Постанова № 21495293, 13.10.2011, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/2596/11

"13" жовтня 2011 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Твердохліб Н.В.

за участю:

представників позивача - Малого І.М. та Лося А.М.;

представників відповідача - Микитчака В.В., Кокіля М.П. та Кравця М.І.;

прокурора прокурора відділу прокуратури Тернопільської області Свачій М.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Тернополі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бучачагрохлібпром»

до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправними дій посадових осіб Бучацької МДПІ при здійснення перевірки ТзОВ «Бучачагрохлібпром», визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 8 квітня 2011 року №68/0000062300, №69/0000052300, №70/0005791700,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бучачагрохлібпром»(далі по тексту ТзОВ «Бучачагрохлібпром»або позивач) звернулося до суду з позовом до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції (надалі по тексту відповідач або Бучацька МДПІ) про визнання протиправними дій посадових осіб Бучацької МДПІ при здійснення перевірки ТзОВ «Бучачагрохлібпром», визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 8 квітня 2011 року №68/0000062300, №69/0000052300, №70/0005791700.

В обґрунтування позовних вимог представники позивача зазначають, що не погоджуються із винесеними податковими повідомленнями рішеннями Бучацької МДПІ від 8 квітня 2011 року №68/0000062300, №69/0000052300, №70/0005791700 в звязку з тим, що відповідач невірно застосував норми ЦК України та Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та норми Указу Президента України №725/2008 від 19.08.2008 року відповідно до спірних правовідносин.

Позивача також вказує, що податковим органом було допущено ряд порушень вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого Мінюстом України 25.08.2005р. за № 925/11205, а саме в частині того, що податковим органом порушено строки проведення виїзних перевірок та оформлення акта перевірки.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем пп. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зокрема позивач пояснив, що ТзОВ «Бучачагрохлібпром»придбано у липні, серпні, жовтні 2008 року та травні, червні, липні, жовтні 2009 року сільськогосподарську техніку з метою її подальшої реалізації. При цьому, до складу податкового кредиту по ПДВ віднесено суму податку, що сплачена на митниці та підтверджена відповідними первинними документами у відповідності до норми пп. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо викладеного в акті перевірки порушення пп. 7.4.3. п.7.4. ст.7. Закону України «Про податок на додану вартість», а саме у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду, то ТзОВ «Бучачагрохлібпром»заперечує проти наявності такого порушення, оскільки у податковому обліку відображено у відповідних періодах ту частину продукції, що реально використана. Залишок отриманих від ТзОВ Торговий Дім «Агроімпорт ЛТД»товарів обліковувався на складах товариства станом на кінець звітного періоду.

Також представники позивача зазначили, що податковим органом не правомірно визначено грошове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб із застосуванням штрафних санкцій. Зокрема пояснив, що розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству. Договір між сторонами укладено 2 червня 2006 р., у період дії Указу Президента України від 2 лютого 2002 року № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», яким був встановлений мінімальний розмір орендної плати у 1,5%, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки. Указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)»встановлено розмір орендної плати не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки і є обов'язковим з дня набрання Указом чинності. В тексті Указу відсутнє посилання про те, що його дія розповсюджується на договори, укладені до набрання ним чинності, а тому змінити розмір орендної плати можуть лише за згодою сторін. Також зазначив, що податковим органом не надано належно оформленого розрахунку застосування до позивача штрафних санкцій.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з мотивів викладених в позові, зазначили, що в акті перевірки містяться необгрунтовані дані, а також суб'єктивні припущення перевіряючих, які не мають підтверджених доказів.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, мотиви виклали в поданому суду письмовому запереченні.

Згідно заперечення відповідача позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки, перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги пп.7.4.1, пп.7.4.3 п.7.4, пп. 7.7.2, пп. 7.7.6 п. 7.7 ст.7, п. б пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7, п. 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі по тексту - Закон про ПДВ) який діяв на момент виникнення спірних правовідносин та порушення пп. 8.1.2 п.8.1 ст. 8, пп. 9.1.1 п.9.1 ст. 9 Закону України №889 ІV від 22.05.2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб»із наступним змінами і доповненнями та п. 1 Указу Президента України №725/2008 від 19.08.2008 року.

