Постанова № 21489684, 15.02.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2012 року Справа № 21/5007/94/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Дужич С.П. , Василишин А.Р.

при секретарі Левчук І.О.

за участю представників сторін:

позивача: представник Данильчук І.А., Волкова Н.І.

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Радомишльського міського споживчого товариства на рішення господарського суду Житомирської області у справі № 21/5007/94/11 від 12.12.11р. (суддя Вельмакіна Т.М.)

за позовом Радомишльського міського споживчого товариства

до відповідача Лутівської сільської ради Радомишльського району

про визнання рішення недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області у справі № 21/5007/94/11 від 12.12.11р. за позовом Радомишльського міського споживчого товариства до Лутівської сільської ради Радомишльського району про визнання рішення недійсним у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позовні вимоги, зазначені позивачем, є необґрунтованими, так як позивачем не доведено, яке саме його право порушено у зв'язку з прийняттям рішення п'ятої сесії п'ятого скликання Лутівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області №46 "Про взяття на баланс сільської ради приміщень соціальної сфери" від 01.02.06 р.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Радомишльське міське споживче товариство звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 12.12.11р. у справі 21/5007/94/11 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування, посилається на те, що судом першої інстанції помилково був зроблений висновок, що позивачем доводилося право власності на приміщення магазину, що не відповідає змісту позовної заяви, додатковим обґрунтуванням позовних вимог та письмовим поясненням представника позивача. Позивач звертав увагу у першу чергу на ту обставину, що ним оскаржував ся власне порядок прийняття на баланс територіальної громади у супереч вимогам чинного законодавства.

У судовому засіданні представники апелянта доводи апеляційної скарги підтримали, додатково їх деталізували.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 12.12.11р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників позивача у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 12.12.2011р. у даній справі слід скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 грудня 2006 року Лутівською сільською радою Радомишльського району Житомирської області було прийнято рішення №46 "Про взяття на баланс сільської ради приміщень соціальної сфери", яким взято на баланс Лутівської сільської ради приміщення магазину в селі Лутівка по вул. Кірова, 68-А (а.с.7).

Однак, позивач вважає, що вказане рішення має бути визнане недійсним з підстав невідповідності його вимогам чинного законодавства, так як порушує права та охоронювані законом інтереси Радомишльського міського споживчого товариства.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що Радомишльське споживче товариство з липня 1991 року здійснює повноваження щодо володіння та користування об'єктом нерухомого майна - будівлею магазину №31 по вул. Кірова, 68-А, в с. Лутівка Радомишльського району Житомирської області, з огляду на таке:

- рішенням виконавчого комітету Радомишльської районної ради народних депутатів №282 від 18.11.1986 року "Про заходи по приведенню в належний стан підприємств торгівлі та громадського харчування до відзначення 70-річчя Великого Жовтня" вирішено забезпечити правління райспоживспілки типовою проектно-кошторисною документацією на нове будівництво підприємств торгівлі та громадського харчування, заключити договори з безпосередніми виконавцями та передати їм документацію до 20.12.1986 року., правлінню райспоживспілки забезпечити об'єкти торгівлі, громадського харчування обладнанням та устаткуванням (а.с.10-11);

- на виконання вказаного, рішенням №20 від 28.03.1987 року виконавчий комітет Лутівської сільської ради схвалив рішення зборів уповноважених колгоспників колгоспу ім. Кірова від 03.02.1987 року, оформлене протоколом №1 "Про виділення земельної ділянки для будівництва продовольчого магазину в с. Лутівка" в розмірі 0,06 га на присадибній ділянці гр. ОСОБА_1 по вул. Кірова. Вказане рішення було затверджено рішенням виконавчого комітету Радомишльської районної ради народних депутатів №89 від 21.04.1987 року (а.с.21-22);

- згідно з актом приймальної комісії (а.с.16) про прийняття в експлуатацію закінченого 20.05.1991 року будівництва, замовником - колгоспом ім. Кірова, був пред'явлений до приймання в експлуатацію магазин; будівництво якого здійснювалось господарським способом; комісії були надані робочий проект та затверджена правлінням колгоспу проектно-кошторисна документація.

- оплату вартості виконаних колгоспом ім. Кірова робіт по будівництву магазину в с. Лутівка, вул. Кірова, 68-А, в розмірі 39275 крб., за даними позивача, було проведено Радомишльським міським споживчим товариством відповідно до рахунку №87 за жовтень 1991 року, що підтверджується АВІЗО (а.с.23).

