Рішення № 21488656, 07.02.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2012 р. Справа № 5023/10523/11

вх. № 10523/11

Суддя господарського суду Погорелова О.В.

при секретарі судовогозасідання Стешенко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_3, м. Харків 3-я особа <Текст >

до Лютівської сільської ради Золочівського району Харківської області, с. Лютівка 3-я особа <Текст >

про стягнення 35000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 35000,00 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань взятих по договору № 3.09.2009, укладеного між сторонами 10.09.2009 року. Витрати по сплаті содового збору просить суд покласти на відповідача.

До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позов у повному обсязі та просить суд його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та просить суд відмовити в задоволенні позову.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.

10.09.2009 року між сторонами був укладений договір № 3.09.2009 на інженерно-геодезичні роботи, відповідно до умов якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе виконання виконавчої зйомки газопроводу високого та середнього тиску на території Лютівської сільської ради Золочівського району Харківської області (а.с. 10).

Відповідно до п. 2.1 договору замовник (відповідач) перераховує підряднику (позивач) оплату за виконання робіт відповідно до протоколу узгодження договірної ціни, яка складає 35000,00 грн. (а.с. 11).

Відповідно до п.п. 2.3 та 2.4 договору, на протязі 10-ти банківських днів з моменту підписання даного договору замовник проводить підряднику попередню оплату у розмірі 50% договірної ціни. Кінцевий розрахунок замовник проводить на протязі 5-ти банківських днів з моменту підписання обома сторонами Акту здачі-прийняття робіт та надання підрядником відповідної документації.

25.12.2009 року між сторонами був підписаний акт здачі-прийняття робіт (а.с. 12), якій скріплений печатками стороні та підписами уповноважених представників.

В судовому засіданні 07.02.2012 року судом були оглянуті оригінали договору, протоколу узгодження договірної ціни та акту здачі-приймання робіт. На питання суду щодо відповідності печаток на зазначених вище документах, представник відповідача пояснив, що пізніше печатка Лютівської сільської ради змінювалась та на оригіналах документів, які оглянуті судом дійсно стоїть печатка відповідача.

07.09.2011 року позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою оплатити заборгованість, що утворилась за спірним договором (а.с. 13).

Відповідачем позивачу були надані відповіді (а.с. 14, 15), в яких він борг не визнав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахування вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (стаття 837 ЦК України).

Відповідно до статті 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно до ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 35000,00 грн. обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, 173, 174 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

<Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Лютівської сільської ради Золочівського району Харківської області (62230, Харківська область, Золочівський район, с. Лютівка, код ЄДРПОУ 04398653, р/р 31428000700251 ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь ФОП ОСОБА_3 (61135, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ПАБ "Меркурій" м. Харків, МФО 351663) - 35000,00 грн. заборгованості, 1411,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Погорелова О.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 08 лютого 2012 року