Постанова № 21492993, 16.01.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.9

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2012 року Справа № 2а-9066/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді:Мазура Ю.Ю.,

при секретарі:Лушниковій О.С.,

за участю:

представника позивача:не зявився,

представника відповідача:не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Біловодської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення рішення від 27.09.2011 року та визнання противоправною та скасування податкової вимоги від 24.10.2011 року,

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2011 року Дочірнє підприємство «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі позивач) звернулось з позовом до Біловодської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області (далі відповідач) про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення рішення від 27.09.2011 року та визнання противоправною та скасування податкової вимоги від 24.10.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Марківським відділенням Біловодської МДПІ в Луганській області було проведене невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства філією «Марківський райавтодор» ДП «Луганськ облавтодор» за період з 01.04.2001 року по 17.11.2011 року. 13.09.2011 року було складено акт №29/15/26229792. Філією «Марківський райавтодор» ДП «Луганськ облавтодор» надано заперечення на цей акт, яке не було прийнято до уваги.

04.10.2011 року Філією «Марківський райавтодор» ДП «Луганськ облавтодор» отримано податкове повідомлення рішення від 27.09.2011 року в якому, відповідно до акта перевірки №29/15/26229792 від 13.09.2011 року встановлено порушення граничного строку сплати грошового зобовязання з плати за землю на 738 календарних днів в розмірі 20966,34 грн. в звязку з чим Філія«Марківський райавтодор» ДП «Луганськ облавтодор» зобовязано сплатити штраф в розмірі 20% в сумі 4193,27 грн. Податкове повідомлення рішення від 27.09.2011 року позивач вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що має бути скасованим з наступних підстав. Відповідно до статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. Відповідно до акту перевірки №29/15/26229792 від 13.09.2011 року було встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобовязання по платі за землю за період з 01.04.2001 року по 17.11.2004 року. Марківським відділенням Біловодської МДПІ в Луганській області неодноразово проводилися перевірки дотримання податкового законодавства за вказаний в рішенні період, в тому числі у листопаді 2004 року проводилася позапланова комплексна документальна перевірка філії «Марківський автодор» за період 01.07.2002 року по 30.06.2004 року, про що було складено акт №128-23-26229792 від 19.11.2004 року, штрафні санкції за порушення строків сплати земельного податку з липня 2004 року по серпень 2006 року, виявлені в цьому акті сплачені. Таким чином, приймаючи до уваги наведене позивач просив суд визнати противоправним податкове повідомлення рішення від 27.09.2011 року та скасувати його.

В судовому засіданні 12.12.2011 року позивач надав заяву про доповнення позовних вимог, в якому просив суд, визнати противоправним податкове повідомлення рішення від 27.09.2011 року та скасувати його. Визнати противоправною податкову вимогу від 24.10.2011 року №18 та скасувати її.

21 листопада 2011 року в судовому засіданні представник відповідача надав письмові заперечення на позов, які обґрунтував тим, що посадовою особою Марківського відділення Біловодської МДПІ 13.09.2011 року на підставі наказу Біловодської МДПІ від 13.09.11 №686 та пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України було проведено документальну невиїзну перевірку філії «Марківський райавтодор» Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з питань своєчасності сплати податкових зобовязань.

З матеріалів перевірки вбачається та зазначено в акті від 13.09.2011 №29/15/26229792, що позивачем було порушено вимоги п. 287.3 статті 287 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати податкових зобовязань за період з 01.04.2001 по 17.11.2004 по податку на землю. Позивач від ознайомлення та отримання акту перевірки відмовився, що засвідчується актом від 13.09.2011 №1 відмови від ознайомлення та підпису. 13.09.11 на адресу позивача був висланий акт перевірки, який було отримано останнім 22.09.2011 року. На підставі зазначеного акту перевірки в.о. заступника начальника начальником Марківського відділення Біловодської МДПІ прийняв спірне податкове повідомлення рішення від 27.09.11 №0000261531/0, яким на підставі п. 126.1 статті 126 Податкового кодексу України за затримку більше 30 календарних днів граничного строку сплати угодженої суми податкового зобовязання з земельного податку у розмірі 4193,27 грн. Позивач 27.09.2011 року був ознайомлений з податковим повідомленням рішенням, але від його підписання, про що свідчить акт відмови від підпису від 27.09.11 №2 відмовився. Податкове повідомлення рішення від 27.09.11 № 0000261531/0 було надіслано на адресу позивача 27.09.11 та отримане ним 04.11.10. Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку встановленого цим Кодексом. На підставі вищевикладеного відповідач проси суд відмовити позивачеві в задоволенні адміністративного позову.

В судове засідання сторони не зявилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи та надані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, що позивач зареєстрований виконавчим комітетом Луганської міської ради 20.05.2002 року за №1382120 0000 001177 у якості юридичної особи, на підтвердження чого було видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №322079 серії А00 (а.с.37).

13.09.2011 року на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі ПК України) та на підставі наказу №686 від 13.09.11 (зворотній бік а.с.49), фахівцями Марківського відділення Біловодської МДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку дотримання вимог п. 287.3 ст. 287 ПК України філії «Марківський райавтодор» Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» за період з 01.04.2001 по 17.11.2004 року. Перевірку проведено з відома керівника Педана А.В. і головного бухгалтера філії «Марківський райавтодор» Добридень Л.І. За результатами зазначеної перевірки були встановлені порушення вимог п. 287.3 ст. 287 ПК України в частині несвоєчасності сплати узгодженої суми податкових зобовязань по платі за землю 20966,34 грн. за період з 01.04.2001 року по 17.11.2004 року. За результатами перевірки було складено акт №29/15/26229792 від 13.09.2011 року (а.с.50-51). 27 вересня 2011 року на підставі вищезазначеного акту податковим органом було винесено податкове повідомлення рішення №0000261531/0, яким було зобовязано позивача сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 4193,27 грн. (а.с.65).

Відповідно до п. 20.1.4 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п. 20.1.29 ПК України органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) за наявності свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законів, з наступною передачею матеріалів про виявленні порушення органам, які видали ці документи.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Пунктом 79.2 статті 79 ПК України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

На виконання зазначеної норми відповідачем, а саме, в.о. начальника Біловодської МДПІ був прийнятий наказ №686 від 13.09.11 «Про проведення документальної невиїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства». Зазначений наказ було надіслано на адресу позивача, що підтверджується повідомленням від 13.09.2011 року №5/15 (а.с.49).

Статтею 116 ПК України установлено, що у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення. За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 58 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.

Контролюючий орган веде реєстр виданих податкових повідомлень-рішень щодо окремих платників податків.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. Абзац другий цього пункту не застосовується, коли податкове повідомлення-рішення надіслане (вручене) до порушення кримінальної справи.

Статтею 59 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Якщо контролюючий орган, що визначив суми грошового зобов'язання платника податків, не є органом державної податкової служби, такий контролюючий орган надсилає відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого орган державної податкової служби надсилає податкову вимогу. Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідач як субєкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх рішень, тому підстав для задоволення адміністративного позову у суду немає.

Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження та не підлягають задоволенню.

Керуючись статями 2, 8, 9, 10, 11, 17, 18, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України .

Повний текст постанови складено та підписано 20 січня 2012 року.

Суддя Ю.Ю. Мазур