Постанова № 21489511, 21.02.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.02.2012 р. справа №19/168/2011

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бойченка К.І.

Суддів: Діброви Г.І., Черноти Л.Ф.

за участю

представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1, довіреність б/н від 02.11.2011року

від відповідача-1:

від відповідача-2:не прибув

не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 м.Краматорськ Донецької області

на рішення

господарського суду Луганської області

від16.11.2011року

у справі№19/168/2011 /суддя Косенко Т.В./

за позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_3 м.Луганськ

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод продовольчих товарів «Каре»м.Луганськ

2. Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 м.Краматорськ Донецької області

простягнення 94512,96грн. В С Т А Н О В И В:

Фізична особа підприємець ОСОБА_3 м.Луганськ звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод продовольчих товарів «Каре»м.Луганськ та Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 м.Краматорськ Донецької області суми боргу в розмірі 80456,28грн., пені в розмірі 8912,33грн., інфляційних нарахувань у розмірі 3419,38грн., 3% річних у розмірі 1724,97грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 16.11.2011року по справі №19/168/2011 позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 м.Луганськ задоволені частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод продовольчих товарів "Каре" м.Луганськ та Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 м.Краматорськ Донецької області на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 м.Луганськ заборгованість у сумі 80456,28грн., пеню у розмірі 8912,33грн., 3% річних у сумі 1724,97грн., інфляційні нарахування у розмірі 3195,46грн., державне мито у сумі 942,89грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235,44грн.

Дане рішення мотивовано наступним:

- частковою обґрунтованістю позовних вимог;

- позивач умови договору виконав у повному обсязі, тоді як відповідач-2 поставлений товар оплатив частково у звязку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідачів солідарно;

- пеня нарахована позивачем обґрунтовано, оскільки п.10.3 договору, передбачений період нарахування понад шість календарних місяців;

- період нарахування 3% річних та інфляційних заявлений позивачем є вірним, однак сума інфляційних нарахувань за вказаний період 3195,46грн., тоді як сума 3 % річних є вірною.

- положеннями ст.ст.526, 530, 541, 543, 546, 554, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 16.11.2011року у справі №19/168/2011 Фізична особа підприємець ОСОБА_2 м.Краматорськ Донецької області звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник вказує на те, що:

- рішення винесено з неправильним застосування норм матеріального права,

- заявник скарги вважає, що ніякого договору між ним та позивачем укладено не було, товар згідно нього на загальну суму 126293,24грн. не отримувався;

- про існування рішення по даній справі скаржник дізнався лише після його отримання поштою.

Позивачем надано заперечення на апеляційну скаргу та пояснення у яких він проти задоволення апеляційної скарги заперечує, доводи апеляційної скарги вважає не обґрунтованими, рішення просить залишити без змін.

Представник позивач у судовому засіданні підтримав доводи викладені у запереченні на апеляційну скаргу та поясненні.

Відповідач-1 та відповідач-2 у судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення /арк. справи 74, 75/.

Ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2012року направлена рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу ОСОБА_2, яка зазначена у договорі № 989 від 01.04.2010року /арк..справи 11,12/ та на адресу відповідно до витягу з ЕДРПОУ /арк.справи 28/.

У повідомленні про вручення поштового відправлення № 01136318, № 00220158, які повернулись на адресу суду, міститься підпис та дата отримання ухвал Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2012року, що свідчить про їх отримання сторонами /арк.справи 74, 75/.

Порядок направлення ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2012року відповідає порядку, що передбачений Інструкцією з діловодства в господарських судах України.

Тому, судова колегія вважає, що відповідач-1 та відповідач-2 про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Судова колегія зазначає, що ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2012року явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, сторони, що належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, не скористались своїм правом на участь представників у судовому засіданні, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників відповідача-1 та відповідача-2.

Частиною 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Встановлено, що 01.04.2010року приватний підприємець ОСОБА_3 (позивач), як постачальник та приватний підприємець ОСОБА_2 (відповідач-2), як покупець уклали договір поставки № 989 (далі договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобовязувався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та по цінам, викладеним у Специфікації до договору, яка є його невід`ємною частиною.

Згідно п.3.1. договору поставка продукції здійснюється окремими партіями, відповідно до поданих покупцем та погоджених постачальником заявок на поставку проукції.

