Постанова № 21489691, 30.01.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2012 р. Справа № 5004/1887/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Огороднік К.М. , судді Коломис В.В.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Слабак Ю.В.

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ТзОВ "Вояві" на рішення господарського суду Волинської області від 07.11.11 р. у справі № 5004/1887/11

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Вояві"

до Волинське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Волиньтурист"

про стягнення в сумі 5 948 391 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 07.11.2011 року у справі № 5004/1887/11 (суддя Сур'як О.Г.) в позові відмовлено. Мотивуючи прийняте рішення суд першої інстанції виходив з того, що договором оренди сторони обумовили відшкодування витрат орендаря за проведений капітальний ремонт шляхом зарахування їх вартості в рахунок орендної плати на підставі погоджених орендодавцем кошторисів та актів виконаних робіт або в рахунок інших зобов'язань поза межами цього договору. Пунктом 10.2 договору сторони обумовили, що у разі припинення або розірвання цього договору поліпшення об'єкту оренди, здійснене орендарем за рахунок власних коштів, які не можна відокремити від об'єкту не завдаючи йому шкоди, є власністю орендаря, а невід'ємне поліпшення - власністю орендодавця. Договір на момент розгляду спору не розірваний та не припинив свою дію. З огляду на вказані умови договору суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову про стягнення вартості проведених покращень орендованих приміщень.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати з підстав порушення норм матеріального права і невідповідністю висновків обставинам справи та прийняти нове рішення, яким позов задоволити. В обгрунтування скарги вказує, що ні умови договору ні чинне законодавство не позбавляють орендаря права вимагати відшкодування витрат до закінчення терміну дії договору оренди або його розірвання. Також вказує, що витрати на поліпшення орендованого майна не можуть бути повністю зараховані в рахунок орендної плати, оскільки їх розмір значно перевищує навіть сумарний розмір орендної плати за весь час користування об'єктом оренди.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просить її задоволити.

Відповідач в судові засідання не з'явився. У поданому відзиві проти доводів апелянта заперечує покликаючись на умови договору щодо порядку відшкодування витрат на здійснені орендарем поліпшення. Поряд з цим відзначає, що апелянт на власний розсуд тлумачить норми матеріального права, а тому в задоволенні скарги просить відмовити.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.07.2009 року між Волинським обласним закритим акціонерним товариством по туризму і екскурсіях “Волиньтурист” та товариством з обмеженою відповідальністю “Вояві” був укладений договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна.

Відповідно до п. 1.1. даного договору Волинське обласне Закрите акціонерне товариство по туризму і екскурсіях “Волиньтурист” (Орендодавець) передав Товариству з обмеженою відповідальністю “Вояві” (Орендар) в строкове платне користування об’єкти нерухомого майна, які розташовані в урочищі Гушово буд 2 с/рада Світязька Шацького району Волинської області, а саме корпуси: №4, №5, №6, №7, та тимчасові літні споруди: №1, №2, №3, №4, №31, №32 та відкритий танцювальний майданчик, а Орендар прийняв це майно.

Згідно п.п. 3.1 Орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків його господарської діяльності. За погодженням сторін розмір орендної плати становить 89000 грн. в рік (в тому числі ПДВ –14833грн.).

За умовами п.п.7.1, 7.3 договору строк оренди об’єкта обчислюється з моменту державної реєстрації даного договору. Цей договір укладений на 10 років. Цей договір може бути достроково розірвано на вимогу однієї із сторін у разі невиконання іншою стороною своїх зобов’язань за рішенням суду та/або на інших підставах, передбачених законодавством України.

Сторони чітко обумовили договором оренди, а саме п. 4.2.8, що Орендар зобов’язаний провести капітальний ремонт об’єкту оренди та робити поліпшення за погодженням кошторисів, іншої технічної документації з Орендодавцем.

