Постанова № 21489646, 17.02.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2012 р. Справа № 5023/9461/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, довіреність № 20545-07/20 від 28.12.2011 року.

відповідача ОСОБА_2, довіреність № 2199 від 23.06.2011 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 212 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 20.12.11 р. у справі № 5023/9461/11

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській обл., м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Харківського обласного управління АТ "Ощадбанку", м. Харків

про стягнення 2646,09 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2011 року позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Харківського обласного управління АТ "Ощадбанку", м. Харків 2646,09 грн. неповернутої заборгованості. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Шатерніков М.І.) від 20.12.2011 р. у справі № 5023/9461/11 позов задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Харківське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області 2646,09 грн., стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Харківське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" на користь Державного бюджету України - 1411,50 грн. судового збору.

Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, а також з тих підстав, що зберігання банком коштів Пенсійного фонду України є незаконним, а кошти у сумі 2646,09 грн. є набутими банком без достатньої правової підстави та мають бути повернені Головному управлінню Пенсійного фонду України у Харківській області, на підставі ст. 1212 ЦК України, ст. 52 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

Згідно зі ст. 102 ГПК України, апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 01.10.2009 року між головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області (позивачем) та Відкритим акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” в особі начальника філії Харківського обласного управління ВАТ “Державний ощадний банк України” (відповідачем) укладено договір № 104, відповідно до умов якого Банк зобовязався забезпечити відкриття окремих рахунків для обігу коштів, отриманих від позивача та - одержувачам пенсій для їх зарахування останнім, виконувати функції виплати пенсій пенсіонерам з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, а також іншим особам, які мають право на пенсію згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), допомоги на поховання та недоотриманої пенсії у звязку із смертю зазначених пенсіонерів, а також одноразової грошової допомоги членам сімей померлих пенсіонерів, що виплачуються згідно з постановою Кабінету міністрів України від 17.07.1992 року № 393 (із змінами та доповненнями) та інші допомоги і виплати.

Згідно з ст. 3 зазначеного договору, банк зобов'язався забезпечити через установи банку зарахування сум пенсій та допомоги на поточні (карткові) рахунки одержувачів, за умови своєчасного отримання відповідних списків, у містах не пізніше наступного банківського дня, з дня надходження коштів від Фонду (позивача), а сільській місцевості - протягом трьох банківських днів з дня надходження коштів.

Згідно з ст. 8 договору, суми пенсій, зараховані на поточний рахунок одержувача по місяць його смерті включно, разом з відсотками є його спадщиною і розподіляються відповідно до чинного законодавства України. З місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, установа банку, при отриманні письмового повідомлення від Фонду про його смерть, припиняє зарахування сум пенсій та допомоги на поточний (картковий) рахунок. Суми пенсій, що зараховані на поточний (картковий) рахунок одержувача разом з нарахованими на них відсотками, починаючи з місяця, наступного за місяцем його смерті, установи Банку повертають Фонду, за умови наявності цих сум на поточному (картковому) рахунку одержувача. У містах - не пізніше одного банківського дня, а в сільській місцевості - не пізніше трьох банківських днів, після дня отримання письмового розпорядження від Фонду про повернення коштів.

Відповідно до розділу ІІ, § 1, ст. 3 договору, фонд (позивач) зобовязався забезпечити подання банку (відповідачу) та його відділенням (установам) списків на зарахування та виплату пенсій (допомог) та перерахування коштів на виплату останніх.

На підставі даного договору позивач здійснив перерахування пенсій: ОСОБА_3 за березень 2011 року у розмірі 836,19 грн., ОСОБА_4 за лютий 2011 року у розмірі 1993,26 грн., ОСОБА_5 за червень 2011 року в сумі 946,99 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що в книзі реєстрації смертей 01.03.2011 р. зроблено відповідний актовий запис за № 33; ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, про що в книзі реєстрації смертей 24.01.2011 р. зроблено відповідний актовий запис за № 1164; ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, про що в книзі реєстрації смертей 01.06.2011 р. зроблено відповідний актовий запис за № 20.

Внаслідок чого, головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області надіслано до відповідача розпорядження про повернення коштів, а саме: від 04.03.2011 року вих. № 227 у сумі 836 грн. 19 коп. з рахунку на ім'я ОСОБА_3.; від 03.02.2011 року вих. № 113 у сумі 1993 грн. 26 коп. з рахунку на ім'я ОСОБА_4; від 06.06.2011 року вих. № 8013-14/20 у сумі 946 грн. 99 коп. з рахунку на ім'я ОСОБА_5

Однак, відповідачем кошти в повному обсязі повернуті не були. В своїх листах 12.03.2011 року вих. № 18/2-717-764, від 31.03.2011 року вих. № 18/2-936-1244 та від 08.06.2011 року вих. № 18/2-1682-1734, відповідач посилається на те, що на карткових рахунках клієнтів банку ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не достатньо коштів для здійснення повернення їх банку в повному обсязі, в зв'язку з наявністю кредитної лінії.

Позивач зазначив, що відповідач частково повернув кошти, призначені на виплату пенсії ОСОБА_4 за лютий 2011 року в сумі 1130 грн. 35 коп.

Таким чином, неповернутою залишилась сума у розмірі 2646,00 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що таке зберігання банком коштів Пенсійного фонду України є незаконним, а кошти у сумі 2646,09 грн. є набутими банком без достатньої правової підстави та мають бути повернені Головному управлінню Пенсійного фонду України у Харківській області.

Викладені вище мотиви та висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в звязку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пенсійний фонд є особою, що уповноважений державою виконувати функції у правовідносинах з призначення та виплати пенсій певним категоріям громадян.