Зокрема податковий орган зазначив, що товариством в листопаді 2009 року віднесено до складу податкового кредиту загальної декларації з податку на додану вартість частину податку на додану вартість із розмірі 58716,60 грн. Відповідно до даних бухгалтерського обліку отримана згідно податковою накладною нітроамофоска використана платником для підживлення сільськогосподарських культур. У вересні 2010 року товариством з обмеженою відповідальністю «Бучачагрохлібпром»включено в податковий кредит загальної декларації з податку на додану вартість, 52940,00 грн. податку на додану вартість. Відповідно до даних бухгалтерського обліку карбамід використаний підприємством для підживлення сільськогосподарських культур. Крім цього, у вересні 2010 року платником віднесено до складу податкового кредиту загальної декларації з податку на додану вартість, 23648,18 грн. податку на додану вартість з вартості металопродукції. Згідно даних бухгалтерського обліку металопродукція використана платником для ремонту власних виробничих будівель сільськогосподарського призначення. Відповідно перевіркою встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Бучачагрохлібпром»в порушення вимог підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено на 135304,78 грн. податковий кредит в загальній декларації з податку на додану вартість.

Щодо порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.2, пп. 7.7.6 п. 7.7 ст.7, п. б пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7, п. 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий орган зазначив, що перевіркою показників відображених у рядку 12.1 Декларацій з податку на додану вартість сплачений митним органам»за період з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2010 року у загальній сумі 1746058,00 грн. (з врахуванням попередніх документальних перевірок) встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення товариством операцій з придбання імпортованої сільськогосподарської техніки, згідно з вантажно-митними деклараціями. Також зазначили, що під час проведення перевірки платником не надано документів, які б свідчили про те, що товариство зареєстроване уповноваженим органом Міністерства аграрної політики України, як суб'єкт господарювання, який здійснює оптову або роздрібну торгівлю тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських машин та іншої сільськогосподарської техніки.

Відповідно, перевіркою встановлено, що позивачем в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість»занижено податок на додану вартість на 779492,00 грн. та встановлено неправомірне одержання суми бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на розрахунковий рахунок на 1101871,00 грн.

Представники відповідачів також зазначили, що перевіркою встановлено недотримання податковим агентом вимог пп. 8.1.1 п.1 ст. 8, пп. 9.1.1 п.9.1 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», із змінами і доповненням в частині величини та достовірності розміру об'єкту оподаткування визначеного виходячи з розміру орендної плати без врахування мінімальної суми орендного платежу, який встановлено законодавством з питань оренди землі по правочинах укладених протягом дії 2009 календарного року, а саме в жовтні - грудні 2009 року на суму 3 204 150,00 грн., внаслідок чого, в порушення вимог пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 цього Закону товариством занижено податок з доходів фізичних осіб га 225500,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, представники відповідача вважають, що податкові повідомлення-рішення, якими ТзОВ «Бучачагрохлібпром»» визначено податкові зобовязання по податку на додану вартість та по податку з доходів фізичних осіб, прийняті у відповідності до вимог чинного на час здійснення господарської операції податкового законодавства, а тому просять відмовити в задоволенні позовних вимог.

Прокурор в судовому засіданні повністю підтримав позицію представників відповідача та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем та відповідачем.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Бучачагрохлібпром»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 1 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року, з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету та достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року.

Результати перевірки відображені в акті від 25 березня 2011 року №148/23-23-00952829.