Відповідно до п.5.2.3. договору Орендодавець зобов’язаний надавати дозвіл на проведення заміни, реконструкції, розширення, технічне переобладнання об’єкту, що зумовлює підвищення його вартості, споруджувати на прилеглій території об’єкту нові об’єкти нерухомого майна чи малі архітектурні форми, на підставі рішення Правління Орендодавця.

Матеріалами справи стверджується, що позивач провів реконструкцію та капітальний ремонт корпусів №№ 5, 6, 7 Пансіонату «Шацькі озера» з заміною даху, попередньо погодивши з відповідачем проведення таких ремонтних робіт. Загальна вартість понесених позивачем витрат на проведення капітального ремонту з заміною даху корпусів №№ 5, 6, 7 Пансіонату «Шацькі озера»склала 5 948 391грн., згідно актів приймання виконаних підрядних робіт, та погоджених кошторисів. Зазначена вартість капітального ремонту відповідачем не оспорюється.

Договором оренди сторони обумовили, що витрати Орендаря за проведений капітальний ремонт та здійснені поліпшення об’єкту оренди відшкодовуються Орендодавцем шляхом зарахування їх вартості в рахунок орендної плати на підставі погоджених Орендодавцем кошторисів та актів виконаних робіт або в рахунок інших зобов’язань поза межами цього договору (п.10.1). Також пунктом 10.2 договору сторони обумовили, що у разі припинення або розірвання цього договору поліпшення об’єкту оренди, здійснене Орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від об’єкту не завдаючи йому шкоди, є власністю Орендаря, а невід’ємне поліпшення –власністю Орендодавця.

Виходячи з положень пунктів 10.1 та 10.2 договору суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в позові, оскільки витрати на капітальний ремонт зараховуються в рахунок орендної плати та відшкодування вартості поліпшень відбувається у разі припинення або розірвання договору. Оскільки договір на момент вирішення спору є діючим, підстави для відшкодування витрат відсутні.

Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Як визначено в ч. 3 ст. 778 ЦК України, якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Також ч. 3 ст. 776 ЦК України передбачено, що у випадку непроведення наймодавцем капітального ремонту речі, наймач має право відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту.

З наведеного випливає, що законом передбачено право наймача як на зарахування вартості витрат на капітальний ремонт або поліпшення в рахунок орендної плати, так і право вимагати відшкодування таких витрат. При цьому законодавець не встановлює обмежень щодо можливості заявлення вимог про відшкодування вартості ремонту або поліпшень в залежності від припинення або розірвання договору. Тобто, така вимога може бути заявлена і під час дії договору.

За вимогами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, пункти 10.1 та 10.2 договору оренди від 10.07.2009 р., які визначають умови відшкодування витрат орендаря не можуть розцінюватися як єдині (безальтернативні) способи проведення розрахунків, оскільки це суперечитиме діючому законодавству.

Поряд з цим слід зазначити, що витрати орендаря на капітальний ремонт не можуть бути повністю зарахованими в рахунок орендної плати, оскільки розмір таких витрат - 5 948 391,00 грн. є значно більшим за розмір орендної плати - 89 000,00 в рік, навіть з врахуванням сумарного розміру орендної плати за весь час дії договору оренди - 10 років (890 000,00 грн.).

Відтак, рішення господарського суду Волинської області від 07.11.2011 року у справі № 5004/1887/11 підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги ті обставини, що капітальний ремонт проведено позивачем за згодою відповідача, розмір витрат на його проведення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не оспорюється відповідачем, суд прийшов до висновку про задоволення позову. Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вояві" від 24.11.2011 р. задоволити.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 07.11.2011 року у справі № 5004/1887/11 скасувати. Прийняти нове рішення.

Позов задоволити.

Стягнути з Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вояві" - 5 948 391,00 грн. вартості проведеного капітального ремонту, 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 28230,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3. Господарському суду Волинської області на виконання постанови видати наказ.

4. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.

1682/12