Відповідно до п.6.1 договору покупець зобовязаний здійснити оплату поставленої продукції в строк, що не перевищує 21 календарний день з дати поставки продукції. У випадку наявності у покупця перед постачальником заборгованості з оплати понад двох поставок продукції, зазначена у цьому пункті відстрочка платежу не діє, продукція оплачується на умовах передплати.

Відповідно п.13.1 договору, даний договір вступає в силу з моменту його печатками, підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2010року.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець /постачальник/, який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк /строки/ товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання не допускається (ст.525 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт поставки товару за договором, підтверджується матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними № 2411-231 від 24.11.2010р. на суму 17442,48грн., № 0912-271 від 09.12.2010р. на суму 18217,41грн., № 1412-285 від 14.12.2010р. на суму 21964,80грн., № 2012-009 від 20.12.2010р. на суму 15953,38грн., № 2312-288 від 23.12.2010р. на суму 31176,37грн., № 2712-008 від 27.12.2010р. на суму 21484,80грн. на загальну суму 126239,24грн /арк.справи 14-19/.

Відповідно до п.6.1 договору покупець зобовязаний здійснити оплату поставленої продукції в строк, що не перевищує 21 календарний день з дати поставки продукції.

Відповадач-2 за вказаними вище накладними товар оплатив частково, залишок заборгованості складає 80456,28грн., а саме, за накладними № 1412-285 від 14.12.2010р. на суму 11841,73грн., № 2012-009 від 20.12.2010р. на суму 15953,38грн., № 2312-288 від 23.12.2010р. на суму 31176,37грн., № 2712-008 від 27.12.2010р. на суму 21484,80грн.

01.09.2010року в забезпечення виконання договору поставки № 989 від 01.04.2010року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Завод продовольчих товарів „Каре” (поручитель, 1-й відповідач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (кредитор, позивач) укладено договір поруки, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов”язків Приватним підприємцем ОСОБА_2 (боржник, 2-й відповідач), а сааме, обов`язків встановлених п.п.1.1, 6.1-6.2 договору поставки № 989 від 01.04.2010року (далі - договір поруки). Розмір зобовязань за договором поруки становить 100000,00грн.

Відповідно до вимог п.3.1 договору поруки, поручитель зобов”язаний у разі порушення боржником обов”язку за основним договором, що передбачений п.1.1 договору, самостійно виконати зазначений обов”язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк 2 днів шляхом сплати: вартості поставленої продукції та всіх штрафних санкцій згідно основного договору.

Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст.543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст.541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до вимог вказаних норм закону, у разі невиконання боржником основного зобовязання, кредитор (позивач) має право вимагати виконання зобовязання у повному обсязі або частково як від боржника (відповідач-2), так і від поручителя (відповідач-1), або від них обох разом.

Заперечення заявника апеляційної скарги, що між ним та позивачем договору поставки не укладалось спростовується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що господарський суд Луганської області дійшов обґрунтованого висновку, про те, що позовні вимоги відносно стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 основного боргу в сумі 80456,28грн. підлягають задоволенню.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем розраховано 3% річних в розмірі 1724,97грн. за період з 04.01.2011року по 10.10.2011року та інфляційні нарахування в розмірі 3419,38грн за період з січня по вересень 2011року.

Судова колегія вважає, що господарським судом Луганської області, правомірно задоволено частково позовні вимоги у частині стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 3195,46грн., розрахованих за січень вересень 2011року від відповідної простроченої суми боргу окремо за кожною із спірних накладних.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 1724,97грн. судова колегія дійшла висновку, що господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги в цій частині, враховуючи наступне.

Відповідно до розрахунку позивача, сума 3% річних складає:

-за накладною № 1412-285 від 14.12.2010р. за період з 04.01.2011р. по 10.10.2011р., - 261,82грн. (фактично, початок прострочки з 05.01.2011р.)

-за накладною № 2012-009 від 20.12.2010р. за період з 10.01.2011р. по 10.10.2011р., - 344,86грн. (фактично, початок прострочки з 11.01.2011р.)

-за накладною № 2312-288 від 23.12.2010р. за період з 13.01.2011р. по 10.10.2011р., - 666,23грн. (фактично, початок прострочки з 14.01.2011р. )

-за накладною № 2712-008 від 27.12.2010р. за період з 27.01.2011р. по 10.10.2011р., - 452,06грн. (фактично, початок прострочки з 18.01.2011р.)

