24.11.2009р. та всупереч вимогам п.5.1., пп..5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»віднесло до складу валових витрат на підставі акта здачі-приймання робіт від 24.11.2009р. послугу з проведення екологічного аудиту вартістю 750000,00 гривень без ПДВ. Також, Борщівська МДПІ стверджує: що підприємством проведено господарську операцію по проведенню екологічного аудиту без мети реального настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету, відповідно правочин є нікчемним, порушує публічний порядок, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Зокрема, відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість»не містить визначення терміну «господарська діяльність», однак, згідно з пунктом 1.15 статті 1 даного Закону інші терміни, які використовуються в цьому Законі використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування.

Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з урахуванням вищезазначених правових норм господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи.

Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено наступні критерії господарської діяльності - направлення діяльності на отримання доходу та постійна (регулярна) участь особи в цій діяльності.

Натомість, зазначеною правовою нормою не встановлено вимог щодо отримання доходу від кожної конкретної господарської операції, такі вимоги встановлено відносно сукупності операцій - господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, проведення екологічного аудиту дозволило позивачу привести діяльність їхнього підприємства у відповідність до вимог чинного законодавства, в тому числі спеціального для даного виду діяльності, та уникнути припинення господарської діяльності ТзОВ «Бурдяківській спецкарєр», що, в свою чергу, надало їм можливість надалі проводити господарську діяльність та одержувати дохід.

Постійною та регулярною діяльністю ТзОВ «Бурдяківській спецкарєр»є добування та переробка нерудних будівельних матеріалів, виробництво щебеню з вапняків та його реалізація. ТзОВ «Бурдяківський спецкарєр» видано спеціальний дозвіл на користування надрами (реєстраційний номер №4328 від 08.08.2007 року. Вид користування надрами - видобування відкритим способом. Корисні копалини: вапняк (камінь будівельний).

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»передбачає, що шкода завдана в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища підлягає компенсації, за загальним правилом, у повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення.

Відповідно до ст.24 Кодексу України «Про надра»користувачі надр зобов'язані зокрема забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища. Згідно п.4.ст.26 Кодексу право користування надрами припиняється у разі користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоровя населення.

Відповідно до п. б ст.10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»екологічні права громадян забезпечуються обов'язком міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації народногосподарських об'єктів. Згідно ст. 40 вищезазначеного Закону використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог. Стаття 50 Закону говорить, що екологічною безпекою є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей, а діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду. Стаття 51 Закону містить екологічні вимоги до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації підприємств, споруд та інших об'єктів. Відповідно до неї при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об'єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей. Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів. Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про екологічний аудит»екологічний аудит - це документально оформлений системний незалежний процес оцінювання об'єкта екологічного аудиту, що включає збирання і об'єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи екологічного управління та інформації з цих питань вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного середовища та іншим критеріям екологічного аудиту.

Екологічний аудит спрямований на підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог законодавства України, що регулює відносини в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, ТзОВ «Бурдяківській спецкарєр»(Замовник) 29 вересня 2009 року уклало Договір № ЕА-04 з товариством з обмеженою відповідальністю «Беньян»(Виконавець) на проведення екологічного аудиту господарської діяльності ТзОВ «Бурдяківській спецкарєр». Метою проведення екологічного аудиту було забезпечення дотримання підприємством вимог природоохоронного законодавства в процесі його господарської та іншої діяльності. В ході екологічного аудиту Виконавець встановлював відповідність об'єкта екологічного аудиту вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища. В процесі екологічного аудиту було встановлено ряд невідповідностей його критеріям, на підставі чого сформовані рекомендації по усуненню підприємством ТзОВ «Бурдяківській спецкарєр»невідповідностей, наведені основні екологічні проблеми підприємства та шляхи їх вирішення.

Зясовуючи реальність здійснення господарської операції, визначеної у вищенаведеному договорі, суд встановлює обґрунтованість вигоди, яку бажає отримати позивач, а також можливість здійснення таких господарських операцій двома сторонами правочину.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР (який діяв до 1 січня 2011 року) на момент вчинення зазначеного вище правочину ТзОВ «Беньян» зареєстроване в установленому Законом про ПДВ порядку в якості платника ПДВ з присвоєним податковим органом індивідуального податкового номера, який використовується для справляння цього податку.

Згідно п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку.

Тобто, згідно п.п.7.2.6 ст.7 Закону про ПДВ вищенаведені ТзОВ «Беньян»видав податкову накладну позивачу, що стало підставою для нарахування податкового кредиту ТОВ «Бурдяківський спецкарєр».

Пункт 1.7. статті 1 Закону про ПДВ визначає, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.7.5 ст.7 Закону про ПДВ, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для включення позивачем сум до складу податкового кредиту, є податкові накладні, складені в момент виникнення податкових зобовязань продавця.

Згідно п.7.4.5 ст.7 Закону про ПДВ «не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 п.7.4.5)». Тобто вказана норма Закону про ПДВ чітко встановлює випадки, коли платник податку не має права включити до податкового кредиту суми сплаченого податку у звязку з придбанням товарів, робіт (послуг) таким випадком є факт відсутності у платника податку податкової накладної, тобто не підтвердження сум сплаченого податку податковими накладними.

Також судом взято до уваги те, що на час здійснення господарської операції ТзОВ «Беньян»був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, а відтак мав право на укладення договорів та виписування податкових накладних.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, що відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. При цьому слід зауважити, що доказів недостовірності відомостей про фактичне місцезнаходження контрагентів позивача та обізнаності позивача з їх недостовірністю Відповідачем в акті перевірки не наведено.

З врахуванням викладеного суд вважає, що Позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків своїм контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про їх фактичне місцезнаходження, наведених у зазначеному реєстрі.

