Рішення № 21489444, 13.02.2012, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" лютого 2012 р.Справа № 16/5025/1125/11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комбікормовий завод”, м. Старокостянтинів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватного підприємства „Рускус”, м. Дніпропетровськ

про стягнення 3251256,80 грн. вартості зерна

Головуючий суддя В.В. Магера

суддя О.Д. Вибодовський

суддя С.В. Заверуха

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1 за довіреністю від 29.08.2011 р.;

від відповідача - не з`явився;

від третьої особи - не з`явився.

В засіданні суду 13.02.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 3251256,80 грн. вартості зерна ріпаку, переданого відповідачу на зберігання відповідно до договору №14 від 27.07.2010 р.

У письмовому поясненні від 11.08.2011 р. позивач повідомив суд про наступне: за умовами договору № 14 про приймання, очистку, сушку, зберігання та відвантаження зерна від 27.07.2010 р., Позивач як Поклажодавець передав Відповідачу як Зерновому складу на зберігання 699,195 тон ріпаку 1 класу, що підтверджується складською квитанцією на зерно № 72 від 27.07.2010 р. (серія АТ № 366804), виписаною Відповідачем.

Витяг №2051 від 19.05.2011 року з Реєстру складських документів на зерно засвідчує, що Позивач зберігає 699,195 тонн ріпаку першого класу на ТОВ „Комбікормовий завод” згідно договору складського зберігання від 27.07.10 р.

Таким чином, за твердження позивача, вказана складська квитанція на зерно є чинною і не погашена, і відповідно зобовязання зернового складу видати це зерно Поклажодавцю зберігаються.

Зазначене зерно було належним чином відповідно до норм діючого законодавства України придбане Позивачем у ПП „Рускус” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Романовського, б. 80, код ЄДРПОУ 36960542) за договором № 519/1-54617 від 26.07.2010 року на умовах ЕХ/Л/ - „франко-склад” ТОВ „Комбікормовий завод”. Позивач повністю оплатив вартість поставленого ріпаку 1 класу, перерахувавши грошові кошти у сумі 2 426 209,45 гривень з ПДВ 20 % на підставі виставленого ПП „Рускус” рахунку №5180 від 27.07.2010 року прямим банківським переводом на розрахунковий рахунок ПП „Рускус”. Оплата підтверджується платіжним дорученням № 200380 від 28.07.2010 року.

Згідно ст.35 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні” зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Відповідач своїх зобов'язань за Договором та законом не виконав і відвантаження ріпаку 1 класу 699,195 тон не здійснив.

Пункт 2.2 Договору передбачає обов'язок Відповідача відвантажити сільськогосподарську продукцію Позивачу (Поклажодавцю) по пред'явленню письмової вимоги та необхідних документів. 09.08.2010 року Позивач направив Відповідачу лист вих. 39 про відвантаження 699,195 тон ріпаку 1 класу на залізничний транспорт у період з 09.08.2010 року по 15.08.2010 року.

У відповідь на одержаний лист Відповідач зазначив, що згідно Постанови Старокостянтинівського РВ УМВС України в Хмельницькій області від 06.08.2010 року зерно ріпаку в кількості 699,195 тон, яке було придбане Позивачем у ПП „Рускус” та передане на зберігання ТОВ „Комбікормовий завод”, прилучене до кримінальної справи № 15/4054 як речовий доказ та на нього накладено заборону на його видачу зі складу та будь-яке відчуження (вих.№79 від 09.08.2010 року).

З метою перевірити чи належне позивачеві майно все ще знаходиться у Відповідача, Позивач направив запит в Хмельницьку обласну державну хлібну інспекції із проханням здійснити перевірку якісних та кількісних показників належного Позивачеві ріпаку першого класу, що перебував на зберіганні у ТОВ „Комбікормовий завод”.

16.05.2011 р. Хмельницька обласна державна хлібна інспекція направила відповідь на запит Позивача, у якій вказано, що насіння ріпаку, яке зберігалось на ТОВ „Комбікормовий завод” було реалізоване з порушенням вимог чинного законодавства (копія додається).

