Постанова № 21494097, 12.01.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4564/2011

12 січня 2012 року 12год. 54хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Патрикей Ю.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Бакун Р.А.

відповідача: представник Мамай І.Є.

відповідача 2: представник не з'явився,

прокурор: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "ДП Рівнетрансекспедиція" <Список ><Позивач в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа >

доДержавної податкової інспекції у м. Рівне

Головного управління Державного казначейства України в Рівненській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю-фірма "ДП Рівнетрансекспедиція" звернулося до суду з позовом до відповідача 1 Державної податкової інспекції у м. Рівне та відповідача 2 Головного управління Державного казначейства України в Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Рівне №0000562344, №0000572344 від 18.08.2011 року та стягнення з Державного бюджету України відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 року у сумі 8861,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю. Пояснила суду, що оспорювані податкові повідомлення-рішення від 18.08.2011 року №0000562344, згідно якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 91997,00 грн., нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн. та №0000572344, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 8861,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн. прийняті відповідачем 1 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми "ДП Рівнетрансекспедиція" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, задекларованого на розрахунковий рахунок, та правомірності формування від'ємного значення за травень 2011 року. Не погоджується із винесенням вказаних податкових повідомлень-рішень, вважає їх, разом із підставами на яких вони ґрунтуються, - такими, що не відповідають чинному законодавству.

Зокрема, щодо податкового повідомлення-рішення від 18.08.2011 року №0000562344, зазначила, що позивачу зменшено податковий кредит з ПДВ на суму 91772,00 грн., у звязку із спливом строку, передбаченого ст. 257 Цивільного кодексу України та п. 102.5. ст. 102 Податкового кодексу України, для заявлення його до відшкодування або використання для погашення податкових зобовязань. Представник позивача пояснила, що вказану суму податкового кредиту сформовано товариством за рахунок податкових векселів, виданих при імпортному ввезенні основних засобів товариства та відображено у податковій звітності за серпень 2007 року. Вважає посилання податкового органу на ст. 257 Цивільного кодексу України та п. 102.5. ст. 102 Податкового кодексу України неправомірним, оскільки погашення сум по податкових векселях відбулось не сплатою грошових коштів, а шляхом включення вказаних зобовязань до податкової декларації з ПДВ та зарахування сумою поточного податкового кредиту. Крім того, на думку представника позивача, застосування норм Цивільного кодексу України до податкових та бюджетних відносин є неправомірним, а будь-яких термінів щодо відображення сум ПДВ у податковій декларації податковим законодавством не передбачено.

Крім того, вказаним податковим повідомленням-рішенням товариству зменшено податковий кредит з ПДВ у сумі 225,00 грн., право на який виникло у позивача у жовтні 2010 року, який сформовано внаслідок здійснення господарських операцій з контрагентом ПП "Ніка Ойл". Орган державної податкової служби, посилаючись на акт перевірки вказаного контрагента, за результатами якої останньому зменшено податкові зобовязання та податковий кредит в повному обсязі, зробив висновок про безтоварність господарських операцій позивача із даним підприємством. Такі висновки ДПІ у м. Рівне також лягли в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 18.08.2011 року №0000562344 про зменшення заявленого позивачем бюджетного відшкодування у сумі 8861,00 грн. Представник позивача вказує, що податкове законодавство не повязує виникнення права покупця на бюджетне відшкодування з обставиною підтвердження контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. Підприємство не може нести відповідальність за порушення третіх осіб, а твердження органу державної податкової служби щодо безтоварності господарських операцій спростовуються первинними документами та податковими накладними наявними у позивача. Тому, зменшення податкового кредиту та не здійснення у строк визначений законодавством бюджетного відшкодування є протиправним. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача 1 заперечує проти адміністративного позову.

