Постанова № 21492430, 25.01.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2012 р. справа № 2а/0570/6609/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Стойки В.В.

при секретарісудового засідання Сальковій В.О.

за участю

представника позивача Стрельченко К.А.

представників відповідача Шубських О.В., Моторної Л.В.

розглянувши позовну заяву Приватного акціонерного товариства “Зуївський енергомеханічний завод” до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі міста Донецька про визнання неправомірним податкового повідомлення-рішення від 22 березня 2011 року № 0000112304 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 18398848 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4599712 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство “Зуївський енергомеханічний завод” звернулось з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі міста Донецька про визнання неправомірним податкового повідомлення-рішення від 22 березня 2011 року № 0000112304 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 18398848 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4599712 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до умов договорів від 03.08.09 №ВЧК-0803, від 15.10.09 №ВЧК-1510, 05.08.09 №АИ-0805, від 17.11.09 №12-2009р., від 21.10.09 №10-2009, від 12.10.09 №1-10/2009, від 28.10.09 №117, укладених позивачем з контрагентами, сторони домовились про перерахування 100 відсоткової передоплати за такими договорами. Така домовленість сторін не суперечить вимогам чинного законодавства, та ніяким чином не може свідчити про відсутність мети реального настання правових наслідків передбачених такими договорами, про суперечність правочинів моральним засадам суспільства та порушення публічного порядку, а також про нікчемність укладених правочинів. Вважає, що невиконання або неналежне виконання своїх зобовязань за договором контрагентами позивача, також не може свідчити про нікчемність укладених угод, а є лише підставою для позивача вимагати виконання договорів або вимагати повернення сплаченої передоплати у судовому порядку. Зазначені господарські операції були відображені в бухгалтерському обліку позивачем правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення всіма первинними документами: договорами, податковими накладними, платіжними дорученнями, що підтверджують намір позивача на укладення договорів з метою настання реальних юридичних наслідків, право позивача та правильність формування податкового кредиту відповідно до норм Закону України “Про податок на додану вартість” та спростовують висновки податкового органу щодо безпідставності його формування та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі у розмірі 18398848 грн. Тому вважає, що податковим органом не доведено наміру позивача порушити публічний порядок при вчиненні господарських зобовязань з придбання товарів та перерахування передоплати на підставі укладених договорів та не наведено та не доведено мету, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та яку переслідували сторони під час укладення правочинів.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу.

Розгляд справи здійснювався за допомогою автоматизованої системи звукозапису та протоколювання судових засідань «Камертон».

Заслухавши представника позивача, представників відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Зуївський енергомеханічний завод» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Будьонівської районної ради, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію від 17.04.06 та знаходиться на податковому обліку в Державні податковій інспекції у Будьонівському районі м.Донецька.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", завданням органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно пункту 1 статті 8 вищевказаного Закону до функцій податкової інспекції відноситься здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Пунктом 2 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органам державної податкової служби надані повноваження у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

У період з 16.12.2010 по 06.01.2011 відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.08.09 по 31.12.09 по вєзаємовідносинам з ТОВ «ВЧК», ТОВ «Фирма «Альфа-импекс», ПП «Аффарі-трейд», ТОВ «Компанія Гонорант».

За результатами перевірки було складено акт від 11.01.11 № 19/23-411/34359707 та винесено податкове повідомлення-рішення від 11.01.11 № 0000022304/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 18398 848 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 13799136 грн.

На зазначені податкові повідомлення-рішення була подана первинна скарга, за результатами розгляду якої ДПА у Донецькій області було винесено рішення про результати розгляду скарг від 18.03.11 № 5089/10/25-113-1 та частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.01.11 № 0000022304/0 в частині штрафу на 9199424 грн. також на адресу позивача було направлене податкове повідомлення-рішення від 22.03.11 № 0000112304 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 18398 848 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4599 712 грн.