Висновки даного акта перевірки стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 8 квітня 2011 року, а саме:

- №68/0000062300 про сплату 1169238,00 грн. податку на додану вартість, в тому числі: 779492,00 грн. за основним платежем та 389746,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №69/0000052300/0 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1101871,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 275467,75 грн.;

- №70/0005791700 про сплату 281875,00 грн. податку з доходів фізичних осіб, в тому числі: 225500,00 грн. за основним платежем та 56375,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Дані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку, однак, рішенням Бучацької МДПІ від 17.06.2011 р. за №9569/10/25-007/258 та рішенням ДПА України від 19.08.2011 р. №15589/6/25-0315 в задоволенні скарг товариства відмовлено.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для притягнення позивача до відповідальності, на думку податкового органу є нібито наявність порушень вимог пп.7.4.1, пп.7.4.3 п.7.4, пп. 7.7.2, пп. 7.7.6 п. 7.7 ст.7, п. б пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7, п. 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі по тексту - Закон про ПДВ) який діяв на момент виникнення спірних правовідносин та порушення пп. 8.1.2 п.8.1 ст. 8, пп. 9.1.1 п.9.1 ст. 9 Закону України №889 ІV від 22.05.2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб»із наступним змінами і доповненнями та п. 1 Указу Президента України №725/2008 від 19.08.2008 року.

Аналізуючи податкове повідомлення-рішення №69/0000052300/0 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1101871,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 275467,75 грн., суд прийшов до висновку про його протиправність, виходячи з наступного:

Так, судом встановлено, що ТзОВ «Бучачагрохлібпром»придбано у липні, серпні, жовтні 2008 року та травні, червні, липні, жовтні 2009 року сільськогосподарську техніку з метою її подальшої реалізації. При цьому, до складу податкового кредиту по ПДВ віднесено суму податку, що сплачена на митниці та підтверджена відповідними первинними документами, а саме, згідно з вантажно-митними деклараціями: від 7, 9 липня 2008 року №965, №980 (імпортовано 2 зернозбиральні самохідні комбайни Claas «Lехіоn 560», сума податку на додану вартість склала 614985,00 грн.), від 15 серпня 2008 року №1150 (імпортовано зернозбиральний самохідний комбайн Сlааs «Lехіоn 560»сума податку на додану вартість склала 292570,00 грн.), від 20 жовтня 2008 року №1640 імпортовано трактор колісний «СLAAS ХЕRION 3800 ТКАС VС»сума податку на додану вартість склала 261378,00 грн.), від 21, 26 травня 2009 року №000545, №000568 (імпортовано обладнання для згрібання рослинної маси в валки, заготівлі сіна та згрібання силосних культур, сума податку на додану вартість склала 49460,00 грн.), від 19 червня 2009 року №000665, №000662 (імпортовано прес-підбирача «Сlааs Ronalt 350 RS»- призначеного для підбирання валків сіна, соломи, підв'яленої зеленої маси, пресування їх у рулони з обмотуванням та обладнання для косіння дискового типу, навісне «Dіsсо 3050 FS Plus»сума податку на додану вартість склала 123942,00 грн.), 15, 24 липня 2009 року (імпортовано дохідний кормозбиральний комбайн СLААS «Jauar 850», прес-підбирач «СLAAS Rolant 350 RC»сума податку на додану вартість склала 336867,00 грн.), від 5 жовтня 2009 року №001271 (імпортовано жатки суцільного зрізу марки «RU-450»сума податку на додану вартість склала 56855,53 грн.).

У відповідності до вимог пп. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР: «Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду».

Як вбачається з матеріалів справи, зазначена с/г техніка оприбуткована бухгалтерією на рах. 28 «Товари».

Суд приходить до переконання про правомірність віднесення позивачем податку до складу податкового кредиту, оскільки ТзОВ «Бучачагрохлібпром»жодним чином не порушено вимоги п.п. 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо законного і правильного формування бюджетного відшкодування.

Судом не приймається до уваги твердження відповідача про те, що позивачем порушено п. 11.29 ст.11 Закону про ПДВ, оскільки зазначеним пунктом регламентується сплата «сільськогосподарського»ПДВ, а порушення податковим органом встановлено при заявлені бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, що правомірність формування бюджетного відшкодування платником при здійсненні такого кола операцій перевірено у попередньому періоді, Бучацькою МДПІ зроблено частково невірний висновок щодо неправомірного формування бюджетного відшкодування за травень 2009 року у сумі 49 460 грн.