На підставі викладеного повивач вважає, що винесене 01 грудня 2006 року Лутівською сільською радою Радомишльського району Житомирської області рішення №46, яким взято на баланс Лутівської сільської ради приміщення магазину в селі Лутівка по вул. Кірова, порушує права позивача, оскільки останній не може здійснювати повноваження щодо володіння та користування зазначеним об'єктом нерухомості.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, зазначає наступне.

Оскільки позовні вимоги позивача стосувалися лише визнання недійсним рішення 5-ї сесії 5-го скликання Лутівської сільської ради Радомишльського району №46 від 01.12.2006р., то, відповідно до правил частини 3 статті 101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оспорюване рішення 5-ї сесії 5-го скликання Лутівської сільської ради Радомишльського району №46 від 01.12.2006р. прийнято було після того, як було заслухано та обговорено лист дирекції СТОВ «Лутівка», враховуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.03р. №1253 "Про затвердження Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників".

Сільська рада вирішила прийняти на баланс сільської ради обєкти соціальної сфери:

- будинок культури с.Лутівка на 400 місць, балансовою вартістю 30600грн.00коп. із приміткою, що приміщення потребує капітального ремонту даху, стін, підлоги, вікон, дверей; повністю вийшло з ладу опалення (не опалюється понад 15 років);

- приміщення бувшого дитячого садка в с.Лутівка балансовою вартістю 48000грн. із приміткою, що приміщення потребує капітального ремонту: необхідно повністю замінити дах, провести капітальний ремонт стін, підлоги, повністю відсутнє опалення відсутні радіатори, непридатний та відсутній котел для опалення, вибиті вікна, потрібно ремонтувати двері, повністю відсутній благоустрій;

- приміщення клубу села Глухів-2 на 60 місць балансовою вартістю 15000грн. із приміткою, що в даному приміщенні відсутні вікна, двері, відсутні радіатори опалення, несправний котел, приміщення потребує капітального ремонту;

- приміщення магазину с.Лутівка по вул.Кірова, 68А балансовою вартістю 38162,91грн. із приміткою, що приміщення магазину знаходиться в нормальному стані придатний для цільового використання.

З огляду на те, що в основу рішення сільської ради була покладена постанова Кабінету Міністрів України від 13.08.03р. №1253 "Про затвердження Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників", судом апеляційної інстанції проаналізовані зазначені правовідносини саме щодо правомірності застосування органом місцевого самоврядування даного підзаконного акту.

Порядок безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників (далі по тексті судової постанови Порядок) був затверджений відповідно до статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство".

Пунктом 8 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" об'єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарські меліоративні системи підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Дана норма закону є імперативною і чітко визначає, які обєкти підлягають безоплатній передачі до комунальної власності. З метою визначення механізму такої передачі законодавець зобовязав центральний орган виконавчої влади встановити (затвердити) порядок такої передачі.

Затверджений Порядок (п.1) визначає механізм безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників (далі - об'єкти).

Відповідно до п.2 Порядку об'єктами передачі є:

а) об'єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва:

житлові будинки (разом із вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями), житлові приміщення в інших будівлях, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, та гуртожитки;

навчальні заклади (заклади дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної освіти тощо);

заклади охорони здоров'я - лікувально-профілактичні заклади, фельдшерсько-акушерські пункти, сільські лікарські амбулаторії тощо (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек);

заклади культури - клуби, будинки культури тощо (крім кінотеатрів);

заклади фізичної культури та спорту (стадіони, спортивні зали, інші об'єкти та споруди, призначені для занять фізичною культурою і спортом);

заклади побутового обслуговування (перукарні, лазні тощо);

зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також інженерні будівлі та споруди, призначені для обслуговування об'єктів соціальної сфери, житлового фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, обладнання тощо);

сільські дороги;

б) внутрішньогосподарські меліоративні системи - внутрішньогосподарська меліоративна мережа з об'єктами інженерної інфраструктури, що не підлягали паюванню в процесі реформування колективних сільськогосподарських підприємств.

Відтак у підпункті а) пункту 2 Порядку наведений вичерпний перелік обєктів, які в межах даного правового регулювання підпадають під визначення «об'єкти соціальної сфери».