У письмових запереченнях, підтриманих у судовому засіданні, пояснила, що під час позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ та правомірності формування від'ємного значення за травень 2011 року, виявлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України. Зокрема, встановлено що залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за даними платника податку складає 115732,00 грн. Відємне значення з ПДВ у сумі 91772,00 грн. виникло по декларації за серпень 2007 року в результаті збільшення податкового кредиту на суму податкових векселів, погашення яких відбулось шляхом включення цих сум до податкового зобовязання. Представник податкового органу вказує, що враховуючи загальну позовну давність, передбачену ст. 257 Цивільного кодексу України та положення п. 102.3. ст. 102 Податкового кодексу України, платник податку може заявити до відшкодування або використати залишок відємного значення для погашення податкового зобовязання протягом 1095 днів з дня зазначення у податковій декларації про включення сум на погашення податкових векселів до податкового зобовязання. Тому, представник відповідача 1 вважає, що позивачем завищено залишок відємного значення з ПДВ по декларації з ПДВ за травень 2011 року на суму 91772,00 грн., який виник у серпні 2007 року.

Крім того, представник відповідача 1 пояснила, що вказаною перевірку встановлено завищення залишку від'ємного значення з ПДВ на суму 225,00 грн., право на яке виникло у позивача у жовтні 2010 року та бюджетного відшкодування на суму 8861,00 грн., по господарських взаємовідносинах із контрагентом ПП "Ніка Ойл". Оскільки останньому за результатами перевірки було зменшено податкові зобовязання та податковий кредит за перевіряємий період в повному обсязі, то господарські операції між позивачем та ПП "Ніка Ойл" не могли відбутись через відсутність у останнього необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності. Тому, вважає, що оспорювані рішення є правомірними, в задоволенні позову просить відмовити.

Представник відповідача 2 заперечує проти адміністративного позову.

У поданих до початку судового розгляду запереченнях пояснив, що на підставі висновку ДПІ у м. Рівне та узагальненої інформації про обсяги суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Головним управлінням Державного казначейства у Рівненській області було здійснено відшкодування ПДВ на рахунок позивача у сумі 89338,00 грн. Інших документів для здійснення позивачу бюджетного відшкодування відповідачу 2 не надходило, тому останній позбавлений правових підстав здійснити таке відшкодування. В задоволенні позову просить відмовити.

В судове засідання представник відповідача 2 не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

28 грудня 2011 року прокурором подано заяву про вступ у справу, яку обґрунтовує тим, що ухилення позивачем від сплати податкової заборгованості завдає шкоди інтересам держави, оскільки ненадходження коштів до Державного бюджету України або їх стягнення з Державного бюджету України унеможливлює своєчасне, повне та належне фінансування соціальних та інших важливих державних програм, що тягне за собою загрозу стабільності державної політики у сфері соціального забезпечення та розвитку.

В судове засідання прокурор не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Особиста участь відповідача 2 та прокурора в судовому розгляді обовязковою судом не визнавалась. З огляду на це та керуючись ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення представників позивача та органу державної податкової служби, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми "ДП Рівнетрансекспедиція" слід задовольнити повністю.

Судом встановлено, що 20.06.2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю-фірмою "ДП Рівнетрансекспедиція" до Державної податкової інспекції у м. Рівне подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2011 року з відповідними додатками.

У рядку 23.1 вказаної декларації платником податку зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку в розмірі 98199,00 грн. До декларації додано розрахунок суми бюджетного відшкодування та відповідну заяву про повернення бюджетного відшкодування у сумі 98199,00 грн.

Крім того, в рядку 24 декларації відображено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 92224,00 грн. Цей залишок також перенесено до довідки Д2, доданої до декларації (т.1 а.с. 29-36).

У звязку з цим, з 03.08.2011 року по 08.08.2011 року Державною податковою інспекцією у м. Рівне проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми "ДП Рівнетрансекспедиція" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларованого на розрахунковий рахунок та правомірності формування від'ємного значення (р. 24 декларації) за травень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 09.08.2011 року №1002/23-300/30712154, у висновках якого зазначено про підтвердження відображеного Товариством з обмеженою відповідальністю-фірмою "ДП Рівнетрансекспедиція" у декларації за травень 2011 року бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 89338,00 грн. та відємного значення за травень 2011 року у сумі 111895,00 грн., а також про порушення позивачем п. 198.3 ст. 198, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником податків завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2011 року на 8861,00 грн. та завищено залишок відємного значення по декларації з ПДВ за травень 2011 року на суму 91997,00 грн., який виник у серпні 2007 року на суму 91772,00 грн., у жовтні 2010 року на суму 225,00 грн. (а.с. т.1 10-16).