Отже, відповідач не лише не виконав свого зобов'язання перед Позивачем, в частині повернення зерна за першою вимогою володільця складського документа, але й порушив майнові права Позивача, неправомірно реалізувавши належне останньому зерно.

Відповідно до ст.950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Відповідно до ст.951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем. У разі втрати (нестачі) речі, збитки відшкодовуються у розмірі її вартості.

Відповідно до ч.3 ст.623 ЦК України, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.4.2. Договору Відповідач несе відповідальність за кількісне і якісне зберігання зерна. У разі виявлення нестачі зерна Відповідач негайно здійснює його заміну за власний рахунок або відшкодовує його вартість.

Проте, незважаючи на вищенаведене положення Договору, відповідач не здійснив жодних дій для відновлення порушеного майнового права позивача. Тому, посилаючись на викладені у письмовому поясненні по справі, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання 13.02.2012 р. зявився, наполягав на задоволенні позовних вимог. В додаткових поясненнях від 13.02.2012 р. позивач вказує, що 26.07.2010 р. відповідно до договору № 519/1-54617, укладеного між ПП „Рускус” та ТОВ „Альфред С. Топфер Інтернешенал” (надалі також - ТОВ „АСТІ”), ПП „Рускус” зобов'язався поставити, а ТОВ „АСТІ” - прийняти й оплатити ріпак 1 класу урожаю 2010 року у термін і на умовах, передбачених у цьому договорі. Кількість товару складає 974 тонни, при цьому з них 699,195 тонн продавцем здійснено поставку на ТОВ „Комбікормовий завод”.

27.07.2010 р. ПП „Рускус” виставлено рахунок на оплату вартості рапсу 1 класу у кількості 699,196 тон, а ТОВ „АСТІ” сплачено вартість товару, що підтверджується платіжним дорученням № 200380 від 28.07.2010 на суму 2 426 209,45 грн.

27.07.2010 згідно з договором № 14 про приймання, очистку, сушку, зберігання та відвантаження зерна (надалі також - договір № 14) ТОВ „Комбікормовий завод” зобов'язався прийняти, а ТОВ „Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)” завезти зерно власним транспортом, за власний рахунок на тимчасове зберігання до 01.10.2010 р.

На підставі цього договору ТОВ „Комбікормовий завод” було видано ТОВ „АСТІ” складську квитанцію на зерно № 72 від 27.07.2010 АТ № 366804, якою було підтверджено, що зерновий склад ТОВ „Комбікормовий завод” прийняв на зберігання від ТОВ „АСТІ” на підставі договору складського зберігання від 27.07.2010 № 14, відповідно до накладної № 7, рапс 1 класу, вагою 699 195 кг. У примітці зазначено, що рапс переоформлено на ТОВ „АСТІ” від ПП „Рускус” та вказано, що зерновий склад зобов'язується зберігати зерно в строк до запитання.

Згідно зі ст.35 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні” зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно. Відповідно до п. 2.2. договору № 14 зерновий склад зобов'язаний відвантажити сільськогосподарську продукцію поклажодавцю по пред'явленню письмової вимоги та необхідних документів.

09.08.2010 р. ТОВ „АСТІ” звернулося до ТОВ „Комбікормовий завод” з листом № 39 з вимогою відвантажити 699,195 тонн ріпаку 1 класу, що належить ТОВ „АСТІ” на праві власності.

09.08.2010 р. ТОВ „Комбікормовий завод” у відповідь на лист № 39 повідомило ТОВ „АСТІ” листом № 79 про неможливість термінового відвантаження ріпаку.

05.10.2010 р. ТОВ „АСТІ” звернулося до ТОВ „Комбікормовий завод” з листом № 40 з проханням підтвердження можливості відвантаження рапсу та виставлення рахунку на сплату відвантаження.

14.10.2010 р. ТОВ „Комбікормовий завод” у відповідь на лист № 40 листом № 109 повторно відмовило у видачі ріпаку.

