Постанова № 21492611, 24.01.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/9001/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,

при секретарі - Длугаш О.В.,

за участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "СТК Молоко" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0005531601 від 06.09.2011 р.,-

встановив:

Приватне підприємство "СТК Молоко" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0005531601 від 06.09.2011 року. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що Приватне підприємство "СТК Молоко" не порушувало вимоги податкового законодавства і правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства України заповнило декларацію з податку на додану вартість за червень 2011 року. У ДПІ у м. Житомирі відсутні підстави для зменшення від'ємного значення з ПДВ в декларації підприємства за червень 2011 р. на підставі висновків акту про результати документальної невиїзної перевірки щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.06.2010 р. по 31.08.2010 р. № 7838/23-2/36548926 від 13.10.2010 р. та актів камеральних перевірок. Вважає, що висновок про порушення ПП "СТК Молоко" вимог Податкового Кодексу та порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, не відповідає дійсності та не підтверджений навіть змістом Акту перевірки, так само як і будь - якими іншими доказами. Зокрема, позивач вказує на те, що посилання відповідачем у акті перевірки від 18.08.2011 року № 3799/15-2 на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення, як на підставу для зменшення від'ємного значення суми ПДВ, на Акт про результати документальної невиїзної перевірки № 7838/23- 2/36548926 від 13.10.2010 р. є неправомірним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України та порушує права платника податків. А тому, податкове повідомлення рішення № 0005531601 від 06.09.2011 року, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 930491, 00 грн., є незаконним та таким, що підлягає скасуванню в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, проти позову заперечувала, з мотивів викладених у письмових запереченнях на позов, просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Пояснила, що працівниками ДПІ у м. Житомирі була проведена невиїзна документальна перевірка декларація з податку на додану вартість за червень 2011 року, про що складено акт від 18.08.2011 року № 3799/15-2. На підставі акту прийнято податкове повідомлення рішення № 0005531601/0 від 06.09.2011 року на загальну суму 930491, 0 грн. У ході перевірки було встановлено порушення позивачем пункту 4.6.7 Порядку заповнення та подання податкової звітності з ПДВ від 25.01.2011 року № 41 та пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, тому оскаржуване податкове повідомлення рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у м. Житомирі була проведена камеральна перевірка декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року ПП "СТК Молоко", за наслідками якої складено акт від 18.08.2011 року № 3799/15-2.

В акті перевірки перевіряючий дійшов висновку, що ПП "СТК Молоко" при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року (дата реєстрації в податковому органі 21.04.2011 року за № 9005167756) безпідставно перенесено до рядка 21.2 залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду в сумі 930491 грн., який зменшено актами камеральних перевірок № 632/15-2 від 18.02.11 р., № 633/15-2 від 18.02.11 р., № 828/15-2 від 03.03.11 р., № 1800/15-2 від 18.04.11 р., № 2297/15-2 від 20.05.11 р., № 2699/15-2 від 08.06.11 р., № 3401/15-2 від 19.07.11 р. на підставі акту позапланової невиїзної перевірки № 7838/23-2/36548926 від 13.10.2010 року, чим порушено підпункт 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, пункт 4.6.7 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 року № 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.11 року за № 197/18935.

Актом перевірки позивачу зменшено суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, в розмірі 930491 грн.

За наслідками розгляду вищевказаного акту, ДПІ у м. Житомирі прийнято податкове повідомлення - рішення № 0005531601 від 06 вересня 2011 року про зменшення ПП "СТК Молоко" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2011 року у сумі 930491, 00 грн.

Суд не погоджується з висновками податкового органу та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, виходячи з наступного.

За висновками ДПІ у м. Житомирі позивач при складанні декларації з ПДВ за червень 2011 року повинен був врахувати висновки актів камеральних перевірок № 632/15-2 від 18.02.11 р., № 633/15-2 від 18.02.11 р., № 828/15-2 від 03.03.11 р., № 1800/15-2 від 18.04.11 р., № 2297/15-2 від 20.05.11 р., № 2699/15-2 від 08.06.11 р., № 3401/15-2 від 19.07.11 р. про зменшення від'ємного значення ПДВ на підставі акту про результати документальної невиїзної перевірки ПП "СТК Молоко" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.06.2010 п. по 31.08.2010 р. № 7838/23-2/36548926 від 13.10.2010 р..