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Рівне 18.08.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0000562344, згідно якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 91997,00 грн., нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн. та №0000572344, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 8861,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн., до яких долучено відповідні розрахунки фінансових (штрафних) санкцій за порушення податкового законодавства (т.1 а.с. 17-20).

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у Рівненській області. За результатами розгляду скарги податкові повідомлення-рішення від 18.08.2011 року №0000562344, №0000572344 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (т. 1 а.с. 21-28). Суд вважає оспорювані податкові повідомлення-рішення необґрунтованими та незаконними з огляду на наступне.

В основу податкового повідомлення-рішення від 18.08.2011 року №0000562344 лягли висновки відповідача 1, зазначені в акті перевірки, про неможливість заявлення позивачем до відшкодування або використання для погашення податкових зобовязань залишку відємного значення у сумі 91772,00 грн., що виник у серпні 2007 року через пропущення строків давності визначених у п. 102.5. ст. 102 Податкового кодексу України та ст. 257 Цивільного кодексу України.

Посилання відповідача 1 на ст. 257 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV (надалі - Цивільний кодекс України), яка передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, суд вважає безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст.1 Цивільного кодексу України, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Тому, до податкових відносин щодо строків, протягом яких платник податку може використати залишок відємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість не можуть бути застосовувані норми Цивільного кодексу України, які регулюють строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно 102.5. ст. 102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (надалі - Податковий кодекс України), заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

У пп. 15.3.1. п. 15.3. ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-III, що був чинним на момент подання позивачем податкової декларації за серпень 2007 року, містилась норма аналогічного характеру.

Норми вказаних статей застосовуються до правовідносин, що регулюють повернення або відшкодування надміру сплачених грошових зобов'язань у випадках передбачених податковим законодавством.

Податковий кодекс України передбачає можливість повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов'язання (ст. 43 Податкового кодексу України) та бюджетне відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість з Державного бюджету України (ст. 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 14.1.18. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу;

Згідно з п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як передбачено п. 200.3. ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що у разі, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.7. ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З системного аналізу вказаних норм, можна зробити висновок, що у податковому законодавстві розрізняються поняття від'ємного значення суми, розрахованої як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду та поняття суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню. Наявність від'ємного значення суми, розрахованої як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду є підставою для здійснення платнику податків бюджетного відшкодування. Проте, таке право на бюджетне відшкодування реалізується шляхом прийняття платником податку рішення, яке відображається у відповідному рядку декларації та подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування у спосіб, обраний платником податку.

Вказане підтверджується Наказом Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" від 25.01.2011 року №41, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16.02.2011 року за №197/18935, (що був чинним для визначення форми декларації у спірному податковому періоді).

Зокрема, у підпункті 4.6.5. Розділу III "Розрахунки з бюджетом за звітний період" вказаного Наказу передбачено, що платники, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та заповнили рядок 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають (Д3) (додаток 3).

Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 декларації.

При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації), подають (Д4) (додаток 4).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при імпорті товарів через митну територію України було видано податкові векселі від 26.07.2011 року серії АА №0787342 на суму 116167,00 грн. та серії АА №0787342 на суму 36842,00 грн., терміном погашення 25.07.2007 року (т. 1 а.с. 38-39).

Згідно абз. 2 п. 19 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 року №1104 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), якщо термін погашення податкового векселя настає після закінчення терміну подання податкової декларації до органу державної податкової служби за звітний (податковий) період, в якому він був поданий органові митного контролю, платник податку включає суму зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань у звітному (податковому) періоді, в якому він був поданий органові митного контролю. При цьому платник податку має право на включення суми зобов'язань за векселем до складу податкового кредиту у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету.

Сума податку на додану вартість, зазначена у вказаних податкових векселях, включена позивачем до складу податкового зобовязання з ПДВ та відображена у рядку 6 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2007 року, поданої до Державної податкової інспекції у м. Рівне 20.07.2007 року (т.1 а.с. 175-177).

Податок на додану вартість по вказаних податкових векселях у загальній сумі 153010,00 грн. включено позивачем до податкового кредиту у липні 2007 року, що відображено у рядку 12.2 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2007 року, поданої до Державної податкової інспекції у м. Рівне 20.08.2007 року.