Відповідно до п.1.3. Договору № 14 від 27.07.2010 р. зерно приймається на зберігання строком до 01.10.2010.

Частина 1 ст. 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ТОВ „Комбікормовий завод” (зерновий склад) своїх зобов'язань за договором № 14 не виконав і відвантаження ріпаку 1 класу, що належить ТОВ „АСТІ”, у кількості 699,195 тонн, не здійснив.

Згідно зі статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.4.1. Договору № 14 сторони несуть взаємну відповідальність за виконання умов договору згідно чинного законодавства.

Пунктом 4.2. встановлено, що відповідач несе відповідальність за кількісне і якісне зберігання зерна. У разі виявлення нестачі або псування зерна відповідач негайно здійснює його заміну за власний рахунок або відшкодовує його вартість.

Відповідно до листа Хмельницької обласної державної хлібної інспекції від 16.05.2011 р. № 395 було встановлено, що насіння ріпаку, яке зберігалося на ТОВ „Комбікормовий завод”, було реалізовано з порушенням вимог чинного законодавства.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ТОВ „Комбікормовий завод” в процесі розгляду даної справи не спростував того, що ріпак, що належав ТОВ „АСТІ” та зберігався у відповідача, вибув з відання відповідача саме на виконання зобов'язання ТОВ „Комбікормовий завод” перед ТОВ „АСТІ” згідно з договором № 14, тобто відбулося припинення зобов'язання виконанням, передбачене ст.599 ЦК України (зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином).

Та обставина, що ріпак, який є предметом зберігання за Договором № 14, вибув з відання ТОВ „Комбікормовий завод” на виконання рішень суду, також не означає фактичного виконання зобов'язання перед ТОВ „АСТІ” в розумінні ст. 599 ЦК України, а отже не припиняє таке зобов'язання.

При цьому посилання відповідача на постанову слідчого СВ Старокостянтинівського РВ УМВС України в Хмельницькій області Зайцева О.П. від 06.08.2010 р., відповідно до якої належне позивачу зерно ріпаку в кількості 699 195 кг. приєднане до кримінальної справи №15/4054 в якості речового доказу та передане на зберігання ТОВ „Комбікормовий завод” із забороною його видачі зі складу та будь-якого відчуження, має критично оцінюватись судом, оскільки вищезазначена постанова не стосується господарської діяльності ТОВ „АСТІ” чи ТОВ „Комбікормовий завод”, тому, на думку позивача, не може бути підставою для невиконання договірних зобов'язань між сторонами Договору.

Отже, враховуючи, що строк виконання зобов'язання є таким що настав, а також те, що строк, на який сторони погодили зберігання ріпаку у ТОВ „Комбікормовий завод” (строк договору) також минув, з огляду на відмову у видачі ріпаку у ТОВ „АСТІ”, є всі підстави вважати, що зазначений ріпак був втрачений відповідачем, а тому позивач правомірно звернувся до суду із вимогою щодо відшкодування вартості втраченого відповідачем ріпаку, право на що встановлене у ст. 4.2. Договору № 14 про приймання, очистку, сушку, зберігання та відвантаження зерна.

Позивач стверджує про те, що вартість зерна в розмірі 3 251256,80 грн. розрахована з урахуванням існуючих цін на ріпак станом на 01.05.2011 р. (згідно з довідкою Украгроконсалт від 25.05.2011) з розрахунку 4 650 грн. за 1 тонну. Враховуючи вищевикладене позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 13.02.2012 р. не прибув, поважні причини неявки не повідомив, у письмовому відзиві від 21.09.2011 р. проти позову заперечив, посилаючись на наступне: постановою слідчого СВ Старокостянтинівського РВ УМВС України в Хмельницькій області від 06.08.2010 року зерно ріпаку в кількості 699,195 тон, яке було придбане позивачем у ПП „Рускус” та передане на зберігання відповідачу, приєднано до кримінальної справи №15/4054 як речовий доказ із передачею відповідачу на зберігання, та на нього накладено заборону па його видачу зі складу та будь-яке відчуження.