Суд не погоджується з висновками податкового органу про те, що ТзОВ «Бучачагрохлібпром»не зареєстровано у структурному підрозділі держтехнагляду України як суб'єкт господарювання, який здійснює оптову та роздрібну торгівлю с/г технікою, оскільки придбана за кордоном техніка не проходила технічний огляд у 2009 році, у зв'язку із цим не виявлено бази оподаткування, об'єкту оподаткування та місця поставки товарів. Закон України від 05.10.2006, № 229-V «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України»згідно із засадами якого здійснюється технагляд за сільськогосподарською технікою встановлює сферу дії даного Закону як державний нагляд у сфері реалізації, експлуатації, використання та захисту прав споживачів при купівлі такої техніки. Відповідно, реєстрація суб'єкта оптової та роздрібної торгівлі відбувається при експлуатації та реалізації с/г техніки, а оскільки договори купівлі-продажу не відбулись, а також с/г техніка не експлуатувалась (оскільки призначена для подальшого продажу), то ні реєстрації у структурному підрозділі держтехнагляду України як суб'єкта господарювання, який здійснює оптову та роздрібну торгівлю с/г технікою ні проходження техогляду в процесі використання чинним законодавством не передбачено.

Згідно п.7.5 ст.7 Закону про ПДВ, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для включення позивачем сум до складу податкового кредиту, є податкові накладні, складені в момент виникнення податкових зобовязань продавця.

Згідно п.7.4.5 ст.7 Закону про ПДВ «не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 п.7.4.5)». Тобто вказана норма Закону про ПДВ чітко встановлює випадки, коли платник податку не має права включити до податкового кредиту суми сплаченого податку у звязку з придбанням товарів, робіт (послуг) таким випадком є факт відсутності у платника податку податкової накладної, тобто не підтвердження сум сплаченого податку податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно, ТзОВ ««Бучачагрохлібпром»сплатило суму ПДВ (20%) на митниці. Проте, як вбачається з матеріалів справи питання підтвердження правомірності віднесення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту податковим органом взагалі не досліджувалось.

Підсумовуючи викладене, суд вважає безпідставними висновки податкового органу, щодо порушення позивачем вимог пп.7.4.1, пп.7.4.3 п.7.4, пп. 7.7.2, пп. 7.7.6 п. 7.7 ст.7, п. б пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7, п. 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Аналізуючи податкове повідомлення-рішення №68/0000062300 про сплату 1169238,00 грн. податку на додану вартість, в тому числі: 779492,00 грн. за основним платежем та 389746,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, суд прийшов до висновку про його протиправність, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено ряд господарських договорів:

- договір поставки №297/05-01-10 від 05 січня 2010 року із ТзОВ Торговий Дім «Агроімпорт ЛТД»на поставку товарів на загальну суму 20 000 000 грн;

-договір поставки нафтопродуктів №23/1 від 01 січня 2010 року із ПП «Дружба - Нафтопродукт»на постачання нафтопродуктів відповідно кількості та асортименту, що вказуються у розхідній накладній; - договір купівлі-продажу засобів захисту рослин №10/03/10 від 10.03.2010 р. із ТзОВ «Галич-Агро-Стек», які податковим органом визнано нікчемними в силу невідповідності їх ч. 1 ч. 5 ст.203, ч. 1 ч.2 ст.215 , ст.228 Цивільного кодексу України (надалі по тексту ЦК України).

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу, оскільки статтею 626 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обовязків, а ст. 629 ЦК України зазначає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Підставою для недійсності правочину згідно ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України).