Податкове зобовязання по податку на додану вартість, що виникло на підставі податкових векселів, погашене позивачем за рахунок податкового кредиту поточного податкового періоду, що відображено у рядку 27 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2007 року (т.1 а.с. 178-179).

Оскільки погашення векселів відбулось за рахунок податкового кредиту, у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2007 року, поданої до Державної податкової інспекції у м. Рівне 20.09.2007 року, ПДВ у сумі 153010,00 грн. відображено як залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в рядку 26 (т.1 а.с. 180-181).

З матеріалів справи також вбачається, що правомірність формування податкового кредиту за рахунок включення до його складу вказаних погашених податкових векселів вже була предметом перевірки органу державної податкової служби. Зокрема, в акті про результати виїзної позапланової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2008 року від 25.07.2008 року №1028/23-400/30712154 ДПІ у м. Рівне не виявлено порушень з даного питання (т.1 а.с 40-49).

Відповідно до 4.6.6. Розділу III "Розрахунки з бюджетом за звітний період" Наказу Державної податкової адміністрації "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" від 25.01.2011 року №41, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16.02.2011 року за №197/18935, (що був чинним для визначення форми декларації у спірному податковому періоді), залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Отже, відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду ще не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, позивач не реалізовував своє право на відшкодування надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість шляхом зазначення про це в податковій декларації та подання заяви у порядку передбаченому податковим законодавством. Тому, застосування до вказаних правовідносин норм п. 102.5. ст. 102 Податкового кодексу України є безпідставним та незаконним.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обставини щодо правомірності формування позивачем відємного значення суми податку на додану вартість за рахунок погашення податкових векселів від 26.07.2011 року серії АА №0787342 на суму 116167,00 грн. та серії АА №0787342 на суму 36842,00 грн., терміном погашення 25.07.2007 року вже було встановлено Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.07.2011 року по справі 2а/1770/2439/2011, яка Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2011 року залишена без змін, а отже є такою, що набрала законної сили (т.1 а.с. 207-217).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що зменшення позивачу від'ємного значення податку на додану вартість на суму 91772,00 грн., що виникло у серпні 2007 року, через пропущення строків давності визначених у п. 102.5. ст. 102 Податкового кодексу України та ст. 257 Цивільного кодексу України є необґрунтованим та неправомірним.

Крім того, в основу податкового повідомлення-рішення №0000562344 від 18.08.2011 року лягли висновки відповідача 1 про завищення позивачем залишку відємного значення суми податку на додатку вартість на 225,00 грн. по господарських взаємовідносинах із контрагентом ПП "Ніка Ойл".

Вказані висновки органу державної податкової служби також лягли в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0000572344 від 18.08.2011 року про зменшення позивачу бюджетного відшкодування на суму 8861,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки позивача зазначається, що актом від 20.05.2011 року №639/23-300/36650429 позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Ніка Ойл" за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року з питань взаєморозрахунків з контрагентами зменшено податкові зобовязання та податковий кредит вказаного підприємства в повному обсязі за перевіряємий період.

У зв'язку з цим, орган державної податкової служби робить висновок про безтоварність та фіктивність господарських операцій, здійснених між позивачем та ПП "Ніка Ойл", що суперечить ч. 1, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, порушує ст. 228 Цивільного кодексу України та п. 198.3 ст. 198, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та про неможливість включення позивачем до складу податкового кредиту за березень-червень та жовтень 2010 року суми податку на додану вартість по господарських операціях із придбання дизельного палива у вказаного контрагента.

Однак, доводи та висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо наявності підстав для зменшення позивачу залишку відємного значення суми податку на додану вартість, в тому числі: на суму 285,00 грн., право на який виникло у квітні 2010 року; на суму 5166,00 грн., право на який виникло у травні 2010 року; на суму 333,00 грн., право на який виникло у червні 2010 року; на суму 225,00 грн., право на який виникло у жовтні 2010 року по господарських операціях з ПП "Ніка Ойл", що в свою чергу призвело до зменшення суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем на 8861,00 грн., суд вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються не на нормах закону та фактичних обставинах, а на припущеннях відповідача. При цьому суд виходив з наступного.