На підставі вищевикладеного, суду вважає безпідставними висновки податкового органу щодо порушення позивачем п.п.7.4.1. пп. 7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Аналізуючи податкове повідомлення-рішення №0000092302 від 14.04.2011р. суд прийшов до висновку про його протиправність в частині визначення грошового зобов'язання: 187 500,00 гривень - за основним платежем, 46 875,00 гривень - за штрафними санкціями, виходячи з наступного:

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. При цьому, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ (далі Закон № 996-ХІУ) встановлює, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону № 996-ХІУ). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити (частини 1 та 2 статті 9 Закону № 996-ХІУ).

З врахуванням викладеного, суд вважає, що валові витрати позивача підтверджуються податковою накладною, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) та іншими документами, які фіксують факт здійснення господарської операції з контрагентом.

Підсумовуючи викладене, суд вважає безпідставними висновки податкового органу, щодо порушення позивачем вимог п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9. п.5.3, ст.5. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд не погоджується з висновками податкового органу про те, що вищезгаданий правочин є нікчемним, недійсним та таким, що укладений з метою, яка завідома суперечить інтересам держави і суспільства, виходячи з наступного:

Статтею 626 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обовязків, а ст. 629 ЦК України зазначає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Підставою для недійсності правочину згідно ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суд вважає, що податковим органом, у відповідності до вимог ст.ст.69, 70 КАС України, не доведено факту нікчемності договору позивача.

Не знайшло свого підтвердження в судовому засідання і порушення публічного порядку через намагання заволодіння дохідною частиною бюджету.

Так, ст. 204 ЦК України встановлено презумпцію договору, тобто - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як свідчать обставини справи, вищезгаданий договір судом недійсним не визнавався.

Згідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обовязкова ознака: специфічна мета порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обовязковому доведенню. Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом або за довіреністю. Наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем, при проведенні перевірки не встановлено доказів незаконного заволодіння дохідною частиною бюджету, як майном держави внаслідок укладання та виконання Позивачем та його контрагентом умов згаданого вище договору.

Аналогічна позиція відображена у п.18 постанови пленуму Верховного суду України від 06.11.09р. №9.

Факт виконання господарської операції, підверджується наданими під час перевірки первинними документами позивача, а саме: податковою накладною, яка доводять факт виконання роботи за договором, звітом про екологічний аудит, висновком екологічного аудиту, що підтверджується актом здачі-приймання робіт, що не позволяє кваліфікувати даний правочин як фіктивний.

Судом не приймається до уваги твердження відповідача про те, що ТзОВ «Бурдяківській спецкарєр»не дотримано вимог Закону України «Про екологічний аудит», оскільки висновок екологічного аудиту не засвідчений підписом та печаткою екологічного аудитора, також, що Статутом ТзОВ «Беньян»не передбачений цей вид діяльності і в його штаті немає екологічного аудитора, виходячи з наступного:

ТзОВ «Беньян»було внесено до реєстру екологічних аудиторів та юридичних осіб, що мають право на здійснення екологічного аудиту, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме: копіями протоколу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №13 від 12.10.2009р. наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 575 від 02.11.2009р., повідомлення Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Представляла ТзОВ «Беньян»екологічний аудитор ОСОБА_3, яка діє на підставі Сертифіката екологічного аудитора ЕА №НОМЕР_1 та наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 575 від 02.11.2009р. про продовження дії сертифіката. Як вбачається з представлених документів, висновок екологічного аудиту підписаний екологічним аудитором та засвідчений печаткою юридичної особи, яка має право згідно законодавства здійснювати екологічний аудит.

Також судом не приймається до уваги, твердження відповідача про те, що статутом ТзОВ «Беньян»не передбачений цей вид діяльності як встановлений факт, оскільки як вбачається з матеріалів справи, перевіряючими не досліджено редакцію статуту ТзОВ «Беньян», чинну на момент укладення договору № ЕА -04 на проведення екологічного аудиту.

Крім того, відповідачем всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надано доказів на спростування того, що екологічний аудитор ОСОБА_3 не перебувала у трудових чи цивільно-правових відносинах з ТзОВ «Беньян», хоча дана обставина податковим органом ставилась під сумнів.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Незважаючи на те, що представник відповідача заперечував проти позову, проте ним, як зазначалось раніше, належними доказами не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оспорюванні податкові повідомлення-рішення №0000102302 від 14.04.2011р., в частині визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 150 000 грн. за основним платежем та 37500 грн. за штрафними санкціями та №0000092302 від 14.04.2011р. в частині визначення грошового зобов'язання: 187 500,00 гривень - за основним платежем та 46 875,00 гривень - за штрафними санкціями, суд приходить до висновку, що вони прийняті в порушення вимог Конституції України, Законів України «Про податок на додану вартість»та «Про оподаткування прибутку підприємств»не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин справи.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що оспорюванні податкові повідомлення-рішення №0000102302 від 14.04.2011р. в частині визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 150 000 грн. за основним платежем та 37500 грн. за штрафними санкціями та №0000092302 від 14.04.2011р. в частині визначення грошового зобов'язання: 187 500,00 гривень - за основним платежем та 46 875,00 гривень - за штрафними санкціями порушуються права позивача, а тому суд приходить до переконання про захист цих прав шляхом визнання їх протиправними та скасування.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 69, 70, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції від 14 квітня 2011 року № 0000102302 в частині визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 150 000 грн. за основним платежем та 37 500 грн. за штрафними санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції від 14 квітня 2011 року № 0000092302 в частині визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 187 500 грн. за основним платежем та 46 875 грн. за штрафними санкціями.

Повернути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бурдяківський спецкарєр»3 гривні 40 копійок понесених судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22 жовтня 2011 року.

Головуючий суддяОсташ А. В.

копія вірна

СуддяОсташ А. В.