Ні Законом України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", ні даним Порядком будь-які заклади торгівлі (магазини, кіоски, торгівельні центри, універмаги та універсами, тощо) до обєктів соціальної сфери не відносяться.

Враховуючи, що чинне законодавство України не визначає єдиного понят тя "об'єкти соціальної сфери", колегією суддів проаналізовано ряд законодавчих актів, де має місце послання на термін «об'єкти соціальної сфери»або споріднені терміни (визначення).

У законах про пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу, про охорону здоров'я, про освіту, про культуру та інших за конах і підзаконних актах вживаються різні терміни щодо визначення об'єктів соціальної сфери, зокрема, "об'єкти соціально-культурного призначення", "об'єкти соціальної інфраструктури", "об'єкти охорони здоров'я, фізкультури і спорту", "об'єкти інженерної інфраструктури", "об'єкти жит лового фонду" тощо.

З метою забезпечення єдиного підходу до визначення об'єктів соціальної сфери у практичній діяль ності, Міністерство фінансів разом з Державною податковою адміністрацією України підготували листи від 9 квітня 1993р. та від 10 січня 1997р., у яких визначили Тимчасовий Перелік об'єктів, які відносяться до соціальної сфери.

Відповідно до вказаного Переліку, об'єкти соціальної сфе ри поділені на такі групи:

житлово-комунальне господарство і побутове обслуго вування населення (житлові будинки, гуртожитки для робіт ників і службовців, студентів вищих і середніх спеціальних та загальноосвітніх навчальних закладів, школи-інтернати, во догони, об'єкти газопостачання і теплозабезпечення тощо);

охорона здоров'я, фізична культура і соціальне забезпе чення (лікарні, станції швидкої допомоги, лікувально-фіз культурні заклади, протитуберкульозні, наркологічні диспан сери, поліклініки, пункти охорони здоров'я, фельдшерсько-акушерські пункти, санаторії-профілакторії, пансіонати, спе ціалізовані санаторії, піонерські табори, будинки відпочинку, пансіонати, стадіони, спортивні зали, водні басейни, дитячі спортивні школи, спортивні клуби тощо).

народна освіта (академії, університети, інститути, техні куми, професійні училища, курси, учбові комбінати, курси підвищення кваліфікації, методичні кабінети, навчальні шко ли, школи-інтернати, дитячі садки, дитячі садки-ясла (комбі нати), дитячі майданчики, ясла, дитячі будинки тощо);

культура і мистецтво (бібліотеки, фільмотеки, будинки культури, клуби, будинки художнього виховання дітей, кіно театри тощо). Крім названих груп об'єктів соціальної сфери, вказаний Перелік визначає також і види робіт, виконання яких вважається "будівництвом об'єктів соціальної сфери се ла" за умови їх бюджетного фінансування.

І у даному переліку відсутні магазини, як обєкти соціальної сфери.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(пункт 30 частини першої статті 26 в редакції, яка діяла на момент прийняття оспорюваного рішення) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади;

Реорганізація або ліквідація діючих комунальних дошкільних навчальних закладів, а також дошкільних навчальних закладів, створених колишніми сільськогосподарськими колективними та державними господарствами, допускається лише за згодою територіальної громади (загальних зборів) села, селища, міста або на підставі результатів місцевого референдуму.

З огляду на зазначене у Лутівської сільської ради не було ні повноважень ні прав про прийняття на баланс сільської ради приміщення магазину с.Лутівка по вул.Кірова, 68А балансовою вартістю 38162,91грн. із приміткою, що приміщення магазину знаходиться в нормальному стані придатний для цільового використання.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Місцевий господарський суд не звернув уваги на зазначені обставини, оцінку зазначеним правовідносинам надав через призму наявності чи відсутності права власності у позивача на приміщення магазину с.Лутівка по вул.Кірова, 68А, неповно зясував обставини справи, що мають значення для справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, яке у свою чергу призвело до прийняття незаконного рішення.