Щодо висновків відповідача про нікчемність укладених між позивачем та контрагентами правочинів за ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Водночас, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно, по-перше, встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

По-друге, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Вищий адміністративний суд України вже висловлював правову позицію щодо застосування норм права при розгляді відповідних спорів платників податків з податковими органами. Зокрема в постанові від 02.09.2010 р. К-23029/07 та ухвалі від 04.03.2010 р. К-53289/09 зазначено, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, за обставин, які склалися, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України Відповідачем таких доказів надано не було.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Бучачагрохлібпром»є сільськогосподарським виробником та користується спеціальним режимом оподаткування податком на додану вартість. Як вбачається з матеріалів справи, товариством в листопаді 2009 року віднесено до складу податкового кредиту загальної декларації з податку на додану вартість частину податку на додану вартість із розмірі 58716,60 грн., згідно з податковою накладною від 20 листопада 2011 року № 2510 товариство з обмеженою відповідальністю «Агроімпорт ЛТД»(по зазначеній податковій накладній отримано 1020 т. нітроамофоски на 2764200,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 460700,00 грн., з них 58716,60 грн. віднесено до складу податкового кредиту загальної декларації, 401983,40 грн. - до складу податкового кредиту скороченої декларації). Відповідно до даних бухгалтерського обліку отримана згідно з зазначеною податковою накладною нітроамофоска використана платником для підживлення сільськогосподарських культур. У вересні 2010 року товариством з обмеженою відповідальністю «Бучачагрохлібпром»включено в податковий кредит загальної декларації з податку на додану вартість 52940,00 грн. податку на додану вартість з вартості карбаміду в кількості 120т., згідно з податковою накладною від 1 вересня 2010 року №2204 товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД». Відповідно до даних бухгалтерського обліку карбамід використаний підприємством для підживлення сільськогосподарських культур. Крім цього, у вересні 2010 року платником віднесено до складу податкового кредиту загальної декларації з податку на додану вартість, 23648,18 грн. податку на додану вартість з вартості металопродукції, відповідно до податкових накладних від 2 вересня 1010 року №13188, №13189, від 6 вересня 2010 року №13190, від 17 вересня 2010 року №14117, від 20 вересня 2010 року №14413, від 22 вересня 2010 року №14461 приватного підприємства Метал». Згідно даних бухгалтерського обліку металопродукція використана платником для ремонту власних виробничих будівель сільськогосподарського призначення. Перевіркою встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Бучачагрохлібпром»в порушення вимог пп.7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено на 135304,78 грн. податковий кредит в загальній декларації з податку на додану вартість.

З такими висновками податкового органу суд не може погодитися, оскільки у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду, з врахуванням цього ТзОВ «Бучачагрохлібпром» не порушено пп. 7.4.3 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки у податковому обліку відображено у відповідних періодах ту частину продукції, що реально використана. Залишок отриманих від ТзОВ Торговий Дім «Агроімпорт ЛТД»товарів обліковувався на складах товариства станом на кінець звітної періоду, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Підсумовуючи викладене, суд вважає безпідставними висновки податкового органу, щодо порушення позивачем вимог пп.7.4.3 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Аналізуючи податкове повідомлення-рішення №70/0005791700 про сплату 281875,00 грн. податку з доходів фізичних осіб, в тому числі: 225500,00 грн. за основним платежем та 56375,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, суд прийшов до переконання про його протиправність виходячи з наступного:

За результатами перевірки (акт від 25.03.2011 року) встановлено порушення пп.8.1.2. п.8.1. ст.8, пп.9.1.1. п.9.1. ст.9 Закону України №889 ІV від 22.05.2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб»із наступним змінами і доповненнями та п. 1 Указу Президента України №725/2008 від 19.08.2008 року та визначено грошове зобов'язання з даного податку із застосуванням штрафних санкцій згідно із податковим повідомленням-рішенням №70/0005791700 у загальній сумі 281 875 грн., суд не може погодитися з таким висновками податкового органу виходячи з наступного.