Тому, вважає, що відповідач з моменту отримання згідно із вищезазначеною постановою від 06.08.2011р. у спірного майна (зерна ріпаку) став його законним володільцем згідно ст.79 Кримінально-процесуального кодексу України, яка передбачає правові підстави зберігання речових доказів у кримінальній справі.

Повідомив, що 16.05.2011 р. Хмельницькою обласною державною хлібною інспекцією надано письмову відповідь на запит позивача, у якій вказано., що насіння ріпаку, яке зберігалося відповідачем, було реалізоване з порушенням вимог чинного законодавства (копія листа наявна в матеріалах справи).

Вважає, що дане твердження Хмельницької обласної державної хлібної інспекції не відповідає дійсності, відповідачем не здійснювалась реалізація зерна ріпаку, оскільки вирішення даного питання про речові докази необхідно проводити із врахуванням приписів ст.ст. 80, 81 Кримінально-процесуального кодексу України.

Згідно ст. 80 КПК України, у випадку, коли виникає спір про право власності на предмети, які є речовими доказами, вони зберігаються поки набере законної сили рішення суду, винесене по даному спору в порядку цивільного судочинства.

Вважає при цьому, в судовому порядку спір про право власності на вищевказане зерно ріпаку (що є речовим доказом у кримінальній справі) не розглядався, зокрема й з ініціативи позивача також (позивач законним володільцем спірного майна судом не визнавався).

Також, позивачем правомірність постанови слідчого у кримінальній справі про визнання зерна ріпаку речовим доказом не оскаржувалась, клопотання про передачу спірного майна йому на зберігання в ході розслідування кримінальної справи не заявлялось,

Тому вважає, що у позивача відсутні правові підстави для вимоги про повернення майна з чужого незаконного володіння, а відповідно й підстав вимагати відшкодування збитків, завданих внаслідок втрати, нестачі чи пошкодження зерна.

За таких обставин, відповідач просить суд відмовити позивачу в позові.

Представник третьої особи в засідання суду не з`явився, витребуваних судом доказів не подав, про причини неявки не повідомив, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду на адресу 3-ї особи направлялися рекомендованою кореспонденцією.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

26.07.2010 р. між ПП „Рускус” та ТОВ „Альфред С. Топфер Інтернешенал” (надалі - ТОВ „АСТІ”) укладено договір № 519/1-54617.

ПП „Рускус” (продавець) відповідно до вказаного договору зобов'язалось поставити, а ТОВ „АСТІ” (покупець) - прийняти й оплатити ріпак 1 класу урожаю 2010 року у термін і на умовах, передбачених у цьому договорі. Кількість товару складає 974 тонни, при цьому з них 699,195 тонн продавцем здійснено поставку на ТОВ „Комбікормовий завод” (п.п.1.1, 2.1, 4.1 договору).

27.07.2010 р. ПП „Рускус” виставлено рахунок №5180 на оплату вартості рапсу 1 класу у кількості 699,196 тон, а ТОВ „АСТІ” сплачено вартість товару, що підтверджується платіжним дорученням № 200380 від 28.07.2010 на суму 2 426 209,45 грн.

27.07.2010 р. між ТОВ „Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)” та ТОВ „Комбікормовий завод”, м. Стакостянтинів укладено договір № 14 про приймання, очистку, сушку, зберігання та відвантаження зерна. Відповідно до умов договору № 14 від 27.07.2010 р. ТОВ „Комбікормовий завод” зобов'язався прийняти, а позивач завезти зерно власним транспортом, за власний рахунок на тимчасове зберігання до 01.10.2010 р.

На підставі цього договору ТОВ „Комбікормовий завод” було видано ТОВ „АСТІ” складську квитанцію на зерно №72 від 27.07.2010 р. АТ № 366804, якою було підтверджено, що зерновий склад ТОВ „Комбікормовий завод” прийняв на зберігання від ТОВ „АСТІ” на підставі договору складського зберігання від 27.07.2010 р. № 14, відповідно до накладної № 7, рапс 1 класу, вагою 699 195 кг. У примітці зазначено, що рапс переоформлено на ТОВ „АСТІ” від ПП „Рускус” та вказано, що зерновий склад зобов'язується зберігати зерно в строк до запитання.

