Постанова № 21489636, 17.02.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2012 р. Справа № 5023/9504/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Камишева Л.М.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, за довіреністю № 66-01-16/2 від 04 січня 2012 року,

відповідача ОСОБА_2 особисто, ОСОБА_3, за довіреністю № 4417 від 22 листопада 2011 року,

третьої особи - ОСОБА_4, за довіреністю № 62 від 30 травня 2011 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 89Х/1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 28 грудня 2011 року у справі № 5023/9504/11

за позовом Національного технічного університету «Харківській політехнічний інститут», м. Харків

третя особа Регіональне відділення фонду Державного майна України по Харківській області, м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 3545,51 грн.,

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 28 грудня 2011 року у справі № 5023/9504/11 (суддя Буракова А.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму донарахованої заборгованості по відшкодуванню земельного податку в розмірі 3545,51 грн., судовий збір в розмірі 1411,50 грн.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 28 грудня 2011 року у справі № 5023/9504/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається, зокрема, на те, що судом першої інстанції не враховані положення статтей 632, 651, 654 Цивільного кодексу України, а також умови договору, якими передбачений особливий порядок отримання рахунків на оплату витрат щодо земельного податку. Жодного рахунку відповідачу не було предявлено, про що зазначено в актах звірки взаємних розрахунків станом на 01.07.2010 р., 01.01.2011 р.,01.07.2011 р.. Крім того зазначає, що судом не врахована завчасна сплата відповідачем на рахунок позивача 499 грн.98 коп. в якості відшкодування витрат на сплату земельного податку, який повинен був сплачений на протязі 2011 року.

Позивач, у відзиві на апеляційну скаргу, з рішенням місцевого господарського суду не погоджується в частині задоволення вимог про стягнення залишку заборгованості за 2011 рік у розмірі 500,00 грн. та зазначає, що вказана сума заборгованості була сплачена відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції, що підтверджується банківською випискою від 24 листопада 2011 року. Просить рішення господарського суду Харківської області від 28 грудня 2011 року у справі № 5023/9504/11 змінити: стягнути з відповідача на користь позивача 3045,51 грн. заборгованості по відшкодуванню земельного податку та 1411,50 грн. судового збору.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, заслухавши представників позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Позивач - Національний технічний університет "Харківський Політехнічний інститут", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по відшкодуванню земельного податку в розмірі 3545,51 грн..

Як убачається із матеріалів справи, 28 березня 2007 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди № 3312-Н, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення кімн. АДРЕСА_1, що знаходяться на балансі Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут " (надалі - Балансоутримувач).

Строк дії договору сторони обумовили до 28.02.2010 року (пункт 10.1 договору).

Факт передачі відповідачу орендодавцем зазначених у договорі оренди нежитлових приміщень, які перебувають на балансі позивача, підтверджується актом приймання - передачі від 28 березня 2007 року.

Додатковою угодою від 10 грудня 2007 року сторони внесли зміни до договору оренди № 3312-Н від 28.03.2007 р., згідно яких збільшена площа обєкту оренди до 121,4 кв.м.

Додатковою угодою від 01 березня 2010 року строк дії договору оренди від 28 березня 2007 року № 3312-Н продовжено до 28 січня 2013 року.

Відповідно до пункту 5.8. зазначеного договору, обовязком відповідача є укладення з НТУ «ХПІ»(балансоутримувач) договору про відшкодування витрат на утримання орендованого майна, на компенсацію плати податку на землю та договори з відповідними комунальними службами або з балансоутримувачем на їх послуги.

На виконання цієї умови договору, 01 травня 2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 241-Ф про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання державного нерухомого майна, надання комунальних послуг, податку на землю та сплату 50% орендної плати на підставі договору оренди № 3312-Н від 28 березня 2007 року.

Строк дії цього договору сторони визначили до 28 лютого 2010 року (пункт 5.1. договору), який додатковою угодою від 01 березня 2010 року був продовжений до 28 січня 2013 року.

