Постанова № 21489626, 16.02.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2012 р. Справа № 5023/10062/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гончар Т. В., суддя Білецька А.М. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 01.10.2011р.,

1-го відповідача ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 16.08.2011 р.,

2-го відповідача не зявився,

треті особи:

1. ОСОБА_3 (особисто),

2. не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_3, АДРЕСА_1 (вх. №109Х/3-11 від 11.01.12) на рішення господарського суду Харківської області від 26.12.11 у справі № 5023/10062/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Іт-Інвест", м. Харків

до 1.товариства з обмеженою відповідальністю "Прес - центр", м. Харків

2. фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Київ

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - 1. фізична особа ОСОБА_3, АДРЕСА_1

2. Державна служба інтелектуальної власності, м. Київ

про визнання недійсними договорів та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2011р. позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Іт-Інвест", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив визнати недійсним договір № 005-мл про відчуження виключного права на товарний знак від 10.08.2009р., укладений між ТОВ “Прес-Центр” та ФОП ОСОБА_5, на підставі якого 11.10.2010 року здійснено публікацію в офіційному бюлетені № 19 відповідно до рішення № 10066 від 11.10.2011р.; визнати недійсним договір про передачу виключних майнових прав на Торговельну марку для товарів і послуг від 01 березня 2011 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, на підставі якого 26 вересня 2011 року здійснено публікацію в офіційному бюлетені № 18 відповідно до рішення № 11661 від 26.09.2011р.; визнати за ТОВ "Іт-Інвест" право інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" щодо усіх товарів і послуг за класами МКТП, зазначених у Свідоцтві № НОМЕР_1, зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг 26.01.2009р. Крім того, позивач просив суд зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України опублікувати в офіційному бюлетені та внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про: визнання договору № 005-мл про відчуження виключного права на товарний знак від 10.08.2009р. недійсним; визнання договору про передачу виключних майнових прав на Торговельну марку для товарів і послуг від 01 березня 2011 року недійсним; спростування інформації про передачу права власності на знак для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_3 на підставі Договору від 01.03.2011р.; передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Іт-Інвест" права власності на знак для товарів та послуг ” щодо усіх товарів і послуг за класами МКТП, зазначених у Свідоцтві № НОМЕР_1, зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг 26.01.2009р. Також просив суд зобов'язати ТОВ “Прес-Центр” передати ТОВ "Іт-Інвест" для подання до Державної служби інтелектуальної власності: оригінал свідоцтва № НОМЕР_1, зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг 26.01.2009р. та заборонити ТОВ “Прес-Центр”, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 використовувати знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" з графічним зображенням. Крім того, просив судові витрати покласти на першого відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.12.2011 р. у справі №5023/10062/11 (з урахуванням ухвали про виправлення описки в порядку ст. 89 ГПК України від 04.01.2012р.) (суддя Погорелова О.В.) у задоволенні клопотання третьої особи - ОСОБА_3 від 14.12.2011 року про зміну процесуального статусу третіх осіб по справі та залучення їх до участі у справі в якості відповідачів - відмовлено.

У задоволенні клопотання третьої особи - ОСОБА_3 від 14.12.2011 року про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України - відмовлено.

У задоволенні заяви третьої особи - ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову - відмовлено.

Позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір № 005-мл про відчуження виключного права на товарний знак від 10.08.2009 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Прес-Центр” та ФО-П ОСОБА_4.

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТ-Інвест" право інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" щодо усіх товарів і послуг за класами МКТП, зазначених у Свідоцтві № НОМЕР_1, зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг 26.01.2009 року.

Зобов'язано Державну службу інтелектуальної власності України опублікувати в офіційному бюлетені та внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про визнання договору № 005-мл про відчуження виключного права на товарний знак від 10.08.2009 року недійсним та про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "ІТ-Інвест" права власності на знак для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" щодо усіх товарів і послуг за класами МКТП, зазначених у Свідоцтві № НОМЕР_1, зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг 26.01.2009 року.

Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Прес-Центр" використовувати знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" з графічним зображенням.

Припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним договору про передачу виключних майнових прав на торговельну марку для товарів і послуг від 01 березня 2011 року, укладеного між ФО-П ОСОБА_4 та ФО-П ОСОБА_3; про зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України опублікувати в офіційному бюлетені та внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про: визнання договору про передачу виключних майнових прав на торговельну марку для товарів і послуг від 01 березня 2011 року недійсним; спростування інформації про передачу права власності на знак для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_3 на підставі договору від 01.03.2011р. та заборону ОСОБА_4 та ОСОБА_3 використовувати знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" з графічним зображенням.

В решті позову - відмовлено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Прес-Центр” на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Іт-Інвест" 1882,00 судового збору.

ФО ОСОБА_3 з зазначеним рішенням не погодилася, звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2011року у даній справі скасувати у повному обсязі. Скасувати заходи до забезпечення позову. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача. В апеляційній скарзі ФО ОСОБА_3 посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення були неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права; не застосовані норми матеріального права, які мають бути засновані при прийнятті такого рішення; застосоване неіснуюче законодавство (на сторінці 9 у 5 абзаці суд посилається на Закон України «Про судоустрій», проте такого закону в Україні немає); не досліджено жодного доказу, які є в матеріалах справи; не надано правової оцінки відзивам на позовну заяву, наданих учасниками процесу; не вирішені питання щодо клопотань учасників процесу; судове засідання проведено без належного повідомлення 2-го відповідача про місце та час розгляду справи; справа розглянута з порушенням правил підвідомчості та підсудності, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; висновки, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи; суд упереджено розглянув справу, що підтверджується відсутністю сплати судового збору з боку позивача за подачу заяви про забезпечення позову. Крім того, заявник посилається на те, що визнання договору № 005-мл від 10 серпня 2009 року недійсним на підставах наведених позивачем неможливі, оскільки ухвала господарського суду м. Києва від 17 серпня 2011 року, якою встановлено, що внаслідок технічної описки у даті договору № 005-мл була зроблена помилка і замість слова «липень»зазначено «серпень» в цьому випадку носить преюдиційний характер та є обов'язковою для виконання. Проте вказану ухвалу не було взято до уваги місцевим господарським судом.

Представник позивача у відзиві (вх.1169 від 08.02.2012р.), а також у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення як безпідставну та необґрунтовану.

Другий відповідач ФО-П ОСОБА_4 у судове засідання апеляційного господарського суду 08.02.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про час та місце засідання суду був повідомлений належним чином. На адресу суду повернулась ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження з довідкою пошти з відміткою «за закінченням терміну зберігання», яка направлялась судом за належною адресою сторони.

Втім у наданому суду відзиві на апеляційну скаргу (вх.1166 від 08.02.2012р.) ФО-П ОСОБА_4 вимоги скарги підтримує. Вважає скаргу ФО ОСОБА_3 обґрунтованою, у звязку з чим просить її задовольнити. Оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2011 р. вважає незаконним, необґрунтованим, таким, що грубо порушує норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати.

Державна служба інтелектуальної власності письмового відзиву суду апеляційної інстанції не надала, свого уповноваженого представника у судове засідання 08.02.2012р. не направила, про причини неявки суд не повідомила, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства, про час та місце проведення засідання суду була повідомлена належним чином.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, а також те, що Державна служба інтелектуальної власності і ФО-П ОСОБА_4 саме таким чином реалізували своє право щодо участі у судовому процесі, суд реалізує своє право у межах ст.75 ГПК України, та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників сторін, за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи та встановлено під час апеляційного провадження, 05.10.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю “ІТ-ІНВЕСТ” (правонаступник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Прес-Центр” (власник) укладено договір № 1/05-10 про передачу права власності на знак для товарів та послуг (далі договір).

Згідно з п. 1.1. договору № 1/05-10, ТОВ “Прес-Центр” передало у власність позивача виключне право на знак для товарів та послуг ”(товарний знак) щодо усіх товарів і послуг за класами МКТП, зазначених у Свідоцтві № НОМЕР_1, зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг 26.01.2009р.