Згідно з п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як передбачено п. 200.3. ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що у разі, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Норми аналогічного характеру було закріплено у пп. 7.7.1 - 7.7.2 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Зважаючи на похідний характер бюджетного відшкодування, в тому числі і від податкового кредиту, при перевірці правильності його визначення слід враховувати вимоги п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Так само, пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податковий кредит, на підставі якого ТОВ-фірмі "ДП Рівнетрансекспедиція"було визначено залишок від'ємного значення та бюджетне відшкодування, сформований позивачем за рахунок придбання паливно-мастильних матеріалів у межах господарських операцій з ПП "Ніка Ойл".

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.02.2010 року між позивачем та ПП "Ніка Ойл" укладено Договір №33, предметом якого стала поставка ПП "Ніка Ойл" для ТОВ-фірми "ДП Рівнетрансекспедиція" нафтопродуктів в асортименті, а саме - дизпалива. (т.1 а.с. 8).

На виконання умов вказаного договору, у березні 2010 року ПП "Ніка Ойл" у власність позивача передано дизпаливо у кількості 6092 л., що підтверджується накладною №85 від 10.03.2010 року на суму 32490,67 грн., в тому числі ПДВ у сумі 6498,13 грн. На вказану суму ПДВ ПП "Ніка Ойл" видано для позивача податкову накладну №82 від 10.03.2010 року. Сума ПДВ по вказаному контрагенту відображена позивачем в податковій звітності відповідного податкового періоду (т. 1 а.с. 66-85).

У квітні 2010 року ПП "Ніка Ойл" у власність позивача передано дизпаливо у кількості 11040 л., що підтверджується накладною №147 від 10.04.2010 року на суму 61640,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 12328,00 грн. На вказану суму ПДВ ПП "Ніка Ойл" видано для позивача податкову накладну №137 від 10.04.2010 року. Сума ПДВ по вказаному контрагенту відображена позивачем в податковій звітності відповідного податкового періоду (т. 1 а.с. 86-106).

У травні 2010 року ПП "Ніка Ойл" у власність позивача передано дизпаливо у кількості 12312 л., що підтверджується накладною №218 від 10.05.2010 року на суму 68742,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 13748,00 грн. На вказану суму ПДВ ПП "Ніка Ойл" видано для позивача податкову накладну №204 від 10.05.2010 року. Сума ПДВ по вказаному контрагенту відображена позивачем в податковій звітності відповідного податкового періоду (т. 1 а.с. 107-124).

У червні 2010 року ПП "Ніка Ойл" у власність позивача передано дизпаливо у кількості 14078 л., що підтверджується накладною №321 від 10.06.2010 року на суму 77429,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 15485,80 грн. На вказану суму ПДВ ПП "Ніка Ойл" видано для позивача податкову накладну №300 від 10.06.2010 року. Сума ПДВ по вказаному контрагенту відображена позивачем в податковій звітності відповідного податкового періоду (т. 1 а.с. 125-144).

У жовтні 2010 року ПП "Ніка Ойл" у власність позивача передано дизпаливо у кількості 6740 л., що підтверджується накладною №661 від 01.10.2010 року на суму 35946,67 грн., в тому числі ПДВ у сумі 7189,33 грн. На вказану суму ПДВ ПП "Ніка Ойл" видано для позивача податкову накладну №606 від 01.10.2010 року. Сума ПДВ по вказаному контрагенту відображена позивачем в податковій звітності відповідного податкового періоду (т. 1 а.с. 200-235).

Вартість вказаних нафтопродуктів оплачена ТОВ-фірмою "ДП Рівнетрансекспедиція" в повному обсязі відповідно до умов укладеного договору (т.1 а.с. 65).

Матеріалами справи також підтверджується, що на момент видачі податкових накладних ПП "Ніка Ойл" було включене в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстроване платником податку на додану вартість, тому на законних підставах видало податкові накладні. (т.1 а.с. 217-219, т.2 а.с. 2-5, 13-14).