09.08.2010 р. ТОВ „АСТІ” звернулося до ТОВ „Комбікормовий завод” з листом №39 з вимогою відвантажити 699,195 тонн ріпаку 1 класу, що належить ТОВ „АСТІ” на праві власності.

09.08.2010 р. ТОВ „Комбікормовий завод” у відповідь на лист № 39 повідомило ТОВ „АСТІ” листом № 79 про неможливість термінового відвантаження ріпаку, оскільки зерно ріпаку долучено як речовий доказ до кримінальної справи.

Постановами оперуповноваженого СДСБЕЗ Старокостянтинівського РВ УМВС України в Хмельницькій області від 14.01.2011 р. та 12.06.2011 р. на підставі проведених перевірок, за заявою генерального директора ТОВ „Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)” щодо відсутності зерна ріпаку у товариства „Комбікормовий завод”, відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ „Комбікормовий завод” на підставі п.2 ст.6 КПК України.

Рішенням господарського суду Хмельницької області по справі №6/18/1545-10 від 16.01.2012 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфред С. Топфер Інтернешнл (Україна) м. Київ за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - ПП "Рускус" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комбікормовий завод” с. Веснянка, Старокостянтинівського району за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: 1) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер-Случ” с. Веснянка, Старокостянтинівського району та Фермерського господарства „Богданна” с. Пеньки, Старокостянтинівського району про зобов'язання ТОВ „Комбікормовий завод” виконати умови договору №14 від 27.07.10р. та відвантажити ріпак в кількості 699195 кг. І класу задоволено. Зобовязано Товариство з обмеженою відповідальністю „Комбікормовий завод” відвантажити Товариству з обмеженою відповідальністю „Альфред С. Топфер Інтернешнл (Україна), м. Київ ріпак в кількості 699195 кг. 1 класу. Стягнуто судові витрати по справі.

Позивач, вважаючи своє право порушеним звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення з відповідача 3251256,80 грн. вартості зерна.

Досліджуючи надані докази, фактичні обставини справи, оцінюючи доводи та заперечення сторін, судом до уваги приймається наступне:

У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, судом враховується, що згідно договору купівлі-продажу №519/1-54617 від 26.07.10р. ТОВ „Альфред С.Топфер Інтернешнл (Україна)” (Покупець) придбано у ПП „Рускус” (Продавець) ріпак в кількості 974,679 тон. (п.1.1., 2.1. Договору), на загальну суму 3 382 136,19 грн., на умовах франко-склад (EXW) (ТОВ „Комбікормовий завод” 699,195 тон, ДП „Дунаєвецький КХП” 275,484 тон) та здійснено його оплату на умовах передбачених п.5.1. цього Договору, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Продавця у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку Продавця, протягом 3-х банківських днів від дати отримання оригіналів відповідних документів, що підтверджується рахунком ПП „Рускус” №5180 від 27.07.10р. на суму 2426209,45 грн. та платіжним дорученням ТОВ „АСТІ (Україна)” №200380 від 28.07.10р., із призначенням платежу „за ріпак 1кл. по рах.5180 від 27.07.10р.”

Відповідно до ст.7 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні”, суб'єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб'єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб'єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна.

Враховуючи, що придбана позивачем сільськогосподарська продукція перебувала на зберіганні у відповідача, який є субєктом зберігання в розумінні ст.7 вказаного Закону, 27.07.10р. ТОВ „АСТІ (Україна)” укладено із відповідачем договір №14 від 27.07.10р. про приймання, очистку, сушку, зберігання та відвантаження зерна, за умовами якого, ТОВ „Комбікормовий завод” (підприємство) надає ТОВ „АСТІ (Україна)” (Поклажодавець) послуги по прийманню, переоформленні, сушці, очистці, зберіганню і відпуску зерна та насіння олійних культур на умовах викладених у Договорі. (п.1.1. Договору).