Пунктом 2.1.2. договору № 1/05-10 передбачено, що ТОВ “Прес-Центр” зобов'язане в строк до 31 грудня 2010 року за свій рахунок підготувати всі необхідні документи, передбачені розділом 2 Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака, затвердженої Наказом Міносвіти і науки України від 03.08.2001р. № 576 та передати їх до Державної служби інтелектуальної власності для публікації та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг (реєстр) відомостей про передачу позивачу права власності на товарний знак ”.

У відповідності до п. 2.1.3. договору № 1/05-10 ТОВ “Прес-Центр” в строк до 31 грудня 2010 року після проведення дій, передбачених п. 2.4 цього договору, зобов'язаний передати правонаступнику наступні документи:

- один примірник оригіналу цього договору;

- оригінал Свідоцтва № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1", зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг 26.01.2009 р.;

- оригінал рішення Державної служби інтелектуальної власності про публікацію та внесення до Реєстру відомостей про передачу правонаступнику права власності на товарний знак.

В ході виконання зазначеного договору було встановлено, що товарний знак "ІНФОРМАЦІЯ_1" в 2009 р., без відома та волі його власника, було відчужено третій особі ФО-П ОСОБА_4.

Про відчуження Товарного знаку "ІНФОРМАЦІЯ_1" директор ТОВ “Прес-Центр” дізнався 15 березня 2011 року з листа Укрпатенту (вих. № 13454/2 від 14.03.2011р.) про відмову у прийнятті клопотань ТОВ “Прес-Центр” у зв'язку з тим, що в офіційному бюлетені Державного департаменту інтелектуальної власності “Промислова власність” № 19 від 11.10.2010р. відбулася публікація про передачу права власності на товарний знак "ІНФОРМАЦІЯ_1"

На підтвердження відповідного ТОВ “Прес-Центр” було передано позивачу копії клопотань до Державної служби інтелектуальної власності (Укрпатенту), в яких ТОВ “Прес-Центр” просило видати дублікат Свідоцтва № НОМЕР_1 на товарний знак, та внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг, довідку з Укрпатенту про прийняття документів та зазначений вище лист Укрпатенту (вих. № 13454/2 від 14.03.2011р.).

У жовтні 2011 року позивач звернувся у Державну службу інтелектуальної власності з клопотанням про видачу виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва № НОМЕР_1 та отримав таку виписку № 13568 від 14.10.2011р., станом на 14 жовтня 2011 року. Згідно з даною випискою № 13568 опублікування відомостей про передачу права власності на товарний знак "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_4 відбулося 11.10.2010 року на підставі рішення 10066. З даної виписки позивачу також стало відомо, що ОСОБА_4, у свою чергу, передав право власності на товарний знак "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_3 на підставі договору про передачу виключних майнових прав на Торговельну марку для товарів і послуг від 01 березня 2011 року., про що здійснено публікацію в офіційному бюлетені 26 вересня 2011 року на підставі рішення №11661 від 26.09.2011р.

Позивач вважає, що договір № 005-мл від 10.08.09р. про відчуження виключного права на товарний знак ФО-П ОСОБА_6 порушує його майнові права, у звязку з чим просить визнати його недійсним, оскільки у відповідності до довідки АА № 128465 від 06.08.2009 року, виданою Головним управлінням статистики у Харківській області та Протоколом № 3/2009 зборів учасників ТОВ “Прес-Центр” від 31.07.2009р. з 1 серпня 2009 року директором ТОВ “Прес-Центр” призначено ОСОБА_7. Договір № 005-мл укладено між ТОВ “Прес-Центр” та ФОП ОСОБА_4 10 серпня 2009 року, але підписував його не директор ТОВ “Прес-Центр” ОСОБА_7, а гр. ОСОБА_8, яка не мала повноважень підписувати договір. Тому, як стверджує позивач, договір № 005-мл від 10.08.2009 р. укладено не уповноваженою особою, яка не мала на момент укладення договору його вчиняти.

Заперечуючи проти позовних вимог в частині визнання договору недійсним , представник відповідача 1 та третя особа ОСОБА_3 зазначили, що при виготовленні тексту договору відбулася помилка і в дійсності договір укладений не 10 серпня 2009 р., а 10 липня 2009 р., коли директором була гр. ОСОБА_8

Вирішуючи спір, колегія суддів опирається на такі норми законодавства.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно приписів ст.. 99 ЦК України (ч.2,4) виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо.