Згідно з пунктом 2.2.2 договору № 241-Ф від 01 травня 2007 року, відповідач зобовязаний компенсувати позивачу згідно одержаному до 15.05.2007р. рахунку витрати на оплату земельного податку, розрахованого відповідно Додатку №4 „Розрахунок податку на земельні ділянки населених пунктів, яким встановлено грошову оцінку", затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 26.10.2001р. №434, і сплатити їх в термін до 15.06.2007р.

В подальшому відповідач зобовязаний одержувати рахунки до 01 лютого і сплачувати їх в термін до 01 березня поточного року.

Згідно з пунктом 2.2.3. договору, відповідач зобовязався отримувати у позивача в термін до 8 числа місяця, наступного за звітним рахунки по відшкодуванню експлуатаційних витрат; за комунальні послуги; по орендній платі згідно пункту 3.1, 3.3. договору оренди №3312-Н від 28.03.2007р.

Позивач, звертаючись з позовом до господарського суду, просив стягнути з відповідача суму земельного податку, яка була ним донарахована за 2009 рік у розмірі 3045,53 грн., та суму земельного податку за 2011 рік у сумі 500 грн., а всього 3545,51 грн.

Судова колегія не погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню земельного податку у сумі 3545,51 грн., виходячи з наступного.

Як зазначено вище в цій постанові, пунктами 2.2.2. та 2.2.3. спірного договору передбачений особливий порядок отримання рахунків на оплату витрат щодо земельного податку.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків, складеному за участю представників позивача та відповідача, станом на 01.01.2010 р. відповідач не мав заборгованості по сплаті земельного податку за 2009 рік.

Разом з тим, в рахунку позивача №822, який датований 25 травнем 2010 року, зазначена сума у розмірі 3045,53 грн. для оплати: "Відшкодування земельного податку за 2009 рік (донарахування у відповідності з Рішенням 31 сесії Харківської міської ради 5-го скликання від 25.02.2009 р.)" (т.1 а.с.112).

Відповідно до вимог частини першої статті 632 Цивільного кодексу України зміни ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно частини третьої цієї статті, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування щодо затвердження нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земель є підставою для внесення відповідних змін до договору оренди землі, укладеного з позивачем.

Посилання позивача на те, що у балансоутримувача відсутні підстави змінювати умови договору оренди №3312-Н при зміні централізованих цін і тарифів є необгрунтованими, оскільки відшкодування витрат по сплаті земельного податку відповідач здійснює на підставі договору №241-Ф від 01 травня 2007 року, яким визначені умови, порядок та строки відшкодування такого податку.

Позивач є стороною вказаного договору та вправі ініціювати внесення змін до договору.

Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк з дня одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Згідно пункту 5.3. договору №241-Ф від 01 травня 2007 року про відшкодування витрат балансоутримувачу, зміни та доповнення до цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни або доповнення до цього договору, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх надання на розгляд іншій стороні.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що умовами спірного договору сторони перебачили порядок внесення змін до договору, зміни в установленому законом порядку не були внесені, відповідач відшкодував суму податку за землю згідно наданого позивачем рахунку, судова колегія вважає, що підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача донарахованої позивачем суми земельного податку за 2009 рік у розмірі 3045,53 грн., задоволенню не підлягає.

Судова колегія вважає також помилковим висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача суми відшкодування земельного податку за 2011 рік у розмірі 500 грн., виходячи з наступного.

Як свідчить із квитанції №571 від 24 листопада 2011 року відповідачем сплачено 500,00 грн. з призначенням платежу: "Відшкодування витрат на земельний податок за 2011р.".

Вказану обставину підтвердив позивач, про що вбачається із його заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Отже, на час винесення господарським судом судового рішення від 28 грудня 2011 р. сума грошових коштів у розмірі 500 грн. була сплачена відповідачем, а тому в цій частині провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати у даній справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки позивачу в задоволенні позову відмовлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення при неповному з»ясуванні обставин, що мають значення для справи, судом неправильно застосовані норми матеріального права, у зв»язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 28 грудня 2011 року у справі № 5023/9504/11 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 3,4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 28 грудня 2011 року у справі № 5023/9504/11 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В частині стягнення грошових коштів у розмірі 500,00 грн. провадження у справі припинити.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Камишева Л.М.

Повний текст постанови підписаний 17 лютого 2012 року.