Як зазначено в акті перевірки, податковим органом були встановлені порушення, зокрема:

- підпунктів 1, 2 статті 215, підпунктів 1, 5 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України, статтю 207 Господарського кодексу України, що призвело до визнання нікчемними угод укладених між ПРАТ «Зуївський енергомеханічний завод» та ТОВ «ВЧК», ТОВ «Фірма «Альфа-імпекс», ПП «Афарі-трейд», ТОВ «Компанія Гонорант», а саме від 03.08.09 №ВЧК-0803, від 15.10.09 № ВЧК-1510, 05.08.09 № АИ-0805, від 17.11.09 № 12-2009р., від 21.10.09 № 10-2009, від 12.10.09 № 1-10/2009, від 28.10.09 № 117;

- підпунктів 7.4.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню ПДВ у розмірі 18398 848 грн. у тому числі по періодах за вересень 2009 р. 4000000 грн., за листопад 2009 року 8565515 грн., за грудень 2009 р. 5833333 грн.

Згідно акту перевірки відповідач зробив висновок щодо порушення п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відносно завищення суми податкового кредиту у загальному розмірі на суму 18398848 грн. у тому числі за серпень 2009р. у розмірі 4000000 грн., за жовтень 2009 р. у розмірі 8565515 грн., у листопаді 2009 р. у розмірі 5833333 грн. сформованого на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ «ВЧК», ТОВ «Фірма «Альфа-імпекс», ПП «Афарі-трейд», ТОВ «Компанія Гонорант» за нікчемними угодами, що спричинило завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 18398848 грн. у тому числі за серпень 2009р. у розмірі 4000000 грн., за жовтень 2009 р. у розмірі 8565515 грн., у листопаді 2009 р. у розмірі 5833333 грн.

Згідно з актом перевірки позивачем, були укладені угоди:

-З ТОВ «ВЧК» від 03.08.2009 № ВЧК 0803 та від 15.10.2009 № ВЧК 1510 про постачання електрообладнання;

-з ТОВ «Альфа-Імпекс» від 05.08.2009 № АИ -0805, від 17.11.2009 № 12-2009 про постачання обладнання;

-з ПП «Аффарі-Трейд» від 21.10.2009 № 10-2009 про постачання електрообладнання;

-з ТОВ «Компанія Гонорант» від 12.10.2009 № 1-10/2009, від 28.10.2009 № 117 про постачання станків.

На виконання вищезазначених угод, відповідно до умов договорів, позивачем було здійснено постачальникам передоплату у розмірі 100 % та отримані податкові накладні:

-від ТОВ «ВЧК» № 08-28 від 28.08.2009 на суму 12 000000 грн., № 10-27 від 27.10.2009 на суму 11 000000 грн.;

-від ТОВ «Фірма альфа-Імпекс» № 08-28 від 28.08.2009 на суму 12 000000 грн. та № 11-25 від 25.11.2009 на суму 20 000000 грн.;

-від ПП «Аффарі-Трейд № 2810.2 від 28.10.2009 на суму 27 000000 грн.;

-від ТОВ «Компанія Гонорант» № 9096 від 28.10.2009 на суму 3 000000 грн., № 2810.2 від 29.10.2009 на суму 10393091,23 грн., 2511.4 від 25.11.2009 на суму 15000000 грн.

Позивачем до складу податкового кредиту було віднесено суму податку на додану вартість:

1.по взаємовідносинам з ТОВ «ВЧК» всього у розмірі 3833333 грн. у тому числі за серпень 2009 р. 2000000 грн., за жовтень 2009 року 1833333 грн.;

2.по взаємовідносинам з ТОВ «Фирма Альфа-импекс» всього у розмірі 5333333 грн. у тому числі за серпень 2009 р. 2000000 грн., за листопад 2009 р. 3333333 грн.;

3.по взаємовідносинам з ПП «Афарі-трейд» всього у розмірі 4500 000 грн. за жовтень 2009 р.;

4.по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Гонорант» всього у розмірі 4732 182 грн. у тому числі за жовтень 2009 р. 2232182 грн., за листопад 2009 р. 2500000 грн.