Станом на день вчинення угоди, який зазначений в договорі як 10.08.2009 р., директором ТОВ «Прес-Центр»був ОСОБА_7, що не заперечувалося сторонами у даному спорі та доведено наявними у справі доказами (копіями довідки Головного управління статистики АА №128465 від 06.08.2009 р. та протоколу загальних зборів ТОВ «Прес-Центр»№3/2009 від 31.07.2009 р.).

Гр. ОСОБА_8, яка підписала спірний договір, станом на 10.08.2009 р. повноважень директора товариства або будь-якої іншої особи виконавчого органу не мала.

Згідно приписів ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, правочин, укладений не уповноваженою особою, може бути визнаний судом недійсним.

Докази схвалення правочину товариством у справі відсутні і відповідачі не посилалися на схвалення цього правочину ТОВ «Прес-Центр»відповідно до ст.. 241 ЦК України.

За таких умов колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав до визнання договору № 005-мл від 10.08.2009 р. недійсним.

Оцінюючи заперечення відповідача 1 та третьої особи щодо невірного визначення дня укладення угоди, колегія суддів вважає, що вони є безпідставними та ґрунтуються на невірному тлумаченні доказу.

Так, в обґрунтування свого заперечення представник відповідача 1, ФО-П ОСОБА_4 та третя особа ОСОБА_3 послалися на зміст ухвали господарського суду м. Києва від 17 серпня 2011 року у справі №12/211 (а.с. 80 т.1).

Колегія суддів , дослідивши зазначену ухвалу, зазначає, що вона не містить висновків суду щодо дати укладення спірного правочину, а цитата, на яку посилається відповідач та третя особа, вирвана із контексту. Так, повний текст цитати наступний: «В судовому засіданні 17.08.2011 р. представник позивача подав заяву про відмову від позову, мотивуючи її наступним. Договір №005-мл укладено 10 липня 2009 р., проте внаслідок технічної помилки зазначено 10 серпня 2009 р.».

Таким чином, аналіз змісту хвали свідчить про те, що вищенаведена фраза є коротким викладенням підстав позову, а не встановленими судом обставинами.

Будь-яких інших доказів укладення спірної угоди в липні 2009 р. сторони суду не надали.

Оцінюючи обставини справи, колегія суддів керується приписами п.6 ст.3 ЦК України (принципи справедливості, добросовісності та розумності) і зазначає, що поведінка сторін угоди свідчить про помилковість тверджень відповідачів та третьої особи про укладення угоди в липні 2009 р. Так, оплата за придбання товарного знаку в липні відчужувачу не перераховувалася, заява про реєстрацію товарного знаку за набувачем останнім не подавалася, будь-які інші дії по виконанню договору в липні 2009 р. відсутні.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, недійсний правочин не тягне перехід права на товарний знак, в силу чого таке право не могло виникнути на підставі недійсної угоди у ФО-П ОСОБА_9 і, відповідно, останній не міг передати його ОСОБА_3

Саме тому є безпідставним заперечення останньої про неможливість, на її думку, визнання за позивачем права власності на товарний знак без визнання недійсною угоди про відчуження права на товарний знак на користь ОСОБА_3

В цій частині колегія суддів зазначає, що недійсна угода не може створювати наслідку у вигляді переходу права до набувача, тому права на товарний знак не вибувало від ТОВ «Прес-Центр»до моменту відчуження цього права на користь позивача.

Враховуючи положення ч.1 ст. 334 ЦК України та п. 1.3. договору між позивачем та ТОВ «Прес-Центр», відповідно до яких право власності на предмет договору виникає у набувача з моменту укладення цього договору, колегія суддів приходить до висновку, що власником товарного знаку є позивач з дати укладання договору про відчуження права на товарний знак №1/05-10 від 05.10.2010 р.

Згідно зі ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший обєкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності.