Статтею 52 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” встановлено, що пенсіонерам з числа військовослужбовців строкової служби і членам їх сімей пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання. Іншим особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно з цим Законом, пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” за місцем фактичного проживання пенсіонера на підставі відповідних документів, що оформляються органом Пенсійного фонду України.

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. ст. 626-629 ЦК України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Головне управління Пенсійного фонду у Харківській області здійснило в повному обсязі перерахування коштів на виплату пенсій:

ОСОБА_3 за березень 2011 року у розмірі 836,19 грн.,

ОСОБА_4 за лютий 2011 року у розмірі 1993,26 грн.,

ОСОБА_5 за червень 2011 року в сумі 946,99 грн.

Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області стало відомо про те, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що в книзі реєстрації смертей 01.03.2011 р. зроблено відповідний актовий запис за № 33; ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, про що в книзі реєстрації смертей 24.01.2011 р. зроблено відповідний актовий запис за № 1164; ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, про що в книзі реєстрації смертей 01.06.2011 р. зроблено відповідний актовий запис за № 20, які були одержувачами пенсій, призначеної на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області розпорядженням про повернення коштів:

від 03.02.2011 року вих. № 113 зобовязало відповідача повернути кошти, перераховані на виплату пенсії за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 в сумі 1993 грн. 26 коп. з нарахованими не неї відсотками з поточного/карткового рахунку одержувача коштів ОСОБА_4, у звязку із його смертю;

від 04.03.2011 року вих. № 227 зобовязало відповідача повернути кошти, перераховані на виплату пенсії за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 в сумі 836 грн. 19 коп. з нарахованими не неї відсотками з поточного/карткового рахунку одержувача коштів - ОСОБА_3., у звязку із його смертю;

від 06.06.2011 року вих. № 8013-14/20 зобовязало відповідача повернути кошти, перераховані на виплату пенсії за період з 01.06.2011 по 30.06.2011 в сумі 946 грн. 99 коп. з нарахованими не неї відсотками з поточного/карткового рахунку одержувача коштів - ОСОБА_5, у звязку із його смертю;

Позивач зазначає, що відповідач частково повернув кошти, призначені на виплату пенсії ОСОБА_4 за лютий 2011 року в сумі 1130 грн. 35 коп.

Відповідно до розрахунку наданого позивачем вбачається, що відповідачем залишилась не повернута сума 2646,09 грн. (а. с 84).

Відповідач посилається на той факт, що ним з одержувачами пенсій (ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5) були укладені договори про відкриття фізичним особам карткових рахунків та здійснення їх розрахунково-касового обслуговування за дебетово-кредитовою схемами, умовами яких встановлено, що при виникненні заборгованості за договором усі суми, зараховані на картрахунок, направляються на погашення заборгованості у визначеній у договорі послідовності.

Не оспорюючи факт надходження вказаних коштів та зарахування їх на поточний рахунок пенсіонера, відповідач, у захист своєї позиції, вказує, що відповідно до параграфа 3 ст. 6 розділу ІІІ договору, Банк не несе відповідальності за переплату пенсії в разі відсутності інформації (письмового повідомлення) про смерть пенсіонера.

Проте, доказів здійснення або наявності переплати, а також доказів відсутності відповідної інформації про смерть зазначених пенсіонерів Банк (відповідач) не надав.

Більш того, відповідно до §2 та §3 ст. 8 договору встановлюється, що з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, установа Банку, при отриманні письмового повідомлення від Фонду про його смерть, припиняє зарахування сум пенсій та допомог на поточний (картковий) рахунок. Суми пенсій, що зараховані на поточний (картковий) рахунок одержувача разом з нарахованими на них відсотками, починаючи з місяця, наступного за місяцем його смерті, установи Банку повертають Фонду. Але банк вказаної умови договору не виконав, спірні суми нарахованих пенсій позивачеві не повернув.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, інформація (про смерть пенсіонерів) відповідачеві була надана, виплату (передплату) зазначених сум пенсій вказаним пенсіонерам відповідач фактично не здійснив.

При цьому, відповідач зазначав, що на рахунках вищезазначених клієнтів банка не достатньо коштів для здійснення повернення в повному обсязі, в звязку з тим, що перераховані кошти в якості пенсії, були списані в рахунок погашення заборгованостей по кредитах зазначених фізичних осіб відразу ж після перерахування пенсій до розпоряджень (повідомлень) позивача.

Однак, такі дії відповідача не відповідають чинному законодавству України та умовам договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 608 Цивільного кодексу України, що зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Зобовязання боржника (клієнта) за договорами про відкриття фізичній особі карткового рахунку та здійснення його розрахунково касового обслуговування за дебетно кредитною схемою між Банком та особою, є припиненими у звязку зі смертю боржника за договором, а, отже, Банк не мав правових підстав розпорядження зазначеними коштами, які мали бути наявними на рахунках боржника (клієнта).

Відповідно до ст. 1071 Цивільного кодексу України Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Проте ч. 4 ст. 25 Цивільного кодексу України визначено, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 399 Цивільного кодексу України право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна або іншою особою.

Отже, грошові кошти, які перераховані на пенсійне забезпечення вищезазначених пенсіонерів, в силу ст. 25 та 346 Цивільного кодексу України вже їм не належали.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 2646,09 грн.

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у звязку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає відповідач.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 20.12.11 р. по справі № 5023/9461/11 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 106 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 20.12.11 р. по справі № 5023/9461/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Повний текст постанови підписано 15.02.2012 р.