Позивачем було сформовано податковий кредит за серпень 2009 року:

- по взаємовідносинам з ТОВ «ВЧК» на підставі податкової накладної від 28.08.09 № 08-28 на суму 12000 000 грн. у тому числі ПДВ 2000 000 грн., що була видана на підставі договору від 03.08.09 № ВЧК-0803 та специфікації до договору №1. Факт першої події підтверджується банківськими виписками від 28.08.09 № 1914 на суму 3000000 грн. у тому числі ПДВ 500000 грн., № 1915 на суму 3000000 грн. у тому числі ПДВ 500000 грн., № 1916 на суму 3000000 грн. у тому числі ПДВ 500000 грн. та № 1917 на суму 3000000 грн. у тому числі ПДВ 500000 грн.

- по взаємовідносинам з ТОВ «Альфа-імпекс» сформований на підставі податкової накладної від 28.08.09 № 08-28 на суму 12000 000 грн. у тому числі ПДВ 2000 000 грн., що була видана на підставі договору від 05.08.09 № АИ-0805 та специфікації до договору №1. Факт першої події підтверджується банківськими виписками від 28.08.09 № 1918 на суму 3000000 грн. у тому числі ПДВ 500000 грн., № 1919 на суму 3000000 грн. у тому числі ПДВ 500000 грн., № 1920 на суму 3000000 грн. у тому числі ПДВ 500000 грн. та № 1921 на суму 3000000 грн. у тому числі ПДВ 500000 грн.

Податковий кредит за жовтень 2009 року:

- по взаємовідносинам з ТОВ «ВЧК» сформований на підставі податкової накладної від 27.10.09 № 10-27 на суму 11000 000 грн. у тому числі ПДВ 1833333,33 грн., що була видана на підставі договору від 15.10.09 № ВЧК-1510. Факт першої події підтверджується банківськими виписками від 27.10.09 № 147- 157 включно на суму 11 000000 грн. у тому числі ПДВ.

- по взаємовідносинам з ТОВ «Афарі-трейд» сформований на підставі податкової накладної від 28.10.09 № 2810.2 на суму 27000 000 грн. у тому числі ПДВ 4500 000 грн., що була видана на підставі договору від 21.10.09 № 10-2009. Факт першої події підтверджується банківськими виписками від 28.10.09 № 334, 327, 326, 333, 332, 331, 330, 329, 328, 351, 350, 349, 348, 347, 346, 345, 344, 343, 342, 352, 341, 340, 339, 338, 337, 336, 335 включно на суму 27 000000 грн. у тому числі ПДВ.

- по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Гонорант» сформований на підставі податкових накладних від 28.10.09 № 9096 на суму 3000 000 грн. у тому числі ПДВ 500 000 грн., від 29.10.09 № 2810.2 на суму 10393091,23 грн. у тому числі ПДВ 1732181,87 грн., що були видані на підставі договору від 12.10.09 № 1-10/2009. Факт першої події підтверджується банківськими виписками від 29.10.09 № 171, 161, 162, 163, 164, 165, 166, 167, 168, 169, 170 включно на суму 10393091,23 грн. у тому числі ПДВ.

Податковий кредит за листопад 2009 року:

- по взаємовідносинам з ТОВ «Альфа-импекс» сформований на підставі податкової накладної від 25.11.09 № 11-25 на суму 20000 000 грн. у тому числі ПДВ 3 333333,33 грн., що була видана на підставі договору від 17.11.09 № 12-2009. Факт першої події підтверджується банківськими виписками від 25.11.09 № 42-23 включно на суму 20 000000 грн. у тому числі ПДВ.

- по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Гонорант» сформований на підставі податкової накладної від 25.11.09 № 2511.4 на суму 15000 000 грн. у тому числі ПДВ 2500 000 грн., що була видана на підставі договору від 28.10.09 № 117. Факт першої події підтверджується банківськими виписками від 25.11.09 № 67-53 включно на суму 15 000000 грн. у тому числі ПДВ.

З вищенаведеного вбачається, що спірні господарські операції були відображені в бухгалтерському обліку позивача первинними документами.