ТзОВ «Бучачагрохлібпром»є орендарем земельних паїв громадян земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 21 Закону від 6 жовтня 1998 р. №161-ХГ «Про оренду землі»орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землі встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству. Договір між сторонами укладено 2 червня 2006 року -у період дії Указу Президента України від 2 лютого 2002 року № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», яким був встановлений мінімальний розмір орендної плати у 1,5%, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки. Указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)»встановлено розмір орендної плати не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки і є обов'язковим з дня набрання Указом чинності. В тексті Указу відсутнє посилання про те, що його дія розповсюджується на договори, укладені до набрання ним чинності, а тому змінити розмір орендної плати можна лише за згодою сторін.

Таким чином, податковий орган застосував до спірних правовідносин положення нормативно-правового акта, дія якого на спірні правовідносини не поширюється.

Бучацькою МДШ встановлено порушення ТзОВ «Бучачагрохлібпром»пп.8.1.2. п.8.1. ст.8 , пп. 9.1.1. п.9,1. ст. 9 Закону України №889-ІV від 22.05.2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб»із наступними змінами і доповненнями.

Однак, відповідно до пп. 8.1.2. п.8.1. ст.8 даного Закону податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду. При цьому, пп. 9.1.1. п.9.1. ст.9 передбачено,що податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу, встановленої законодавством з питань оренди землі.

Підсумовуючи викладене, суд вважає безпідставними висновки податкового органу, щодо порушення позивачем вимог пп.8.1.2. п.8.1. ст.8, пп.9.1.1. п.9.1. ст.9 Закону України №889 ІV від 22.05.2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб»із наступним змінами і доповненнями та п. 1 Указу Президента України №725/2008 від 19.08.2008 року та визначено грошове зобов'язання з даного податку із застосуванням штрафних санкцій, застосування яких не підтверджено належно оформленим розрахунком штрафних фінансових санкцій.

Суд також частково погоджується з твердженнями представника позивача з приводу того, що податковим органом було допущено ряд порушень вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого Мінюстом України 25.08.2005р. за № 925/11205, а саме в частині того, що податковим органом порушено строки підписання та оформлення акту перевірки, за результатами перевірки складались два акти перевірки, порушено строки винесення податкового повідомлення-рішення.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що податковим органом неправомірно проведено планову виїзну перевірку в частині питання повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету та достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з 1 липня 2008 року по 1 липня 2009 року. До такого висновку суд прийшов виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, виїзна документальна перевірка з питань дотримання ТОВ «Бучачагрохлібпром»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 1.07.2009 р. Бучацькою МДПІ вже проводилась, а проведення планової виїзної перевірки за вказаний період є протиправим, оскільки повторна перевірка в розумінні Закону України «Про державну податкову службу в Україні»може бути виключно позаплановою та проводитись лише з підстав, визначених у п.8 ч.6 ст.111 цього Закону, що унеможливлює її проведення в межах планової виїзної перевірки платника податків.

Разом з тим, приходячи до переконання про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій посадових осіб Бучацької МДПІ при здійснення перевірки ТзОВ «Бучачагрохлібпром», суд враховує те, що дані обставини могли би бути враховані у випадку оскарження позивачем наказу чи направлення на проведення перевірки, а враховуючи те, що позивачем було допущено перевіряючи до проведення перевірки, суд вважає, що вищенаведені позовні вимоги є безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Незважаючи на те, що представники відповідача заперечували проти позову, проте ними, як зазначалось раніше, належними доказами не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оспорювані податкові повідомлення-рішення суд приходить до висновку, що вони прийняті в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин справи.

З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що Бучацька МДПІ оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями порушила права позивача, а тому приходить до переконання про захист цих прав шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Бучацької МДПІ від 8 квітня 2011 року № 68/0000062300, № 69/0000052300, № 70/0005791700.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 69, 70, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції від 8 квітня 2011 року № 68/0000062300, № 69/0000052300, № 70/0005791700.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бучачагрохлібпром»3 гривні 40 копійок понесених судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17 жовтня 2011 року.

Головуючий суддяОсташ А. В.

копія вірна

СуддяОсташ А. В.