Поряд з тим колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, скасовуючи рішення суду першої інстанції з підстав, визначених п.1, 4 частини 1 статті 104 ГПК України, не погоджується із позивачем (його представниками) щодо скасування рішення Лутівської сільської ради у повному обсязі.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу (ЦК) України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Обираючи спосіб захисту порушених цивільних прав та інтересів такий, як визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування Лутівської сільської ради, позивач з метою їх відновлення зазначає, що на момент прийняття спірного рішення, магазин перебував одночасно на балансі двох організацій - СТОВ "Лутівка" та Радомишльського міського споживчого товариства. А оскільки Радомишльське міське споживче товариство приймало безпосередню участь у будівництві зазначеного магазину, то мають бути враховані як понесені ним витрати, так і у подальшому визначення частки участі споживчого товариства у побудованій нерухомості.

Про те поряд із обґрунтуванням порушеного права та охоронюваного законом інтересу щодо незаконного віднесення магазину до обєктів соціальної сфери та прийняття його на баланс сільської ради позивач, оспорюючи рішення Лутівської сільської ради від 01.12.06р. №46 у повному обсязі, не наводить доводів та аргументів, як прийняття на баланс сільської ради будинку культури, приміщення бувшого дитячого садка та приміщення клубу села Глухів-2 порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Колегія суддів, погоджуючись із позицією відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву та відзиві на апеляційну скаргу, приходить до висновку, що позивачу у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення Лутівської сільської ради від 01.12.06р. №46 в частині прийняття на баланс сільської ради будинку культури, приміщення бувшого дитячого садка та приміщення клубу села Глухів-2 слід відмовити, а задоволити лише в частині визнання недійсним рішення Лутівської сільської ради від 01.12.06р. №46 в частині прийняття на баланс сільської ради приміщення магазину с.Лутівка по вул.Кірова, 68А.

За змістом статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Разом з тим є необґрунтовані заперечення відповідача, що оспорюване рішення, яке є предметом даного спору, є недіючим, оскільки 27.06.07р. Лутівською сільською радою було прийнято рішення №98 "Про внесення змін до рішення п'ятої сесії сільської ради п'ятого скликання від 01.12.06р. №46".

Відповідачем - Лутівською сільською радою було прийнято рішення №98 від 27.06.07р. (а.с.8, т.1) про внесення змін до рішення 5-ї сесії сільської ради 5-го скликання від 01.12.2006 р. №46.

Фактично ж змін за рішенням Лутівської сільської ради Радомишльського району №98 від 27.06.07р. зазнала лише резолютивна частина рішення Лутівської сільської ради Радомишльського району №46 від 01.12.2006 р.

Вступна та описова частини оспорюваного рішення змін не зазнали.

Відтак станом на день розгляду апеляційної скарги колегія суддів констатує, що рішення Лутівської сільської ради Радомишльського району №46 від 01.12.2006 р. є чинним із внесеними до нього змінами на рівні із іншими рішенням органу місцевого самоврядування, у тому числі і рішення Лутівської сільської ради Радомишльського району №98 від 27.06.07р.

З огляду на вищевикладене, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги позивача та прийняття нового рішення, відповідно до якого позовні вимоги позивача слід задовольнити частково лише в частині прийняття на баланс сільської ради приміщення магазину с.Лутівка по вул.Кірова, 68А. В іншій частині позовних вимог позивачу слід відмовити.

Також підлягають стягненню із відповідача витрати по сплаті державного мита, витрат по оплаті ІТЗ по забезпеченню судового процесу, витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги. Видачу наказу в цій частині слід доручити місцевому господарському суду.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Радомишльського міського споживчого товариства - задовольнити.

Рішення господарського суду Житомирської області від 12.12.11р. у справі №21/5007/94/11 - скасувати,

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Рішення 5-ї сесії 5-го скликання Лутівської сільської ради Радомишльського району №46 від 01.12.2006 р. визнати недійсним в частині прийняття на баланс сільської ради приміщення магазину с.Лутівка по вул.Кірова, 68А.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Лутівської сільської ради Радомишльського району (12200, с.Лутівка Радомишльського району Житомирської області, вул.Лутовецька, 31-Б; ідентифікаційний код 04343837) на користь Радомишльського міського споживчого товариства (12200, Житомирська область, м.Радомишль, вул. 9-го Січня, 12; ідентифікаційний код 01771403) 85,00грн. - витрат по сплаті державного мита, 236,00грн. - витрат по оплаті ІТЗ по забезпеченню судового процесу, 470,50 грн. - витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду Житомирської області.

Справу №21/5007/94/11 повернути господарському суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Василишин А.Р.

1083/12