Однак, в декларації з ПДВ за червень 2011 року позивачем враховано від'ємне значення попереднього звітного періоду, тобто травень 2011 року.

Відтак, акт перевірки від 13.10.2010 року та висновки зроблені з його врахуванням у актах камеральних перевірок не можуть мати відношення до визначення розміру податкового кредиту за травень 2011 року, оскільки зазначеною перевіркою цей період не охоплювався.

Також, в акті перевірки від 18.08.2011 року вказано на порушення позивачем пп. 200. 1 ст. 200 Податкового кодексу України та п. 4.6.7 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 року № 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.11 року за № 197/18935.

Згідно із п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200. 2 ст. 200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200. 3 ст. 200 ПК України).

Отже, вказана норма визначає порядок визначення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту звітного періоду.

Однак, зазначені положення ПК України не визначають порядок врахування від'ємного значення в наступних звітних періодах, а тому посилання на порушення п. 200.1 ст. 200 ПК України в акті перевірки є безпідставним.

Підпунктом 4.6.7 пункту 4.6 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 41 від 25.01.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 року за № 197/18935 (чинного на час проведення перевірки), встановлено порядок заповнення рядку 21.3 декларації.

Разом з тим, в акті перевірки податковий орган вказує на порушення позивачем при заповненні значення рядка 21.2 декларації, у зв'язку з чим посилання на порушення підпункту 4.6.7 пункту 4.6 розділу 5 зазначеного Порядку, який регулює порядок заповнення рядка 21.3, є також безпідставним, оскільки такого порушення актом перевірки не зафіксовано.

У свою чергу, Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 року, зокрема розділ 5 цього Кодексу, визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14. 1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій визначених п. 198. 1 ст. 198 ПК України.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198. 3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В судовому засіданні встановлено, що у перевіряємому періоді позивач отримував податкові накладні від постачальників, за товар, поставлений в попередніх звітних періодах та суми сплаченого ПДВ відносив до податкового кредиту, що підтверджується реєстрами отриманих накладних, копії яких містяться в матеріалах справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що, відповідно до положень п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення у позивача права на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Крім того, аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України дає підстави зробити висновок, що у цьому Кодексі передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. Дата отримання податкової накладної за придбані товари є датою виникнення права у позивача на податковий кредит.

Щодо висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 13.10.2010 року, відносно того, що угоди, укладені між позивачем і його контрагентами є нікчемними, суд вважає такі твердження податкового органу також безпідставними.

Так, відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між позивачем та його контрагентами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи ДПІ у м. Житомирі не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарських операцій носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Відповідачем не доведений факт "безтоварності" операції, тобто відсутність придбання-продажу товару.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум податкового кредиту по здійсненим господарським операціям відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано.

Натомість, в судовому засіданні встановлено відсутність розбіжностей по додатку № 5 в розрізі контрагентів до декларацій з ПДВ позивача в наступних податкових періодах, тим самим підтверджено правомірність формування ПП "СТК Молоко" податкового кредиту в травні 2011 року.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що відповідачем не були підтверджені належними достатніми доказами зроблені ним висновки про порушення позивачем вимог Податкового Кодексу України.

Також, суд зазначає, що пунктом 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом № 984 від 22.12.2010 року, встановлено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Судом встановлено, що винесене на підставі акту камеральної перевірки № 633/15-2 від 18.02.2011 року Державною податковою інспекцією у м. Житомирі податкове повідомлення - рішення № 0001591601/0 від 16.03.2011 року та № 0004031601 від 23.05.2011 року постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2011 року, яка ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011 року залишена без змін, визнані незаконними та скасовані.

Також постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року, яка ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012 року залишена без змін, визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 31.03.2011 року №0002201601/0 та від 01.04.2011 року №0002211601/0, які були прийняті Державною податковою інспекцією у м. Житомирі за наслідками розгляду акту камеральної перевірки № 828/15-2 від 03.03.2011 року.

За таких обставин, суд вважає, що посилання відповідача у акті перевірки № 3799/15-2 від 18.08.2011 року, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, на висновки актів камеральних перевірок є необґрунтованими.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання незаконним податкового повідомлення - рішення № 0005531601 від 06.09.2011 року, яке прийнято Державною податковою інспекцією у м. Житомирі, підлягають задоволенню, а зазначене рішення скасуванню.

Керуючись ст.ст. 86, 158-162, 186, 254 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0005531601 від 06.09.2011р.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 30 січня 2012 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.