Судом враховується, що згідно п.1.2. Договору від 27.07.10р. Підприємство приймає, а Поклажодавець завозить власним транспортом за власний рахунок на тимчасове зберігання ріпак в кількості 1000 тон. Пунктом 1.3. зазначено, що зерно приймається на зберігання строком до 01.10.10р.

Відповідно до ст.37 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні”, зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво, просте складське свідоцтво, складську квитанцію.

При цьому, ст.43 зазначеного Закону передбачає, якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.

На підставі договору №14 від 27.07.10р., ТОВ „Комбікормовий завод” (Поклажодавець) видано ТОВ „Альфред С.Топфер Інтернешнл (Україна)” складську квитанцію №72 від 27.07.10р., якою підтверджується отримання від позивача на зберігання рапсу (ріпаку) І класу в кількості 699 195 кг.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобовязання, які є одним із видів господарських зобовязань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Відповідно до п.2.2. Договору зберігання від 27.07.10р., одним із обовязків Підприємства є обовязок відгрузити сільськогосподарську продукцію уповноваженій особі „Поклажодавця” у суворій відповідності при наданні слідуючих документів:

- оригінал листа „Поклажодавця” з вимогою про відгрузку;

- оригінал прихідної складської квитанції;

- доручення на бланку суворої звітності, виписане на представника „Поклажодавця”.

При цьому, „Поклажодавець” має право вимагати від „Підприємства” повернення у будь-який час зерна, що зберігається.

П.4.2. Договору встановлено, що „підприємство” несе відповідальність за кількісне і якісне зберігання зерна. У разі виявлення нестачі або псування зерна „підприємство” негайно здійснює його заміну за власний рахунок або відшкодовує його вартість.

Як на підставу задоволення позовних вимог позивач посилається саме на вимоги п.4.2. договору.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч зазначеним нормам, позивачем не доведено факту нестачі або псування зерна відповідачем, а таких доказів судом не здобуто. Позивачем не доведено правові підстави відповідальності відповідача саме по п.4.2 договору.

При вирішені спору судом враховується, що рішенням господарського суду Хмельницької області по справі № 6/18/1545-10 від 16.01.2012 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфред С. Топфер Інтернешнл (Україна)”, м. Київ за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - ПП "Рускус" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комбікормовий завод”, с. Веснянка Старокостянтинівського району за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: 1) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер-Случ” с. Веснянка, Старокостянтинівського району та Фермерського господарства „Богданна”, с. Пеньки Старокостянтинівського району про зобов'язання ТОВ „Комбікормовий завод” виконати умови договору №14 від 27.07.10р. та відвантажити ріпак в кількості 699195 кг. І класу задоволено. Зобовязано Товариство з обмеженою відповідальністю „Комбікормовий завод” відвантажити Товариству з обмеженою відповідальністю „Альфред С. Топфер Інтернешнл (Україна)”, м. Київ ріпак в кількості 699195 кг. 1 класу. Стягнуто судові витрати по справі.

Дане рішення, на час вирішення спору по справі №16/5025/1125/11, у встановленому законом порядку

набрало законної сили. Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.02.2012 р. апеляційну скаргу ТОВ „Комбікормовий завод” повернуто. Матеріали справи направлено до господарського суду Хмельницької області.

На підставі викладеного, колегія судів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підтверджені належними доказами, не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна), м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комбікормовий завод”, м. Старокостянтинів за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватного підприємства „Рускус”, м. Дніпропетровськ про стягнення 3251256,80 грн. вартості зерна відмовити.

Головуючий суддяВ.В. Магера

Суддя О.Д. Вибодовський

Суддя С.В. Заверуха

Повний текст рішення складено та підписано 17.02.2012 р.

Віддрук. 3 прим.:

1-до матеріалів справи;

2- відповідачу (ТОВ „Комбікормовий завод”, м. Старокостянтинів, вул. Веснянське шосе,буд.5) (рекоменд. з повідомл.)

3-третій особі (ПП „Рускус”, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Романського,80 (рекомен. з повідомл.)