Тобто, всього сума 3% річних, заявлених позивачем до стягнення становить 1742,97грн.

Судова колегія зазначає, що від заборгованості за накладною № 1412-285 сума 3% річних за період з 05.01.2011р. по 10.10.2011р. складає 271,55грн., за накладною № 2012-009 сума 3% річних за період з 11.01.2011р. по 10.10.2011р. складає 357,97грн., за накладною № 2312-288 сума 3% річних за період з 14.01.2011р. по 10.10.2011р. складає 691,86грн., за накладною № 2712-008 сума 3% річних за період з 18.01.2011р.по 10.10.2011р. складає 469,72грн., а всього 1791,10грн.

Таким чином, невірно визначивши відповідну дату початку прострочки з оплати боргу за накладними № 1412-285 від 14.12.2010р., № 2012-009 від 20.12.2010р., № 2312-288 від 23.12.2010р., позивач наполягає на стягненні 3% річних в сумі 1724,97грн. в межах загальної суми, що є обґрунтованою.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст.230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст.594 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунком 10.3 договору сторони предбачили, що у випадку порушення строку оплати продукції, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла у період за який сплачується пеня), від несплаченої суми за кожний день прострочення за весь строк прострочення, у тому числі за прострочення понад шість календарних місяців.

Від боргу за накладною № 1412-285 від 14.12.2010р. позивач розрахував пеню за період з 04.01.2011р. по 10.10.2011р., що за даними позивача складає 1352,71грн., за накладною № 2012-009 від 20.12.2010р. за період з 10.01.2011р. по 10.10.2011р., що за даними позивача складає 1781,75грн., за накладною № 2312-288 від 23.12.2010р. за період з 13.01.2011р. по 10.10.2011р., що за даними позивача складає 3442,21грн., за накладною № 2712-008 від 27.12.2010р. за період з 27.01.2011р. по 10.10.2011р., що за даними позивача складає 2335,66грн., всього у розмірі 8912,33грн., які безпідставно судом першої інстанції задоволені у повному обсязі.

Так, суд першої інстанції не врахував відповідність умов пункту 10.3 договору приписам пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань".

У звязку з викладеним стягненню підлягає пеня від боргу за накладною № 1412-285 від 14.12.2010р. за період з 05.01.2011р. по 04.07.2011р. в сумі 910,19грн., від боргу за накладною № 2012-009 від 20.12.2010р. за період з 11.01.2011р. по 10.07.2011р. в сумі 1226,22грн., від боргу за накладною № 2312-288 від 23.12.2010р. за період з 14.01.2011р. по 13.07.2011р. в сумі 2396,31грн., від боргу за накладною № 2712-008 від 27.12.2010р. за період з 27.01.2011р. по 27.07.2011р. в сумі 1660,51грн., а всього в сумі 6193,23грн.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 8912,33грн., підлягають частковому задоволенню - лише в сумі 6193,23грн., а у стягненні пені в розмірі 2719,10грн. слід відмовити за необґрунтованістю.

Таким чином, рішення господарського суду Луганської області від 16.11.2011року підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за позовом та за апеляційною скаргою покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1) Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 м.Краматорськ Донецької області на рішення господарського суду Луганської області від 16.11.2011року по справі № 19/168/2011 задовольнити частково.

2) Рішення господарського суду Луганської області від 16.11.2011року по справі №19/168/2011 скасувати в частині стягнення з відповідачів пені в сумі 2719,10грн.

3) Позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 м.Луганськ м.Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каре", м.Луганськ, та Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 м.Краматорськ Донецької області задовольнити частково.

4) Відмовити у стягненні з відповідачів пені в розмірі 2719,10грн.

5) В решті рішення господарського суду Луганської області від 16.11.2011року залишити без змін.

6) Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод продовольчих товарів "Каре" (м.Луганськ, вул.Дачна, б.3, код 32419575) та Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) заборгованість у сумі 80456,28грн., пеню у розмірі 6193,23грн., 3% річних у сумі 1724,97грн., інфляційні нарахування у розмірі 3195,46грн., судові витрати зі сплати державного мита за позовною заявою у розмірі 915,69грн.та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 228,65грн.

7) Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) витрати зі слати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 29,45грн.

8) Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя К.І. Бойченко

Судді Г.І. Діброва

Л.Ф.Чернота

Надруковано: 7 прим.

1-позивачу,

3-відповідачам

1-у справу,

1-ГСЛО,

1-ДАГС