Згідно зі ст. 495 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:

1)право на використання торговельної марки;

2)виключне право дозволяти використання торговельної марки;

3)виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;

4)інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ст.492 Цивільного кодексу України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Відповідно до ст.494 Цивільного кодексу України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст.157 Господарського кодексу України право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом.

Використанням торговельної марки у сфері господарювання визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, повязаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг.

Свідоцтво надає право його володільцеві забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу, за винятком випадків правомірного використання торговельної марки без його дозволу.

Згідно з ч.2 ст.495 Цивільного кодексу України майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва…

Відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»свідоцтво надає його володільцю право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом.

Статтею 427 Цивільного кодексу України визначено, що майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі.

Відповідно до абз. 3 п. 2 ст. 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг»вимагати поновлення порушених прав власника свідоцтва може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.

У відповідності до ст. 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачене статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Таким чином позивач, який є власником торгівельної марки, може отримати захист свого права у встановленому законом порядку.

Оцінюючи заперечення відповідача 1 та третьої особи проти позову, які полягають у заяві про порушення провадження у справі всупереч приписам п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України, колегія суддів зазначає, що сторонами спору не надано жодних доказів наявності рішення суду з тих самих підстав, прийнятого у справі з аналогічним складом учасників та предметом спору, в силу чого таке заперечення не ґрунтується на законі.

Також, оцінюючи рішення місцевого господарського суду, колегія суддів зазначає, що задоволення вимог позивача про визнання за позивачем права власності на товарний знак та заборону ТОВ «Прес-Центр»використовувати товарний знак відповідає приписам ст. 432 ЦК України.

Позовна вимога в частині зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України опублікувати в офіційному бюлетені та внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про визнання договору № 005-мл про відчуження виключного права на товарний знак від 10.08.2009 року недійсним та про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "ІТ-Інвест" права власності на знак для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" щодо усіх товарів і послуг за класами МКТП, зазначених у Свідоцтві № НОМЕР_1, зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг 26.01.2009 року (абз.4 резолютивної частини рішення місцевого господарського суду) не мотивована посиланням на відповідне законодавство.

Так, ч.2 ст. 54 ГПК України передбачено, що позов повинний містити посилання на законодавство, на підставі якого подається позов.

Такого посилання в частині зазначеної вимоги немає ані в позові, ані в письмових поясненнях позивача, в силу чого колегія суддів вважає за необхідне в даній частині в позові відмовити.

Щодо помилки в частині посилань суду на закон України “Про судоустрій “, який втратив чинність, колегія суддів вважає, що така помилка не змінює висновку суду, щодо завдань суду, оскільки діючим законом “Про судоустрій та і статус суддів” завдання суду є тотожніми.

Інші доводи апеляційної скарги та досліджені в судовому засіданні докази не спростовують наведені висновки колегії суддів, в звязку з чим апеляційна скарга в інших частинах не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду в цих частинах має бути залишене без змін.

Враховуючи, що позовна заява подана з вимогами немайнового характеру та судовий збір внесено позивачем з урахуванням загальної суми позову в розмірі 6653.00 грн. - в більшому розмірі ніж передбачено Законом України “Про судовий збір“ (5546,00 грн.) судовий збір згідно ст. 7 вказаного закону повертається позивачу в розмірі переплаченої суми.

У звязку з зазначеним, керуючись статтями 33, 36, 49, 99, 101, 102, п. 2 статті 103, п. 1, 4 ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.12.11 у справі № 5023/10062/11в частині зобовязання Державної служби опублікувати в офіційному бюлетені та внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про визнання договору № 005-мл про відчуження виключного права на товарний знак від 10.08.2009 року недійсним та про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "ІТ-Інвест" права власності на знак для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" щодо усіх товарів і послуг за класами МКТП, зазначених у Свідоцтві № НОМЕР_1, зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг 26.01.2009 року скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 26.12.11 у справі № 5023/10062/11 залишити без змін.

Повернути позивачу - товариство з обмеженою відповідальністю "Іт-Інвест", м. Харків - 1107,00 грн. надмірно сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Гончар Т. В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Слободін М.М.

Повний текст постанови підписано 13.02.2012 р.