Як було зазначено сторонами за висновками перевірки Приватного акціонерного товариства «Зуївський енергомеханічний завод» здійсненного відповідачем з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість сформованого за результатами господарських правовідносин період за період з 01.08.09 по 31.12.09 з ТОВ «ВЧК», ТОВ «Фирма «Альфа-импекс», ПП «Аффарі-трейд», ТОВ «Компанія Гонорант», з державного бюджету позивачу у вересні 2010 було відшкодовано у повному обсязі 18398 848 грн. Зазначена обставина визнається сторонами, а тому доказуванню не підлягає.

Втім, в акті перевірки від 11.01.2011, предметом якої були ті ж самі господарські правовідносини відповідач дійшов до протилежного висновку, а саме про їх нікчемність.

Податковий орган обґрунтовує нікчемність правочинів укладених між позивачем та контрагентами з посиланням на акти перевірок контрагентів позивача - ТОВ «ВЧК», ТОВ «Фирма «Альфа-импекс», ПП «Аффарі-трейд», ТОВ «Компанія Гонорант» проведених відповідачем та ДПІ у Ленінському районі міста Донецька, ДПІ у Київському районі м.Донецька (арк. 8-9 акту перевірки), в яких зазначено про неможливість проведення перевірок, у звязку з не знаходженням їх за юридичною адресою, а також висновком щодо відсутність у них достатній кількості трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, основних фондів, транспортних засобів, відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності тощо, відсутністю реального товарного характеру угод, перерахуванням коштів без мети реального настання правових наслідків, суперечністю правочинів моральним засадам суспільства та порушенням публічного порядку та відповідно до статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України вважає такі правочини нікчемними (стор. 8-10 акту перевірки).

На думку суду, вказані у зазначених вище актах обставини не можуть вважатися доказами нікчемності договорів, укладених між ними та позивачем, оскільки не має доказів того, що на час укладення договорів та їх виконання підприємства не знаходились за юридичною адресою чи їх діяльність була припинена.

Відповідно до частин 1, 3 статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже відповідачем ні в ході перевірки, ні в ході судового розгляду не надано будь яких доказів припинення діяльності контрагентів позивача, не знаходження їх за юридичною адресою, скасування свідоцтв платників ПДВ на час укладання угод з позивачем.

Проаналізувавши спірні правочини між позивачем та вищезазначеними контрагентами, суд дійшов висновку, що самі по собі правочини про постачання обладнання не є такими, що суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця (заказника) товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобовязання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідач на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між позивачем з контрагентами посилається на п.5 ст. 203 ЦК України, відповідно до якого правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлено ним.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що ставляться звичайно у певних умовах

Як було встановлено судом та визнано сторонами, відповідно до умов спірних договорів від 03.08.09 №ВЧК-0803, від 15.10.09 № ВЧК-1510, 05.08.09 № АИ-0805, від 17.11.09 № 12-2009р., від 21.10.09 № 10-2009, від 12.10.09 № 1-10/2009, від 28.10.09 № 117 сторони домовились про перерахування 100 відсоткової передоплати за такими договорами. Така домовленість сторін не суперечить вимогам чинного законодавства, та ніяким чином не може свідчити про відсутність мети реального настання правових наслідків передбачених такими договорами, про суперечність правочинів моральним засадам суспільства та порушення публічного порядку, а також про нікчемність укладених правочинів. Тобто дії позивача щодо перерахування передоплати за договорами свідчать про виконання позивачем своїх зобовязань. Невиконання або неналежне виконання своїх зобовязань за договором контрагентами позивача, також не може свідчити про нікчемність укладених угод, а є лише підставою для позивача вимагати виконання договорів або вимагати повернення сплаченої передоплати у судовому порядку.

Факт перерахування позивачем коштів контрагентам не є спірним між сторонами. Дати, номера платіжних доручень, та суми, яки ними перераховувались перелічені у акті № 19/23-411/34359707 від 11 січня 2011 року та не потребують доказування в судовому процесі відповідно до частини 3 статті 72 КАС України.