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.02.2003 року № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Тобто, на момент виникнення та фактичної реалізації договірних відносин дані контрагенти були зареєстрованими юридичними особами в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Подальше використання нафтопродуктів придбаних ТОВ-фірмою "ДП Рівнетрансекспедиція" у ПП "Ніка Ойл" в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача також підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (т.2 а.с. 9-12).

Отже, податковий кредит позивача сформовано на підставі податкових накладних, які виписані в порядку виконання умов господарського договору, реальність якого повністю підтверджено первинною документацією бухгалтерського і податкового обліку позивача. Податкові накладні відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України. Зауваження до форми і змісту накладних у акті перевірки відсутні.

Як вбачається з акту перевірки, що став підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, висновок про безтоварність господарських операцій ПП "Ніка Ойл" із позивачем зроблено на підставі акту перевірки вказаного контрагента від 20.05.2011 року №639/23-300/36650429.

Дослідивши вказаний акт перевірки ПП "Ніка Ойл", суд вважає за необхідне зазначити, що предметом даної перевірки були взаємовідносини з ТОВ-фірмою "ДП Рівнетрансекспедиція" лише в частині виконання умов договору на поставку дизпалива №9 від 20.01.2011 року (т.1 а.с. 182-188).

Таким чином, зменшення позивачу податкового кредиту, сформованого за рахунок господарських операцій із ПП "Ніка Ойл" на виконання умов договору з поставки дизпалива №33 від 01.02.2010 року на цих підставах є необґрунтованим.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-IV, є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

У висновках акту перевірки позивача ДПІ у м. Рівне також зроблено висновок про те, що усі господарські операції позивача із ПП "Ніка Ойл" не спричиняють реального настання правових наслідків, суперечать приписам ч. 1, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України та порушують ст. 228 Цивільного кодексу України.

Посилання відповідача 1 на зазначені вище норми Цивільного кодексу України, суд вважає безпідставним з огляду на наступне.

У ст. 203 Цивільного кодексу України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Частинами 1, 5 вказаної статті передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Таким чином, порушення вказаних норм Цивільного кодексу України надають податковому органу право для звернення до суду із позовом про визнання такого правочину недійсним, проте не встановлюють недійсність такого правочину в силу закону з моменту його вчинення.

Щодо твердження органу державної податкової служби про безтоварність господарських операцій позивача з ПП "Ніка Ойл" у звязку з фактичною неспроможністю даною юридичних осіб здійснювати документально зафіксовані господарські операції з позивачем з врахуванням відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна у даного контрагента, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В ході судового засідання представником позивача надано письмові докази на підтвердження наявності у господарській діяльності контрагента ПП "Ніка Ойл" умов для досягнення результатів відповідної підприємницької економічної діяльності. Зокрема, представником позивача надано договір оренди складських приміщень вказаним контрагентом, звіти по господарським операціям з позивачем, відомості про заправку автомобілів позивача, товарно-транспортні накладні на перевезення дизельного палива (т.1 а.с. 171, 223, т.2 а.с. 6-7, 9-12).

Тому суд відхиляє твердження відповідача 1 про неможливість здійснення контрагентом позивача ПП "Ніка Ойл" господарських операцій по поставці дизпалива з підстав зазначених у акті перевірки.

Таким чином, висновки відповідача 1 про завищення залишку відємного значення по декларації з ПДВ за травень 2011 року на суму 91997,00 грн., який виник у серпні 2007 року на суму 91772,00 грн., у жовтні 2010 року на суму 225,00 грн. та заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2011 року на 8861,00 грн. є необґрунтованими та не відповідають чинному законодавству. Тому, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Рівне від 18.08.2011 року №0000562344, №0000572344

Оскільки судом встановлено необґрунтованість висновків органу державної податкової служби про завищення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та протиправність податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне №0000572344 від 18.08.2011 року, в силу положень п. 4 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування у сумі 8861,00 грн. підлягає до задоволення.

В порядку статті 94 КАС України судові витрати присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями <Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №0000562344 від 18 серпня 2011 року та №0000572344 від 18 серпня 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Рівненській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "ДП Рівнетрансекспедиція" відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 року в розмірі 8861 (вісім тисяч вісімсот шістдесят одна) грн. 00 коп.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "ДП Рівнетрансекспедиція" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 92 (дев'яносто дві) грн. 02 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Жуковська Л.А.