Отже, факт здійснення господарської операції позивачем є доведеним.

Суд не приймає посилання відповідача на факт невиконання умов договорів про поставку обладнання, укладених позивачем з боку його контрагентів, як доказ нікчемності правочинів, з огляду на те, що відповідно до ч.2. ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому суд зазначає, що відповідачем в ході перевірки обставини щодо строків виконання спірних угод контрагентами позивача не досліджувались.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Кваліфікація правочину, як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України, передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку сум відшкодування з державного бюджету).

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу на не підтвердження між позивачем та контрагентами господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, що в свою чергу не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями позивача, які ні чим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, на те, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між субєктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом безпідставного формування або заниження сплати відповідного податку до бюджету, то б то фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Посилання податкового органу на порушення кримінальної справи, як на доказ нікчемності правочинів суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до отриманої судом інформації кримінальна справа знаходиться в провадженні слідчих органів, та до теперішнього часу для вирішення по суті до суду не направлена, суду будь яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Отже, факт порушення кримінальної справи сам по собі не може бути доказом на підтвердження нікчемності правочинів.

У судовому засіданні відповідач наполягав на тому, що підприємство мало скоригувати дані податкової звітності, оскільки контрагенти не виконали умов договору та, на погляд податкового органу, взагалі не мали можливості їх виконати.

Однак, податковий орган не вказує на підставі яких саме документів позивач повинен був здійснити таке коригування. Абзацом 2 пункту 44.1 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Жодних документів, перелічених у вказаному абзаці, позив і яки б давали можливість скоригувати звітність позивач не отримував, тому був позбавлений можливості якимсь чином змінити вже сформовану звітність. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Відповідач в спірному акті посилається на частину 1 статті 216 ЦК України, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Але, всупереч вказаному застосовує такий юридичний наслідок як штрафні (фінансові) санкції.

Податковий орган залишив поза увагою приписи частини 3 статті 216 ЦК України, відповідно до яких правові наслідки, передбачені частинами першої та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Особливі правові наслідки встановлені статтею 228 ЦК України, на яку податковий орган посилається у висновках спірного акту, але частиною 3 вказаної статті встановлено, що таки наслідки застосовуються після визнання судом правочину як недійсного. На це прямо вказує друге речення частини 3 статті 228 ЦК України.

Відповідно до преамбули Закону України “Про податок на додану вартість”, зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Законодавець визначив, що єдиною підставою не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), є не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, відповідачем не було доведено суду безпідставність формування та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі у розмірі 18398848 грн. у тому числі за серпень 2009р. у розмірі 4000000 грн., за жовтень 2009 р. у розмірі 8565515 грн., у листопаді 2009 р. у розмірі 5833333 грн. та нікчемності укладених правочинів.

Отже єдиним доказом відповідача щодо укладання правочинів між позивачем та контрагентами, які суперечать моральним засадам суспільства та порушують публічний порядок є складений акт перевірки від 11.01.2011 року № 19/23-411/34350707 Приватного акціонерного товариства “Зуївський енергомеханічний завод”, в основу висновків якого покладений принцип визначеності нікчемності правочину, між Приватного акціонерного товариства “Зуївський енергомеханічний завод” та його контрагентами по господарським відносинам ТОВ «ВЧК», ТОВ «Фирма «Альфа-импекс», ПП «Аффарі-трейд», ТОВ «Компанія Гонорант».

Втім, відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам, які були встановлені ним в ході перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з судового збору.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Зуївський енергомеханічний завод” до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі міста Донецька про визнання неправомірним податкового повідомлення-рішення від 22 березня 2011 року № 0000112304 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 18398848 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4599712 грн. - задовольнити в повному обсязі.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі міста Донецька від 22 березня 2011 року № 0000112304 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 18398848 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4599712 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства “Зуївський енергомеханічний завод” судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 25 січня 2012 у присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлений 30 січня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Стойка В. В.